Ринок опціонів в Україні

t – тимчасовий інтервал по опціону, виражений у роках

N(d1), N(d2) – розміри можливості, обумовлені по таблиці значень ряду нормального розподілу можливостей.[11]

Нагадаємо, що на строковому ринку здійснюються два основних типи операцій. Це операції, що проводяться з метою страхування від небажаних цінових змін на реальному ринку (хеджування), та спекулятивні операції.

Отже, метою купівлі інвестором опціону CALL може бути або бажання отримати спекулятивний прибуток, або бажання застрахуватися від зростання цін на реальному ринку.

При зростанні цін на ринку інвестор — власник опціону CALL використовує своє право на купівлю згідно з опціоном і отримує виграш, що не обмежується визначеною межею. При падінні цін на ринку інвестор не виконує опціон і зазнає втрат, максимальний розмір яких не перевищує розміру сплаченої премії.

Продавець опціону при цінах на ринку спот, що не перевищують страйкової, отримує прибуток у вигляді сплаченої йому премії. Проте в міру зростання ринкової ціни активу X зростають втрати продавця опціону, тому що він, виконуючи умови опціону, які є для нього обов'язковими, продає власнику опціону актив X за ціною, меншою від ринкової. Чим більша різниця між страйковою та ринковою цінами активу, тим більших втрат зазнає продавець опціону.

Отже, при падінні цін на ринку продавець опціону CALL отримує прибуток, що обмежується розміром премії. При зростанні цін на ринку втрати продавця опціону не мають визначеної межі.[20.стр140]

Дохідність опціону PUT

Можна визначити виходячи з розрахунку вартості опціону Call:

Cp= S-So-Cc

Існують і інші моделі розрахунку вартості опціонів, але не існує методів, які б забезпечували результати прогнозу краще, ніж модель Блека – Шоуза.[20,стр142]

Оскільки опціонна угода має такий несиметричний характер, учасники ринку опціонів можуть формувати різноманітні опціонні стратегії, які дають  змогу захиститись від конкретних цінових тенденцій на ринку і полягають в одночасному продажу та купівлі кількох опціонів.

Опціонні стратегії поділяють на дві групи: комбінації та спреди.

Комбінація полягає в одночасній купівлі та продажу опціонів PUT та CALL з одним і тим самим базовим активом і терміном виконання. При цьому страйкова ціна активу в різних опціонах може бути різною. Спреди передбачають одночасну купівлю та продаж опціонів одного типу (PUT чи CALL) з одним і тим самим базовим активом, але з різними страйковими цінами та (можливо) різними датами виконання. Розрізняють вертикальні та горизонтальні спреди.[20,стр143]

Вертикальні спреди передбачають придбання і продаж опціонів з одним терміном закінчення, але з різними страйковими цінами. При цьому угодою "бика" називають купівлю опціону з нижчою страйковою ціною й одночасний продаж з вищою, угодою "ведмедя" — продаж опціону з нижчою страйковою ціною й одночасну купівлю опціону з вищою страйковою ціною.

Горизонтальні спреди полягають у формуванні портфеля опціонів з однаковими страйковими цінами, але різними датами виконання. Горизонтальні угоди з опціоном покупця здійснюються, коли чекають у майбутньому стабілізації цін або їх підвищення, з опціоном продавця — коли чекають стабілізації цін або зниження.

Використання комбінацій, горизонтальних та вертикальних угод з опціонами дає змогу учасникам ринку формувати та реалізувати різноманітні стратегії, що відображають різноманітні очікування учасників щодо подальших змін у кон'юнктурі ринку.

Опціони PUT і CALL, які відображають право продати чи купити певний актив, можуть бути більшою чи меншою мірою привабливими для інвестора залежно від ситуації на ринку. Тому за володіння тим чи іншим опціоном інвестор готовий сплатити більшу чи меншу премію. Розглянемо вплив деяких факторів на ціну опціону, тобто на величину премії, яку сплачують при купівлі опціону PUT чи CALL.

Зростання поточної ринкової ціни активу, як і його страйкової ціни, приводить до зростання цін на опціони CALL та падіння цін на опціони  PUT.

Зростання короткострокових безризикових процентних ставок на ринку приводить до таких самих наслідків, тобто до зростання цін на опціони CALL та падіння цін на опціони PUT. Наявність грошових виплат протягом періоду дії опціону веде до зростання цін на опціони PUT і падіння цін на опціони CALL.

Опціони з більшим терміном дії мають більшу ціну, ніж короткострокові опціони, оскільки несуть ризики, пов'язані з часом. І, нарешті, якщо збільшується мінливість цін на ринку, то зростають ціни на опціони обох типів, оскільки збільшення мінливості цін на ринку свідчить про більшу невизначеність майбутньої ринкової ситуації, а отже, про більшу ризиковість продажу опціонів.[20,стр144]

2. Характеристика ринку опціонів в Україні та країнах з розвиненою ринковою економікою

З кінці 80-х років минулого століття, спостерігається бурхливий розвиток світового ринку похідних фінансових інструментів (деривативів), у томі числі опціонних контрактів. Це зумовлено універсальністю їх застосування на фінансовому ринку. У вітчизняній практиці на фінансовому ринку більш широкого застосування набули операції з первинними фінансовими інструментами. Їх можна назвати традиційними для українського фінансового ринку. На відміну від них застосування в українській практиці похідних фінансових інструментів є інновацією. (Найбільш відомі біржі, що започаткували торгівлю деривативами представлено в Додатку А. )

Одним із механізмів фондового ринку, за допомогою якого можливе вирішення проблем, які постають перед фінансовою системою, є розвиток сегмента, пов'язаного з обігом похідних цінних паперів, так званих деривативів. Розвиток похідних фінансових інструментів, передусім має забезпечити більшу стабільність фондового ринку, його передбачуваність, а отже більшу прогнозованість. Ринок похідних цінних паперів протягом останніх років проявляє негативні тенденції (рис. 1). У 2008 р. ДКЦПФР зареєстровано випусків опціонів на суму 0,27 млн грн, що на 34,11 млн грн менше, ніж у 2007 р., у першомі півріччі 2011 року обсяг випуску похідних цінних паперів становив лише 0,0001% від загального обсягу випусків цінних паперів зареєстрованих ДКЦПФР.

Рис. 1. Динаміка обсягу випусків опціонів у 2000-І півріччі 2011 рр.

Джерело: [22]

В Україні процес реєстрації похідних цінних паперів почався тільки у 2000 р. [6, с. 78]. Відтоді ДКЦПФР зареєстровано випуски опціонів, здійснені 19-ма емітентами, обсяги яких незначні порівняно з обсягами ринків похідних цінних паперів розвинених країн [21, с. 97]. Обсяги похідних цінних паперів (деривативів) в Україні протягом січня-липня 2011 року наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Обсяги похідних цінних паперів на вторинному ринку протягом січня – липня 2011 року, млн. грн.

Джерело: [22]

Ринок похідних цінних паперів в Україні має істотні відмінності від аналогічних ринків у країнах з розвиненою фінансовою системою. Відмінності ці стосуються й кількісної, і якісної сторін. З кількісної сторони обсяг ринку похідних цінних паперів в Україні значно менше, чим за кордоном. Частка деривативів (опціонів) становить лише 0,0002% від загального обсягу випуску цінних паперів і значно поступається відповідним до показників у США або в Росії [21, с. 100]. З якісної сторони ці відмінності ще помітніше. Під тими самими назвами фактично фігурують різні, часто зовсім не схожі один на одного фінансові інструменти. Це пов'язане як з різною по ступеню розвитку, адекватності й досконалості нормативно-правовою базою функціонування деривативів, так і з різними завданнями, які ставлять перед собою учасники термінового ринку. Розвиток строкового ринку в Україні й трансформація українських похідних цінних паперів у фінансові інструменти, головною метою використання яких є хеджування фінансових ризиків, повинне бути засноване на ясному розумінні особливостей сучасних похідних цінних паперів і визначенні напрямків по доведенню цих інструментів до рівня країн з розвиненою ринковою економікою.

Найважливішою характеристикою деривативу є так званий базисний актив, тобто матеріальний або віртуальний об'єкт, із приводу якого укладається терміновий контракт. У світовій практиці використовуються різні базисні активи, від біржових товарів до економічних або погодних умов. У США найбільше поширення одержали процентні деривативи, їх частка в загальній вартості похідних паперів на початок 2011 р. становить 72,4% [23]. Усього ж можна нарахувати не менш восьми різних видів базисних активів похідних цінних паперів [11, с. 141-142].

Першою істотною особливістю українських деривативів є відмінність від закордонних деривативів по базисних активах. В Україні існують численні обмеження по кількості базисних активів. Наше законодавство дозволяє лише три види базисних активів: цінні папери, товари або кошти [2; 4], відповідно виділяється три види деривативів: фондові, товарні й валютні. Однак слід зазначити, що в нормативних актах згадуються й інші активи, такі наприклад, як «характеристики» названих базисних активів [2; 4], які також можуть бути базисними активами, але тільки за певних умов. «Курсові індекси (показники) можуть бути базовим активом опціонів або ф'ючерсів тільки у випадку додання цим індексам (показникам) офіційного статусу у відповідність із нормативними актами Державної комісії із цінних паперів і фондовому ринку й тільки на умовах регулярної публікації таких курсових індексів (показників) у періодичних виданнях України протягом року» [4]. У той же час, індексні деривативи не виділені в окрему категорію, хоча по ступеню поширеності у світі - це провідні деривативи. Ще більш твердими є обмеження по базисних активах ф'ючерсів - ними можуть бути тільки товарні ресурси й кошти (валюта) [4]. Ясно, що в силу обмеження по базисних активах кількість модифікацій застосовуваних в Україні деривативів значно менше, чим за рубежем.

Другою важливою особливістю деривативів, дозволених до випуску в Україні, є обмеження по емітентах. Це стосується всіх видів деривативів. Так, емітентами опціонів можуть бути тільки юридичні особи - торговці цінними паперами, які є членами фондових бірж або торгово-інформаційних систем (ТІС), і які повинні відповідати обов'язковим нормативам достатності власних коштів і іншим показникам. Існують також обмеження на випуск варантів, вони можуть бути емітовані тільки публічними акціонерними товариствами. Емітентом ф'ючерсів можуть бути тільки створена фондовою(товарною) біржею або ТІС кліринго-розрахункова палата або розрахунково-кліринговий банк, зареєстрований ДКЦПФР, з якої ця біржа (ТІС) уклали відповідний договір [5].

Третьою особливістю деривативів в Україні є наявність обмежень по місці торгівлі цими цінними паперами. Відомо, що в зарубіжних країнах деривативи можуть бути як винятково позабіржовим товаром (наприклад, форвардні контракти), або торгуватися, як на біржовому, так і на позабіржовому ринках. Незважаючи на те, що біржова торгівля деривативами забезпечує більші гарантії її учасникам, у вартісному вираженні переважають позабіржові деривативи. В Україні торгівля ф'ючерсами й опціонами може вестися тільки на біржах або в ТІС, тобто деривативи цих типів є винятково біржовими товарами [5].

Наступна особливість деривативів в Україні полягає в повній відсутності непокритих (незабезпечених) деривативів. У світовій практиці можливе існування як покритих деривативів, тобто таких цінних паперів, на які в сторони відповідальної за контрактом є в наявності базисний актив, так і непокритих. Українське законодавство по відомих деривативах прямо забороняє непокриті (незабезпечені активом) деривативи. Прямої заборони не існує тільки по форвардах і ф'ючерсам. Емітент опціону на покупку цінних паперів повинен бути власником базисного активу (який за контрактом він повинен буде поставити) у кількості не менш 80% від загальної кількості, передбаченого умовами випуску. Цей актив повинен зберігатися в хоронителя цінних паперів. Емітент опціону на продаж повинен забезпечити гарантії за допомогою внесення на рахунок хоронителя коштів або державних цінних паперів. Розмір цих коштів не повинен бути не менше, чим сумарна вартість премій плюс 30% вартості базисного активу. Обсяг базисного активу емітента варантів не повинен перевищувати 50% обсягу акцій даного емітента [5].

По строках обігу деривативів в Україні також є свої особливості. Не ідеться про те, коли можуть бути виконані термінові контракти, допускаються контракти, що виконуються наприкінці строку їх дії, контракти, що виконуються протягом строку їх дії (типу американського опціону) і контракти, що виконуються за певних умов (варант). Випадок з варантом є самим курйозним. Справа в тому, що у світовій практиці варантом вважається дериватив, що випускається в обіг акціонерними товариствами, що й надає право його покупцеві придбати в емітента певну кількість акцій цього емітента, якщо їх ціна досягнеться встановленого порога. Варант є «обумовленим» деривативом, тобто надавані їм права можуть бути реалізовані не залежно від часу його дії, а залежно від того, чи досягнеться мінливість базисного активу прогнозованої величини. Але щоб ціна акції суттєво змінилася, необхідно, як правило, досить тривалий час. Тому, у світовій практиці варанти, на відміну від інших деривативів, які найчастіше є короткостроковими (до одного року) контрактами, являють собою довгострокові (10-20 років), або навіть безстрокові контракти [8, с. 681-682]. В Україні варанту «дозволене» діяти всього протягом року, що природно приводить до того, що цей фінансовий інструмент практично не використовується, оскільки за настільки короткий період часу істотної зміни ціни спот на акції й досягнення цією ціною встановленого порога фактично не відбувається [5].