Автор работы: Пользователь скрыл имя, 26 Марта 2012 в 21:03, курсовая работа
Актуальність теми. Вихід України на позитивну економічну динаміку вимагає надійного фінансового забезпечення потреб соціально-економічного розвитку. В умовах ринкової економіки, підвалини якої закладені в Україні, основою мобілізації і розміщення фінансових ресурсів є фінансовий ринок. На даний час обидва його сегменти - кредитний ринок та ринок цінних паперів, розвиваються досить складно і нерівномірно.
Вступ……………………………………………………………………………...3
1. Опціони як похідні фінансові інструменти фондового ринку………….5
2. Характеристика ринку опціонів в Україні та країнах з розвиненою ринковою економікою 14
3. Перспективи розвитку ринку опціонів в Україні в контексті зарубіжного досвіду 22
Висновки 30
Список використаних джерел 33
Додатки 35
Таким чином, з метою створення конкурентоспроможного фондового ринку необхідно забезпечити потік інвестицій в реальний сектор економіки, розробити необхідний комплекс правового, організаційного, економічного, політичного, соціально-психологічного характеру, спрямований на створення динамічно стійкої системи функціонування фондового ринку, звернувши увагу на глобалізацію та універсалізацію як першочергові процеси ринку.
Глобалізація є передумовою динамічного розвитку національних економік та корпоративного сектору, адже вона є певним трампліном при досягненні міжнародних стандартів конкурентоспроможності та інтеграції до міжнародної економічної спільноти. Глобалізація видозмінила такий ринок, як фондовий. Адже, в останнє десятиріччя відбулось об’єднання багатьох загальновизнаних світових біржових майданчиків, у результаті чого підвищився якісний рівень та ефективність біржової торгівлі за рахунок вдосконалення системи її правил.
Головними тенденціями на міжнародних фондових ринках, що визначатимуть дальший розвиток фондового ринку України, є:
глобалізація світового ринку капіталу, створення глобальних торговельних та розрахунково-клірингових систем для обслуговування міжнародних ринків капіталу;
технологізація ринків капіталу через зростаюче використання новітніх інформаційних і фінансових технологій;
універсалізація діяльності фінансових інститутів, які спроможні надавати своїм клієнтам повний спектр фінансових послуг, включаючи послуги на ринках цінних паперів;
інституціоналізація або зростання ролі інституційних інвесторів (інститутів спільного інвестування, недержавних пенсійних фондів, страхових компаній) у здійсненні фінансових інвестицій;
інтернаціоналізація та регіоналізація регулювання фондових ринків [2].
Незважаючи на недостатню інтегрованість українського біржового ринку до міжнародного, він не стоїть осторонь від глобалізаційних процесів. У травні 2008 року українськими учасниками фондового ринку разом з російською біржею «Фондовою біржею РТС» була організована Українська біржа [17].
Загальними зборами лідера українського фондового ринку, ПАТ «Фондова біржа ПФТС», у кінці грудня 2009 року було прийнято рішення про її продаж ЗАТ «Московська міжбанківська валютна біржа» [17]. На початку квітня 2010 року Антимонопольний комітет України надав дозвіл ЗАТ «Московська міжбанківська валютна біржа» на придбання 50%+1 акцію ПАТ «Фондова біржа ПФТС». Зважаючи на світову практику, досить ймовірно, що на базі даних бірж у майбутньому будуть організовані універсальні біржові майданчики.
Прикладом міжнародного об’єднання біржових ринків є функціонуюча група компаній NYSE Euronext, котра управляє діяльністю бірж Нью-Йорку, Парижу, Амстердаму, Брюсселю, Лісабону, а також Лондонської міжнародної біржі фінансових ф’ючерсів та опціонів. Капіталізація даного об’єднання складає 22,3 трлн. євро [18].
Отже, з метою забезпечення конкурентоспроможності фондового ринку України політика держави має бути зосереджена на наступному:
налагодження тісного співробітництва в рамках міжнародних організацій та роз’яснення потенційних можливостей з метою створення позитивного іміджу українського фондового ринку серед зарубіжних та вітчизняних інвесторів;
підвищення вимог до корпоративного управління;
чітке визначення прав та обов’язків емітентів та інвесторів;
спрощення доступу до внутрішнього ринку зарубіжних інвесторів та запровадження менш жорстких методів валютного регулювання з метою доступу вітчизняних підприємств до міжнародних ринків капіталу;
розширення кількості фінансових інструментів, доступних для інвесторів;
повноцінне впровадження в обіг похідних цінних паперів, зокрема створення забезпечення хеджування (страхування) інвесторів на вторинному ринку цінних паперів;
введення в дію міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, погодження нормативної бази ринку фінансових послуг відповідно до світових стандартів [12, с. 346].
Одним із механізмів фондового ринку, за допомогою якого можливе вирішення проблем, які постають перед фінансовою системою, є розвиток сегмента, пов'язаного з обігом похідних цінних паперів, так званих деривативів.
В Україні процес реєстрації похідних цінних паперів почався тільки у 2000 р. Відтоді ДКЦПФР зареєстровано випуски опціонів, здійснені 19-ма емітентами, обсяги яких незначні порівняно з обсягами ринків похідних цінних паперів розвинених країн.
Ринок похідних цінних паперів в Україні має істотні відмінності від аналогічних ринків у країнах з розвиненою фінансовою системою. Відмінності ці стосуються й кількісної, і якісної сторін. З кількісної сторони обсяг ринку похідних цінних паперів в Україні значно менше, чим за кордоном. Частка деривативів (опціонів) становить лише 0,0002% від загального обсягу випуску цінних паперів і значно поступається відповідним до показників у США або в Росії. З якісної сторони ці відмінності ще помітніше. Під тими самими назвами фактично фігурують різні, часто зовсім не схожі один на одного фінансові інструменти. Це пов'язане як з різною по ступеню розвитку, адекватності й досконалості нормативно-правовою базою функціонування деривативів, так і з різними завданнями, які ставлять перед собою учасники термінового ринку. Розвиток строкового ринку в Україні й трансформація українських похідних цінних паперів у фінансові інструменти, головною метою використання яких є хеджування фінансових ризиків, повинне бути засноване на ясному розумінні особливостей сучасних похідних цінних паперів і визначенні напрямків по доведенню цих інструментів до рівня країн з розвиненою ринковою економікою.
Першою істотною особливістю українських деривативів є відмінність від закордонних деривативів по базисних активах. В Україні існують численні обмеження по кількості базисних активів.
Другою важливою особливістю деривативів, дозволених до випуску в Україні, є обмеження по емітентах.
Третьою особливістю деривативів в Україні є наявність обмежень по місці торгівлі цими цінними паперами.
Наступна особливість деривативів в Україні полягає в повній відсутності непокритих (незабезпечених) деривативів.
Практично по всіх параметрах є помітні відмінності від «класичних» деривативів, які обертаються на закордонних строкових ринках. Найбільш масштабні відмінності є по кількості дозволених базисних активів, покриттю деривативів і по сфері їх обігу.
Ці обмеження, які накладаються на похідні цінні папери в Україні є фактором, що стримують розвиток фондового ринку. Про це свідчить не тільки вкрай незначна частка похідних паперів у загальному вартісному обсязі цінних паперів первинного й вторинного фондових ринків України, але й цілі застосування деривативів.
На сучасному етапі розвитку української економіки фінансова криза внесла свої суттєві корективи в плани вітчизняних бізнес-структур. Основною проблемою для багатьох стала відсутність фінансування та проблеми з реалізацією продукції.
Одним з найбільш ефективних інструментів фінансового ринку у розвинених країнах вважається опціон. Опціонні ринки дуже успішні. Інвестори високо оцінюють портфельні стратегії, які виникають завдяки торгівлі опціонами, що відбивається у великому обсязі торгових операцій і їхньому величезному успіху. Успіх викликає бажання винаходити все нові й нові варіанти, і за останні роки ми стали свідками значних інновацій у ряді опціонних інструментів, пропонованих інвесторам.
В Україні слід побудувати розрахунково-клірингову систему, тому що розрахунки та кліринг операцій із деривативами швидко розвиваються й виходять із тіні бек-офісів, загострюється конкурентна боротьба, прискорюється інноваційний розвиток. В Україні ідея створення незалежних клірингових установ не знайшла належної підтримки, головною причиною є відсутність належно установленої законодавчої бази. Також не було враховано, що ринок опціонів в свою чергу взагалі не розвиватиметься без клірингових установ.
Сучасна методологія опціонного ринку, розроблена і з успіхом застосовується в країнах з розвинутою економікою. Вчені Гарвардського і Стенфордського університетів Фішер Блек і Майрон Шоулз зробили великий внесок в економічну науку. їх новаторські дослідження вирішили проблеми в галузі теорії фінансів. Вони першими винайшли формулу на формування ціни опціону.
В сучасних економічних умовах продовжується процес екстенсивного (збільшення масштабу) та інтенсивного (збільшення кількості видів опціонів) розвитку опціонного ринку. Перспектива розвитку ринку опціону в України показує, що без ринку немає ефективної економіки. Немає ринку без його основного атрибуту - фондового ринку, який не може існувати без опціонного ринку, на якому знаходять своє логічне завершення більшість функцій фондового ринку.
6. Ватаманюк З.Г. Перспективи розвитку ринку цінних паперів в Україні / З.Г. Ватаманюк, О.В. Баула // Фінанси України. – 2007. – № 5. – С. 75-85.
Додаток А
Найбільш відомі біржі, що започаткували торгівлю деривативами
№ пор.
| Назва біржі | Позначення
| Рік заснування
|
1 | Королівська біржа, Лондон |
| 1571 |
2 | Балтійська біржа, Лондон |
| 1744 |
3 | Лондонська фондова біржа | LSE | 1773 |
4 | Фондова біржа Філадельфії | PHLX | 1790 |
5 | Нью-Йоркська фондова біржа | NYSE | 1792 |
6 | Чиказька строкова біржа | CBOT | 1848 |
7 | Бавовняна біржа Нью-Йорка | NYCE | 1870 |
8 | Нью-Йоркська товарна біржа | NYMEX | 1872 |
9 | Лондонська біржа металів | LME | 1877 |
10 | Токійська фондова біржа | TSE | 1878 |
11 | Зернова біржа Міннеаполіса | MGE | 1881 |
12 | Чиказька товарна біржа | CME | 1919 |
13 | Токійська зернова біржа |
| 1952 |
14 | Строкова біржа Сіднея | SFE | 1960 |
15 | Чиказька опціонна біржа | CBOE | 1973 |
16 | Строкова біржа Гонконгу |
| 1976 |
17 | Міжнародна нафтова біржа, Лондон | IPE | 1980 |
18 | Лондонська міжнародна біржа фінансових ф’ючерсіві опціонів | LIFFE | 1982 |
19 | Міжнародна грошова біржа Сінгапура | SIMEX | 1984 |
20 | Ринок шведських опціонів, Стокгольм | OM | 1985 |
21 | Бразильська товарна і ф’ючерсна біржі | BM&F | 1985 |
22 | Французька міжнародна біржа фінансових ф’ючерсів | MATIF | 1986 |
23 | Паризький ринок опціонів | MONEP | 1987 |
24 | Швейцарська біржа фінансових ф’ючерсів і опціонів | SOFFEX | 1988 |
25 | Токійська міжнародна біржа фінансових ф’ючерсів | TIFFE | 1989 |
26 | Ринок фінансових ф’ючерсів, Барселона | MEFF | 1990 |
27 | Німецька фондова біржа |
| 1993 |
28 | Амстердамські біржі об’єднані |
| 1997 |