Архітектура Києва

Зміст

 

Вступ..........................................................................................3

Головні вулиці міста................................................................6

Собор Святої Софії..................................................................9

Михайлівський Золотоверхий Собор....................................10

 Києво-Печерська Лавра.........................................................11

Памятник князю Володимиру...............................................12

Памятник гетьману Богдану Хмельницькому.....................13

Золоті Ворота..........................................................................14

Аскольдова могила.................................................................15

Андріївський узвіз..................................................................17

Будинок з химерами...............................................................18

Замок Річард Левове Церце...................................................20

Висновок..................................................................................22

Література................................................................................23

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

     В Києві знаходяться бпгпто архітектурних памяток, на які слід було звернути увагу. Тому розповім про місця, які дійсно варто відвідати приїхавши до столиці. Почнемо із Софіївського собору.  Був заснований князем Ярославом Мудрим, між 1017 і 1037 роками. Собор внесений до списку «Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.

Софіївська площа.  Відновлена 2000–го року.

       Пам’ятник княгині Ользі, Святим Кирилу та Мефодію, Святому Андрію

первозданному.  Був  побудований у 1911 році, відновлений  у 1996 році.

Скульптор: І.П. Кавалерідзе, співавтори: Ф.П. Балавенський, Спиткін  та

Риков.

Гуманітарний корпус Національного університету імені  Т.Г. Шевченка -

Колишня Перша Київська Гімназія.

Костьол Святого Олександра. Побудований за наказом графа  Потоцького, з

дозволу імператора Олександра I. Будівництво було закінчено за

архітектора Ф.І. Меховича.

Бессарабський ринок. Бессарабський  ринок, або «Бессарабка», як його

називають кияни –  є найцентральнішим ринком столиці.

Будинок Національної академії наук України.  Будівля знаходиться  на

Володимирській вулиці. До революції це був пансіон графині Левашової.

Театр російської драми  імені Л. Українки.  Знаходиться  біля Хрещатика.

Відкритий у кінці XIX сторіччя. Раніше називався – театр Бергоньє.

Синагога на вулиці Ш. Руставелі.  Будівля була збудована  у кінці XIX

сторіччя.

Національна філармонія України.  Знаходиться на Європейській площі. Була

збудована у 1882 році. Спершу будівля належала купецькому зібранню

Києва. Архітектор будівлі  – В.М. Ніколаєв. У 1919 році у будівлі

розташовується Пролетарський  будинок мистецтв, пізніше – Будинок

політичної освіти, потім – клуб «Більшовик». У 1934 році будівля стає

Державною філармонією. У 1937 у приміщені Держфілармонії під керуванням ні Держфілармонії під керуванням Н.Г. Рахліна став працювати Державний симфонічний оркестр. У роки окупації будинок був німецьким офіцерським клубом. У 1962, під час 120-ти річчя від дня народження, і 50-ти від дня смерті М.В. Лисенка Колонному залу Київської державної філармонії було присвоєно його ім’я.

      Національний художній музей України.  Був зведений архітектором В.В.

Городецьким у 1899 році. Тож  є одним з найстаріших в  Україні. За час

існування, у фондах музею  було зібрано унікальну колекцію українського

живопису, скульптури і  графіки від XII сторіччя до сучасності. Великий

внесок у розвиток музею внесли такі меценатські родини, як Терещенки та

Ханенки. Спершу музей  називався: «Київський художньо-промисловий  і

науковий музей імператора Миколи Олександровича».

Стадіон «Динамо».  Носить ім’я видатного тренера В. Лобановського. Був

збудований у 1934 році. Має 29 секторів і 16 873 місця. Велика

реконструкція стадіону відбулась у 1980 році, під час підготовки до

22-ої олімпіади у  Москві. Після реконструкції 1990-тих  років стадіон

став виключно футбольним, тоді звідти були забрані легкоатлетичні

доріжки. І відповідно до міжнародних стандартів були встановлені

індивідуальні пластикові крісла.

      Петровський пішохідний міст.  Був збудований у 1911 році. До революції

місце розташування моста  називалося – Царським садом.

Монумент на честь  возз’єднання України з Росією.  Був відкритий у 1982

році під аркою Дружби Народів. Монумент виготовлено з  металу, граніту і

бронзи. Скульптор: А.П. Скобліков, архітектори І.Н. Іванов, С.Н.

Миргородський, К.А. Сидоров. Монумент є двохфігурною композицією

робітників росіянина  і українця, що тримають стрічку з орденом «Дружби

Народів», трохи далі витягнута  стела, на якій зображено Б. Хмельницького

і російського боярина, в оточені  представників російського і

українського народів. Ця стела  зображує подію 8 січня 1654 року –

Переяславську раду.

     Арка Дружби Народів.  Споруджена над пам’ятником возз’єднання України з Росією, на честь побратимства народів. Є частиною монументальної композиції.

     Національний університет ім.. Т.Г. Шевченка.   Побудований у 1837 – 1842 роках. Спершу називався – Імператорський університет Святого Володимира. Архітектор – В.І. Беретті. На фасаді головного корпусу встановлені: пам’ятний знак викладачам і студентам університету, меморіальну дошку Т.Г. Шевченку та меморіальну дошку штабу винищувального батальйону. У місті є інші корпуси університету, наприклад – Гуманітарний корпус. У 1939 році був перейменований у Університет ім. Т.Г. Шевченка.

     Залізничний вокзал «Київ-Пасажирський».  Був побудований у 1929 –1932

роках. У 2001 році вокзал було відновлено.  

     Міст метро – перша у світі за розмірами

прогонів споруда на сухих стиках. Консолі складено з  окремих

залізобетонних блоків, з’єднаних металевими болтами. Проліт між

підпорами – 60 метрів, довжина  мосту – 700 метрів. Міст метро разом  з

Русанівським мостом сполучають правобережну частину Києва з Русанівкою,

Лівобережним масивом, Воскресенкою, Лісовим масивом, зоною  відпочинку – Гідропарком. На правому березі Дніпра міст завершує станція «Дніпро»

Київського метрополітену.      

    Поштовий будинок на Поштовій площі.  Був збудований у кінці XIX

сторіччя. Будівля має  один поверх. Відреставрований у 1982 році.

Києво-Могилянська академія. Відкрилася у 1632 році. Нині є

найпрестижнішим Вузом  країни. У дореволюційні часи називалася Духовною

академією, поблизу неї знаходився Братський монастир. Була заснована

митрополитом П. Могилою. Києво-Могилянська академія довгий час була

головним навчальним закладом Російської імперії. Будівля  має три

поверхи. Біля головного  входу встановлено шість колон  корінфського

стилю. Головний корпус, що раніше називався Ковнірським знаходиться на

Контрактовій площі.

Грецький монастир святої Катерини.  Побудова храму почалась 4 вересня

1738 року – за указом  Святішого Синоду. Місце для храму  пожертвував грек

Астаматій Миколаєв. Храм будувався для грецького населення Києва. У 1744

році Архієпископ Синайський Никифор і ігумен Євген  просили  про

передання цьому приходському храму  статусу подвір’я Синайського

чоловічого монастиря святої Катерини. Дата заснування подвір’я – 8

березня 1748 року. 1915 року споруджена дзвіниця. На початку XX сторіччя

храм був діючим. Проте 1929 року храм було знесено, під приводом

аварійного стану. Залишки приміщень  займали різні відомства. У 1995 році

було відновлено дзвіницю.

Фонтан «Самсон».  Був побудований  біля міської ратуші. Був встановлений

у XVII сторіччі. Вода надходила з  джерел гори Киселівки. Фонтан і

водогін були об лаштовані І. Григоровичем-Барським, у бароковому стилі.

У 1930-ті роки фонтан було знесено, а  у 1981 – відновлено, за старими

формами. Над фонтаном стоїть павільйон з арками на стовпах, прикрашених

подвійними колонами іонічного  стилю, та банею з зображенням  апостола

Андрія з хрестом. Колись із ківшика, якого тримав янгол, лилась вода. На

початку XIX сторіччя, янгола замінив  Самсон, який роздирає пащу лева. Цю

фігуру було встановлено у 1809 році.

Контрактовий будинок.  Будівля 1815-1817 років побудови. Біля головного

входу стелю підтримують чотири колони, дорійського стилю.

Набережно-Микільська церква.  Першим прототипом церкви був дерев’яний

храм, що з’явився тут  у давні часи. У 1772 році розгортаються  будівельні

роботи по зведенню кам’яного  храму. У 1782 році роботи завершуються.

Автором храму був  архітектор І. Григорович-Барський. Упродовж 1942 -

1960 років у приміщені  дзвіниці діяла громада парафії Святого Духа. Це

була єдина парафія  міста, де богослужіння велося українською  мовою. У

1960 році церкву закрили.  У 1992 році Набережно-Микільська  церква

набуває статусу діючого  храму.

 

 

 

 

 

      Почати знайомство з Києвом буде доречно з головної вулиці міста – Хрещатика, яка є однією з найширших вулиць світу. Особливо зручно прогулюватися Хрещатиком в вихідні дні, колі вулиця стає пішохідною – тоді можна не кваплячись роздивитись, що саме являє собою Хрещатик, оцінити гармонійне поєднання різноманітних архітектурних стилів та епох, випити чашку кави в одному з кафе, або ресторанів, яки розташовані по обидва боки вулиці, заглянути в крамниці. Звісно ж, не можна оминути увагою майдан Незалежності – головну площу міста, яка в останні роки значно змінила свій вигляд.

     Якщо пройтися вгору по вул. Городецького, повз театру ім. І. Франка до будівлі, яка зветься Палац президента України, то навпроти нього можна побачити одну з найцікавіших архітектурних пам`яток Києва – Будинок з химерами, архітектора Владислава Городецького.

     Варто проїхати лише одну станцію метро від Хрещатика, та зійти на станції Золоті Ворота, як ви опинитесь біля пам’ятки-реконструкції Золотих Воріт, які в давнину були головним в`їздом до Києва. Крокуючи від Золотих Воріт вулицею Володимирською, незабаром можна дістатися Софіївського собору, збудованого в Києві у 11 сторіччі. Велич цього собору, фрески, та інші реліквії справляють неабияке враження навіть на скептиків. Якщо є час – обов’язково зазирніть сюди, а далі, повз пам’ятник гетьману Богдану Хмельницькому до Михайлівського Золотоверхого собору. Ліворуч від собору розташована будівля, в якій міститься МЗС України. Від Михайлівської площі на досить невеликій відстані розташована вулиця, яка відома далеко за межами Києва – Андріївський узвіз.

     Якщо ви втомилися від довгої прогулянки, пропоную скористатися послугами міського фунікулера - він знаходиться ліворуч від Михайлівського собору. Його легко знайти, якщо пройти трохи вглиб по провулку, вздовж огорожі собору. Фунікулер з’єднує Михайлівську площу нагорі з Подолом та Контрактовою площею унизу. Праворуч від Михайлівського собору знаходиться Володимирська гірка, саме тут встановлено пам`ятник князю Володимиру – хрестителю Русі. Пройшовши через парк, ви потрапите до Європейської площі, в початок Хрещатика та Володимирського узвозу.

     Цей шлях охоплює багато цікавих та важливих пам`яток Києва, але це лише мала частина того, що варто побачити в Києві. Окремої розповіді та відвідування варта Києво-Печерська Лавра, де окрім храмів та християнських святинь, діє багато цікавих музеїв; Андріївський узвіз, Аскольдова могила, та багато іншого.

     Хрещатик - головна вулиця Києва, розташована неподалік від місцевості, де колись князь Володимир Великий хрестив свою родину. Мабуть, саме так виникла назва вулиці, Алі згідно іншої версії, назва походить від Хрещатого Яру (місцини, що перехрещена ярами). Довжина Хрещатика лише 1,2 км, а вшир ця вулиця сягає на деяких ділянках 100 метрів. Проїжджа частина дорівнює 24 метри, а обабіч вулиці висаджені дерева, що відділяють 14- метрові тротуари. По лівому боку Хрещатика уздовж Хрещатика простягнувся каштановий бульвар, особливо гарний навесні, у травні, коли каштани розквітають.

     Як повноцінна вулиця Хрещатик почав свою історію наприкінці 18 - початку 19 століття. Першим почали забудовувати ділянки в районі Європейської (Кінної) площі. Будівництво велося переважно по правій стороні до вулиці Прорізної. Потім будівництво перейшло на ліву сторону вулиці. У той час Хрещатик забудовувався переважно житловими будинками, за винятком першого київського театру - садиби, побудованої по проекту А. Меленского. Саме тому вулиця якийсь час називалася Театральною. До кінця 1873 року забудова вулиці досягла Бессарабської площі. До 1869 року головна вулиця Києва звалася КХрещатицькою, а потім була перейменована в Хрещатик. Аж до Великої Вітчизняної війни Хрещатик був забудований 4- поверховими будинками, а його ширина була приблизно 35 метрів.

     В 1851 році на Хрещатику побудували перший великий кам'яний будинок для дворянських губернських зборів. Автором проекту був архітектор А.В.Беретті. По проекту цього ж архітектора в 1838-1942 рр. був збудований будинок Інституту шляхетних панночок. У той час торгоівельне та промислове життя Києва було зосереджене на Подолі. В міру того, як розростався й забудовувався Хрещатик, він переймає в Подолу естафету й стає центром ділового життя міста.

      Вже до кінця 19 століття Хрещатик представляв із себе повністю забудовану вулицю. Тут було безліч магазинів, банків, різних контор. В 1892 році по Хрещатику була прокладена перша в Російській імперії лінія електричного трамвая, що з'єднувала Хрещатик з Подолом. На початку 20 століття на розі Хрещатика й вул. Прорізної по проекту відомого архітектора В. Городецького був збудований Будинок Російського страхового суспільства. В 1914 р. по проекту П.С.Андрєєва був побудований Пасаж, що полягає із двох паралельних корпусів, з'єднаних воротами, які утворювали проїзд. Будинок Пасажу був зруйнований під час Другої світової війни, а в післявоєнні роки його реконструювали. Приблизно в це ж час будуються будинки, які й зараз належать до визначних пам'яток Києва - Бессарабський критий ринок табудинок Купецьких зборів (Національна філармонія України).