Міжнародні аукціони, біржі та торги

• підряди на спорудження підприємств, будівель і споруд виробничого і невиробничого призначення, в т. ч. тих, що споруджуються «під ключ»;
• виконання комплексів будівельних і монтажних робіт та їх окремих видів;
• виконання комплексу пусконалагоджувальних робіт;
• постачання комплектного устаткування;
• концесії на розробку корисних копалин;
• імпортні закупівлі;
• проекти на основі підприємств з іноземними інвестиціями;
• надання державних кредитів;
• розробка проектів і виконання робіт у сфері природоохоронної діяльності;
• залучення експертів і консультантів;
• поставки, підряди, закупівля для створення об'єктів національної економіки.

    Незважаючи на викладене, саме тендери на сьогодні дуже поширені в світовій практиці торгівлі, особливо на ринках машинно–технічної продукції (за оцінками експертів, вартість замовлень на поставку обладнання та об'єктів капітального будівництва, отриманих за допомогою проведення торгів, становить близько 1/3 загальної вартості експорту машинно–технічної продукції з промислово розвинутих країн).

    Міжнародні  тендери використовуються як індустріально  розвинутими країнами, так і країнами, що розвиваються, але мотиви їх застосування різні. Перші в більшості випадків використовують механізм проведення тендерів у межах здійснення політики прихованого  протекціонізму та стимулювання розвитку національного виробництва. Так, законодавство  більшості розвинутих країн дозволяє організаціям з переважанням державного капіталу розміщувати замовлення на придбання товарів і послуг тільки через систему тендерів, а проведення імпортних операцій без використання торгів дозволяється лише у випадках необхідності придбання унікального  обладнання, запасних частин, а також  у Разі необхідності екстренної закупівлі  обладнання для ліквідації наслідків  стихійного лиха або за рахунок спеціальних  міждержавних угод. 
Для країн, що розвиваються, домінуючими мотивами застосування тендерів як методу розміщення замовлень є відсутність досвіду організації укладання великих міжнародних контрактів і Прагнення знизити вартість замовлення. Крім того, практика проведення міжнародних торгів показала, що найбільшого поширення вони як інструмент держави, великих державних організацій та муніципальних органів, одержали саме в країнах, що розвиваються, які характеризуються наявністю значної питомої ваги державного сектора в основних галузях національного господарства, здійсненням індустріалізації та реіндустріалізації економіки, відсутністю необхідних технічних знань і кваліфікації для самостійного вирішення існуючих техніко–технологічних проблем.

    Не  в контексті національних інтересів  організаторів міжнародні тендери виконують такі основні функції:

• торговельну (як метод реалізації товарів та отримання замовлень для експортерів і відповідно метод закупівлі продукції та розміщення підрядів для імпортера — організатора тендеру);
• науково–технічну (як процес, що сприяє відбору найпрогресивніших техніко–технологічних рішень конкретних проблем і сучасного високотехнологічного обладнання);
• цінову (як механізм пошуку відповідності між ціною та рівнем вартості проекту чи партії товару та інструмент мінімізації їх кінцевої (контрактної) ціни);
• фінансову (як механізм оптимізації витрат на реалізацію проекту чи закупівлю товарів не тільки за допомогою ціни, а й шляхом отримання кредитів і раціоналізації системи розрахунків);
• маркетингову (як можливість вибору найкращого партнера, адаптації ціни до власних можливостей і впливу на ефективність каналів надходження товарів (послуг) у країну — з одного боку, і можливість створення позитивного іміджу країни та відповідного замовника (імпортера) як серйозного та надійного партнера — з іншого);
• регулятивну (як інструмент впливу на обсяги, динаміку, ціни та національне походження імпорту).

    . 

    Міжнародні  комерційні угоди можна поділити на угоди купівлі-продажу і товарообмінні  угоди. Така класифікація ґрунтується  на тому, що при угодах купівлі-продажу  продавець (що називається в зовнішньоторговельних  угодах експортером) зобов'язується передати товар, що є об'єктом угоди у  власність безпосередньому учаснику угоди – покупцю (що в зовнішньоторговельних  угодах називається імпортером) за умови, що останній зобов'язується сплатити за товар деяку грошову суму, тоді як при товарообмінних угодах один товар обмінюється на інший з  додержанням деяких умов, що залежать від типу угоди. Природно, що при  угодах купівлі-продажу і при  товарообмінних угодах мають місце  вивіз товарів за кордон (експорт) і ввіз товару із-за кордону (імпорт). 
Але при угодах купівлі-продажу ми маємо діло, умовно кажучи, з експортом і імпортом у чистому вигляді; в таких угодах один контрагент (торговельний партнер) виступає в кожному контракті тільки як продавець-експортер або тільки як покупець-імпортер, тоді як при товарообмінних операціях, що називаються також угодами зустрічної торгівлі (countertrade), один і той же контрагент може виступати імпортером одних товарів і експортером інших, або, будучи експортером, бере на себе зобов'язання закупити якийсь товар (тобто виступити імпортером) у інших підприємців країни покупця. 
Існує декілька типів зустрічної торгівлі, опис яких викладений нижче.

    ПОНЯТТЯ БІРЖІ. Товарна біржа - це ринок масових, якісно рівноцінних товарів, на котрі укладаються угоди без їх наявності. Біржова торгівля дає можливість сконцентрувати попит і пропозицію на товари у певних географічних пунктах без обов'язкового завозу туди товарів. На товарних біржах продаються тільки так звані біржові товари, що у масі своїй однорідні. Партії товарів при цьому можуть бути легко замінені: бавовна, каучук, цукор, зернові, шовк, шерсть, кольорові метали, нафта, соєві, боби, олія, кава, жива худоба, апельсиновий сік тощо.Технічних товарів на біржі немає, оскільки це якісно різнорідні товари, моделі яких швидко змінюються.

    Біржові товари продаються і купуються без  огляду, за зразком або на основі якісних характеристик, відомих  покупцю або продавцю, тобто продається певна кількість товару. Тому в  результаті угоди із рук у руки переходить не товар, а документ, що підтверджує власність на товар, тобто контракт.

    Основні ознаки міжнародних  бірж: 

* на них установлюються  ціни світового ринку; 
* товари - активні об'єкти міжнародної торгівлі; 
* як правило, вільний валютний і податковий режим торгівлі.

Необхідно виділити три важливі  аспекти діяльності біржі - юридичний, організаційний та економічний. 

    А) Юридичний аспект. Йдеться про  існування офіційно зареєстрованого  об'єднання у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою  відповідальністю. У ці товариства входять капіталовкладники, комерційні посередники, котрі використовують як спільну власність, так і орендоване майно. У країнах із розвинутою ринковою економікою в акціонерному товаристві (компанії) майно звичайно стає неподільною  власністю, а в товаристві з обмеженою  відповідальністю (партнерстві) - пайовим  капіталом, котрий можна повертати  учасникам як у грошовій, так і  в натуральній формі. Економічна основа такої відмінності полягає  в тому, що біржі, які організовуються  у вигляді акціонерних товариств, звичайно створюються для розширення справи і повинні реінвестувати  частину отриманого прибутку.

    Б) Організаційний аспект. Товарна біржа - це торговельне місце особливого типу, де сходяться покупець і продавець  або безпосередньо один з одним (на відкритій для непрофесіоналів  біржі), або через посередників-спеціалістів, таких як брокери, дилери, маклери (на закритій біржі). Це місце, де оптові попит  і пропозиція зводяться в одну точку - біржове кільце для кожної товарної секції. Головний засіб досягнення цієї мети - стандартизація самих об'єктів  торгівлі, а саме: товарів на наявних  і контрактів на термінових біржах.

    В) Економічний аспект. Він виявляється  в тому, що біржа - це великий оптовий  товарний ринок і одночасно тонкий інструмент реального ринкового  ціноутворення. Концентрація і централізація  величезних товарних мас на готівкових біржах і фінансових ресурсів як із реальним товарним покриттям, так і  без нього на строкових біржах дозволяють сформувати економічно обґрунтовану, у тому числі і прогнозовану, ціну, погодити рух товарних і грошових потоків, з'єднати виробництво і  споживання, полегшити планування господарської  діяльності численних контрагентів угод                                                             . 
Певною мірою товарна біржа виконує функції колишніх трьох відомих у нас у країні органів - Держпостачу, Держкомцін і Держплану одночасно. Відмінність у тому, що, по-перше, ціни на біржі є реальними, а не установлюються аналітико-розрахунковим шляхом (нехай навіть і з допомогою найкомпетентніших, скажемо так, у Держкомцін спеціалістів). На біржі таких знавців не менше, але, головне, що вони "виплавляють" ціну в конкурентній боротьбі в біржовому кільці, а не в затишних кабінетах. По-друге, і це ще важливіше, число бірж у будь-якій країні досить велике, тоді як згадані відомства - справді монополісти.

    Під організаційною структурою товарної біржі  розуміється організація її окремих  підрозділів у певному взаємозв'язку, що визначаються поставленими цілями й розподілом функцій між підрозділами. Організаційна структура товарної біржі багато в чому залежить від  організаційно-правової форми, у якій здійснюється торгово-біржова діяльність. Організаційна структура також  передбачає розподіл функцій і повноважень  між керівниками структурних  підрозділів, що становлять органи управління біржею. 
Через свої органи управління, що діють у межах прав, наданих їм за законом або уставом, товарна біржа як суб'єкт господарювання здобуває відповідні права й приймає на себе обов'язки.

    Органи  управління товарної біржі служать  для формування й вираження зовні  його волі, здійснення дій правового  характеру від імені товарної біржі як суб'єкта господарювання. При  цьому органи управління є невід'ємною  частиною цілісної організаційної структури  товарної біржі, коли дія органа завжди визнається дією самої юридичної  особи.

    До  суспільної структури товарної біржі  належать загальні збори членів товарної біржі й виборні органи в особі  біржового комітету й ревізійної комісії. 
Вищим органом управління товарної біржі є загальні збори її членів. У період між загальними зборами членів товарної біржі управління здійснює біржовий комітет (рада біржі). Біржовий комітет обирається на строк, установлений загальними зборами членів біржі (як правило, на 1-3 роки). Голова, його заступники й члени біржового комітету обираються загальними зборами на основі персонального обговорення кожної кандидатури. У випадку незадовільної роботи, склад біржового комітету може бути переобраний достроково. Рішення про обрання голови, його заступників і членів біржового комітету вважається прийнятим, якщо за нього проголосували кваліфікована більшість засновників і проста більшість присутніх членів біржі. До складу біржового комітету для виконання функцій, що вимагають спеціальних знань, можуть бути обрані повноважні представники організацій і громадяни, що не є членами біржі. Розподіл обов'язків між членами біржового комітету здійснюється на його першому засіданні. Члени біржового комітету не є службовцями біржі й проводять роботу на суспільних початках. Комітет очолює голова або президент.

    Контролюючим  органом товарної біржі є контрольна (ревізійна) комісія. Обирається контрольна (ревізійна) комісія на загальних  зборах членів біржі. Вона здійснює контроль за правлінням біржі за результатами фінансової й господарської діяльності, робить висновок по річних звітах і  балансам, надає звіт для розгляду на загальних зборах членів біржі. До складу контрольної (ревізійної) комісії  не можуть бути обрані члени біржового  комітету або правління біржі. Перевірка  фінансово-господарської діяльності правління здійснюється ревізійною комісією за дорученням загальних зборів членів біржі або з ініціативи комісії. У випадку виникнення загрози  інтересам біржі або виявлення  зловживань, які були допущені посадовими особами, ревізійна комісія має  право вимагати скликання загальних  зборів. 
Стаціонарна структура товарної біржі призначена для ведення господарської біржової діяльності. Компетенція й функції стаціонарної структури відрізняються й можуть бути специфічними на різних біржах. При цьому умовно стаціонарна структура товарної біржі може бути розділена на виконавчі (функціональні) і спеціалізовані підрозділи.

    Виконавчі (функціональні) і спеціалізовані підрозділи необхідні біржі для ведення  поточної господарської біржової діяльності. Від того, як здійснюють свою роботу ці підрозділи, багато в чому залежить ефективність роботи біржі. Виконавчі (функціональні) підрозділи — це апарат біржі, що готує і проводить біржові  торги. Вони досить різноманітні й залежать від обсягу біржових угод, кількості  членів і брокерів, які працюють на біржі. 
 
 
 

    До  спеціалізованих  підрозділів біржі  можна віднести підрозділи, відповідальні за ведення поточної роботи по організації  біржових торгів:

                                                  . 
• маклеріат — створюється для підготовки й проведення торгів, пропонує маклерів членам біржі; 
• котирувальна комісія — утворюється для обліку цін попиту, пропозиції, а також визначення котирувальних (довідкових) цін і виконання інших функцій, пов'язаних з рухом цін на біржі;                                           . 
• експертне бюро — здійснює експертизу товарів на біржі, консультування з питань технічних й інших властивостей і характеристик біржових товарів;           . 
• відділ прийому заявок і реєстрація контрактів — здійснює вхідний контроль, прийом заявок, реєстрацію контрактів, визначає їхню відповідність Тимчасовим правилам біржової торгівлі, формує інформаційний аркуш;                                    . 
• відділ інформаційно-технічного забезпечення — здійснює розробку й функціонування програмно-технічних засобів, систем зв'язку й оргтехніки;