Міжнародні аукціони, біржі та торги

• відділ інформаційно-довідкового обслуговування — відповідає за одержання, зберігання й обробку інформації; забезпечує інформаційне обслуговування учасників  і відвідувачів біржових торгів, а  також підготовку й реалізацію відомостей довідкового характеру зацікавленим особам;                   . 
• відділ міжбіржових зв'язків і роботи із брокерськими фірмами — здійснює акредитацію брокерських фірм (брокерів), укладає договори з біржами інших регіонів, постійно підтримує зв'язки з членами біржі;                                    . 
• відділ управління справами — здійснює організаційно-кадрове й матеріально-технічне забезпечення розробку й організацію управлінських рішень, координує й взаємодіє з іншими службами, відділами, підрозділами біржі; веде архів і діловодство біржі, контролює виконання всіх документів;                            . 
• біржова арбітражна комісія — постійно діючий третейський суд, розглядає суперечки, пов'язані з укладанням угод у ході біржових сесій біржі, її відособлених підрозділів, представництв, філій при проведенні спільних міжбіржових торгів, а також виконанням біржових контрактів. Арбітражна комісія створюється для вирішення спірних питань, які виникають як між учасниками зареєстрованих на біржі угод, так і між ними й брокерами й відповідальними співробітниками служб біржі. Загальні положення правового статусу арбітражної комісії визначаються Законом України «Про третейські суди». Зазначений перелік спеціалізованих підрозділів товарної біржі не є вичерпним і може бути доповнений іншими підрозділами, що належать до даної групи. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.2 Особливості договору

ОБОВ'ЯЗКИ ПРОДАВЦЯ

    Продавець бере на себе такі зобов'язання:

    продає  за вказану днів до відкриття аукціону індивідуально визначені товари або партії товарів (лоти) згідно з переліком, що додається до цього Договору та є його невід'ємною частиною. 

ОБОВ'ЯЗКИ АУКЦІОНЕРА

    Аукціонер бере на себе такі зобов'язання:

    1. Організує публічний продаж товарів  Продавця у суворій відповідності  із розробленими і встановленими  Аукціонером для цього аукціону  Правилами, які Аукціонер доводить  до відома всіх учасників аукціону.

    2. Сплачує Продавцеві протягом  зазначеного терміну належну йому суму. 

 ВИНАГОРОДА АУКЦІОНЕРА

    4.1. Продавець сплачує Аукціонеру  до початку аукціону винагороду  в розмірі вказаної суми .

    Винагорода  не може визначатися у вигляді  процентного відрахування від кінцевої суми операції.

    Отримання винагороди Аукціонером від Покупця  регламентується Правилами проведення аукціону. 

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ  СТОРІН

    Відповідальність  Аукціонера і Продавця за невиконання  або неналежне виконання зобов'язань  за цим Договором регламентується  чинним законодавством; Правилами аукціонного  продажу і цим Договором.

ОФОРМЛЕННЯ  УГОДИ. Покупець підписує стандартний формуляр аукціонного продажу, де вказується термін вивозу товару покупцем (3-14 днів), умови платежу (звичайно 25- 30% вартості виплачується під час підписання формуляра, а решта - після одержання товару). Деякі аукціоністи припускають кредит, розмір знижок на тару, розмір оплати послуг при переупаковуванні.

    Аукціонний  спосіб торгівлі має певні переваги, як для продавця, так і для покупця. Присутність великої кількості  конкуруючих покупців допомагає  краще виявити попит. Домагаючись  отримання вигідних цін на аукціоні, продавець знає, як продавати товар  і поза аукціоном.

    Але є труднощі і для продавця. По-перше, скупчення товарів, що іноді перевищує  попит, може спричинити зниження цін. У  такому разі виникає потреба вивозити товар, що вимагає транспортних витрат. Заморожуються оборотні кошти.

Аукціон е також сприятливим середовищем  для змови покупців із метою зниження цін. Щоправда, тут є право продавця знімати товар із продажу. Але  зловживати цим правом небезпечно.

    Перевага  покупця полягає в тому, що наявність  великої кількості товару полегшує його відбір. Покупці також можуть домовитися про максимальну ціну на товар. Але е і певні труднощі. Поїздки пов'язані з фінансовими  затратами, втратою часу, що змушує їх іноді купувати товари за підвищеними  цінами. 
 
 

3 Особливості міжнародних  аукціонів в Україні

    Аукціонна торгівля все більше розвивається в  Інтернеті. На відміну від традиційного виду, такі аукціони України та Росії проводяться на відстані, а це значить, що в них можна взяти участь, не перебуваючи в якомусь конкретному місці. Існують також і міжнародні аукціони. Все, що необхідно, - це зробити ставки через відповідний сайт-аукціон або особливу програму аукціону.

    Всі аукціони, будь то аукціони України  та Росії або ж міжнародні аукціони можна розділити на три основні  види: тематичні, загального профілю, цільові  аукціони конкретних фірм. Аукціони загального профілю надають можливість продати  й купити будь-який предмет, не обмежуючи  продавця і споживача конкретною тематикою. Такі аукціони України та Росії зазвичай беруть процентну  плату з продавця за проданий товар. Єдина незручність полягає в  тому, що продавець включить витрачений відсоток у вартість товару, і це неминуче збільшить ціну для споживача.

    Вузьконаправлені, тематичні типи (це можуть бути і міжнародні аукціони, в тому числі) - аукціони, на яких продаються тільки товари тієї чи іншої тематики. Найчастіше це міжнародні аукціони для колекціонерів, тематика яких може бути різною (предмети, пов"язані з захопленнями, хобі і т.п.). Такі сайти найчастіше не стягують плату за реєстрацію, проданий і куплений предмет. Саме це призводить до постійного збільшення кількості покупців.

    Ще  один вид - це цільові аукціони конкретних фірм (це можуть бути аукціони України  та Росії, інших країн). Такі аукціони здійснюють продаж фірмою своїх же товарів за системою аукціонних торгів. Сумно, що аукціони України та Росії не надають послуги з захисту від шахрайства продавців і покупців. Єдине, що можуть запропонувати будь-які міжнародні аукціони та аукціони України та Росії, - це система рейтингу: і продавці, і покупці мають можливість залишати відгуки один про одного. Така система не є стовідсотковою гарантією, хоча і дуже корисна для споживачів.

    У деяких країнах на аукціонах використовується метод зниження цін, який дістав назви  «голландських». Суть даного способу  полягає у такому: аукціонер призначає  максимальну ціну, яка загорається  на циферблаті, встановленому в аукціонному  залі, знижуючи її до тих пір, доки один з учасників торгу не виявить  свого бажання здійснити операцію купівлі шляхом натиснення кнопки, що знаходиться на закріпленому за ним місці. Натисненням кнопки він  зупиняє стрілку, що рухається, і  на циферблаті з'являється номер, під  яким даний покупець зареєстрований організаторами аукціону. Покупець, який натиснув кнопку другий не має права  на товар за ціною, рівень якої зафіксований стрілкою. Занотувавши номер першого  покупця, аукціонер гасить циферблат  і переходить до продажу наступного лоту. Використання такого механізованого методу проведення аукціону дозволяє значно прискорити темп торгів і дає  можливість продавати за годину до 600 лотів. Подібна система проведення аукціонного торгу широко використовується при торгівлі овочами, фруктами, рибою, тобто швидкопсувними товарами. Вона поширена в Данії, Німеччині, Бельгії  іменитою мірою — у Франції, Італії, Канаді. Вказана система, хоча й набула поширення, має й певні недоліки, головним з яких є недотримання основного  принципу аукціонної торгівлі, а саме передачі товарів у розпорядження  покупця, що запропонував у результаті торгів найвищу ціну. За умовами  цієї системи не відбувається майже  жодного торгу між покупцями. Саме тому в Голландії при продажу  швидкопсувних товарів почала використовуватися  нова, вдосконаленіша система, яка застосовує електронно–допоміжні засоби. Вона так  само, як і попередня, використовує циферблат з рухомою стрілкою, яка встановлюється оператором на самій  низькій позначці. Кожний покупець має на закріпленому за ним місці  кнопку, яку натискає, коли бажає  здійснити купівлю за запропонованою ціною. Якщо одночасно кілька покупців натискають кнопки, стрілка просувається до вищого рівня ціни і на спеціальному табло поряд із циферблатом загораються  їх номери. Стрілка рухатиметься до більш високого рівня ціни, доки не залишиться один покупець. У цей  момент вона зупиниться, а на табло  з'явиться номер покупця–переможця. Угода вважається завершеною і не може бути анульованою іншим покупцем.

    Загальна  характеристика господарства. Колумбії . – аграрно-індустріальна країна. Основні галузі промисловості: текстильна, харчова, нафтова, хімічна, цементна, гірнича. Транспорт: залізничний, автомобільний, морський, повітряний. Найбільші порти: Картахена, Барранкілья, Буенавентура, Тумако, Ковеньяс і Мамональ (останні два – нафтові). Обсяг повітряних перевезень вантажів в кінці ХХ ст. різко зріс і склав у 1996 бл. 60 тис. т.

    За  даними Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001: ВВП – $ 97,5 млрд. Темп зростання  ВВП – 0,6%. ВВП на душу населення  – $ 2392. Прямі закордонні інвестиції – $ 1,5 млрд. Імпорт – $ 18 млрд (г.ч. США  – 41,5%, Венесуела – 10,0%, Німеччина  – 5,0%, Японія – 4,3%). Експорт – $ 15,2 млрд (г.ч. США – 48,5%, Венесуела – 7,9%, Німеччина  – 9,0%, Італія – 6,0%).

    Обробна промисловість продовжує грати  ключову роль в економіці Колумбії; на її частку припадає 19% ВВП (дані на 1996) і 16% трудових ресурсів (за даними на 1990). Велика частина обладнання і машин  ввозиться з-за кордону. На початку 1990-х років продукція обробних галузей складала 20-30% від обсягу експорту.

Сільське  господарство

    26% працездатного населення зайнято  в сільському господарстві. 5% земель  використовується під посіви, 38% - під випасання худоби. Найродючіші  грунти знаходяться на плато  і в деяких рівнинних регіонах. Колумбія - другий у світі виробник  кави. Для гірських районів товарними  культурами є бавовна і тютюн.  У низинах розташовані плантації  експортних культур - бананів,  квітів і цукрової тростини. Для  внутрішнього ринку вирощують  рис, кукурудзу, картоплю і  сорго. У тваринництві переважає  розведення великої рогатої худоби, свинарство і вівчарство            .

    Протягом  всієї своєї історії сільське господарство - головна стаття економіки  країни. Колумбія самодостатня у власному забезпеченні всіма сільгосптоварами. Однак, оскільки велика частина країни має гористий рельєф, сільськогосподарські землі становлять приблизно тільки одну п'яту частину території  країни, і лише невелика частина  з них використовується під посіви. На обширних територіях, де грунти менш родючі, практикується екстенсивне  тваринництво. Робітники, зайняті у  сільськогосподарському секторі, зосереджені  головним чином в землеробських  районах, при цьому триває освоєння нових земель. Саме сільське господарство здавна забезпечувало активний торговельний баланс в країні, надаючи значну перевагу експорту над імпортом. 
Хоч частка придатних для обробки земель невелика, Колумбія все-таки має значні ресурси родючих земель, розташованих у найрізноманітніших кліматичних умовах. Завдяки цьому Колумбія не тільки експортує сільськогосподарську продукцію, але й повністю задовольняє власні потреби в харчових продуктах і сировині для існуючої в країні розвиненої текстильної промисловості. У Південній Америці Колумбія займає друге місце за виробництвом сільськогосподарських продуктів.

    Оброблювані землі розташовані у різних висотних поясах – від тропіків до холодного  пояса на позначках вищих за 2000 м. На морському узбережжі і в  долині річки Магдалена вирощується  ряд комерційних культур –  банани (колись – основна стаття колумбійського експорту), цукрова  тростина, бавовник, рис, кукурудза, гвінейська олійна пальма; інші культури, такі як какао, боби, касава (юка) і різноманітні фрукти, вирощуються головним чином  для внутрішнього споживання. Розташовані  вище родючі долини річок у межах  департаментів Каука і Толіма використовуються переважно для  виробництва цукрової тростини і соєвих бобів (Каука), тютюну, рису і кава (Толіма); в обох районах є плантації бавовника. Вище на схилах Анд вирощується кава особливих м'яких ароматних сортів, якими славиться Колумбія; в цій області з рівним помірним кліматом практично не буває ні заморозків, які періодично уражають кавові плантації Бразилії, ні сильних вітрів, від яких страждають деякі інші країни – виробники кави. За даними на початку 1990-х, обсяг виробництва кави в Колумбії становив близько 950 тис. т; за експортом кави країна знаходиться на другому місці у світі (після Бразилії), однак внаслідок зниження цін на світовому ринку частка кави у доходах від колумбійського експорту зменшилася до 1991 нижче за 20%, тоді як десять років тому вона була близькою до 50%. У межах холодного поясу, зокрема в околицях Боготи та інших міст, розташованих у горах, можна вирощувати картоплю, боби, маїс, пшеницю, ячмінь та деякі фрукти. На плато неподалік Боготи вирощуються квіти, які протягом 1980-х років поступово зайняли одне з провідних місць у колумбійському експорті.

    Лісове  господарство. Хоч значна частина  території країни (за деякими оцінками – більше половини) покрита лісами, у тому числі цінних порід, вартість цих ресурсів підвищується через  їх важкодоступність, що пояснюється  рельєфом країни, а також тим, що значна частина цінних порід знаходиться  в Амазонці; таким чином частка цього сектора у ВВП не перевищує 1%.

Тваринництво

    За  даними 1989, поголів'я великої худоби оцінювалося приблизно у 25 млн. голів або дещо менше. В інтервалі 1970–1988 у секторі тваринництва відзначалося стійке, хоч і не надто швидке зростання виробництва, що становило приблизно 2,8% на рік; 60% цього зростання припадає на велику рогату худобу. Темпи розвитку свинарства були помірними, а птахівництво, навпаки, розвивалося швидше. Тваринництвом, яке раніше було зосереджено у долинах річок і на північному узбережжі, зараз займаються і на східних рівнинах (льянос).