Макроекономічні показники аналізу та методика оцінювання інвестиційної привабливості регіонів України

ustify">    Практично не здійснюється післяінвестиційний контроль і аналіз фактичної ефективності проектів в нашій країні. Головна причина – неможливість вплинути на уже діючі інвестиційні проекти [17]. 
 

    1.2. Законодавчо-нормативна  база інвестиційної  діяльності

    Власна  економіко-правова база України  стосовно регулювання і юридичного захисту іноземних інвестицій фактично стала формуватися з прийняттям Верховною Радою 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет України та проголошенням Акта незалежності України 24 серпня 1991 р. Одними з перших законодавчих актів у цьому напрямку були Закони України „Про захист іноземних інвестицій в Україні” від 10.09.91р. та „Про інвестиційну діяльність” від 18.09.91р. При цьому, по-перше, ставилося за мету почати формування власного правового поля в інвестиційному підприємництві, продекларувати юридичні державні гарантії захисту інвесторів (з метою забезпечення сприятливого та стабільного інвестиційного режиму), по-друге, законодавче врегулювати правові відносини, що виникали б між суб'єктами підприємницької діяльності, з одного боку, і між ними й державою, – з другого.

20 травня 1993 р., був прийнятий урядовий Декрет „Про режим іноземного інвестування”, а 17 грудня того ж року Верховна Рада України ухвалила Державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україну. Але декрет ні структурно, ні за своїми основними положеннями, по суті, не відрізнявся від попереднього інвестиційного закону. Проте він містив деякі нововведення. По-перше, з'явився новий термін „кваліфікаційна іноземна інвестиція”, що надавала інвестору право на звільнення від сплати податку на прибуток протягом п'яти років із часу внесення інвестиції. По-друге, були встановлені мінімальні розміри статутного капіталу, в тому числі для сприяння малому бізнесу. По-третє, більш вдало було сформульовано поняття „підприємство з іноземними інвестиціями”. По-четверте, жорсткіше застосовувались норми оподаткування. Також підприємства з іноземними інвестиціями звільнялися від сплати нових видів податків, які не були передбачені даним декретом на момент його прийняття, на п'ять років.

19 березня  1996 р. Верховна Рада прийняла  Закон України „Про режим іноземного інвестування”. Основною особливістю його стало те, що для іноземних інвесторів на території України встановлювався національний режим інвестиційного та іншого підприємництва, крім випадків, передбачених законодавством України і міжнародними угодами України. Позитивним у ньому було те, що державна реєстрація іноземних інвестицій стала здійснюватися лише після фактичного внесення цих інвестицій. Крім того, майно, що ввозиться як внесок іноземного інвестора в статутний фонд підприємства з іноземними інвестиціями, звільнялося від мита. Цей Закон скасував чинність Закону України „Про іноземні інвестиції” від 13.03.92р., Декрету Кабінету Міністрів України „Про режим іноземного інвестування” від 20.05.93р. та Закону України „Про Державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні” від 17.12.93р., але в ньому були збережені в повному обсязі державні гарантії захисту іноземних інвестицій, що надавалися іноземним інвесторам на території України відповідно до цих законодавчих актів.

    Відповідно  до Закону „Про режим іноземного інвестування” спеціальний режим інвестиційної діяльності може бути встановлений на територіях спеціальних (вільних) економічних зон. Створення таких зон є одним із елементів інвестиційної політики, що надає можливість на основі збільшення надходжень інвестицій, у тому числі іноземних, до окремих регіонів України сприяти прискоренню соціально-економічного розвитку цих територій, поліпшенню використання природно-господарського потенціалу, залученню і впровадженню нових технологій, насиченню внутрішнього ринку високоякісною продукцією тощо.

    Законом України від 17.02.2000 р. „Про усунення дискримінації в оподаткуванні  суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна  та коштів вітчизняного походження”  встановлено, що на території України до суб'єктів підприємницької діяльності або інших юридичних осіб, їх філій, відділень, відокремлених підрозділів, включаючи постійні представництва нерезидентів, створених за участю іноземних інвестицій, незалежно від форм та часу їх внесення, застосовується національний режим валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлений законами України для підприємств, створених без участі іноземних інвестицій. З прийняттям цього Закону суб’єкти підприємництва втратили всі свої пільги у податковому, митному і валютному регулюванні. З метою остаточного скасування пільг у Законі вказується, що його дія розповсюджується на всі прямі іноземні інвестиції незалежно від часу їх внесення і реєстрації.

    Указом  Президента України „Про деякі питання іноземного інвестування” врегульоване здійснення іноземних інвестицій у формі придбання державних боргових зобов'язань, що дає можливість забезпечення захисту іноземних інвестицій, вкладених у цінні папери, і підвищення інвестиційного рейтингу України.

    Закон України „Про внесення змін до деяких законів України з метою стимулювання інвестиційної діяльності” визначає, що не є об'єктом оподаткування  податком на додану вартість операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім підакцизних товарів), або їх вивезенні за межі митної території України.

    Порядок реєстрації фактично внесених іноземних  інвестицій, а також договорів (контрактів) на спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора визначено  у постановах КМУ „Про затвердження Положення про порядок державної  реєстрації іноземних інвестицій” і „Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора”. Цими документами визначено процедуру реєстрації; державні органи, що її здійснюють; перелік необхідних для реєстрації документів; терміни видачі реєстраційних посвідчень тощо. Незареєстровані інвестиції не дають права на одержання гарантій щодо їх захисту та будь-яких пільг, установлених Законом України „Про режим іноземного інвестування”.

    Важливими правовими документами, які регулюють  взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є міждержавні  угоди „Про сприяння та взаємний захист інвестицій”. Такі угоди є гарантом надання справедливого статусу  інвестиціям і захисту їх на території іншої держави. Вони підписані вже з 50 країнами світу. Ціла низка проектів угод знаходиться в стадії узгодження.

    Слід  зазначити важливість Закону України  „Про правовий статус іноземців”. В  ньому підтверджується право  іноземних громадян як фізичних осіб займатися інвестиційною діяльністю. Законом України передбачена рівність прав і обов'язків всіх суб'єктів у сфері економічної діяльності.

    Значний вплив на інвестиційний клімат в  Україні має Закон „Про розподіл продукції”, який регулює відносини, що виникають у процесі укладення, виконання та припинення дії угод про розподіл продукції. Відповідно до угоди про розподіл продукції Україна доручає інвестору проводити пошук, розвідку та видобування корисних копалин на визначеній ділянці надр, а інвестор зобов'язується виконати доручену йому роботу за свій рахунок і на свій ризик за умови, що згодом компенсує свої витрати та одержить винагороду у вигляді частини продукції.

    Для підвищення захисту іноземних інвестицій 3 квітня 1998 року від імені України  підписана Вашингтонська Конвенція 1965 року про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами. Законом України від 16.03.2000р. №1547 вищезазначена Конвенція ратифікована Верховною Радою України.

    З метою підтримки розробки та реалізації державної політики по залученню іноземних інвестицій в економіку України, використання сучасного світового економічного досвіду прискорення інтеграції України в систему міжнародних господарських зв'язків Указам Президента України створена Консультативна рада з питань іноземних інвестицій в Україні.

    Для пошуку фінансових ресурсів та реалізації інвестиційних проектів створена Українська державна кредитно-інвестиційна компанія. Компанія може виконувати функції супроводження  і фінансування інвестиційних проектів.

    В липні 1996 року створене Національне  агентство України по реконструюванню  і розвитку, головною метою діяльності якого є створення сприятливих  умов для розвитку міжнародного економічного співробітництва, взаємодії з міжнародними фінансовими організаціями, відповідними міждержавними і регіональними організаціями, організаціями іноземних держав в сфері залучення і використання зовнішніх фінансових ресурсів.

    Для уникнення суперечок між іноземними інвесторами і органами виконавчої влади і місцевого самоврядування, з метою сприяння їх оперативному позасудовому регулюванню Указом Президента України створена Палата незалежних експертів з питань іноземних інвестицій при Президенті України.

    У 2001 р. було видано розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 лютого „Про заходи щодо поліпшення інвестиційної привабливості України” та Указ Президента України від 12 липня „Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні”. Всі заходи, вказані в цих документах, важливі та необхідні. Особливо позитивний момент полягає в тому, що йдеться про необхідність інформування щодо інвестиційної політики й інвестиційного іміджу України.

    З 29 червня 2005 року було введено в дію  рішення Ради національної безпеки  і охорони України «Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні» та від 28 жовтня 2005 року «Про заходи щодо утворення гарантій та підвищення ефективності захисту прав власності в Україні».

    Отже, до переваг українського інвестиційного законодавства можна віднести:

1. Оподаткування  підприємств з іноземним капіталом здійснюється в національному режимі.

2. Практично  не існує обмежень на розмір  іноземних інвестицій.

3. Створено  сприятливі умови для репатріації  капіталів та переказу прибутків. 

4. Іноземні  інвестиційні проекти мають пільги: застосування норм прискореної амортизації основних фондів та зниження ставки оподаткування прибутку при його репатріації.

5. Пільговий  режим інвестиційної діяльності  встановлюється для іноземних  інвестиційних проектів, що реалізуються  у важливих для економіки України секторах.

6. Врегульовано  відносини щодо розподілу продукції,  одержаної від видобування корисних  копалин на території України. 

7. Визначено  умови концесії державного та комунального майна.

    Проте залишається невирішеною проблема забезпечення зарубіжних інвесторів інформацією про чинне законодавство, стосовно іноземних інвестицій, тексти законів та інструкцій недосяжні для ознайомлення. Практично нема єдиного підходу до статусу та відміни попередніх законів, тому важко визначити, які закони зберігають чинність, а які були анульовані. Щоб дати зарубіжним інвесторам уявлення про правовий режим в Україні стосовно іноземного капіталу, потрібно організувати регулярний випуск бюлетеня, що містить відповідну інформацію кількома мовами. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ СТАНУ ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ 

    2.1. Макроекономічні  показники аналізу та методика оцінювання інвестиційної привабливості регіонів України

    Кожний  інвестиційний проект має свою конкретну  спрямованість і може з найбільшою ефективністю бути реалізований у тих регіонах України, де для цього є найкращі умови. До того ж оцінка і прогнозування інвестиційної привабливості регіонів України мають бути безпосередньо пов’язані з державною регіональною політикою, метою якої є забезпечення розвитку окремих регіонів з урахуванням таких факторів, як раціональне використання різноманітних економічних можливостей кожного з них, ефект оптимальної інтеграції, територіальний розподіл праці та взаємна економічна кооперація. У відповідності до цієї мети завданнями державної політики регіонального розвитку є реконструкція старих промислових регіонів; стимулювання розвитку експортних та імпортозамінних виробництв тих регіонів, які мають для цього найкращі умови; формування вільних (спеціальних) економічних зон; прискорений розвиток необхідної регіональної інфраструктури. Реалізація цих завдань тісно пов’язана з державною та приватною інвестиційною діяльністю.

    Інвестиційну  привабливість регіонів України  доцільно оцінювати на основі їх класифікації за такими п’ятьма синтетичними показниками:

• рівень загальноекономічного розвитку регіону (включаючи природно-ресурсний потенціал, рівень розвитку промислового виробництва, спеціалізацію сільського виробництва);
• рівень розвитку інвестиційної інфраструктури регіону (включаючи рівень розвитку будівництва, транспортної мережі, зв’язку, складського господарства тощо);
• демографічний фактор;
• рівень розвитку ринкових відносин і комерційної інфраструктури регіону (включаючи розвиток приватизації і формування недержавного сектору, формування ринкової інфраструктури);
• рівень криміногенних, екологічних та інших видів ризиків [16].

    При оцінюванні рівня загальноекономічного розвитку регіону також вивчається потенційна потреба в обсягах інвестування, можливість формування інвестиційних ресурсів за рахунок власних джерел, сукупна ємність регіонального ринку.

    Для цього оцінювання використовувались  і такі аналітичні показники: