Макроекономічні показники аналізу та методика оцінювання інвестиційної привабливості регіонів України

    1) питома вага регіону у ВВП  і виробленому національному  доході;

    2) обсяг виробленої промислової продукції на душу населення;

    3) рівень самозабезпечення регіону  основними продуктами харчування (обсяг виробництва відповідних  видів сільськогосподарської продукції  на душу населення);

    4) середній рівень заробітної плати  робітниів у регіоні;

    5) обсяг і динаміка капітальних вкладень у регіоні в розрахунку на одного жителя в регіоні;

    6) кількісь компаній і фірм усіх  форм власності в регіонв;

    7) питома вага збиткових підприємств  у загальній кількості працюючих компаній і фірм.

    В додатку А наведено обсяг інвестицій в основний капітал протягом 1991 – 2009 років. Аналізуючи інформацію, яка наведена в додатку можна стверджувати, що протягом 1991 – 2009 років спостерігається нерівномірне надходження інвестицій в розвиток економіки.

    Розташування  мінеральних ресурсів є головним фактором, який визначає розподіл регіонів за ступенем інвестиційної привабливості. Виняток становлять лише кілька регіонів, в яких бідність мінеральних ресурсів компенсується яким-небудь іншим значним чинником. Україна повністю задоводльняє потреби та має потужний експортний потеціал по залізних, марганцевих і титанових рудах, ртуті, графіту, вогнетривких і формовочних глинах, каоліну, сірці, сировині для виробництва скла та будівельних матеріалів. У дефіциті перебувають паливні ресурси (нафта, газ, торф), хоча є поклади кам’яного і бурого вугілля. Для забезпечення внутрішніх потреб країна щороку імпортує 20 млн. тонн вугілля (20% потреби), 28 млн. т. нафти (87%), 70 млрд.куб.м. газу (80%).

    Основні поклади мінеральних ресурсів, насамперед рудних і паливних, поклади мінеральних ресурсів, насамперед рудних і паливних, зосереджені на території східних областей: Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської, Полтавської та Харківської. З інших областей дуже високий ресурсний потенціал має Львівська.

    Земельні  ресурси. Земля в Україні дуже родюча. Майже 60% всіх сільськогосподарських угідь розташовані на високородючих чорноземах. Вони розміщені широкою полосою по центральній і східній частинах країни. Найвищий рівень забезпеченості землею сільськогосподарського признаення в розрахунку на одного робітника мають Дніпропетровська і Запорізька області (в 1,8 раза вище, ніж в сердньому по Україні). Забезпеченість земельними ресурсами і сприятливі кліматичні умови дозволяють займатись сільським господарством на всій території країни. Земля сама по собі має в Україні особливу інвестиційну цінність [21].

    Рекреаційні ресурси. Вся територія України  має різноманітні рекреаційні ресурси: природні ліси, мінеральні води й лікувальні грязі, водоймища та морське узбережжя. Найкращими рекреаційними регіонами є: південний – приморські території Запорізької, Донецької, Миколаївської, Одеської, Херсонської областей; Республіка Крим; Карпати – Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська області; лісостепова зона – Полтавська область. Ці регіони можуть зацікавити інвесторів, які хочуть вкладати кошти в туризм, відпочинок, санаторно-курортне лікування.

    Рівень  розвитку промислового виробництва. Україна  має розвинену багатогалузеву промисловість, в якій переважає чорна металурія та важке машинобудування. Чверть обсягу промислового виробництва України припадає на машинобудівельні галузі. Підприємства цих галузей територіально поділені по всіх областях України. Найбільшою є концентрація цих підприємств у Дніпропетровській, Запорізькій, Київській областях і у місті Києві. Машинобудування переважає у структурі промисловості Львівської, Луганської, Миколаївської, Полтавської, Одеської областей і республіки Крим.

    Україна посідає одне з провідних місць  у світі за видобутком залізної руди і з виробництва сталі. Чорна металургія (частка якої становить 22,6% загального обсягу промимслового виробництва) тариторіально зосереджена в двох областях – Дніпропетровській і Донецькій (понад 75%). Близько 20% обсягу виробництва чорної металургії дають Запорізька і Луганська області.

    Підрпиємства  кольорової металургії розташовані в Запорізькій, Луганській, Донецькій,Кіровоградській областях і респуубліці Крим.

    Багатогалузеве  хімічне і нафтохімічне виробництво  розвинуте в східній і ценральній областях. Підприємства цієї галузі є також у Миколаївській, Одеській, Львівській та Івано-Франківській областях.

    Лісова, деревообробна та целюлозно-паперова промисловість розвинута в основному в регіоні Карпат. Целюлозно-паперова промисловість, виробництво будівельних матеріалів і деревинно-стружкових плит є також у Херсонській, Київській та Хмельницькій областях.

    Виробництво будівельних матеріалів рівномірно розміщене по всій території країни. Виробництво залізобетонних виробів зосереджено у великих містах. Розвинуте виробництво скла і фарфоро-фаянсових виробів.

    Продукція легкої промисловості традиційно становить 10-11% у загальному обсязі промислового виробництва. Найбільшого розвитку набули текстильне виробництво (бавовняні, лляні, вовняні та штучні тканини), швейна, шкіряна, хутрова та взуттєва промисловість. Підприємства цієї галузі розташовані у Київській (м. Київ), Донецькій, Дніпропетровській, Львівській, Луганській, Одеській, Харківській, Херсонській, Чернігівській областях.

    Підприємства харчової промисловості в основному концентруються у великих містах і населених пунктах, що входять до агламерації великих міст. Переробна промисловість територіально пов’язана з місцями виробництва технічних культур (цукровий буряк, соняшник, льон-довгунець).

    Спеціалізація сільського господарства. Сільськогосподарське виробництво розміщене по всій території України. 42 млн. га, або 70% території країни, мають сільськогсподарське призначення. Орні землі займають 33 млн.га, пасовиська – 4,7 млн.га, сінокоси – 2,1 млн.га.

    Продукція землеробства становить 52% у загальному обсязі сільськогосподарського виробництва. Структура посівних площ: зернові – 47%, кормові – 34%, технічні – 11%, картопля, овочі, сади й баштанні – 8%, овочі, сади й баштанні – 8% [20].

    Спеціалізація регіонів по областях така:

• зернові – Вінницька, Запорізька, Дніпропетровська, Донецька, Республіка Крим, Луганська, Миколаївсьуа, Одеська, Тернопільська, Чернігівська, Херсонська, Хмельнцька;
• картопля – Волинська, Житомирська, Івано-Франківська, Львівська, Сумська, Тернопільська, Чернігівська;
• цукровий Буряк – Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Сумська, Тернопільська, Хмельницька;
• соняшник – Запорізька, Донецька, Дніпропетровська, Луганська, Кіровоградська, Миколаївська, Одеська, Херсонська;
• виноградники – Донецька, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Луганська, Одеська, Республіка Крим, Херсонська, Черкаська;
• овочівництв – Миколаївська, Одеська, Полтавська, Республіка Крим,Херсонська, Черкаська.

    В Україні повсюдно поширене тваринництво, його продукція становить 48% загального обсягу сільськогосподарської продукції. Земля, клімат і багатогалузева спеціалізація відкривають великі можливості для інвесторів. Сільське господарство потребує фінансових ресурсів, оновлення технологій і виробничо-технічного парку. Але в сучасних умовах воно має знижену інвестиційну привабливість. Несприятливим полем для інвестування є тваринництво.

    У землеробстві інвестиційний інтерес  представляють лише дві галузі: виробництво  техніних культур і овочівництво. Інвестор має враховувати несприятливу кон’юктурну ситуацію на ринку сільськогосподарських продуктів України – низький купівельний попит через масове зменшення доходів населення. Діють також такі фактори, які зменшують конкурентноспроможність сільськогосподарської продукції, яка виробляється в Україні: екологічне забруднення та низька якість продукції, високий рівень витрат на виробництво. Проте інвесторів можуть привабити потенційні можливості інвестування в сільське господарство: право на землю, ніша на ринку України. Крім того, відсутні конкуренти і порівняно дешево можна придбати права власності [14, 15, 21].

    Розглянемо  обсяг надходження інвестицій в  різні галузі у Волинській, Житомирській та Івано-Франківській.

    Волинська область розташована на північному заході України. На півночі межує з Республікою Білорусь, на заході – з Люблянським воєводством Республіки Польща, на сході – з Рівненською і на півдні – Львівською областями України.

    Мінерально-сировинна  база області представлена наступними корисними копалинами: кам’яне вугілля (74 млн. т), природний газ (7615 млн. т), фосфорити (7,31 млн. т), мідь (28 млн. т), камінь будівельний (18 млн. т), крейда будівельна (27,3 млн. т), сапропель (70 млн. т), гелій (15,6 млн. т) та ін. Крім того, надра області містять ще й загальнопоширені корисні копалини, такі, як торф, цегло-черепична сировина, пісок будівельний та скляний, цементна сировина (суглинки, мергелі). Надра області містять достатню кількість корисних копалин для забезпечення збалансованого розвитку народного господарства та можуть задовольнити потреби області.

    Протягом  останніх років в області здійснювалася послідовна політика, спрямована на розвиток взаємовигідного співробітництва з регіонами інших країн світу. Створювався привабливий імідж області, висвітлювалися потенційні можливості економіки як у цілому, так і окремих суб’єктів господарської діяльності, що сприяло зростанню обсягів загального товарообігу та залучення іноземних інвестицій в економічний комплекс Волині.

    За  минулі роки волинські суб’єкти господарювання здійснювали комерційні операції з партнерами 89 країн, що охоплюють майже всі континенти. Обсяги товарного експорту зросли на 15,6%, при цьому імпортні надходження зменшились на 4,3%.

    Найбільшою  інтенсивністю відзначалося економічне співробітництво з країнами – членами ЄС, частка яких в сукупному зовнішньоторговельному обороті Волині складає 39,4%. У переліку 25 країн ЄС, з якими область має економічні відносини, провідне місце належить Польщі (10,7% від сукупного товарообігу регіону) та Німеччині (9,5%), відповідно третьому і четвертому за розмірами торговельним партнерам Волині.

    Результатом здійснення економічних операцій з  країнами СНД став товарообіг у 315,3 млн дол., або 35,2% від сукупного  зовнішньоторговельного обороту Волині. Основним діловим партнером області традиційно залишається Росія, двосторонній товарообіг з якою склав 242,5 млн дол., або 27,1% сукупних зовнішньоекономічних трансакцій.

    Найбільшими споживачами продукції волинського  виробництва є держави ЄС, куди спрямовано товарів на 150,4 млн дол., або 49,1% від загальнообласного обсягу експорту товарів. Крім того, варто відзначити зростання поставок товарів до Туреччини, Румунії, Білорусі, Казахстану, Франції, Швеції, Японії та Єгипту.

    У структурі товарів, реалізованих за межами митної території України, 23,5% припадає на продукцію агропромислового комплексу (продукти тваринного та рослинного походження), 18,0% – на продукцію машинобудування, 16,8% – чорні метали та вироби з них, 10,7% – деревину та вироби з неї, 7,0% – продукцію хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості, 4,8 % – текстиль та вироби з текстилю, 4,6% – готові харчові продукти, 4,0% – полімерні матеріали, пластмаси та 4,3% – меблі.

    Географічна структура імпорту області охоплює 70 країн. Зокрема на держави СНД припадає 40,5% від загального показника імпорту по області, на країни ЄС – 34,3% та на країни Азії – 22,6%.

    Важливим  напрямом діяльності області у сфері  зовнішніх відносин є налагодження продуктивних та різнопланових відносин з адміністративно-територіальними одиницями зарубіжних держав шляхом укладання і реалізації угод про торгово-економічне, інвестиційне і культурне співробітництво [15, 19, 23].

    Житомирщина – це розвинутий аграрно-індустріальний регіон України. Область спеціалізується на виробництві фарфоро-фаянсових виробів, виробів з деревини, паперу, хімічного волокна, будівельних матеріалів, металорізальних верстатів, широкого асортименту продуктів харчування.

    Найбільш  динамічно сьогодні розвивається обробна  промисловість області, чому сприяє зростання попиту в самій країні. Продукти харчування знаходять ринки збуту не лише в Україні. Кондитерські і молочні вироби, цукор, крохмаль, етиловий спирт, хміль та його екстракт постачаються в країни ближнього та далекого зарубіжжя. Обробна промисловість найбільше приваблює і іноземних інвесторів, вкладення яких на 1 жовтня 2009р. склали 152 млн. дол. США, або 74% від загального обсягу іноземного капіталу в області.

    Область займає друге місце в Україні  по запасах лісових ресурсів. Лісистість складає майже третину території. Переважають хвойні породи – 60%, твердолистяні (дуб) і м'яколистяні (береза, вільха, осика) – по 20%. Загальний запас деревини становить близько 200 млн. м³. Загальний середній приріст – 2,7 млн. м³ щорічно. Найбільшу лісистість мають Овруцький та Олевський райони, де вона складає понад 60%. Наявні запаси ділової деревини створюють перспективи для залучення інвестицій в деревообробну галузь. В останні роки значно зріс інтерес до деревообробної промисловості з боку іноземних інвесторів, вкладення в яку на 1 жовтня 2009 року склали 17 млн. дол. США. Розвивається глибока переробка деревини: виробництво ламінованої плити, клеєного брусу, іншої прогресивної продукції – замінників цільної деревини.