Формування інноваційного менеджменту

   -довгочасність  угод про функціонування спільних  підприємств;

   -можливість  комплексного використання зусиль  партнерів для взаємодії в  усіх передвиробничих, виробничих  і збутових сферах;

   -об'єднання  найбільш сильних взаємодоповнюючих  елементів продуктивних сил, які  належать партнерам;

   -забезпечення  контролю з боку партнерів  не тільки за виробництвом, а  й за процесом реалізації продукції  підприємства.

   Залучаючи іноземний капітал у спільні  підприємства, національний партнер  бажає:

   - одержати доступ до зарубіжної  передової технології;

   - поповнити внутрішні джерела  нагромадження;

   - використати іноземний досвід  управління для підвищення ефективності  виробництва;

   - зменшити непотрібний імпорт  і скоротити витрати у вільноконвертованій  валюті;

   - розширити експорт, особливо готової  промислової продукції;

   - поліпшити збалансування національної  економіки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки

   Опрацювавши теоретичний матеріал можна зробити  ряд висновків.

   Технологія  інноваційного менеджменту - сукупність способів впливу суб'єктів управління на учасників інноваційного процесу  з метою спонукання їх до створення  і реалізації інновацій, що мають  практичну цінність для організації  і формують її конкурентні переваги.

   Стратегія маркетингу більш стійка ніж мета маркетингу, вона завжди багатоаспектна (включає елементи комплексу маркетингу). Зміст стратегії маркетингу збагачується в міру її просування за стадіями маркетингової

діяльності.

   Будь-яка  стратегія маркетингової діяльності реалізується в конкретній програмі. При зміні стратегії змінюються і пріоритети засобів маркетингу. На кожній стадії життєвого циклу  товару змінюються і засоби маркетингу, що мають особливий характер, що і приймається до уваги при  формуванні інноваційних програм.

   Особливості попиту дають підставу для використання ряду стратегій ринкової політики організації: стимулююча стратегія, креативна (творча), підтримуюча стратегія, правомірна і протидіюча стратегія.

   Залежно від розміру підприємства можна  обрати такі види стратегії: "хитрих лисиць", "сірі миші" (дрібні фірми), стратегія ринкових ніш чи патентна (середні ), стратегія широкого проникнення  на нові ринки: "зняття вершків" (великі компанії).

   Ефективність  витрат на інноваційну діяльність включає  в себе економічну (визначається за допомогою трьох основних показників: чистий дисконтований дохід (прибуток); індекс дохідності (прибутковості); внутрішня  норма дохідності (ВНД), соціальну (визначається через вартісну оцінку соціальних наслідків  НДДКР з урахуванням інфляції, факторів невизначеності та ризику) та науково-технічну ефективність (визначається за законом коефіцієнтів науково-технічного рівня). 

   Список  використаної літератури

1. Вакалюк В. А. Опорний конспект лекцій з курсу "Інноваційний менеджмент": Навчальний посібник. –– Житомир: ЖДТУ, 2007. –– 202 с.
2. Василенко В. О., Шматько В. Г. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник. –– К.: ЦУЛ, Фенікс, 2003. –– 440 с.
3. Гринев В. Ф. Инновационный менеджмент: Учебное пособие. –– К.: МАУП, 2000. –– 148 с.
4. Менеджмент та маркетинг інновацій: Монографія /За заг. ред. д.е.н. проф. С. М. Ілляшенка. –– Суми: ВТД "Університетська книга", 2004. –– 616 с.
5. Микитюк П. П. Інноваційний менеджмент. Навчальний посібник. –– К.: ЦНЛ, 2007. –– 400 с.
6. Скібіцький О. М. Інноваційний та інвестиційний менеджмент: навчальний посібник для студентів ВНЗ. –– К.: ЦУЛ, 2009. –– 408 с.
7. Фатхутдинов Р. А. Инновационный менеджмент. Учебник, 2-е изд. –– М.: ЗАО "Бизнес-школа "Интел-Синтез", 2000. –– 624 с.
8. Цигилик І. І., Кропельницька С. О., Мозіль О. І. Економіка й організація інноваційної діяльності: Навчальний посібник. –– К.: ЦНЛ, 2004. –– 128 с.
9. Черваньов Д. М., Нейкова Л. І. Менеджмент інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств України. –– К.:Знання, КОО, 1999. –– 514 с.