Економічне моделювання в економічному аналізі

Принцип єдності передбачає одночасний розгляд системи як цілого та як сукупності частин (елементів). Її розподіл на складові частини слід здійснювати зі збереженням цілісних уявлень про систему.

Принцип зв'язності. Розгляд  будь-якої частини системи потрібно проводити з урахуванням її зв'язків  з іншими елементами системи та зовнішнього  середовища, а саму систему слід розглядати як частину (підсистему, елемент) більшої системи (надсистеми, метасистеми).

Принцип модульної  побудови. У багатьох випадках систему  доцільно розглядати як сукупність взаємопов'язаних модулів, які можна вважати моделями її компонентів (підсистем та елементів).

Принцип ієрархії. При  побудові моделі системи доцільним  є введення ієрархії її частин та їх рангування, що спрощує розробку системи  та встановлює порядок розгляду частин.

Принцип функціональності. Доцільно розглядати структуру та функції  системи сумісно, віддаючи при цьому  перевагу функціям над структурою. Згідно з цим принципом, будь-яка  структура тісно пов'язана з  функціями системи та її частин. У разі надання системі нових  функцій слід перевіряти відповідність  їм структури та за необхідності переглядати  цю структуру. Оскільки виконання функцій  є процесом, то потрібно розглядати процеси, функції, структури окремо. У свою чергу, дослідження процесів зводяться до аналізу потоків  різних видів - матеріальних, енергетичних, інформаційних, зміни станів тощо. З  цієї точки зору структура є множиною обмежень на потоки в просторі й  часі.

Принцип розвитку передбачає врахування мінливості системи, її здатності  до розвитку, адаптації, розширення, заміни частин, накопичування інформації. Зазвичай розширення функцій має  здійснюватися за рахунок введення нових компонентів, які узгоджуються з тими, що вже є в системі. З  іншого боку, при аналізі принцип  розвитку орієнтує на необхідність зважання на передісторію системи та тенденції, що існують у даний час, для  розкриття закономірностей її функціонування.

Одним зі способів урахування цього принципу розробниками є розгляд  системи зі взяттям до уваги її життєвого циклу. Умовними фазами життєвого  циклу досліджуваної системи  можуть бути проектування, виготовлення, введення в експлуатацію, експлуатація, нарощування можливостей (модернізація), виведення з експлуатації (заміна), знищення.

В окремих галузях  цей принцип називають принципом  змінюваності (історичності) або відкритості. Для того щоб система функціонувала, вона має змінюватися, взаємодіяти  із зовнішнім середовищем.

Принцип децентралізації  передбачає поєднання у складних системах централізованого та децентралізованого управління за умови, що ступінь централізації  має бути мінімальним, таким, що забезпечує досягнення поставленої цілі.

Недоліком децентралізованого управління у великих системах є  збільшення часу адаптації системи, який суттєво впливає на її функціонування у швидкозмінних середовищах. Те, що в централізованих системах можна  зробити за короткий час, у децентралізованій  системі буде здійснюватися досить повільно. [1, cт. 59-63]

Основним недоліком  централізованого управління є його складність через величезний потік  інформації, яка підлягає переробці  у вищій системі. Тому в складній технічній системі зазвичай присутні кілька рівнів управління.

У складних технічних, соціально-економічних та організаційних системах співвідношення між централізованим  і децентралізованим управлінням  є значно складнішим. Це пов'язано, у  першу чергу, з невизначеністю результатів  тих чи інших управлінських впливів  і, відповідно, можливою неадекватністю централізованого управління цілям  та завданням системи. У таких  випадках централізоване управління може призводити до руйнування системи, прикладами чого є аварія на Чорнобильській АЕС, розпад СРСР тощо.

Принцип невизначеності. Невизначеності й випадковості в  системі необхідно враховувати. Принцип стверджує, що можна мати справу із системою, у якій структура, функціонування чи зовнішні впливи не є повністю визначеними.

Складні відкриті системи  не підкоряються імовірнісним законам. Це пов'язано з їх унікальністю (як правило, вони існують в одному чи кількох екземплярах), а також  унікальністю умов їх існування (однакові або подібні системи функціонують у різних середовищах). У таких  системах можна розглядати “найгірші  ” ситуації. Цей метод зазвичай називають визначенням гарантовано  отримуваного результату.

За наявності інформації про імовірнісні характеристики випадкових параметрів (математичне  сподівання, дисперсія тощо) можна  з'ясувати імовірнісні характеристики відмов системи.

Перераховані принципи мають дуже великий ступінь загальності. Для безпосереднього застосування дослідник має наповнити їх конкретним змістом стосовно об'єкта дослідження. Така інтерпретація може привести до обґрунтованого висновку про незначущість якогось принципу в тій чи іншій  конкретній ситуації. Але на початкових етапах здійснення системного аналізу  їх урахування є необхідним.

5.Характеристика  прийомів моделювання  факторних систем

У процесі детермінованого  моделювання необхідно  виконувати ряд вимог:

1) фактори, що входять  у факторну систему  повинні бути не  тільки складовими  елементами формули,  але і знаходитися  в причинно-наслідковому  зв'язку з досліджуваними  показниками. Іншими  словами, побудована  факторна модель  повинна мати пізнавальну  цінність. Факторні  моделі, що отримують  причинно-наслідкові  зв'язки між показниками,  мають більшу цінність, чим ті факторні  моделі, у яких  фактори зв'язані  між собою тільки  математичними співвідношеннями.

Наприклад.

ВП=ЧР X ПТ ПТ = ВП/ЧР

Де  ВП -- випуск продукції,

ЧР -- чисельність робітників,

ПТ-- продуктивність праці (вироблення) одного робітника.

фактори, що включаються в  модель і самі моделі повинні мати виразно  виражений характер і реально існувати, а не бути придуманими  абстрактними величинами.

усі показники факторної  моделі повинні бути кількісно вимірними, тобто повніші  мати відповідну одиницю  виміру і достатню інформаційну забезпеченість.

факторна  модель повинна забезпечувати  можливість виміру впливу окремих факторів. Це значить, що в ній  повніша враховуватися  домірність виміру результативного  і факторного показників, а сума впливу окремих  факторів повніша  дорівнювати абсолютній зміні результативного  показника.

У теорії економічного аналізу виділяють  три основних способи  детермінованого  моделювання:

спосіб  подовження факторної  моделі;

спосіб  розширення факторної  моделі;

спосіб  скорочення факторної  моделі.

1) Спосіб подовження  факторної моделі.

Цей спосіб моделювання  передбачає подовження чисельника вихідної факторної моделі шляхом заміни одного чи декількох фак-торів  па суму однорідних показників.

У= а1/а2 = (а11+аі2+а13+а14)/а2 =

= а11/а2+а12/а2+а13/а2+а14/а2 = х1+ х2 + хЗ + х4

С/в  од.прод - 3/ТП = (МЗ+ЗОТ+ОСН+НРУТЛ = МЗ/ТП + ЗО Т/ТП + ОСН/ТП + НР/ТП = х1 + х2 + хЗ + х4

2) Спосіб розширення  факторної моделі.

Цей спосіб моделювання  передбачає розширення вихідної фак-торної моделі за рахунок  множення чисельника і знаменника дро-бу на один чи кілька нових  показників.

у = (а  х с)/{Ь х с) = а/с х с/Ь - хі х  х2

Наприклад, у формулі розрахунку фондовіддачі основних фондів помножимо  і чисельник і  знаменник на два  показники:

Вартість  активної частини  основних фондів, вартість машин і устаткування. У результаті одержимо нову мультиплікативну мо-дель з новим  набором факторів.

Ф від. = ТП / ОПФ х  А Ч /А Ч х  МО / МО = А Ч / ОПФ  х МО / А Ч х  ТП/ МО= = У Вач х  Увмо х Фвід.мо

де: УВач - питома вага вартості активної частини  основних

виробничих  фондів і в загальній  їхній вартості, УВмо - питома вага від вартості іі устаткування у  вартості активної частини  основних виробничих фондів, Фвід.мо - фондовіддача машин і устаткування.

3) Спосіб скорочення  факторної моделі.

Цей метод моделювання  являє собою створення  пової фактор-ної  моделі шляхом ділення  чисельника і знаменника дробу на той самий  показник.

у = (а: с)/ф: с) =х] :х2

Наприклад, у модель розрахунку фондовіддачі основних вироб-ничих фондів зведемо повий  показник чисельності  робітників - ЧР

Фвід = ТП/ОПФ - {ТП: ЧР) /(ОПФ : ЧР) = ПР/Фо,

де: ПР -- продуктивність праці,

Фо -- фондоозброєність праці  робітників.

У результаті одержимо нову модель фондовіддачі основних фондів.

Результативні показники можуть бути розкладені на складові елементи різними  способами і представлені у вигляді різних типів детермінованих моделей. Вибір способу  моделювання залежить від об'єкта дослідження, поставленої мети, а також кваліфікації аналітика. [7, cт. 79-91]

5. В аналітичних  дослідженнях часто  зустрічаються стохастичні  залежності, що відрізняються  невизначеністю, тобто  залежність між  показниками виявляється  тільки в середньому  при значній кількості  об'єктів дослідження.  При цих залежностях  кожна зміна факторного  показника може  відповідати декільком  значенням результативного  показника. На  етапі попередньої  оцінки таких економічних  явищ або процесів  застосовують традиційні  способи економічного  аналізу:

порівняння;

динамічні ряди;

аналітичні  групування;

графіки.

Для проведення факторного аналізу показників необхідно про-вести  дослідження наявності, направленості та інтенсивності зв'язків  між показниками, відібрати якісні фактори, які найбільш суттю вилітають  па досліджуваний  процес, та побудувати стохастичну факторну модель. Для цього  застосовують спеціальні економіко-математичні  методи:

кореляція;

регресія;

дисперсійний  аналіз,

компонентний  аналіз,

трансформаційний  аналіз та ін.

Стохастичний  аналіз направлений  на вивчення непрямих зв'язків між показниками  господарської діяльності підприємств. По відношенню до детермінованого  аналізу він має  другорядний характер і виступає як інструмент поглиблення детермінованого  аналізу факторів, які неможливо  об'єднати у детерміновану  модель.

Використання  стохастичного моделювання  вимагає деяких обов'язкових  передумов, які формують притаманні стохастичному  аналізу суттєві  особливості.

Обов'язковою  передумовою стохастичного  моделювання с  можливість проведення окупності спостережень, тобто можливість повторного вимірювання  параметрів одного її того ж явища або  процесу в різних умовах. Стохастичне  моделювання факторних  систем взаємозв'язків  окремих сторін господарської  діяльності спирається на узагальнення закономірностей  змін значень економічних  показників -- кількісних характеристик факторів та результатів господарської  діяльності. Кількісні  параметри зв'язків  вивчаються па основі зіставлення величини вивчаємих показників у сукупності господарських  об'єктів або періодів.

Другою  передумовою використання стохастичного аналізу  є наявність якісно однорідної сукупності. Іншими словами, для  побудови реальної моделі стохастичної залежності факторів необхідне  співпадіння кількісних характеристик зв'язків  між факторами  за всіма спостереженнями.

Третьою передумовою стохастичного  аналізу є наявність  достатньої чисельності  сукупності спостережень, яка дозволяє з  достатнього ступінню вірогідності та надійності виявити закономірності змін вивчаємих факторів та їх співвідношення. Особливістю багатьох економічних явищ та процесів є те, що закономірність змін економічних показників виступає в неявному виді. Вона переплітається із випадковими компонентами варіації показників. Тому згідно з законом  великих чисел, тільки у великій сукуп-ності  спостережень закономірний зв'язок є більш  очевидним.

Четвертою передумовою стохастичного  підходу до моделювання  зв'язків економічних  показників с наявність  методів, які дозволяють виявити кількісні  параметри зв'язків  економічних показників із даних масових  спостережень. Ці математичні  методи вимагають  дотримання специфічних  умов до вхідної інформації Виконання цих  умов також с необхідною умовою достовірності  результатів стохастичного  аналізу.