Фискальная политика

     До  основних джерел фіскальних доходів належать:

     —  податки;

     — доходи держави від власної виробничої та інших форм діяльності;

     — платежі за ресурси, які згідно з чинним законодавством належать державі;

     —  соціальні та бізнесові трансферти тощо.

     Основним  джерелом доходів  держави в цивілізованому суспільстві є податки.

     Податки — це встановлені вищим органом законодавчої влади обов'язкові платежі, які сплачують фізичні та юридичні особи до бюджету у розмірах і у терміни, передбаченні законодавством з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.

     Функції податків:

     Фіскальна функція — є найважливішою, оскільки згідно з цією функцією податки виконують своє головне призначення — наповнення доходної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства. Основна ознака цієї функції — її стабільність, що дозволяє формувати надходження податків до бюджету на постійній, стабільній засаді.

     Регулююча – через неї здійснюється регулювання державою виробництва та споживання, у першу чергу шляхом справляння непрямих податків, що є податками на споживання.

              Розподільча – її  завданням є наповнення доходної частини бюджетної системи країни з метою подальшого розподілу отриманих коштів для здійснення завдань і функцій держави та муніципальних органів.

     Стимулююча – ця функція визначає орієнтири для розвитку та розгортання виробничої діяльності. Шляхом запровадження пільг окремим категоріям платників податків або пільгових режимів на певних територіях держава стимулює розвиток певних галузей національної економіки або здійснює політику підтримки певних верств населення.

     Контролююча – за  її допомогою держава регламентує фінансово-господарську діяльність підприємств та організацій, отримання доходів громадянами, використання ними свого майна та коштів, додержання фінансової дисципліни тощо.

     Основні принципи побудови оптимальної  податкової системи:

     —  загальність, тобто охоплення податками всіх економічних суб'єктів, які  отримують доходи;

     —  адміністративна простота та відносна дешевизна справляння податків;

     — відносна стабільність у коротко- і середньостроковому періоді та гнучкість у довгостроковому періоді;

     — оптимальне поєднання економічної  ефективності та соціальної справедливості;

     — обов'язковість, тобто примусовість сплати податку, самостійність суб'єкта в його обчисленні та сплаті;

     —  уникнення подвійного (багаторазового) оподаткування;

• адекватність, тобто відповідність податкової системи особливостям економічної та політичної організації, рівню податкової культури та правосвідомості громадян.[21, ст. 85]

     Необхідно розрізняти джерело  й об'єкт оподаткування.  

     Джерелом  оподаткування є дохід платника податку, що підлягає оподаткуванню.

     Об'єкт  оподаткування  —це кількісно визначений економічний феномен, який служить базою для нарахування податків.

     Іншими  словами, об'єкт оподаткування —  грошова сума, з якої вилучається  податок.

     Об'єктами оподаткування є: дохід (підприємства або населення); майно (нерухоме і рухоме).

     Джерело оподаткування і об'єкт оподаткування  взаємопов'язані, бо власне дохід є  джерелом сплати податку. Якщо оподатковують  власне дохід або майно, що забезпечує отримання доходу, джерело й об'єкт оподаткування взаємопов'язані. Якщо ж сплачується податок на майно чи землю, які перебувають в особистому користуванні й не приносять доходу, то зазначений взаємозв'язок втрачається.

За  формою вилучення  податки поділяють на прямі та непрямі (опосередковані) (Рис. 1).

      Рисунок 1. Класифікація податків за формою вилучення 

     Прямі податки вилучаються безпосередньо у власників майна, одержувачів доходів. Непрямі податки вилучаються у сфері реалізації або споживання товарів та послуг, тобто перекладаються на споживача продукції. Прямі податки, які вилучаються шляхом зростання цін, теж можуть перекладатися на споживача. Чим більше розвинута країна, тим більша частка надходжень припадає на прямі податки. Чим бідніша країна, тим більше вона покладається на непрямі податки, особливо на податки від зовнішньої торгівлі.[5,ст. 485]

     Методи  оподаткування

     Метод оподаткування - це порядок зміни  ставки податку в залежності від  росту податкової бази. Розрізняють методи пропорційного, прогресивного та регресивного оподаткування.

     Прогресивне оподаткування  означає, що середня ставка податку підвищується зі зростанням доходу.

     Регресивне  оподаткування  спостерігається, коли середня ставка податку знижується в міру зростання доходу.

        Пропорційне оподаткування — метод оподаткування, за якого встановлюється стабільна ставка, незалежно від збіль­шення об'єкта оподаткування. Приклад пропорційного оподаткування — податок на прибуток підприємств.

     Розглянемо  вплив прямих та непрямих податків на макроекономічну ситуацію в процесі реалізації фіскальної політики. Прямі податки впливають на пропозицію праці (L^s). Пояснюється це тим, що прямими податками оподатковуються факторні доходи. На використання домогосподарствам спрямовується дохід за вилученням податків (Y_d). Якщо частка, що вилучається через пряме оподаткування, значна, втрачається інтерес економічного суб'єкта більше заробляти. Це спонукає його зменшувати пропозицію праці, особливо при прогресивній шкалі оподаткування.

     Непрямі податки впливають на загальний обсяг виробництва та рівень цін. Пояснюється це також поведінкою економічних суб'єктів. Введення непрямих податків підвищує ціну товарів та послуг, на що споживачі відреагують зниженням попиту, а виробники мають відреагувати зменшенням пропозиції товарів і послуг.

     Вплив прямих податків на макроекономічну  ситуацію

     Для прикладу розглянемо оподаткування  пропорційним податком заробітної плати. Вибір пропорційного оподаткування зумовлений єдиним мотивом — спрощенням моделі. Прогресивне оподаткування тільки посилить вплив, а механізм впливу залишиться тим самим.

     Графічно  модель впливу пропорційного прямого  оподаткування на стан рівноваги  на ринку праці зображено на Рис.2.

       
 
 

     W

     W

     W 
 
 

     Рис. 2. Вплив податку на заробітну плату на обсяг виконання робіт в економіці 

     На  графіку зображено:

     а)  криву попиту на працю L^D;

     б)  криву пропозиції праці (L^s₁) до оподаткування заробітної плати;

     в)  рівновагу на ринку праці до оподаткування  заробітної плати (Е₁), якій відповідає заробітна плата (W*) та кількість зайнятих (L₁);

     г)  криву пропозиції праці після  запровадження оподаткування заробітної плати (L^s₂), яка змістилась вгору;

     д)  рівновагу на ринку праці після  впровадження оподаткування, яка зміститься до точки Е₂, якій відповідає заробітна плата (W₁) та кількість зайнятих (L₂)

     є) відрізок Е₂А — величина податку на заробітну плату;

     є) W₁ — заробітної плата до справляння податку (після його запровадження);

     ж) W₂ — заробітна плата після сплати податку;

     з) W* — заробітна плата до впровадження оподаткування;

     и) площа чотирикутника W₁E₂AW₂ — величина податкових надходжень до бюджету за умови, що всі L₂ осіб сплачують по Е₂А одиниць податку на заробітну плату.

     На  Рис. 2 площа Δ-ка E₂E₁A — величина загальних втрат суспільства у зв'язку із впровадженням оподаткування заробітної плати. Зміст цих втрат полягає в тому, що підприємці сплачують у Фонд оплати праці більше, ніж наймані працівники з нього отримують. Це змушує останніх зменшувати пропозицію праці та, як результат, зменшується обсяг виробництва. Загальні втрати від впровадження оподаткування заробітної плати розподіляються між найманими працівниками (площа Δ-ка BE₁A) та підприємцями (площа Δ-ка E₂E_tA)

     Наймані працівники несуть втрати, пов'язані з тим, що отримують дохід, нижчий від того, який би вони мали за умови відсутності оподаткування їхнього доходу. Роботодавці несуть втрати, пов'язані зі зростанням їх витрат, і, як наслідок, зменшенням прибутків.[6, ст 205]

     Вплив непрямих податків на макроекономічну  ситуацію

     Для виявлення впливу непрямих податків на зміну рівноважного рівня виробництва розглянемо графік моделі AD—AS (Рис. 3). 

     

     Рис. 3 Зміна обсягу випуску і доходу з причин запровадження непрямих податків 

     Пояснення до Рис. 3:

     а) на осі абсцис зображено обсяг  випуску, а на осі ординат — рівень цін;

     б)  рівновага до введення ПДВ відповідає точці E₁, яка є точкою перетину кривих сукупного попиту (AD) і сукупної пропозиції (до введення ПДВ) (AS₁);

     в) точці E₁ відповідає рівноважний рівень цін (P₁) та рівноважний обсяг виробництва (Y₁);

     г) після впровадження ПДВ рівень цін  зріс до рівня P₂ у зв'язку зі зростанням сукупної пропозиції до AS₂ за незмінного рівня сукупного попиту AD, а рівновага змістилася з точки E₁, в точку E₂. Цій точці рівноваги відповідає обсяг випуску Y₂, який менший за Y₁;

     д) відрізок E₂N — величина ПДВ;

     є) Р*₂ — рівень цін, який був би необхідний для того, щоб обсяг виробництва і продажу залишався на незмінному рівні (Y₂) при запровадженні ПДВ;

     є) Y*₂ — обсяг попиту за рівня цін Р*₂;

     ж) Р*₁ — рівень цін, за яким виробники реалізують свою продукцію після запровадження ПДВ;

     з) площа чотирикутника P₂E₂NP*₁ — надходження ПДВ до бюджету;

     и)    S_ΔE2E1N    - загальні втрати від запровадження ПДВ;