Фискальная политика

     Незважаючи  на певні негативні ефекти, все  ж вносяться поправки в кодекс. Наприклад 1 квітня головними змінами стали зменшення податку на прибуток для великих підприємств, введення податкових канікул для новостворених компаній. Отже, перші кроки до формування стабільної і ефективної фіскальної політики вже зроблені, але не потрібно зупинятися на досягнутому, починаючи з удосконалення законодавства. [43].  

5.Фіскальна політика у системі антикризових заходів

     З метою подолання наслідків світової кризи, відновлення економічного зростання  урядами пропагується активне використання інструментів податково-бюджетної політики у підтримку заходів грошово-кредитної політики центральних банків.

     Пeревага пoдaткoвo-бюджeтнoї політики полягає  у можливості уряду швидко впливати на купівельну спроможність, тоді як грошово-кредатна політика виявляє свій вплив через тривалий та невизначений період часу.

     Антикризові заходи в основному спрямовані на стимулювання внутрішнього попиту й  інвестицій та збільшення державного фінансування заходів із підтримки національних економік. З метою підвищення ефективності та дієвості такі заходи повинні бути розроблені й узгоджені з цілями та завданнями середньострокової програми і довгострокової стратегії. Відсутність чітких і взаємоузгоджених коротко-, середньо- та довгострокових орієнтирів знижує ефективність реформ. В Україні нема розробленої комплексної програми дій, спрямованої на подолання наслідків кризи та відновлення економічного зростання.

     Загальноекономічні  заходи повинні бути спрямовані на структурну перебудову економіки, підтримку галузей, які здатні забезпечити економічне зростання. На жаль, в Україні за весь період незалежності так і не були реалізовані плани щодо реформування економіки на інвестиційно-інноваційній основі, підвищення ефективності функціонування державного сектора, забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних виробників.

     На  думку фахівців Національного інституту стратегічних досліджень, на сучасному етапі при здійсненні антикризової політики слід враховувати низку імперативів:

     - підтримання відносно високих темпів економічного зростання, від чого критично залежить стабільність банківського сектора та фіскальної сфери;

     - недопущення зниження добробуту населення, від чого критично залежить стан внутрішнього попиту - це обмежує застосування фіскальних рестрикцій та важелів гальмування зростання доходів;

     - підтримання в прийнятних межах  платіжного балансу, від чого критично зале- жить стабільність національної валюти, яка украй важлива в контексті високого співвідношення зовнішньоторговельного обороту до ВВП та значної залежності від світових ринків капіталу; це обмежує застосування курсових важелів (як штучної ревальвації, так і лібералізації курсоутворення) та інструментів лібералізації імпорту [13, 9].

     Основним  завданням застосування антикризових заходів є не лише подолання негативних явищ, а створення передумов для подальшого відновлення економіки. Тому у системі заходів необхідно визначити роль та значення кожного з інструментів, які використовуватимуться, прорахувати їх дієвість та спрогнозувати наслідки, передбачивши мінімізацію негативних ефектів.

     Заходи фіскальної політики як дієві інструменти державної політики повинні бути спрямовані на підтримання сукупного попиту. Повинні бути чітко визначені бюджетні стимули, проаналізований їх вплив та результативність. Бюджетні стимули мають містити як заходи попітики формування доходів, так і видатків, узгоджуватися із грошово-кредитною стратегією.

     Натомість антикризові заходи уряду не передбачають активного використання податків як ефективного інструменту регулювання споживчого попиту та відновлення економічного зростання. Сьогодні українська влада передбачає підвищення ставок по окремих податках - акцизному збору, миту, податку з власників транспортних засобів та інших. В умовах розгортання кризових явищ запровадження таких змін, на мою думку, є недоцільним та, ймовірно, призведе до погіршення ситуації. Заходи, які здійснюються українським урядом, мають односторонній характер і передбачають, насамперед, підтримку банківської системи. В ситуації, що склалася, Україні важливо уникнути помилок, які були допущені іншими країнами при розробці антикризових явищ. Рекомендації МВФ слід застосовувати відповідно до особливостей розвитку країни та пріоритетів соціально-економічної політики.

     Заходи  фіскальної політики мають бути спрямовані на зниження і перерозподіл податкового тягаря з метою відновлення економічного зростання та стимулювання внутрішнього попиту. Запровадження прогресивної шкали податку на доходи фізичних осіб сприятиме перерозподілу податкового тягаря і зменшенню оподаткування громадян з низькими доходами. Запровадження оподаткування нерухомого майна сприятиме наповненню місцевих бюджетів, забезпечуючи принцип соціальної справедливості. Водночас зниження і диференціація ставок податку на додану вартість дасть змогу підвищити внутрішнє споживання. Доцільно розглянути можливість введення податкових пільг для підприємств, що випускають високотехнологічну продукцію. Особливу увагу слід приділити вдосконаленню процесу адміністрування податків, мінімізації ухилення від оподаткування платниками, підвищенню прозорості діяльності податкової служби.

     Уникнути  запозичень практично нереально за умов обмеження доходів бюджету. Скорочення ж бюджетних видатків є непопулярним рішенням.  Проведення виваженої боргової політики, яка передбачатиме конкретні напрямки вкладення залучених коштів, довгострокові орієнтири щодо джерел покриття заборгованості поряд із механізмами мінімізації витрат бюджету на обслуговування боргу, дасть змогу покрити існуючий дефіцит бюджету і, що найвагоміше, залучити додаткові ресурси для фінансування реформ та інвестиційно-інноваційних програм.

     Саме  так можна отримати максимальний ефект від поєднання податків і позик як фіскальних інструментів, мінімізувавши їх можливий негативний вплив на економічні та суспільні процеси.

     Якщо  уряд намагатиметься задовольнити короткострокові  цілі щодо збільшення надходжень до бюджету за допомогою позик, знижуючи податковий тягар, однак не здійснюючи при цьому структурних реформ та "проїдаючи" залучені кошти, це призведе до негативних наслідків: зростання державного боргу та необхідності підвищення податків для покриття витрат. Якщо ж зниження податкового тягаря супроводжується проведенням структурних реформ, які визначають соціально-економічний розвиток країни, використання позикового фінансування частини видатків є доцільним.

     Оскільки  в Україні не сформований реальний ринок внутрішніх державних позик, то основним джерелом фінансування бюджетного дефіциту залишаються зовнішні позики, які в умовах глобальної кризи є набагато дорожчими та надання яких, зазвичай, супроводжується різними умовами, переважно політичного характеру. Головне завдання при залученні позик, особливо у нинішній ситуації, - це ефективне використання коштів. Спрямовувати залучені кошти доцільно на фінансування проектів, які дадуть змогу забезпечити зростання економіки та робочі місця. Це інфраструктурні проекти, пов'язані з підготовкою до Євро-2012, впровадженням енергозберігаючих технологій, реалізацією інвестиційно-інноваційних програм. Підтримання певного рівня фінансування інфраструктурних інвестицій за рахунок державних запозичень повністю виправдане, оскільки сприяє стійкості державних фінансів у довгостроковій перспективі[32]. Окрім підтримки фінансового сектора за рахунок коштів бюджету та запозичень, доцільно передбачити заходи для підтримки інших секторів економіки. Зокрема, надання державних гарантій при одержанні кредитів підприємствами, що випускають високотехнологічну, конкурентну продукцію, спрямовувати кошти для викупу державою частини акцій таких підприємств.

     Підсумовуючи  вищезазначене, приходимо до таких висновків та узагальнень.

1. Глобальна економічна криза ставить нові завдання перед урядами. Ситуація, що склалася у світовій економіці, вимагає рішучих та невідкладних дій з боку держав. Особливого значення при цьому набуває фіскальна політика.
2. В Україні необхідно розробити та реалізувати комплексну антикризову політику. Необхідними є структурна перебудова економіки на інвестиційно-інноваційній основі та підвищення ефективності функціонування державного сектора. Треба здійснити перехід до системи середньострокового бюджетного планування, що дасть змогу запроваджувати бюджетні програми тривалістю більше одного року, комплексно оцінювати їх результати та підвищувати ефективність бюджетних інвестицій.
3. Заходи фіскально-бюджетної політики повинні бути спрямовані на забезпечення економічного зростання, підтримання внутрішнього попиту та створення робочих місць. Зниження та перерозподіл податкового тягаря є одним із завдань анти-кризової політики.
4. Надзвичайно актуальним в Україні залишається питання визначення джерел фінансування структурних реформ. Збільшення надходжень від податків за рахунок удосконалення адміністрування та розширення бази оподаткування можна досягти у середиьостроковій перспективі. Використання коштів, залучених за рахунок державних позик, в якості інвестицій в інфраструктуру та для фінансування структурних реформ є виправданим за умови чітко визначених цілей та наслідків.

Таким чином, ефективне використання фіскально-бюджетних  інструментів сприятиме подоланню кризових явищ та забезпечить економічне зростання в Україні.

     Додатки

     Додаток А

       Податкові надходження до Державного бюджету, січень 2010 р.

     

 

     Додаток Б

     Державні  видатки станом на січень 2010 р.

     

 

     Додаток В

     Показники виконання Зведеного бюджету  України за січень-березень 2010-2011 років [38]. 

 
 
 
 
 
 

Висновки

     Фіскальна політика - це сукупність заходів держави у сфері оподаткування та державних витрат, направлених на забезпечення повної зайнятості, рівноважного платіжного балансу та економічного зростання за умов виробництва не інфляційного ВВП.

     Фіскальна політика побудована на використанні державних податків і урядових витрат з метою досягнення макроекономічної рівноваги. Проведення фіскальної та бюджетної політики в Україні у перехідний до ринкових відносин період ускладнюється потребами одночасного збільшення обсягів виробництва і зниження темпів інфляції.

           Засоби економічної  політики  впливають  на  цілі  опосередковано. Способом виразу  цього  опосередкування є економічні мультиплікатори.

       Стосовно цілей економічної політики  відмічено  дві  головні    закономірності:

        а) кількість одночасно сформульованих цілей є об'єктивно обмеженою;

        б) цілі мають узгоджуватися,  координувати для запобігання  виникненню між ними суперечностей.

        Цілі економічної політики  часто   відображають інтереси різних  соціальних груп суспільства,  і тому координація цілей зводиться до узгодження цих інтересів.

     Один  із варіантів  узгодження  цілей  та  інтересів  відображений у  критерії Паретро,  зміст  якого  зводиться  до того, що в результаті прийняття рішень має покращуватися  добробут хоча б одного суб'єкта відносин за умови, що не погіршується добробут жодного іншого.

     Існують два погляди на ефективність економічної  політики: стратегія активізму та дотримання усереднених правил реалізації економічної політики.

       Фіскальна політика опосередковує   рух  доходів  та  витрат, впливаючи на нього вилученням податків та державними витратами.

       Важливими елементами державних  витрат є закупівля товарів  і  послуг та соціальні трансферти. Кожен з них  по-різному   вплиє на макроекономічний кругообіг.

     Так само по-різному впливають на макроекономічну рівновагу прямі (на доходи) та непрямі (на споживання) податки. Податки на  доходи  змінюють  попит на  ресурси. Податки на   споживання   збільшують загальний рівень цін і скорочують випуск.