Фискальная политика

     і)     S_ΔE2E1K   - втрати від запровадження ПДВ, які несуть покупці;

     ї)     S_ΔE1KN    -  втрати від запровадження ПДВ, які несуть продавціі;

     Податкова ставка — це законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування.

     Гранична  податкова ставка — це відношення приросту виплачуваних податків до приросту доходу:                                                    

     

                 

     де  Т_гр(У) — гранична ставка оподаткування;                                         

     ΔT — приріст податкових надходжень;

     ΔY — приріст доходу.

     Середня податкова ставка — це відношення обсягу податків до величини доходу, який оподатковується:

     

     

     

     

     

     де  T_cep(Y) — середня ставка оподаткування;

     Т – велечина податкових надходжень;

     У — дохід.

     Для стимулюючого впливу на економіку застосовують податкові пільги у формах нульової та пільгової ставок оподаткування.

     Нульова ставка передбачає звільнення від оподаткування на певний період. Найчастіше нульова ставка застосовується для товарів, що експортуються. В окремих країнах вона застосовується і для товарів сільськогосподарського призначення, сучасної техніки (Польща) для медикаментів та продуктів дієтичного харчування (Угорщина).

     Пільгова  ставка — зменшена ставка оподаткування для окремих господарюючих суб'єктів з метою стабілізуючого впливу на економіку. Пільговою ставкою оподаткування в постсоціалістичних країнах обкладаються, як правило, продовольчі товари, товари для дітей, медичне обладнання та обладнання для інвалідів тощо. Пільги, у зв'язку з їхньою різноманітністю, здатні охоплювати значну кількість платників податків, що зумовлює досить відчутне зниження реальної ставки оподаткування порівняно з номінальною. Слід зазначити, що можливості поповнення державної казни не безмежні.

     Зв'язок між податковими ставками та обсягом податкових надходжень показує крива Лаффера, яка до того ж виявляє таку податкову ставку (від 0 до 100 %), за якої податкові надходження до бюджету досягають максимуму (Рис. 4). 

       
 
 
 
 
 
 
 

     Рис. 4. Крива Лаффера: 

     Т — податкові надходження;

     T(Y) — податкова ставка;

     Ta(Y) — податкова ставка, за якої податкові надходження максимальні.

     З графіка на рис. 4 видно, що починаючи з нульової ставки податку, збільшення податкової ставки Т(У) приводить до зростання податкових надходжень (Т). Але починаючи з точки А наступне збільшення податкової ставки T(Y) скорочує податкові надходження (Т) шляхом зменшення бази оподаткування.

     Крива Лаффера дає відповідь на запитання, при якій ставці податків T(Y) податкові надходження (Т) у бюджет досягнуть максимальної величини. При подальшому підвищенні податкової ставки мотивація підприємницької діяльності послаблюється, падають обсяги виробництва і зменшуються податкові відрахування до бюджету. Реальна ставка податків неоднакова для різних країн і далеко не завжди є оптимальною.

     Я розглянула ліву частину бюджету (надходження). Тепер я розгляну праву його частину (витрати).

     Державні  витрати як економічна категорія — це грошові відносини щодо розподілу і використання централізованих та децентралізованих грошових фондів держави з метою фінансування загальнодержавних програм соціально-економічного розвитку.

     Класифікація  державних витрат здійснюється за такими критеріями.

     За  терміном використання витрати поділяють на поточні та капітальні.

     Поточні витрати — це витрати бюджету на фінансування підприємств, установ, організацій, органів державного управління, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення. Вони включають: витрати на купівлю товарів та послуг; оплату праці працівникам бюджетних установ; нарахування на заробітну плату; витрати на відрядження; оплату послуг для бюджетних установ; трансфертні платежі органам державного управління тощо.

     Капітальні  витрати — це витрати бюджету на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності держави, а саме: інвестицій виробничого і невиробничого призначення; фінансування структурної перебудови економіки; субвенції та інші витрати, пов'язані з розширеним відтворенням.

     За  напрямками використання державні витрати поділяють на чотири групи:

• витрати на споживання в державному секторі (C^G);
• державні інвестиції (I^G);
• трансферти приватному сектору (Тr);
• проценти за державними боргами (rD^q).

     Витрати на споживання в державному секторі  та витрати на придбання інвестиційних  товарів відносять до державних закупівель товарів та послуг (G_т.п.) (Рис. 5).

     

     Рис. 5. Структура державних витрат за напрямками використання 

     Через маніпулювання державними витратами  можна впливати: на сукупний попит; рівень цін; рівень зайнятості; обсяг національного виробництва і доходу. Цей вплив розглядається при вивченні моделі "кейнсіанський хрест". Використовуємо його стосовно висвітлення проблеми.    

     

     Рис. 6. Вплив зміни обсягу державних закупівель на обсяг виробництва і доходу 

     На  Рис. 6 по осі абсцис відкладається обсяг виробництва і доходу, а по осі ординат — сукупні витрати (Е = С + І + G).

     Пояснення до Рис. 6:

     а) пряма Y = Е — бісектриса координатного кута, кожна точка якої віддображає рівність обсягу запланованих і фактичних витрат;

     б)  пряма E₁ — функція запланованих витрат, яка перетинає бісектрису в точці N₁;

     в) рівноважній точці N₁ відповідає обсяг витрат E₁ та обсяг доходу Y₁ який є меншим за потенційний рівень;

     г)  з метою наближення рівноваги  до потенційного обсягу виробництва  і доходу держава здійснює стимулюючу політику шляхом збільшення обсягу державних закупівель на величину AG , що зміщує криву запланованих витрат з E₁ = C₁ + I₁ + G₁ до Е₂ = C₁ + I₁+ G₂, де G₂ = G_l+AG;

     д) точка N₂ — нова рівноважна точка, якій відповідає рівноважний обсяг витрат Е₂ та рівноважний обсяг виробництва і доходу Y₂, який наблизився, але ще не досяг потенційного рівня (У*);

     є) перевищення приросту доходу порівняно  з приростом обсягу державних витрат пояснюється мультиплікатором державних витрат.[19,ст. 23]

     Мультиплікатор  державних витрат

     Мультиплікатор  державних витрат (т_G) обчислюється за формулою:

     

     Якщо  ж планові витрати будуть враховувати вплив прибуткових податків, то мультиплікатор державних витрат визначатиметься за такою формулою:

     

     де  t — частка податків у сукупних доходах.

     Мультиплікатор  державних витрат показує, на скільки  зміняться сукупні доходи (Y) при зміні державних витрат (G) на одиницю.

     Загальний ефект від зміни витрат визначається за формулою:

     

     де  ΔY — зміна сукупних доходів;

     ΔG — зміна державних витрат;

      - мультиплікатор державних витрат. 

     Причина мультиплікативного впливу державних закупівель на приріст доходу пояснюється тим, що на величину ΔG збільшується дохід тих економічних суб'єктів, у яких уряд закупив у певному обсязі товари та послуги. Частину доходу, пропорційну граничній схильності до споживання, названі вище суб'єкти споживуть, тобто придбають для себе на цю суму нові товари і послуги, а частину — заощадять. Ті суб'єкти, у яких будуть куплені товари і послуги, отримають дохід, який теж розподілиться на споживання та заощадження і т. д. Це означає, що збільшення державних закупівель збільшує обсяг споживання і доходу з мультиплікативним уповільнюючим ефектом, як і при мультиплікації інвестицій.

     На  стимулювання сукупного попиту (сукупних витрат) держава може впливати і шляхом зміни обсягу податків.

     Вплив зміни податків на рівноважний обсяг виробництва і доходу розглянемо за допомогою графіка (рис. 7).

     

     Рис. 7. Вплив зменшення податків на обсяг національного виробництва і доходу. 

     На  рис. 7 зображено ситуацію, за якої крива сукупних витрат Е₁ відображає їх рівень до скорочення податків, а крива Е₂ — після скорочення податків. Як видно із графіка, зменшення податків зміщує криву сукупних витрат вгору, що веде до зростання обсягу виробництва і доходу Y₁ до Y₂.

     Зіставляючи приріст доходу (ΔY) та зменшення податків (-ΔT), не можна не помітити, що приріст доходу перевищує зменшення податків, що також пояснюється мультиплікативним впливом зміни величини податків на зміну обсягу доходу.

     Згадаймо, що податковий мультиплікатор визначається за формулою 

     

     де  знак „мінус” означає зворотну залежність зміни обсягу національного виробництва і доходу від розміру податків на дохід.

     Крім  розглянутих засобів впливу, держава  може впливати на макроекономічну ситуацію, використовуючи ще один інструмент — трансферти приватному сектору (соціальні трансферти).

     Соціальні трансферти (Тr) теж породжують мультиплікативний ефект, який діє так, як і податковий, і має такий самий спосіб визначення, але зі знаком "плюс". [5, ст. 696]

     Мультиплікатор  соціальних трансфертів (Тr) визначається за формулою:

     

 

     4. Характеристика фіскальної політики України на сучаному етапі та після прийняття Податкового кодексу.

     На  сучасному етапі економічного розвитку України існує низка проблем  щодо застосування фіскальної політики. Насамперед це стосується системи оподаткування.   

     Податкова політика є вдалою, якщо вона забезпечує такий рівень державного дефіциту, який направлений на зниження інфляції, заохочує приватні інвестиції, підтримує кредитоспроможність за кордоном. 

     Фіскальна політика і стратегія регулювання економіки скеровані на те, щоб зменшити фінансову напругу, підняти роль державного сектора в економічному рості.