Ринкова інфраструктура та її розвиток в Україні

Це визначає особливий характер сучасної конкурентної боротьби, обумовлений  швидкістю протікання економічних  процесів і швидкістю реагування на дії конкурента. У світі інформатизованої економіки здатність до постійної і безупинної адаптації являється неодмінною умовою успішного ведення бізнесу.

У послугах рекламних агенцій мають  потребу навіть фірми, які мають  сильні власні рекламні відділи. В агенціях працюють творчі і технічні фахівці, які виконують рекламні функції краще та ефективніше, ніж штатні співробітники фірми. Крім того, агентства привносять погляд з боку на проблеми, які стоять перед фірмою, а також мають багатий різноманітний досвід роботи з різними клієнтами й у різних ситуаціях. Оплата послуг агенцій відбувається за рахунок комісійних знижок, одержуваних ними від реклами, і тому вони коштують для фірм недорого. А оскільки фірма може в будь-який момент розірвати контракт, в агенції є могутній стимул працювати ефективно.

Зазвичай основу рекламної агенції складають чотири відділи: творчий відділ, який займається розробкою і виробництвом оголошень; відділ засобів реклами, відповідальний за вибір засобів реклами і розміщення оголошень; дослідницький відділ, що вивчає характеристики і потреби аудиторії, і комерційний відділ, що займається комерційною стороною діяльності агентства. Роботу над замовленнями кожного окремого клієнта керує відповідальний виконавець, а співробітникам спеціалізованих відділів доручається обслуговування замовлень одного чи декількох клієнтів.

Нерідко агенції залучають до себе нових клієнтів завдяки своїй  репутації або своїй величині. Однак, як правило, клієнт пропонує декільком  агенціям провести конкурентні презентації, за результатами яких і робить свій вибір.

Рекламні агенції одержують компенсацію у виді комісійної винагороди й іноді гонорар. Звичайне агентство одержує 15%-у знижку з вартості закуповуваних ним засобів реклами. Припустимо, вона закуповує для клієнта місце в журналі вартістю 60 тис. дол. Журнал виставляє агенції рахунок на 51 тис. дол. (60 тис. мінус 15%), а агенція одержує з клієнта повну суму – 60 тис. дол., – утримуючи комісію в 9 тис. дол. у свою користь. Якби клієнт закупив це ж місце безпосередньо в журналі, він також заплатив би журналу 60 тис. дол., оскільки комісійні знижки надають тільки акредитованим рекламним агенціям.

І рекламодавці й агенції висловлюють  все більше невдоволення системою комісійних знижок. Великі рекламодавці скаржаться, що платять за ті ж самі послуги  більше, ніж дрібні рекламодавці, просто тому, що розміщують більше реклами. Рекламодавці також вважають, що комісійна система відволікає увагу агенцій від недорогих засобів реклами і короткочасних рекламних кампаній. Агенції ремствують на те, що роблять клієнту додаткові послуги, не одержуючи за це ніякої додаткової винагороди. Сьогодні всі все більше схиляються до системи компенсування або на основі прямих гонорарів, або на основі сполучення комісії і гонорарів.

На діяльності агенцій негативно  позначаються і деякі тенденції  наших днів. Агенції з повним циклом обслуговування зіштовхуються із зростаючою конкуренцією з боку агенцій з обмеженим циклом послуг, що спеціалізуються або на закупівлях засобів реклами, або на створенні рекламних текстів, або на виробництві рекламних матеріалів. Комерційні керуючі завойовують у рекламних агентствах усе більше влади й усе наполегливіше жадають від творчого персоналу більшої спрямованості на отримання прибутку. Деякі рекламодавці відкрили власні внутрішньофірмові  рекламні агенції, припинивши в такий спосіб довгостроковий зв'язок зі своїми колишніми рекламними агенціями. І нарешті, деякі державні органи, які курують як медіаринок, так і ті, які захищають права громадян, вимагають щоб рекламні агентства несли відповідальність за брехливу рекламу нарівні з клієнтами. Усі ці тенденції, безсумнівно, викликають ряд змін у даній сфері діяльності, однак агенції, які якісно роблять свою справу, виживуть.

Бурхливий розвиток інформаційної  та організаційно-комерційної діяльності сприяє формуванню нового, більш високого рівня конкурентноздатності, коли конкуренти вступають у партнерські відносини. Створення гнучких інтеграційних структур, взаємний обмін новітніми науково-технічними досягненнями, інноваціями і ноу-хау збагачують конкурентів-партнерів і підсилюють конкурентноздатність всіх сторін.

ВИСНОВКИ

Найважливішим атрибутом ринкової системи господарювання є ринок. Його часто визначають як сферу обміну, у якій здійснються угоди купівлі і продажу товарів і послуг. Також можна виділити ще одне розуміння ринку – як форми організації і функціонування економічних зв’язків господарюючих суб’єктів, що ґрунтуються на принципах вільної купівлі-продажу, і як суспільної форми функціонування економіки, за якої забезпечується взаємодія виробництва і споживання, прямий і зворотній вплив на виробництва і споживання.

Свої функції ринок виконує  через розгалужену інфраструктуру: товарні, фондові та валютні біржі, торгово – збутові фірми, банки тощо. Між ступенем розвитку ринку та його інфраструктурою існує тісний зв'язок, оскільки взаємодіючи з усією системою економічних відносин, ринкова інфраструктура виступає необхідною умовою розвитку всіх суб'єктів господарювання регіональних ринків. Ринкова інфраструктура значно впливає на розвиток економіки завдяки підвищенню ефективності процесів товарного і грошового обігу та надання суб'єктам господарювання комплексу ринкових послуг, що створюють сприятливі умови для розвитку бізнесу.

Ринок цінних паперів України перебуває на стадії становлення. На тлі зростання обсягів випуску цінних паперів відбувається певна диверсифікація останніх. Наслідком цього процесу є ускладнення самого ринку. В умовах світових та вітчизняних кризових явищ фінансової системи, це є позитивною тенденцією, яка створює передумови для зниження рівня ризику в діяльності інвестора, але цей фактор є ефективним у розбудові державності тільки в умовах прозорого функціонування ринку цінних паперів в Україні.

У сучасних умовах розвитку українського фондового ринку, який характеризується недостатніми обсягами внутрішніх інвестицій, актуальним напрямком подальшого розвитку може стати активніше залучення до цінних паперів вітчизняних емітентів західних компаній, що у свою чергу стане можливим завдяки подальшій інтеграції українського фондового ринку зі світовим ринком капіталу.

Ринкова інфраструктура повинна бути пропорційна рівню розвитку виробництва на кожному етапі розвитку суспільства. Сучасна економіка вимагає наявності потужних промислових і торгово-складських комплексів, інформаційно-комерційних мереж, високоефективних засобів фінансово-кредитних розрахунків тощо. Існує пряма залежність – чим більше розвинута інфраструктура, тим розвинутіший ринок.

Для того, щоб суб'єкти національного  ринку не тільки мали ринкову інфраструктуру, право власності на засоби виробництва  і продукцію, а й могли реалізувати  це право, крім економічних потрібні ще й правові передумови. Ось чому в країні йде процес відпрацювання і прийняття юридичних законів, які сприяють формуванню ринкового середовища. Проте він іде повільно, часто в прийняті закони вносяться суттєві зміни, відсутня узгодженість законодавчих актів. Все це гальмує ринкові перетворення. Юридичні закони мають відображати реалії економічного життя, бути націленими на відтворення конкурентного середовища. Слід відпрацювати механізм реалізації цих законів.

Використовуючи світовий досвід розвитку елементів ринкової інфраструктури слід пам'ятати, що вітчизняна економічна система має свої, притаманні лише їй особливості. Тому на практиці використання світових здобутків у галузі економіки повинне бути скориговане у відповідності до українських реалій. А пріоритетом з боку держави повинно стати забезпечення усіх правових, соціальних та економічних умов успішного розвитку ринкової інфраструктури.

Список використаної літератури

1. Сучасна економіка: Навч. посібник/ Єщенко П.С., Палкін Ю.В. – К.: Вища школа, 20010. – 325 с.
2. Фінансовий ринок: Навч. посібник/ Шелудько В.М., 2-е вид., випр. і доп. – К.: Знання-Прес, 2009. – 535 с.
3. Цінні папери в Україні: Навч. посібник/ Павлов В.І., Пилипенко І.І., Кривовязюк І.В.,  2-е вид., доп. – К.: Кондор, 20010. – 400 с.
4. Фінансовий ринок: Навч. посібник для студ. вищ.навч. закладів/ Смоленська О.Ю. – К.: Центр навч. л-ри, 2011. – 384 с.
5. Трансформаційна економіка: Навч. посібник для студ. вищ.навч. закладів/         Зайцев Ю.К., Малий І.Й., мельник О.М.; ред. Савчук В.С. – К.: КНЕУ, 2009 – 612 с.
6. Економічна теорія: Політекономія. Мікроекономіка. Макроекономіка. Навч. посібник для студ. вищ.навч. закладів/ Білецька Л.В., Білецький О.В., Савич В.І. - К.: Центр навч. л-ри, 2008. – 652 с.
7. Основи економічної теорії: Підручник/ За ред. Ніколаенко Ю.В., 3-е вид. – К.: ЦУЛ, 2007. – 540 с.
8. Банківські операції: Навч. посібник/ Капран В.І., Кривченко М.С., Коваленко О.К. – К.: ЦУЛ, 2009. – 206 с.
9. Державні фінанси України: Підручник/ Василик О.Д., Павлюк К.В. – К.: НІОС, 2007. – 608 с.
10. Інфракструктурне забезпечення конкурентної економіки регіонів (методологія і механізми) // НАН України. Інститут регіональних досліджень. Ред. кол.: науковий редактор д.е.н. проф. Беленький П.Ю. – Львів, 2006. – 308 с.
11. Банківська система в умовах трансформації фінансового ринку// Матеріали всеукр. наук.-практ. конф. 21-23 травня 2009 р. Відп. ред. Смолін І.В. – К.: КНТЕУ, 2009 – 364 с.
12. Реверчук С.К., Ковалюк О.М., Стребельницька Л.М., Крупка М.І. та ін. Влада. Банки. Бізнес: політекономія взаємодії і розвитку // Наукова монографія за ред. д.е.н. проф. Реверчука С.К. – К.: Атіка, 2009. - 320 с.
13. Розвиток внутрішнього ринку- вирішальний фактор соціально-економічного зростання// Матеріали всеукр. наук.-практ. конф. 22-23 квітня 2008 р., Київ., у 2-х ч., Відп. ред. Лапутін В.Д. –К., 2008. – 274 с.
14. www.ukrstat.gov.ua
15. www.bank.gov.ua