Шпаргалка по истории экономических учений

Своє дослідження Сміт починає аналізом поділу праці. Він вважає, що джерелом багатства є праця, а його збільшення досягається розвитком поділу праці. Але Сміт вважав, що поділ праці породжується обміном, хоча насправді обмін є породження поділу праці.

Вчення Сміта про поділ праці, визначені ним фактори і наслідки цього процесу здебільшого не втратили свого значення і сьогодні.

З потреб обміну Сміт виходив і при з’ясуванні сутності грошей. Гроші він вважав товаром, що виділився з інших товарів, але в той же час він розглядав гроші лише як зручний засіб обігу, тим самим звужуючи роль грошей.

В своїй теорії цінності Сміт говорить про два значення слова “цінність”. Цим словом він позначає корисність будь-якого предмета з одного боку, з іншого боку цінність – це можливість придбання інших предметів, яку дає володіння даним предметом. Відповідно до цього Сміт розрізняв споживну цінність і мінову ”дійсну ціну товару” (в нашому розумінні – це вартість), він визначається працею витраченою на його виробництво; і в цьому його теоретична заслуга. На відміну від своїх попередників, Сміт стверджує, що вартість створюється працею не залежно від галузей виробництва (меркантелісти вважають, що багатство за рахунок зовнішньої торгівлі; фізіократи – с/г) – тобто в цьому Сміт робить крок вперед.

10. Вчення Сміта про розподіл доходів між основними класами суспільства. основний і оборотний капітал, продуктивна і непродуктивна праця.

Адам Сміт (1723 –1790) – Англія, мануфактурний період.

Головний твір: “Дослідження про природу і причини багатства народів” (1776р.)

На теорії вартості Сміта позначилась двоїстість його методології. Послідовно розглядаючи категорію цінності Сміт дає 3 її визначення. Спочатку він визначає цінність (вартість) витратами праці, потім – працею, що купується, і нарешті – доходами (або сумою доходів) [це визначення було взяте деякими іншими вченими за основу].

Тобто він каже, що вартість визначається працею, що купується – помилково для капіталістичного виробництва, тому що тоді б прибутку не було б. Він вийшов з цього положення наступним чином: при капіталізмі вартість отримується з доходів (зарплати, ренти і прибутку). Ось це й отримало відбиток в 1-ій половині 19ст. в теорії цінності Маркса і в 3-ох факторах виробництва Ж.Б.Сея.

В буржуазному суспільстві Сміт виділив:

На його думку лише зарплата є трудовим доходом. А прибуток і рента – відрахування з продукти праці робітників. Але з часом двоїстість його методології позначилась і на тлумаченні ним сутності таких категорія, як прибуток і рента.

Капітал Сміт визначав, як запаси, що служать для подальшого виробництва. Сміт вважав капітал природною та вічною категорією. Його заслуга полягає в тому, що він висунув узагальнюючі, абстрактні поняття, категорії основного і оборотного капіталу. Оборотний капітал приносить прибуток через обіг, а основний – не обертаючись; але щодо структури елементі основного капіталу, то треба подивитися літературу, бо сучасний підхід відрізняється щодо тлумачення основної частини основного капіталу Сміта.

В теорії відтворення Сміт розрізняв валовий та чистий доход. Під валовим доходом він розумів увесь річний продукт, а під чистим – фонд нагромадження. Це було розмежування важливого значення, яке одержало подальший розвиток в економічній науці.

Розглядаючи проблеми продуктивної і непродуктивної праці, Сміт продуктивною вважав – працю, яка обмінюється на капітал; а непродуктивною – та, що обмінюється на доход.

Сміт пояснює це так, якщо капіталіст платить робітнику зарплату – то це виробнича праця, а якщо він платить зі свого доходу (праця слуги,…) – то це не виробнича праця. Виходить з цього продуктивною є праця, що створює товари, а непродуктивна праця – по наданню послуг.

Сміт є автором теорії абсолютних переваг.

Аналізуючи міжнародні відносини і міжнародний поділ праці Адам Сміт розробив теорію абсолютних переваг, згідно з якою кожна країна має спеціалізуватися на виробництві з метою продажу на зовнішньому ринку тих товарів для створення яких вона має абсолютні (кліматичні, географічні) переваги.

В цілому наукові досягнення Адама Сміта важко переоцінити, основні його ідеї знайшли відображення у теоріях 19ст. та сучасній економічній теоретичній концепції.

11. Теорія розподілу доходів Рікардо між основними класами капітал. суспільства (вчення про прибуток, з/п, ренту)

Найвідоміша праця Д. Рікардо — «Засади політичної економії і оподаткування» (1817), у якій він найбільш повно виклав свою систему економічних поглядів. Д. Рікардо виділив у суспільстві три основних класи — власників землі, власників грошей і капіталу, необхідного для її обробки, і наймані робітники, працею яких вона обробляється, — і три види доходів — ренту, прибуток і заробітну плату. Виходячи із цього, Рікардо дав своє трактування «головного завдання політичної економії», яке полягає, за його словами, у тому, щоб визначити закони, які управляють розподілом доходів. Всю сукупність виробничих відносин між людьми він звів до відносин розподілу, які вважав предметом політичноїекономії.

Рікардо першим в історії економічної науки в основу своєї теоретичної системи свідомо і недвохначно поставив трудову теорію вартості, із позицій якої розглядав усі економічні процеси, закони і категорії.

Головною умовою примноження багатства країни Рікардо вважав вільну конкуренцію та інші принципи економічного лібералізму — вільне підприємництво, вільну торгівлю та інші «економічні свободи».

Теорії вартості, яка і в А. Сміта займала одне із центральних місць у його дослідженнях, Д. Рікардо присвятив перший розділ своїх «Засад політичної економїі». Рікардо розрізняє вартість і багатство. Багатство визначається кількістю доступних споживних вартостей (корисностей), тоді як вартість (цінність) — це мінова вартість, яка залежить не від достатку, а від важкості чи легкості виробництва.

Рікардо розмежовував працю як «субстанцію вартості» і працю як «внутрішню міру вартості». Першу він назвав «абсолютною вартістю», під якою розумів уречевлену у товарі певну кількість робочого часу, а другу — «відносною вартістю», або, власне, «міновою вартістю», під якою розумів втілену у товарі працю, яка здатна «виражати споживну вартість іншого товару, обмінюючись на нього».

Багато уваги Рікардо приділив питанням грошей і грошового обігу. У своїх перших працях він трактував гроші із позицій товарної теорії. Вартість грошей (золота і срібла) Рікардо визначав затратами праці на їх виробництво, виділяв специфіку грошей як особливого товару, який є мірою вартості всіх інших товарів і засобом їх обігу. Там він відзначав також, що кількість паперових грошей в обігу повинна-визначатись вартістю товарної маси на ринку. Однак у своїй основній праці Д. Рікардо став на позиції кількісної теорії грошей. Згідно із нею, вартість грошей встановлюється у сфері обігу і визначається їх кількістю.

Рікардо зробив висновок про необхідність існування вільної торгівлі, яка призводить до рівноваги співвідношення між кількістю золота у країні і рівнем цін завдяки вільному переміщенню товарів і грошей між країнами.

Варто виділити ще два положення грошової теорії Рікардо, які по праву входять в «золотий фонд» класичної політичної економії:

1) гроші як товари при зменшенні своєї вартості зумовлюють необхідність зростання заробітної плати, що, в свою чергу, як відзначав Рікардо, «неминуче супроводжується зростанням цін на товари»;

2) гроші як загальний засіб обміну між цивілізованими країнами «розподіляються між ними у пропорціях, які змінюються із кожним удосконаленням у торгівлі і машинах, з кожним утрудненням у добуванні харчів та інших предметів життєвої необхідності для зростаючого населення».

У теорії розподілу Рікардо насамперед цікавила кількісна сторона проблеми — пропорції поділу створеного багатства.

Концепцію заробітної плати Давід Рікардо запозичив у своїх попередників, трактуючи її ринковою ціною праці, але намагався «вдосконалити» її з позицій теорії народонаселення і закону заробітної плати Т. Мальтуса. Під природною ціною праці він розумів суму життєвих засобів, необхідних для існування робітника і членів його сім'ї. Ринкова ціна праці, на думку Рікардо, коливається навколо її природної ціни під впливом природного руху робітничого населення.

Видатний англійський дослідник виділяв також номінальну заробітну плату як грошовий вираз ціни праці і реальну заробітну плату як її натуральний вираз.

Рікардо розглядав прибуток, із одного боку, як частину вартості, яка залишається після відрахування заробітної плати, а з іншого — як дохід підприємця на вкладений у виробництво капітал. Він розглядав ренту частиною продукту землі, яка сплачується землевласникові як «вільний дар природи», результат її «праці».

Концепція ренти Д. Рікардо зберігає свою актуальність і понині. Головні її ідеї полягають у тому, що рента завжди виплачується за користування землею, адже її кількість обмежена, а якість — різна. Д. Рікардо продовжив традиції класичної школи, доводячи необхідність і доцільність політики вільної торгівлі у міжнародній сфері. Д. Рікардо в аналізі зовнішньої торгівлі довів її доцільність і в випадку відсутності абсолютної переваги у виробництві певних товарів.

12. Рікардо. його вчення про вартість, капітал та гроші.

Теорії вартості, яка і в А. Сміта займала одне із центральних місць у його дослідженнях, Д. Рікардо присвятив перший розділ своїх «Засад політичної економїі». Рікардо розрізняє вартість і багатство. Багатство визначається кількістю доступних споживних вартостей (корисностей), тоді як вартість (цінність) — це мінова вартість, яка залежить не від достатку, а від важкості чи легкості виробництва.

Рікардо розмежовував працю як «субстанцію вартості» і працю як «внутрішню міру вартості». Першу він назвав «абсолютною вартістю», під якою розумів уречевлену у товарі певну кількість робочого часу, а другу — «відносною вартістю», або, власне, «міновою вартістю», під якою розумів втілену у товарі працю, яка здатна «виражати споживну вартість іншого товару, обмінюючись на нього».

Багато уваги Рікардо приділив питанням грошей і грошового обігу. У своїх перших працях він трактував гроші із позицій товарної теорії. Вартість грошей (золота і срібла) Рікардо визначав затратами праці на їх виробництво, виділяв специфіку грошей як особливого товару, який є мірою вартості всіх інших товарів і засобом їх обігу. Там він відзначав також, що кількість паперових грошей в обігу повинна-визначатись вартістю товарної маси на ринку. Однак у своїй основній праці Д. Рікардо став на позиції кількісної теорії грошей. Згідно із нею, вартість грошей встановлюється у сфері обігу і визначається їх кількістю.

Рікардо зробив висновок про необхідність існування вільної торгівлі, яка призводить до рівноваги співвідношення між кількістю золота у країні і рівнем цін завдяки вільному переміщенню товарів і грошей між країнами.