Автор работы: Пользователь скрыл имя, 28 Февраля 2012 в 21:00, шпаргалка
Шпаргалка по истории экономических учений
Варто виділити ще два положення грошової теорії Рікардо, які по праву входять в «золотий фонд» класичної політичної економії:
1) гроші як товари при зменшенні своєї вартості зумовлюють необхідність зростання заробітної плати, що, в свою чергу, як відзначав Рікардо, «неминуче супроводжується зростанням цін на товари»;
2) гроші як загальний засіб обміну між цивілізованими країнами «розподіляються між ними у пропорціях, які змінюються із кожним удосконаленням у торгівлі і машинах, з кожним утрудненням у добуванні харчів та інших предметів життєвої необхідності для зростаючого населення».
13. Зародження класичної політичної економіки в Англії та Франції. Уільям Петті та П’єр Бунгільбер.
Розвиток капіталізму спричинив розпад Меркантилізму. З розвитком мануфактурного виробництва центр уваги буржуазії перемістився у сферу виробництва, виникає КПЕ.
Представники КПЕ перенесли дослідження із сфери обігу у сферу виробництва. З цього часу виникає економічна наука у власному розумінні цього слова. вони зробили спробу наукового аналізу сучасних їм виробничих відносин6 використовуючи метод наукової абстракції. Намагалися довести, що в економічному житті панують об’єктивні (природні) закони, порушення яких призводить до суспільного лиха. Уявлення класичної школи про суспільні відтворення базуються на принципі природної рівноваги в економічній системі. Це було пов’язано з їх впевненістю про існування об’єктивних економічних законів6 котрі не залежать від волі людини6 але можуть бути пізнані нею.
КПЕ виступала за мах. обмеження держави в економіку, за свободу торгівлі.
Економічній лібералізм значною мірою поєднувався з лібералізмом політичним, з ідеями буржуазної демократії. Був дан глибокий аналіз таких основних категорій товарного господарства, як цінність, капітал, зарплата, прибуток, рента, гроші, товар, тощо. Не зважаючи на це теорія КПЕ не позбавлена і певних слабких сторін.
Петті вважають засновником трудової теорії вартості. Саме тому К. Маркс називає його засновником класичної політичної економії в Англії. Вартість Петті трактує з позиції пропорційного обміну, що визначається затратами праці на виробництво товарів і залежить від її продуктивності в різних галузях. Він використовує термін «природна ціна», яка в нього і є, по суті, вартістю. Природна ціна певного товару визначається, за Петті, кількістю срібла, на видобуток якого і доставку в Лондон треба витратити стільки ж праці, як і на виготовлення товару.
Вартість, на думку Петті, створює не будь-яка праця, а лише та, що витрачається на видобуток золота і срібла. У нього немає чіткого розмежування вартості й споживної вартості. А оскільки у виробництві споживної вартості бере участь не лише праця, а й природа, то Петті поширює її дію на створення вартості. Звідси крилатий вислів Петті «Праця — батько і найактивніший чинник багатства, земля — його мати». У такий спосіб земля в нього теж стає фактором вартості.
Заробітну плату він розуміє як ціну праці, величина якої визначається вартістю засобів існування. Він прихильник мінімальної заробітної плати, яка б забезпечувала лише фізіологічний прожитковий мінімум, щоб примусити робітників працювати. Рента в Петті є продуктом праці, її величина — це різниця між вартістю сільськогосподарських продуктів і витратами виробництва. Процент Петті називає грошовою рентою» і визначає його як щось похідне від ренти. Його величина залежить від розмірів земельної ренти і кількості грошей в обігу.
Особливості економічного розвитку Франції позначилися на формуванні економічних поглядів Буагільбера:
- гостро критикує меркантилістів;
- джерело багатства – не обіг, а виробництво, зокрема в с/г;
- виступає проти державного втручання в економічне життя;
- розуміє об’єктивну суть економічних законів.
Теорія вартості.
- виділяє ринкову ціну і “істинну” вартість товару. Величину останньої він визначає витратами праці;
- стоїть на позиціях еквівалентного обміну;
- для нормального ек. розвитку потрібен вільний обмін між галузями в-ва і відшкодування витрат виробників. Ці проблеми вирішуються міжгалузевим поділом праці за умов вільної конкуренції. Робочий час на одну одиницю товару за умов такого поділу і становить його “істинну” вартість;
- мета товарного в-ва – споживання, основну увагу звертає на споживчу вартість;
- висловлює думку про необхідність рівноваги в ринковій економіці.
Теорія грошей.
- бере за основу прямий товарообмін; - гроші порушують природну рівновагу товарного обміну відповідно до “істинної” вартості;
- єдина корисна функція грошей – полегшення обміну – отже, золото і срібло можна замінити паперовими знаками.
14. Економічні погляди Мальтуса. Закон народонаселення.
Видатним представником нової хвилі КПЕ в 1 половині 19ст. в Англії був Томас Роберт Мальтус (1766 – 1834).
Він в першу чергу захищає інтереси землевласників.
Найбільш відомою його працею є “Дослідження про закон народонаселення у зв’язку з майбутнім удосконаленням суспільства”(1798р.), а також:
- “Дослідження про наслідки хлібних законів”(1814)
- “Теоретичні основи політики: обмеження ввозу іноземного хлібу”(1815)
- “Дослідження про природу і зростання ренти”(1815)
- “Принципи політекономії”
- “Поняття політичної економії”(1827)
У всіх роботах викладені економічні погляди, які становлять певну теоретичну систему. Основне місце в ній займають його теорії: народонаселення, ренти, реалізації або 3-їх осіб.
Закон народонаселення: Ця теорія, висловлена Т.Мальтусом в книзі «Досвід про закон народонаселення», з короткого памфлету в першому виданні у всіх інших представляла ємне дослідження. Як вважає А.Маршалл, в її перших виданнях хід міркувань Т.Мальтуса був направлений на доказ того, що «всі народи, про історію яких є достовірні дані, були такі плодовиті, що збільшення їх чисельності виявилося б стрімким і безперервним, якби воно не затримувалося або браком коштів існування, або…хворобами, війнами, вбивствами новонароджених або, нарешті, добровільною стриманістю». Але вже в другому і подальших виданнях, уточнює він, «Мальтус будує своє дослідження на такій великій кількості і на такому ретельному підборі фактів, що він може претендувати на місце у ряді засновників історико-економічної науки. Насправді, центральна ідея мальтусовської теорії про вплив чисельності і темпів приросту населення на добробут суспільства вірна і актуальна.
Серед найортодоксальніших послідовників Рікардо були Дж. Мілль та Джон Мак-Куллох.
Вони не лише визнали його систему, пропагували її, а й застосували для аналізу економічних процесів капіталістичного суспільства.
15. Концепція 3 факторів виробництва Батіста Сея.
Найбільш видатним вченим - економістом Франції у І половині 19ст. був Жан Батіст Сей (1767 – 1832).
В своїх працях він розвивав класичні політекономічні ідеї перш за все Адама Сміта. Його роботи прискорили і остаточно довершили розклад меркантелізму та фізіократії.
Основною працею є: “Трактат політичній економії”(1803).
В 1828 – 1829рр. Сей опублікував “Повний курс практичної політичної економії” в 6 томах.
На думку Сея політична економія є наукою, що дозволяє пізнати природу багатства, способи його створення, порядок його розподілу та явища, що спричиняють його зникнення.
Свою працю він будує за схемою, яка згодом стає стандартною для більшості навчальних посібників з політекономії, а саме ВИРОБНИЦТВОРОЗПОДІЛСПОЖИВАНН
Основними в теоретичній системі Сея є:
- теорія корисності, згідно з якою виробництво створює корисність, а корисність в свою чергу надає предметам цінність, а цінність є мірилом корисності
- теорія трьох факторів виробництва, згідно з якою у виробництві приймають участь такі фактори як праця, капітал, земля, власники яких одержують відповідні доходи у формі зарплати, прибутку, ренти.
- теорія реалізації або шляхів збуту, відповідно з нею головний інтерес усіх виробників полягає в обміні одних продуктів на інші. Внаслідок цього кожний продавець є в той же час і покупцем.
Обмін продукту на продукт вважав Сей автоматично призводить до рівноваги між купівлею та продажем, а тому він заперечував неможливість загальних криз виробництва, припускаючи лише надвиробництво окремих продуктів в результаті часткових диспропорцій.
Сей сформулював три закони ринку:
1) чим більше виробників і екстенсивніший ринок – тим більше споживачів і тим прибутковіший він для виробників, оскільки ціна зростає із зростанням попиту;
2) кожен виробник зацікавлений у розвитку інших, оскільки тим самим формує ринок попиту; успіх однієї галузі сприяє успіху інших, стимулює їх розвиток;
3) імпорт позитивно впливає на розвиток обміну, оскільки іноземні товари можна отримати лише продавши свої.
Завданням гарного уряду є стимулювання виробництва, а поганого уряду – стимулювання попиту, тому що проблема вирішується розам з отриманням засобів для придбання продукту6 а ці засоби дає виробництво.
В цілому завдяки своїй теоретичній системі Сей вважається засновником нового напряму в політичній економії – неокласичного.
16. Вчення фізіократів. Таблиця Кене
Фізіократи – це французькі економісти ІІ половини XVIII ст., представники однієї з течій класичної політекономії.
Вчення фізіократів виникає як опозиція меркантелізму. Вони вважають його теоретичним і практично нерозумним і протиприроднім.
На відміну від меркантелізму фізіократи висунули положення про те, що багатство створюється у землеробстві і тільки праця землероба є продуктивною. Тим самим дослідження джерела багатства фізіократи перенесли зі сфери обігу у сферу виробництва. Це було важливим кроком вперед в аналізі економічних відносин, але наукова обмеженість фізіократів полягала в тому, що продуктивною сферою виробництва вважалося лише землеробство.
Засновником і основним представником школи фізіократів був Ф.Кене (1694 – 1774рр.). Дослідженням економічних проблем Кене зайнявся у 60-річному віці. У 1756 – 1657рр. він надрукував І-ші статті – “Зерно” та “Фермери”.
Основним твором Ф.Кене була “Економічна таблиця”, надрукована у 1758р. Цей твір визначив місце Кене як засновника і основного представника фізіократизму.
Бувши лікарем за своїм фахом Кене використовував метод природничих наук стосовно економічних питань. Він розглядав суспільство як живий організм, розрізняючи в ньому 2-ва стани:
3) здоровий (досконалий, нормальний)
4) хворобливий (ненормальний)
На думку Кене, коли суспільство знаходиться в здоровому стані воно має рівновагу. Саме стан рівноваги Кене і показав в “Економічній таблиці”.
Великою заслугою є те, що він досліджував економічні процеси, як природні, які мають свої внутрішні закономірності; тобто він підійшов до розуміння економічного закону.
Информация о работе Шпаргалка по истории экономических учений