Специфіка інфляційних процесів в Україні та напрямки антиінфляційної політики

     Завданнями  Кабінету Міністрів України та Національного  банку України є укладення  Меморандуму між Кабінетом Міністрів  України та Національним банком України  щодо узгодження дій у сфері економічної, грошово-кредитної та валютної політики.

     Завданнями  Кабінету Міністрів України є:

– запровадження  активного моніторингу добросовісності  конкуренції на внутрішньому ринку  та оперативне запобігання проявам  монопольної поведінки як українських товаровиробників, так і компаній-імпортерів;

– розроблення  та здійснення (з метою зменшення  собівартості продукції шляхом скорочення числа посередницьких ланок та спрощення  доступу виробників на вітчизняний  ринок) комплексу заходів щодо поліпшення інфраструктурного забезпечення ринків, сприяння розвитку системи оптової торгівлі та товарних біржових ринків;

– вжиття заходів до посилення державного та громадського контролю за якістю послуг житлово-комунального господарства, розроблення  порядку диверсифікації надавачів таких послуг та забезпечення конкуренції у цій сфері;

– запровадження (з метою забезпечення захисту  від непередбачуваних цінових коливань) укладення довгострокових контрактів і формування державних товарних резервів для інтервенцій на проблемних ринках соціально значущих товарів (м'яса, цукру, зерна і нафтопродуктів).

     Уряд  зобов'язується забезпечити[14,с.44-45]:

– розроблення  проекту нової редакції Закону України "Про ціни і ціноутворення", в якому встановлюватимуться  обмеження прямого втручання держави у ціноутворення, визначатимуться критерії та умови припустимого адміністративного регулювання ціноутворення на обмежений перелік соціально та економічно значущих товарів і послуг;

– розроблення  проектів законів про Державний  бюджет України на відповідний рік з урахуванням наявних обмежень; недопущення прийняття законодавчих актів, відповідно до яких збільшується сума бюджетних видатків понад норму, передбачену Декларацією цілей та завдань бюджету на наступний бюджетний період.

     Успіх проведення державної антиінфляційної політики безпосередньо пов'язаний з підвищенням ефективності управління грошовою пропозицією, коректним вибором цільових орієнтирів монетарної та курсової політики.                                                                                                                                                   Уряд визнає, що завданнями Кабінету Міністрів України та Національного банку України є:

– зменшення  питомої ваги готівки у грошовій масі за рахунок поширення безготівкових  розрахунків населення;

– розвиток систем довгострокового інвестиційного кредитування із застосуванням механізмів інвестиційного кредитування, а також  впровадження диференційованих регуляторних вимог до комерційних банків, які  здійснюють таке кредитування;

– стимулювання розвитку іпотечного кредитування шляхом удосконалення нормативної бази з його регулювання та спеціальних механізмів довгострокового рефінансування іпотечних кредитів;

– удосконалення  інструментів страхування валютних ризиків та валютного контролю з метою запобігання спекулятивним валютним атакам, посилення ринкових засад процесу курсоутворення, формування відповідного біржового ринку;

– зв'язування надлишкової ліквідності шляхом випуску Національним банком України  цінних паперів з привабливим  рівнем прибутковості;

– регулярне  звітування та публічне роз'яснення  Національним банком України рішень у сфері монетарної та валютної політики;

– створення  інформаційної бази для здійснення моніторингу та звітування про обсяг, строк та напрям валютних операцій, що проводяться суб'єктами валютно-фінансових відносин, насамперед фінансовими посередниками;

– удосконалення  державного регулювання діяльності бюро кредитних історій.

     Уряд  зобов'язується забезпечити розроблення  проекту Закону України "Про інвестиційні банки". [15]

          Особливе  місце   в   антиінфляційній   політиці   займають   гасіння інфляційних очікувань, ефективна монетарна політика,  скорочення  бюджетного дефіциту, раціоналізація зовнішньоекономічної  політики, підвищення  ступеня товарності  народного  господарства,   розумно   організована   приватизація державної власності,  підвищення  норми  заощаджень  і  зменшення  рівня  їх ліквідності.

          Успіх  антиінфляційних  заходів  в  Україні  передусім  залежить  від

національної  злагоди.  Важливо,  щоб  Верховна  Рада  не  приймала  рішень,

пов'язаних  з  додатковими   асигнуваннями,   Кабінет   Міністрів   припинив

затвердження  нових дорогих проектів, профспілки  утримувалися  від  домагань підвищення заробітної плати, підприємці зобов'язалися не  підвищувати  ціни, а Національний банк дотримувався емісійного ліміту.[15] 
 

ВИСНОВКИ

     Таким чином, у наш час інфляція - одна з самих хворобливих і небезпечних  процесів, що негативно впливають  на фінанси, грошову і економічну систему України загалом.

     За своїм характером, інтенсивностю, виявам інфляція буває вельми різна, хоч і позначається одним терміном. Інфляційні процеси не можуть розглядатися як прямий результат тільки певної політики, політики розширення грошової емісії або дефіцитного регулювання виробництва, бо зростання цін виявляється неминучим результатом глибинних процесів в економіці, об'єктивним слідством наростання диспропорцій між попитом і пропозицією, виробництвом предметів споживання і засобів виробництва, накопиченням і споживанням і т.д. В результаті процес інфляції - в різних його виявах - носить не випадковий характер, а досить стійкий.

     До  негативних наслідків інфляційних  процесів відносяться зниження реальних прибутків населення, обезцінення  заощаджень населення, втрата у виробників зацікавленості у створенні якісних товарів, обмеження продажу сільськогосподарських продуктів в місті сільськими виробниками внаслідок падіння зацікавленості, в очікуванні підвищення цін на продукти харчування, погіршення умов життя.

     Управління інфляцією представляє найважливішу проблему грошово-кредитної і загалом економічної політики України. Необхідно враховувати при цьому багатоскладовий, багатофакторний характер інфляції. В її основі лежать не тільки монетарні, але і інші чинники. При всій значущості скорочення державних витрат, поступового стиснення грошової емісії потрібне проведення широкого комплексу антиінфляційних заходів. Серед них – стабілізація і стимулювання виробництва, вдосконалення податкової системи, створення ринкової інфраструктури, підвищення відповідальності підприємств за результати господарської діяльності, зміна обмінного курсу грошової одиниці, проведення певних заходів з регулювання цін і прибутків.

     Як  ми могли побачити, інфляційні процеси  в Україні з часу отримання  нею незалежності й до сьогоднішнього моменту були спричинені цілим комплексом факторів.

     Рестрикційна  політика дозволила подолати певні  прояви інфляції, так звані «піки», однак не знищила її ключові чинники. При різкому рості заощаджень у комерційних банків виникла фактична нестача обігових коштів, криза неплатежів, стагфляція, що знову підштовхувало державу до нової емісії.

     • надмірна долоризація економіки, коли паралельно з національною валютою  функціонує інша (долар). Ріст попиту на долар підриває довіру до власної грошової одиниці, посилює адаптивні очікування, сприяє переливу капіталу з країни на закордонні рахунки. Як результат: криза неплатежів, низька інвестиційна активність, бартеризація економіки. Жорстке регулювання валютного курсу національної грошової одиниці з боку держави мало позитивні наслідки в короткостроковому плані, проте заважало розвитку відкритих ринкових відносин у довгостроковій перспективі.

     Важливу роль в стабілізації економічної  ситуації та приборканні інфляційних  процесів в економіках перехідного періоду відіграє держава.

     Серед основних стабілізуючих заходів  мають бути:

     • регулювання системи оподаткування;

     • розвиток ринку цінних паперів;

     • обмеження бартерних операцій;

     • відмова НБ від прямого кредитування бюджетного дефіциту та неперспективних підприємств (підприємств-банкрутів);

     • запровадження комерційних платіжних  інструментів (чеки, векселя);

     • виплата заборгованостей за зарплатами та ін.

     Саме  від реалізації стабілізуючих та інших заходів залежить успішний розвиток України та її інтеграції в світове суспільство в якості рівноправного члена.

     Нормалізація  грошового обігу і протидія інфляції вимагають вивірених, гнучких рішень, що цілеспрямовано повинні вводитись  у життя. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: 

1. Макроекономіка: конспект лекцій /Авт. кол. Н.С. Горбач (кер.) та інші. – Д.: «Днепррост». – 2006. – 108с.
2. С. Панчишин Макроекономіка. – К.: «Либідь». – 2002. – 614с.
3. В. Базилевич, К. Базилевич, Л. Баластрик Макроекономіка. – К.: «Знання». – 2007. – 678с.
4. Індекс інфляції у 1991-2003 роках/ Держкомстат України// Урядовий кур’єр. – 2004. – 9 січня. - №3. – С.4.
5. Економічна доповідь Президента України. – 1994.
6. Основні чинники інфляції в Україні// Економіка України. - 1996. - №3 – С.31-40, №4 – С.22-31.
7. Ковальчук Т., Коваль М. Основні чинники та фактори інфляції в Україні// Фінанси України. – 1998. - №10. – С.10-12.
8. Лукінов І. Інфляційна політика, її руйнівні наслідки і шляхи її подолання// Економіка України. – 1994. - №1. – С.3.
9. Держкомстат України www.ukrstat.gov.ua.
10. Для приборкання цін та інфляції достатньо засобів/Інформаційні агентства «УК»// Урядовий кур’єр. – 2007. - №206. – С.1, 4-5.
11. Індекс інфляції/ Держкомстат України// Урядовий кур’єр. – 2008. – №3. – С.4.
12. Індекс інфляції/ Держкомстат України// Урядовий кур’єр. – 2008. - №25. – С.3.
13. Гаценко Андрей Инфляция в Украине установила рекорд века// Комсомольская правда. – 2008. - №77. – С.2.
14. Анатолій Щербак Як приборкати інфляцію в Україні// Економіст. – 2008. - №9. – С.43-45.
15. www.me.gov.ua.