Ціна на промислову продукцію

     ВСТУП

  Важливе місце серед різних важелів економічного механізму господарської політики підприємства належить цінам і ціноутворенню, у яких відбиваються всі сторони  його економічної діяльності. Ціна впливає на виробництво, розподіл, обмін  і споживання.

  В умовах ринкових відносин ціна виступає як сполучна ланка між виробником і споживачем, як механізм забезпечення рівноваги між попитом та пропозицією.

  Кожний  підприємець самостійно встановлює ціну на свій товар. Впровадження єдиних цін для всіх споживачів пов'язане  з особливостями ринку конкретного  товару або з технічною складністю й великими витратами при диференціації  цін. Єдині ціни важливі там, де підприємець  пропонує ринку стандартизований продукт  серійного виробництва. У цій  обстановці важливо, щоб масовий  споживач знав ціну, порівнював неї  із ціною конкуруючих товарів  і без проблем ухвалював рішення  щодо покупці.

  Ціна  в сучасній економіці - це не тільки індикатор співвідношення попиту та пропозиції, на який повинна орієнтуватися  фірма. Але на зміну цінової конкуренції  приходить конкуренція якості й  додаткових послуг для споживача. Історично  ціна завжди була основним фактором, що визначає вибір покупця.

  Метою курсової є дослідження динаміки цін, та політика їх встановлення, відповідно до ринкових та неринкових механізмів.

  Предмет дослідження являється цінова політика підприємства та методи ціноутворення. Об’єктом ж є сама ціна як економічна категорія, яка означає кількість грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити одиницю товару.

  Мета  і завдання роботи - вивчення і аналіз цін та ціноутворення.

  У роботі використані нормативно-законодавчі  акти: основним законодавчим актом  є Конституція України, на якій базується  все законодавство, також «Про підприємництво»: Закон України від 7 лютого 1991 р. № 698-ХІІ, «Про господарські товариства»: Закон України від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ, «Про ціни і ціноутворення»: Закон України від 3 грудня 1990 р. № 507-ХІІ,  «Про єдиний митний тариф»: Закон України від 5 лютого 1992 р. № 2097-ХП, Постанови Кабінету Міністрів. Та теоретичні джерела: підручники та посібники з економіки підприємства, періодичні видання «Економіка. Фінанси. Право», «Вісник Національного Банку України», «Актуальні проблеми економіки» тощо.

  РОЗДІЛ 1.

  ЦІНА  ЯК ІНСТРУМЕНТ ЕКОНОМІКИ 

1. Економічна  сутність ціни.

   Ціна — фундаментальна економічна категорія, яка означає кількість грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити одиницю товару, а це означає, що ціна товару за умов розвиненого ринку складається під дією попиту і пропозиції[12]. За ринкових умов попит на товари і його коливання залежить від смаків і запитів споживачів, їхніх доходів, цін на товари-замінники. Суттєво впливають на нього кількість покупців, а також інфляційні очікування та процеси. Взаємодія попиту і пропонування регулюється такими обставинами:[6]

   1) збільшення попиту веде до зростання рівноважної ціни і рівноважної кількості товару;

   2) зменшення попиту веде до падіння рівноважної ціни і зменшення рівноважної кількості товару;

   3) збільшення пропонування веде до збільшення рівноважної кількості товару;

   4) скорочення пропонування веде до збільшення рівноважної ціни і зменшення рівноважної кількості товару.

  Ціна певної кількості товару складає його вартість, тому правомірно говорити про ціну як грошову вартість одиниці товару.

  В умовах ринкової економіки ціна є  одним з найважливіших показників, що істотно впливає на фінансовий стан підприємства. Від рівня цін  залежать розмір прибутку підприємства, конкурентоспроможність підприємства і його продукції, а також фінансова  стійкість підприємства.

  Ціни  регулюють як окрему купівлю і продаж товарів споживачам, так і економічні процеси загалом, включаючи виробництво, розподіл товарів, обмін або споживання благ, надання послуг[13].

  За  ЗУ «Про ціни та ціноутворення» Кабінет  Міністрів забезпечує здійснення державної  політики цін, визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій, електроенергетики, централізованого теплопостачання, водопостачання та водовідведення[4].

  Це  здійснюється для:

• збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг;
• протидії монопольним тенденціям виготовлювачів продукції, товарів і послуг;
• об'єктивних співвідношень у цінах на промислову і сільськогосподарську продукцію, що забезпечує еквівалентність обміну;
• розширення сфери застосування вільних цін;
• підвищення якості продукції;
• соціальних гарантій в першу чергу для низькооплачуваних і малозабезпечених громадян, включаючи систему компенсаційних виплат у зв'язку із зростанням цін і тарифів;
• створення необхідних економічних гарантій для виробників;
• орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку

  Всі різновиди цін зводяться до одного розуміння, проте вбачають в собі різницю і входять до різних категорій: оптові, роздрібні, регульовані, договірні, вільні, ринкові, державні, контрактні, прогнозні, проектні, лімітні, світові і ряд інших. Вони різняться між собою призначенням, галуззю застосування, способом формування, тому дати загальне, єдине визначення поняттю "ціна" складно. Саме тому це поняття і звелось до єдиного розуміння, а саме того, що ціна — це грошовий вираз вартості товару[12].

  Ціна товару має забезпечити сталий запланований прибуток і стійку конкурентоспроможність продукції. Водночас ціна є досить складною економічною категорією. Її розмір може змінюватися в певних межах під впливом багатьох факторів. Нижня межа ціни визначається витратами на виробництво та реалізацію продукції. Ці витрати розділяють на постійні, змінні та валові. До постійних належить та частина загальних витрат, яка залишається незмінною незалежно від коливань обсягів виробництва (наприклад, плата за оренду та охорону приміщень). Витрати, що змінюються залежно від масштабів виробництва, називають змінними. Сумою постійних та змінних витрат визначається їхній валовий розмір. У ринковій економіці ціна товару має відшкодовувати валові витрати виробництва та обігу і давати певний прибуток. Максимальний розмір ціни визначається попитом[6].

  Усі діючі в економіці ціни взаємопов'язані  й утворюють єдину систему, яка  перебуває в постійному русі під  впливом ринкових факторів. Система  цін являє собою сукупність взаємопов'язаних і взаємообумовлених цін в  економіці, які дають змогу всім підприємницьким структурам нормально  здійснювати свою діяльність і реалізувати  кінцеву продукцію та послуги  з найбільшою вигодою для себе.

   Вона характеризується видами цін, характером взаємозв'язків  та взаємозалежностей між ними, рівнем, структурою та динамікою цін.

  Система цін для окремої підприємницької  структури складається з трьох  блоків взаємозалежних і взаємодіючих цін:[13]

1. ціни, за якими підприємницька структура закуповує економічні ресурси, що необхідні їй для простого та розширеного відтворення своєї діяльності;
2. ціни, які використовуються підприємницькою структурою для здійснення внутрігосподарських розрахунків між структурними підрозділами за продукцію, роботи й послуги проміжного характеру;

  3) ціни, за якими підприємницька структура реалізує кінцеву продукцію, роботи та послуги.

  Крім  цього, система цін тісно пов'язана  з економічним середовищем, в  якому вона функціонує. Таке середовище включає: товарне виробництво, різні  форми власності, конкуренцію та ін. Залежність ціноутворення від  економічного середовища знаходить  свій вияв у різних за характером системах цін. Для командно-адміністративної економіки характерне функціонування централізованої системи цін. Відмінними ознаками цієї системи цін є наступні природа, характер та наслідки впливу цін на розвиток економіки:

• централізоване встановлення рівнів цін на продукцію й тариф на послуги відповідними органами державної влади, зумовлене монополією державної власності на засоби та результати виробництва;
• слабке врахування дії об'єктивних економічних законів;
• формування цін у сфері виробництва;
• диктат виробника продукції та послуг над споживачем і відсутність конкуренції;
• диспропорції у рівні оптових, закупівельних і роздрібних цін;
• обмежена мережа каналів реалізації продукції та послуг, яка спричинювала обмежену кількість видів і різновидів цін.

  У тих країнах, де в економіці провідне місце належить приватній власності, функціонує та розвивається ринкова  система цін, яка має зовсім інакші природу, характер і наслідки впливу на розвиток економіки. Для ринкової системи цін характерні такі особливі риси:

• децентралізоване вільне встановлення рівнів цін на продукцію й тарифів на послуги зумовлене домінуючим місцем приватної власності на засоби та результати виробництва;
• врахування дії об'єктивних економічних законів;
• формування цін у сфері товарного обміну;
• елементи державного регулювання ринкових цін;
• конкурентні основи встановлення ринкових цін і диктат споживача над виробником;
• динамічна підтримка пропорційності рівнів цін і тарифів;
• розгалужена мережа каналів реалізації продукції та послуг, яка породжує різноманітні види цін.

  Різнорідність видів економічної діяльності, способів організації виробництв, форм власності, типів ринків обумовлюють появу  та існування різних видів цін, які  використовуються економічними суб'єктами. їхня кількість, особливості та алгоритми  використання можуть суттєво відрізнятися. Тому постає необхідність перейти до загальної класифікації цін, які  сьогодні використовуються в різних операціях купівлі-продажу. Для правильного розуміння категорії ціни необхідно розрізняти поняття склад ціни та структура ціни. Склад ціни характеризується її економічними елементами (витрати, прибуток і т.д.), які виражені їх абсолютним значенням у грошовому вираженні. Наприклад, склад роздрібної ціни включає в себе витрати і прибуток підприємства-виробника, витрати і прибуток постачальницько-збутових організацій, витрати й прибуток підприємств роздрібної торгівлі, непрямі податки.

  В Україні за ЗУ «Про ціни та ціноутворення» контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції[4]. 

  1.2. Функції ціни. 

  Роль ціни полягає в тому, що вона повинна покривати витрати на виробництво товарів (послуг) і приносити товаровиробнику гарантований прибуток, забезпечуючи справедливий рівень рентабельності. Саме тому виділяються певні функції ціни.

  Облікова  функція ціни відбиває суспільно  необхідні витрати праці на випуск і реалізацію продукції. Ціна визначає, скільки витрачено праці, сировини і матеріалів на виготовлення продукції. А в кінцевому підсумку ціна відбиває розмір прибутку підприємства. На обліковій  функції ціни базуються засоби обчислення вартісних показників — як кількісних так і якісних. Отже, ціна використовується для визначення ефективності виробництва, є важливим знаряддям планування діяльності підприємства і орієнтиром для обґрунтування його господарських рішень.

  Між тим в умовах ринку облікова функція  ціни не може бути зведена тільки до визначення витрат та цін, за якими  виробник бажав би продавати свою продукцію. Під впливом таких  чинників, як попит, пропозиція, конкуренція, державне втручання в процес ціноутворення  та інші, ринкова ціна може істотно  відхилятися не тільки від величини витрат виробника, а також від  рівня пропонованих ним цін. Тому тільки на ринку, в процесі купівлі-продажу  може бути підтверджена доцільність  здійснених витрат. Саме тут ціна показує, що коштує суспільству задоволення  конкретної потреби в тій чи іншій  продукції.

  Таким чином, на цінах базується весь вартісний  облік різноманітних економічних  процесів та вимір їхніх результатів. Завдяки цьому на основі цін визначаються всі вартісні макро- та мікропоказники, зокрема, валовий внутрішній продукт, національний дохід, інвестиції, обсяг  виробництва, товарообіг, рентабельність, продуктивність праці та ін.

  Крім  того, ціна є особливим носієм інформації, який застосовується як інструмент аналізу, прогнозування та управління розвитком  підприємств, галузей, регіонів та економіки  країни в цілому. У кінцевому підсумку ціна виступає як засіб обліку результатів  економічної діяльності суспільства  і є одним із критеріїв вибору певних господарських рішень.