Економічна оцінка ефективності комерційної діяльності підприємств

2. Поняття та система показників ефективності діяльності підприємства

 

     Економічна  ефективність – найважливіша якісна характеристика господарювання на всіх рівнях. Під економічною ефективністю виробництва розуміють ступінь  використання виробничого потенціалу, що виражається відношенням результатів  до витрат. Потрібно розрізняти поняття “ефекту” та “ефективності”.

     Під ефектом розуміють виробничий, економічний або соціальний результати витрачання економічних ресурсів, одержаний протягом певного періоду та який може бути виражений вартісними або натуральними показниками, за допомогою яких оцінюють кінцеві або проміжні результати господарювання.

     Ефективність характеризує величину ефекту, що припадає на одиницю здійснених витрат.

   Ефективність  виробництва являє собою комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої  сили за певний проміжок часу при виробництві  різноманітних товарів і послуг. Фактично визначення ефективності виробництва  полягає в оцінці його результатів. Такими результатами можуть бути обсяги виготовленої продукції в натуральному чи вартісному (за оптовими цінами або  за собівартістю) виразі або прибуток.  Величина цих результатів не дає  змоги робити висновки про ефективність або неефективність роботи підприємства, оскільки невідомо, якою ціною отримані ці результати. Звідси для отримання  об'єктивної оцінки ефективності підприємства необхідно також урахувати оцінку тих витрат, що дали змогу одержати ті чи інші результати. Процес виробництва здійснюється через поєднання факторів, що його визначають: засобів праці (основні фонди), предметів праці (оборотні фонди), робочої сили (трудові ресурси). Крім того, істотним чином на виробництво впливає фінансовий стан підприємства, а також певні організаційні, управлінські, технологічні та інші переваги, що відображаються як нематеріальні ресурси. Тож за оцінку витрат логічно взяти оцінку всіх перелічених ресурсів. Виходячи з цього можна дати таке визначення ефективності: ефективність підприємства являє собою комплексну оцінку кінцевих результатів використання основних і оборотних фондів, трудових і фінансових ресурсів та нематеріальних активів за певний період часу.

    Щодо  чисельника формули ефективності, то тут можна виділити три загальні  підходи.

     1.  За результат береться валова вартість створеного за певний період продукту (наприклад,  виготовлена або реалізована продукція за оптовими цінами).

     2.  За результат беруть прибуток. Це досить поширений підхід, і при його застосуванні утворюється ціла множина показників рентабельності, коли прибуток зіставляється з собівартістю виробництва або з вартістю основних фондів, або з величиною активів підприємства чи його капіталом тощо.

     3.  За результат береться сума прибутку та амортизації. З точки зору попереднього підходу підприємство, яке має від'ємну величину прибутку (що визначається за тією або іншою законодавче визначеною методологією), автоматично є нерентабельним, а отже, й неефективним. Для перехідних економік, у яких відбуваються інтенсивні трансформаційні процеси, на думку окремих економістів, ефективною може вважатися діяльність і такого підприємства, яке не може забезпечити повного відтворення своїх ресурсів, передусім основних фондів. Йдеться про те, що втрати суспільства в разі ліквідації такого підприємства будуть все ж більшими, ніж тоді, коли воно продовжуватиме діяльність до повного спрацювання своїх основних фондів.

     Розглянемо  основні ознаки класифікації ефективності та її види відповідно до таких ознак.

     Класифікація  видів і форм прояву ефективності (рис.1.)

     1. За наслідками отриманих результатів. За цією ознакою можна виділити три види ефективності: економічну, соціальну та соціально-економічну.    

     Економічний ефект відображає різноманітні вартісні показники, що характеризують проміжні й кінцеві результати виробництва на підприємстві. Формами прояву економічної ефективності є різноманітні економічні ефекти: зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції, що виготовляється, збільшення прибутку, зниження матеріаломісткості, фондомісткості, трудомісткості продукції тощо.   

  Форми прояву соціальної ефективності пов'язані з отриманням соціальних ефектів: поліпшення умов праці, зростання життєвого рівня народу, поліпшення екологічних параметрів, збільшення тривалості життя людей та ін. Соціальний ефект зводиться до скорочення тривалості робочого тижня, збільшення кількості нових робочих місць і рівня зайнятості населення, поліпшення умов праці та побуту, стану навколишнього середовища, загальної безпеки життя. Соціальні наслідки виробництва можуть бути не лише позитивними, а й негативними (збільшення безробіття, посилення інфляції, погіршення екологічних показників).      Форми прояву соціально-економічної ефективності зумовлені намаганням отримати максимальний економічний ефект при заданих параметрах соціального характеру.

     2. За характером здійснюваних витрат. За цією ознакою розрізняють ефективність застосовуваних  ресурсів та ефективність витрат (спожитих ресурсів). До ефективності застосовуваних ресурсів відносять: ефективність виробничих фондів, ефективність трудових ресурсів, ефективність нематеріальних активів. До ефективності витрат належать: ефективність капітальних вкладень, ефективність поточних витрат, ефективність сукупних витрат.

     3. За видами господарської діяльності. До цієї групи показників ефективності належать: ефективність виробничої, торговельної, банківської, страхової та інших видів діяльності. Специфіка виду діяльності, безперечно, накладає певний відбиток на методологію визначення ефективності діяльності конкретного підприємства чи його структурних підрозділів, що проявляється в специфіці навіть самих показників ефективності, які застосовуються для цього.

     4. За рівнем об'єкта господарювання. До цієї групи відносять: ефективність економіки в цілому, ефективність галузі, об'єднання підприємств, підприємства, структурного підрозділу підприємства, ефективність виробництва окремих видів продукції.

     5. За рівнем оцінювання. Відповідно до цієї ознаки ефективність може бути рівня суспільства та рівня суб'єкта підприємництва (господарювання). Необхідність поділу показників ефективності на ці дві групи зумовлена певною антагоністичністю інтересів суспільства та індивіда або їх інституційних аналогів - держави та підприємства. Як наслідок, має місце невідповідність між критеріями оцінювання ефективності тих чи інших явищ або заходів (наприклад, економічних законів, зокрема з питань оподаткування). Держава має свої критерії, а підприємства - свої, і вони часто істотно різняться. Так, оцінюючи економічний ефект діяльності підприємства, держава обчислює його валовий прибуток. Останній містить суму податків та інших обов'язкових платежів, що виплачуються з прибутку. Для підприємства ж ефект - це чистий прибуток, котрий залишається у його розпорядженні після сплати всіх обов'язкових платежів.

     6. За умовами оцінювання. За цією ознакою виділяють реальну, розрахункову та умовну ефективність. Реальна ефективність - це фактичний рівень витрат та результатів за даними бухгалтерського обліку та звітності. Розрахункова - базується на проектних або планових показниках, отриманих розрахунковим шляхом. Умовна ефективність використовується для оцінювання роботи структурних підрозділів підприємства.

     7. За ступенем збільшення ефекту. Ця ознака дає змогу виокремити первісну та мультиплікаційну ефективність. Необхідність такого поділу видів ефективності викликана тим, що в результаті здійснення тих чи інших заходів може спостерігатися як одноразовий ефект, так і мультиплікаційний. Мова про мультиплікаційний ефект може йти тоді, коли початковий ефект повторюється й примножується на різних рівнях даного підприємства, а також поширюється на інші підприємства та організації.

     8. За метою визначення. За цією ознакою розрізняють абсолютну та порівняльну ефективність. Абсолютна ефективність характеризує загальну або питому (в розрахунку на одиницю витрат чи ресурсів) її величину, яку отримує підприємство в результаті своєї діяльності за певний проміжок часу. Порівняльна ефективність визначається шляхом порівняння можливих варіантів господарювання і вибору кращого з них. її рівень відбиває економічні, екологічні, соціальні та інші переваги певного варіанта реалізації господарських рішень (напрямку діяльності) порівняно з іншими варіантами.

     9. За типом процесу. Ця ознака дає змогу диференціювати підходи до оцінювання ефективності, ураховуючи специфіку окремих процесів, які відбуваються на підприємстві. З погляду цієї ознаки можна окремо розглядати ефективність виробничих процесів (з точки зору як організаційної, так і технічної), ефективність управління, ефективність інвестиційної, інноваційної, маркетингової, фінансової діяльності та ін.

     

     Система показників ефективності має:

• Відображати витрати всіх видів ресурсів, що споживаються на підприємстві;
• Створювати передумови для виявлення резервів підвищення ефективності виробництва;
• Стимулювати використання всіх резервів, наявних на підприємстві;
• Забезпечувати інформацією стосовно ефективності виробництва всі ланки управлінської ієрархії;
• Виконувати критеріальну функцію. Тобто для кожного з показників мають бути визначені правила інтерпретації їх значень.

   У системі показників ефективності виробництва  можна виділити такі групи показників: (рис.2.)

1. Ефективності використання основних фондів (ОФ);
2. Ефективності використання оборотних фондів (ОбФ);
3. Ефективності використання праці (трудових ресурсів);
4. Ефективності окремих видів діяльності;
5. Узагальнюючі показники ефективності діяльності підприємства.
1. Показники ефективності використання основних фондів
• Фондовіддача – відношення вартості виготовленої продукції за рік (ВП) до середньорічної вартості основних фондів(ОФ).   
• Фондомісткість – показник, обернений до фондовіддачі.

 

• Рентабельність ОФ – відношення прибутку (П), одержаного за певний період, до середньої вартості основних фондів за той самий період (ОФ). 

• Коефіцієнт  інтенсивного використання обладнання – відношення обсягу виготовленої продукції за певний період у натуральних або вартісних показниках (ВП) до виробничої потужності обладнання у відповідних показниках (Побл).   
• Коефіцієнт змінності обладнання – відношення кількості відпрацьованих верстато-змін (Кст зм) до кількості одиниці обладнання (n). 

                                         

2. Показники ефективності використання оборотних фондів

• Коефіцієнт оборотності – відношення вартості реалізованої продукції за певний період (ВП) до середніх залишків оборотних фондів (ОбК).

                                         

• Коефіцієнт завантаження – обернений до коефіцієнта оборотності.

                                        =

• Тривалість обороту – відношення  кількості днів у періоді до коефіцієнта оборотності за цей період (Коб).

 

• Рентабельність  ОбФ – відношення прибутку (П), одержаного за певний період, до середніх залишків оборотних фондів за той самий період (0бК).

                                      

3. Показники ефективності використання праці (трудових ресурсів)

• Продуктивність праці – відношення вартості або кількості виготовленої продукції (ВП) до витрат живої праці, що відображається кількістю відпрацьованих людино-годин (ЖП). Відображає кількість продукції, що виготовляється за одиницю робочого часу.

                                          

• Трудомiсткiсть продукції – обернений до продуктивності праці. Відображає витрати праці на виготовлення одиниці продукції.