Калькулювання собівартості продукції

     У податковому обліку використовують поняття «валові витрати», які, відповідно до ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 22 травня 1997р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), являють собою суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які купуються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Валові витрати визначаються за правилом першої події з метою обчислення розміру оподаткованого прибутку і на передають зміст поняття «витрати виробництва» з точки зору процесу виробництва. Адже вартість запасів, придбаних для виробництва певної продукції, відображається у складі валових витрат одразу після їх оприбуткування на складі, або ж за фактом оплати. А на витрати виробництва такі видатки відносяться в міру їх списання зі складу на виробництво [6, с.35-36].

     Управлінський  облік  законодавче  не  регламентується,  тому не  має офіційно затвердженого поняття, яке б відтворювало зміст категорії «витрати виробництва» в управлінському аспекті. В Методичних рекомендаціях з формування собівартості продукції (робіт, послуг) підприємств, затверджених наказом Державного комітету промислової політики України від 2 лютого 2001р. №47 для підприємств промислової політики в п.15, зазначається, що витрати на виробництво продукції створюють виробничу собівартість продукції (робіт, послуг) і у виробничій сфері до таких витрат належать усі витрати, пов'язані з функцією виробництва продукції. У цьому положенні наведено повний склад витрат виробництва та порядок їх включення у собівартість продукції [6, с.36].

    Також до законодавчо-нормативного регулювання витрат відносять Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджені Міністерством транспорту України 05.02.01 р. № 65; та Методичні рекомендації з формування складу витрат та порядку їх планування у торгівельній діяльності, затверджені Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України 22.05.02 р.№ 145 тощо [7, с.33].

     Крім  того існують галузеві інструкції щодо планування, обліку витрат та калькулювання собівартості, які відображають особливості складу та обліку витрат за окремими галузями [6, с.37].

     До  нормативних документів з питань обліку, контролю і аналізу витрат підприємства також можна віднести:

     1. Конституція України.

     Основний  закон України, прийнятий ВР України від 28.06.96р. №30. Загальні положення, що регулюють діяльність і функціонування підприємства, його правові засади.

     2. Закон України Про державну  контрольно-ревізійну службу в  Україні. 

     Прийнятий ВР України від 26.01.93р. №2939-XII. Визначає статус даної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності. Відображає організацію проведення ревізії на підприємстві.

     3. Закон України Про оплату праці. 

     Затверджений  постановою ВР України від 25.03.95р. №144/95-ВР. Нормативне визначення і регулювання зарплати, а також облік та контроль за додержанням законодавчих положень з оплати праці.

     4. Закон України Про бухгалтерський  облік та фінансову звітність  в Україні. 

     Прийнятий ВР України від 16.07.99р. №996-XIV. Відображає основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності, організацію бухгалтерського обліку на підприємстві, первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку, загальні вимоги до фінансової звітності. Регламентує організацію обліку витрат та відображення результатів обліку у фінансовій звітності.

     5. Господарський кодекс України.

     Затверджений  постановою ВР України від 16.01.2003р. №436 IV. Встановлює відповідно до конституції  України правові основи господарської  діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб’єктів господарювання різних форм власності; відповідність господарської діяльності підприємства чинному законодавству.

     6. П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

    Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87. Визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. Норми цього Положення (стандарту) слід застосовувати до фінансової звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім бюджетних установ).

     7. П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати».

     Затверджено наказом Міністерства фінансів України  від 31.03.1999р. №87. Відображає зміст і  форму звіту про фінансові  результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей. Призначений для правильності визнання витрат, контролю за порядком їх відображення у звіті про фінансові результати, а також для економічної характеристики.

     8. Про затвердження типових форм  первинного обліку.

     Наказ міністерства статистики України від 29.12. 95 №352. Впровадження типових форм первинного обліку. Призначений для правильності оформлення первинних документів по відображенню витрат виробництва.

1.3. Облік, оцінка  і контроль витрат  за статтями калькуляції.

    Класифікація витрат за калькуляційними статтями розкриває цільове призначення витрат за місцем їх виникнення та призначенням. У П(С)БО 16 «Витрати» передбачено виділення таких статей витрат [7, с.65-66]:

• витрати, які включають у виробничу собівартість – прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі виробничі витрати, загальновиробничі витрати. У разі необхідності детальніший перелік статей калькування виробничої собівартості продукції (товарів, робіт, послуг), як наприклад, виділення у складі прямих матеріальних витрат окремих складових, таких як сировина і матеріали, напівфабрикати, допоміжні матеріали, зворотні відходи тощо, підприємство визначає самостійно (з орієнтацією на технологію виробництва) і затверджує у своїй обліковій політиці;
• витрати, які не включають до собівартості продукції (товарів, робіт, послуг). До них належать операційні витрати (адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати) та інші витрати (втрати від участі в капіталі, фінансові витрати, інші витрати, надзвичайні витрати).

     Відповідно  до Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції у промисловості, затверджених наказом Державного комітету промислової політики України від 2 лютого 2001 р. № 47, витрати, пов’язані  з виробництвом продукції (робіт, послуг) рекомендується групувати за такими статями калькуляції [7, с.66]:

• сировина та матеріали;
• купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій;
• паливо та енергія на технологічні цілі;
• зворотні відходи (вираховуються);
• основна заробітна плата;
• додаткова заробітна плата;
• відрахування на соціальне страхування;
• витрати на утримання та експлуатацію устаткування;
• загальновиробничі витрати;
• втрати від браку;
• інші виробничі витрати;
• супутня продукція (вираховується).

    До  наведеної вище типової номенклатури статей калькуляції підприємства можуть вносити зміни з урахуванням  особливостей техніки, технології та організації  виробництва, питомої ваги окремих  видів витрат у собівартості продукції, а також об’єднувати кілька типових статей калькуляції в одну або навпаки виділяти з однієї типової статті кілька статей калькуляції.

    До  статті калькуляції «Сировина та матеріали» включають вартість [7, с.66]:

    - сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, утворюючи її основу, або є необхідними компонентами при виготовлені продукції (робіт, послуг);

    - допоміжних матеріалів, що використовуються  при виготовленні продукції (робіт,  послуг), для сприяння у виробничому процесі та для упакування продукції (якщо пакування, відповідно до встановленого технічного процесу провадиться у процесі виробництва продукції у виробничих цехах, до здавання її на склад готової продукції);

    - малоцінних та швидкозношуваних  предметів, термін експлуатації яких менший від одного року (або одного операційного циклу, якщо він більше одного року), які використовуються в процесі виробництва продукції.

     Витрати за статтею калькуляції «Сировина  та матеріали» включають безпосередньо  до собівартості окремих видів продукції та замовлень за їхньою фактичною собівартістю [7, с.67].

    Вартість  малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП), термін експлуатації яких менший від одного року (або одного операційного циклу, якщо він більше одного року), списують на витрати виробництва в момент передавання їх в експлуатацію з подальшою організацією оперативного кількісного обліку за місцями експлуатації та відповідальними особами протягом строку їх фактичного використання. Знос на такі МШП не нараховують. Витрати на МШП, відносять до собівартості окремих видів продукції пропорційно до кошторисних ставок. Повернення з експлуатації на склад малоцінних та швидкозношуваних предметів, придатних для подальшого використання не зменшує витрат, а визначається іншим операційним доходом і оприбутковується за дебетом рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» та кредитом рахунку 71 «Інший операційний дохід».

    До  статті калькуляції «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій» включають вартість [7, с.67-68]:

    - купівельних напівфабрикатів та готових комплектуючих виробів, придбаних для комплектування продукції, що випускається, які потребують додаткових витрат праці з їх обробки або збирання;

    - робіт і послуг виробничого  характеру, які виконуються сторонніми  підприємствами.

    До  робіт і послуг виробничого характеру  належать: здійснення окремих операцій з виробництва продукції, обробка  сировини та матеріалів, які використовуються у виробництві, часткова обробка напівфабрикатів та виробів тощо за умови, що ці послуги відносяться безпосередньо на собівартість конкретних видів продукції.

    Вартість  купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, робіт і  послуг виробничого характеру включають безпосередньо до собівартості окремих виробів і замовлень. Не відображають в цій статті калькуляції (а також у собівартості продукції) вартість комплектуючого устаткування, що оплачується за рахунок замовника понад ціну за виріб, не потребує обробки і монтажу на підприємстві і не включається до його валової продукції [7, с.68].

    До  статті калькуляції «Паливо й енергія на технологічні цілі» відносяться витрати на всі види палива й енергії (як одержані від сторонніх підприємств та організацій, так і виготовлені самим підприємством), що безпосередньо використовується в процесі виробництва продукції. Витрати на паливо й енергію на технологічні цілі відносять безпосередньо до собівартості окремих видів продукції на підставі показань контрольно-вимірювальних приладів або встановлених норм витрат на виробництво продукції. Витрати на паливо й енергію на технологічні цілі, віднесення яких безпосередньо до собівартості окремих видів продукції ускладнене, включають до собівартості продукції пропорційно до кошторисних ставок [7, с.68].

    До  вартості матеріальних цінностей включають  також витрати підприємств на придбання упаковки і тари (крім дерев’яної та картонної), одержаної  від постачальників разом з матеріальними  цінностями. Витрати підприємства на придбання упаковки і тари в окрему статтю калькуляції не виділяють, а включають до витрат на придбання відповідних видів сировини та матеріалів.

    Витрати на сировину, матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, паливо, енергію  та інші матеріальні цінності формують виходячи з цін їх придбання, включаючи витрати на транспортування, зберігання та доставку, які здійснюються сторонніми організаціями та матеріальних витрат, пов’язаних з транспортною доставкою матеріальних цінностей (в тому числі вантажно-розвантажувальні роботи) транспортом і персоналом підприємства [7, с.68].