Калькулювання собівартості продукції

    У статті калькуляції «Зворотні відходи» відображають вартість зворотних відходів, що вираховується від загальної суми матеріальних витрат, віднесеної на собівартість продукції. Зворотні відходи оцінюють [7, с.69]:

    - за зниженою ціною вихідного  матеріального ресурсу (ціною  можливого використання), якщо відходи  можуть бути використані для  основного виробництва, але з  підвищенням витрат (зниженням виходу  готової продукції), для потреб  допоміжного виробництва, виготовлення предметів широкого вжитку (товарів культурно-побутового та господарського призначення) або реалізовані стороннім підприємствам і організаціям;

    - за повною ціною вихідного  матеріального ресурсу, якщо відходи  реалізують стороннім підприємствам і організаціям для використання у виробництві іншої продукції.

    На  відміну від зворотних відходів, безповоротні відходи відображають в обліку лише в кількісному виразі. В зв’язку з тим, що кількість  відходів безпосередньо впливає  на величину собівартості продукції, облік загальної величини одержаних відходів ведуть як на місцях їх виникнення, так і по конкретних виробах. У разі, коли пряме віднесення одержаних відходів на собівартість окремих виробів і замовлень ускладнене, відходи ураховують загальною масою по всій продукції, а розподіл їх на окремі вироби здійснюють пропорційно до кількості випущеної продукції [7, с.69].

    Облік витрачання сировини, матеріалів, купівельних  напівфабрикатів, комплектуючих виробів, палива, енергії здійснюють в розрізі виробництв, цехів і об’єктів калькуляції, а в самих об’єктах – за статями калькуляції, видами матеріальних цінностей у натуральному та вартісному виразах за фактичною собівартістю. В окремих галузях промисловості (зокрема, в металургійній, хімічній, харчовій) кількість витрачених сировини і напівфабрикатів ураховують в калькуляціях у подвійній вазі – в фактичній та розрахунковій в перерахунку на вміст основної речовини.

    Відпуск на виробництво сировини, матеріалів, купівельних напівфабрикатів, комплектуючих виробів і палива здійснюють на основі належно оформлених документів, у яких зазначають їхні вага, обсяг, площа або кількість відповідно до чинних норм витрат, а також шифри виробів, видів або груп продукції, для виробництва якої вони відпущені. Основними документами для оформлення відпуску матеріальних цінностей на виробництво є лімітно-збірні карти і вимоги.

    За  лімітно-збірними картами відпускають  матеріальні цінності, на які встановлені  ліміти. Понад ліміт матеріальні  цінності відпускають за особливою вимогою у разі перевитрати встановлених норм внаслідок допущеного браку, заміни матеріалу, передбаченого технологією [7, с.70].

    Відпуском на виробництво вважається фактична видача матеріалів за замовленнями у  цех на робочі місця і їх фактичне там витрачення (за даними внутрішньої документації щодо витрат цеху або за спеціальним матеріальним звітом).

    Для контролю за використанням сировини, матеріалів, купівельних напівфабрикатів, комплектуючих виробів і палива на виробництві і виявлення відхилень  від норм застосовуються такі основні методи [7, с.70]:

• документування відхилення від норм;
• облік розкрою за партіями матеріалів;
• інвентарний метод.

    До  статті калькуляції «Основна заробітна плата» відносять витрати на виплату основної заробітної плати, обчисленої згідно з прийнятими підприємством системами оплати праці, у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників зайнятих виробництвом продукції [7, с.71].

    Заробітну плату робітників, зайнятих у виробництві  відповідної продукції (робіт, послуг), безпосередньо включають до собівартості відповідних видів продукції. Залежно від особливостей роботи підприємства у цехах, дільницях для обліку виробітку продукції і витрат на заробітну плату застосовують різні варіанти обліку і форми первинних документів, зокрема такі як рапорт про виробіток і прийняття робіт, маршрутний лист (маршрутна картка), наряди тощо.

    Окремими  документами рекомендується оформляти  доплати: листками на доплату, оплату додаткових операцій, не передбачених установленим технологічним процесом - нарядами на відрядну роботу з відмітним знаком. В цих документах зазначають причини доплат і додаткових робіт, а також називають прізвища осіб, що відповідають за виконання робіт [7, с.71].

    До  статті калькуляції «Додаткова заробітна плата» відносять витрати на виплату виробничому персоналу підприємства додаткової заробітної плати, нарахованої за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій [7, с.72].

    Додаткову заробітну плату робітників, зайнятих виробництвом певної продукції (робіт, послуг), безпосередньо включають  до собівартості окремих видів (груп однорідних видів) продукції.

    До  статті калькуляції «Відрахування на соціальне страхування» включають [7, с.72-73]:

    - відрахування на обов’язкове  державне пенсійне страхування  робітників, зайнятих виробництвом  продукції(33,2%);

    - відрахування на обов’язкове соціальне страхування від тимчасової втрати працездатності робітників, зайнятих виробництвом продукції(1,4%);

    - відрахування на обов’язкове  соціальне страхування від нещасних  випадків на виробництві робітників, зайнятих виробництвом продукції  (відсоток встановлюється залежно від виду діяльності підприємства. Тому згідно Постанови Кабміну від 27.06.03р. №985 він становить 0,86% - 13,8%);

    - відрахування на загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  на випадок безробіття робітників, зайнятих виробництвом продукції(1,6%);

    - відрахування на індивідуальне  страхування та інші соціальні  заходи робітників, зайнятих виробництвом  продукції, відповідно до законодавства.

    До  статті калькуляції «Витрати на утримання та експлуатацію устаткування» відносять [7, с.73]:

    - амортизацію вартості виробничого  та підйомно-транспортного устаткування, цехового транспорту та інструментів  і приладів, що належать до  основних виробничих засобів,  інших необоротних матеріальних  активів і нематеріальних активів;

    - витрати на утримання і експлуатацію об’єктів основних засобів (технічний огляд, технічне обслуговування);

    - витрати на ремонти, що здійснюються  для підтримання об’єктів основних  засобів в робочому стані та  одержання первинно визначеної  суми майбутніх економічних вигод від їх використання;

    - суму сплачених орендарем платежів  за користування наданими в  оперативний лізинг (оренду) основними  засобами, іншими необоротними матеріальними  активами, нематеріальними активами;

    - витрати на утримання цехових  транспортних засобів;

    - інші витрати, пов’язані з  утриманням та експлуатацією  устаткування, інших необоротних  матеріальних активів.

    Витрати на утримання та експлуатацію устаткування кожного цеху відносять тільки на ті види продукції (робіт, послуг) що виготовляються в цьому цеху.

    Витрати на утримання та експлуатацію устаткування розподіляють між видам продукції (робіт, послуг) за прямою ознакою за допомогою баз розподілу (годин  праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) [7, с.73].

    Якщо  немає можливості розподілити витрати на утримання та експлуатацію устаткування за прямою ознакою, їх включають до складу загальновиробничих витрат.

    На  підприємствах здійснюють систематичний  попередній і поточний контроль за дотриманням цехами, відділами і  службами кошторисів витрат на утримання та експлуатацію устаткування і загальновиробничих витрат. Цей контроль здійснюють, насамперед, з метою дотримання затверджених норм витрат, лімітів споживання і вартості різного роду робіт та послуг, заробітної плати обслуговуючого персоналу тощо [7, с.73].

    До  статті калькуляції «Загальновиробничі витрати» належать [7, с.74-76]:

    1) витрати на управління виробництвом (на утримання працівників апарату  управління виробництвом; на оплату  службових відряджень; на придбання  спеціалізованої літератури; на сплату послуг за участь у семінарах);

    2) амортизація основних засобів  та інших необоротних матеріальних  активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

    3) амортизація нематеріальних активів  загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

    4) сума сплачених орендарям платежів  за користування наданими в  оперативний лізинг (оренду) основними  засобами, іншими необоротними матеріальними  активами загальновиробничого призначення;

    5) витрати на обслуговування виробничого процесу (на забезпечення виробництва сировиною, матеріалами, паливом, енергією, інструментами тощо; на транспортне обслуговування; на проведення ремонтів; на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції (робіт, послуг); на утримання загальновиробничого персоналу, зайнятого обслуговуванням виробничого процесу);

    6) витрати на охорону праці (на  забезпечення правил техніки  безпеки праці, охорони праці,  санітарно-гігієнічних та інших  спеціальних вимог; на проведення попереднього і періодичних медичних оглядів робітників, зайнятих на тяжких роботах, роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці; на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, та іншими засобами індивідуального захисту);

    7) витрати на пожежну і сторожову  охорону цеху, дільниці;

    8) плата за використання та обслуговування  засобів сигналізації, за надані  для виробничих потреб послуги  телефонного зв’язку. 

    9) податки, збори та інші передбачені  законодавством обов’язкові платежі, безпосередньо пов’язані з виробничим процесом і кількістю продукції, що випускається (плата за землю; податок з власників транспортних засобів загальновиробничого призначення; збір за геологорозвідувальні роботи; плата за спеціальне використання природних ресурсів (водних, лісових), якщо діяльність виробничого підрозділу безпосередньо пов’язана з їх використанням; плата за забруднення навколишнього природного середовища);

    10) місцеві податки і збори;

    11) витрати на перевезення працівників  виробничих підрозділів до місця роботи і назад у напрямках, що не обслуговуються пасажирським транспортом загального користування;

    12) витрати цеху на професійну  підготовку або перепідготовку  за профілем виробництва;

    13) витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;

    14) інші витрати цеху, дільниці (нестачі  незавершеного виробництва; внутрішньозаводське  переміщення вантажів; нестачі і  втрати від псування матеріальних  цінностей в цехах у межах  норм природного убутку; оплата простоїв; втрати від браку тощо).

    Загальновиробничі витрати поділяють на постійні та змінні. До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляють на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, машино-годин, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) виходячи з фактичної потужності звітного періоду. Змінні загальновиробничі витрати прямо і повністю відносять на виробничу собівартість виробленої продукції (на рахунок виробництва) [7, с.76-77].