До  постійних загальновиробничих витрат відносять витрати на обслуговування та управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляють на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, машино-годин, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включають до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення, тобто ця частина витрат зразу списується на рахунок собівартості реалізації. Розподілену частину постійних загальновиробничих витрат відносять на виробничу собівартість продукції.

    Перелік і склад постійних і змінних  загальновиробничих витрат встановлює підприємство.

    Загальновиробничі витрати кожного цеху включають  до собівартості продукції, що виготовляється тільки цим цехом (в тому числі до собівартості робіт, послуг, які виконуються для інших цехів).

    До  статті калькуляції «Втрати від браку» належать [7, с.78]:

• вартість остаточно забракованої продукції (виробів, напівфабрикатів) з технологічних причин;
• вартість матеріалів, напівфабрикатів (деталей), зіпсованих під час налагодження устаткування;
• вартість скляних, керамічних і пластикових виробів, розбитих у технологічному потоці при їх виробленні, обробленні, пакуванні, а також під час транспортування на виробництві (бій);
• витрати на усунення браку;
• витрати що перевищують установлені норми витрат на гарантійний ремонт та витрати на утримання гарантійних майстерень;
• технологічні витрати.

    Браком  у виробництві вважається продукція, напівфабрикати, деталі, вузли й роботи, які за своєю якістю не відповідають встановленим стандартам або технічним умовам, не можуть бути використані за своїми прямим призначенням або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення.

    За  місцем виявлення брак поділяють  на [7, с.78-79]:

    - внутрішній – це брак продукції,  виявлений на виробництві до  її відправлення  споживачеві;

    -  зовнішній – брак, виявлений споживачем  у процесі складання, монтажу  або під час експлуатації виробу  і пред’явлений на відшкодування збитків.

    І внутрішній, і зовнішній брак залежно  від характеру дефектів, що виявляються  під час технічного приймання  може бути як поправним, так і непоправним (остаточним).

    В індивідуальному та дрібносерійному  виробництвах втрати від браку можуть бути віднесені до вартості незавершеного виробництва за умови, що ці втрати відносяться до конкретного замовлення, виконання якого ще незакінчене.

    До  технологічних втрат належать вилучені напівфабрикати, деталі, вузли та вироби, що не відповідають вимогам нормативно-технічної документації. Технологічні втрати виникають у виробництві внаслідок недостатньої керованості окремими операціями технологічного процесу, пов’язаної з недостатнім знанням фізико-хімічних властивостей використовуваних матеріалів і виготовлених виробів, недосконалим технологічним обладнанням та вимірювальною технікою, а також невідповідністю окремих фізико-хімічних властивостей використаних матеріалів і напівфабрикатів, оптимальним вимогам виробництва [7, с.79].

    Технологічні витрати та витрати від браку, які стосуються деталей та складних одиниць, що застосовуються у різних виробах, списують на собівартість цих виробів пропорційно до їх кількості у випуску. Технологічні втрати та втрати від браку незалежно від місця їх виявлення відносять на витрати цехів-винуватців, крім втрат з вини цехів допоміжного виробництва, які включають до витрат основного виробництва, в якому вони виявлені.

    Якщо  на підприємстві втрати від браку  не виділяють в окрему статтю калькуляції, їх ураховують в складі загальновиробничих витрат.

    До  статті калькуляції «Інші виробничі витрати» належать витрати, пов’язані з епізодичними та періодичними випробуваннями якості виробів, деталей, вузлів щодо перевірки їх на відповідність до вимог встановлених стандартів або технічних умов, витрати періодичних випробувань (коротких контрольних) для оцінки зібраного, готового до реалізації виробу, або його складових частин на відповідність вимогам нормативної документації [7, с.80].

    До  статті калькуляції «Супутня продукція» включають вартість супутньої продукції, одержаної одночасно з основним (цільовим) продуктом, тобто в єдиному технологічному процесі. Ця продукція за якістю відповідає встановленим стандартам або технічним умовам, приймається відділом технічного контролю і призначається для подальшої переробки або відпуску стороннім підприємствам [7, с.80].

    Супутню продукцію самостійно не калькулюють. Її вартість, обчислена за визначеними  цінами, вираховується із собівартості основної продукції.

    Супутню продукцію оцінюють [7, с.80-81]:

• за відпускними цінами;
• за плановою собівартістю аналогічного продукту;
• за ціною можливого використання(тільки для внутрішнього використання).

    Ціну  можливого використання супутньої  продукції визначають як різниця  між ціною матеріалу, що замінюється супутнім продуктом (напівфабрикатом), і сумою додаткових витрат, пов’язаних з підготовкою його до використання.

    Підприємство  самостійно визначає, який варіант  оцінки супутньої продукції воно застосовуватиме [7, с.81].

 

РОЗДІЛ 2. РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА

2.1. Вихідні дані для  розрахункової частини

     ТзОВ  «Комфорт» займається виготовленням  і реалізацією офісних столів. Протягом планового місяця підприємство передбачає здійснити господарські операції, зміст яких подано в табл. 2.1.

     Таблиця 2.1

     Перелік господарських операцій ТзОВ «Комфорт» за плановий місяць

 

Продовження табл.2.1

 

     2.2. Виконання розрахункової  частини.

     Таблиця 2.2

     Групування  планових витрат ТзОВ «Комфорт» за економічними елементами

 

     Групування  витрат підприємства за статтями калькуляції  здійснюється за методикою групування витрат за економічними елементами. Перелік статтей наведений у таблиці 3. Всі виробничі витрати розподіляються окремо за двома цехами, а операційні витрати загалом по підприємству. Відрахування на соціальне страхування обчислюється з суми основної та додаткової заробітної плати загалом згідно чинного законодавства. Загальновиробничі витрати розподіляють на постійні і змінні. У рядку 9 обчислюється загальна сума виробничих витрат по кожній статті калькуляції. Статті операційних витрат групуються загалом по підприємству і загальна їхня сума записується у рядку 13. Сума виробничих і операційних витрат підприємства записується у рядку 14. За даними цієї таблиці визначається частка постійних витрат у складі планової суми загальновиробничих витрат.

 

Таблиця 2.3

     Групування планових витрат столярного і складального цехів та

     ТзОВ «Комфорт» загалом за статтями калькуляції