Планування праці та заробітної плати на автомобiльному транспортi

РОЗДІЛ 9. ПЛАНУВАННЯ ПРАЦІ ТА ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ НА АВТОМОБІЛЬНОМУ ТРАНСПОРТІ

9.1. Структура та показники плану з праці та заробітної плати.

9.2. Показники продуктивності праці на автотранспортних підприємствах.

9.3. Контингент та планування чисельності кадрів АТП.

9.4. Принципи та механізми організації заробітної плати.

9.5. Планування фонду заробітної платні і витрат на мотивацію персоналу.

9.6. Аналіз виконання плану з праці та заробітної платні.

9.1. Структура та показники плану з праці та заробітної плати.

План з праці і заробітної плати є важливим розділом загального плану автотранспортного підприємства. Такий план складається з метою забезпечення:

- підвищення продуктивності праці;

- дотримання правильної пропорції в зарплаті окремих категорій працівників у відповідності до кількості та якості праці;

- зацікавленості кожного працівника і всього колективу в покращенні техніко-економічних показників його роботи;

- задоволення потреб в кадрах певної кваліфікації шляхом підготовки та перепідготовки;

- необхідного співвідношення в чисельності персоналу, зайнятого безпосередньо на виробництві, в обслуговуванні і управлінні.

Зазначений план включає в себе три підрозділи:

- план підвищення продуктивності праці;

- план по чисельності працівників;

- план по заробітній платі.

Продуктивність праці в плані визначають в абсолютному значенні і у відсотках до попереднього періоду.

Загальну чисельність визначають в плані за певними категоріями персоналу.

План заробітної плати формують за умов, що система оплати праці забезпечить зацікавленість кожного працівника в покращенні показників роботи підприємства і максимально враховувала вклад кожного виконавця.

9.2. Показники продуктивності праці на автотранспортних підприємствах.

План з праці повинен спиратися на правильно поставлене технічне нормування і раціональні форми організації праці в сполученні з досконалою системою оплати праці. Необхідною передумовою для складання плану з праці є аналіз досягнутого рівня продуктивності праці і наявних резервів в цій області, а також аналіз складу і кваліфікації робочих кадрів.

Продуктивність праці вимірюється кількістю продукції, яка виробляється за одиницю часу. Виділяють часову, добову, місячну і річну продуктивність праці. Скорочення тривалості робочого дня вимагає визначення динаміки росту продуктивності праці за всіма рівнями продуктивності.

Продуктивність праці розраховується на одну людину або на час його роботи. На автотранспортних підприємствах продуктивність праці водіїв і автомобілів за своїм значенням не рівні, внаслідок неспівпадіння їх кількості.

Продуктивність праці на АТП вимірюється розміром загального доходу, який приходиться на одного працівника основної діяльності. Причому в планову і фактичну суму доходів включають доходи від всіх видів основної діяльності АТП.

Наявність єдиного показника дозволяє визначити продуктивність праці як в цілому по АТП за всім контингентом, включаючи ремонтних і підсобно-допоміжний персонал, так і інженерно-технічним працівникам, службовцям і іншому персоналу. Підвищення питомої ваги працівників, безпосередньо зайнятих на основних виробничих процесах, т.т водіїв, за рахунок підсобного, обслуговуючого і допоміжного персоналу сприяє росту продуктивності праці.

Для окремих категорій працівників можуть бути встановлені конкретні показники продуктивності праці, що найбільш повно відповідають умовам і характеру їх роботи. Так, для водіїв продуктивність може бути виражена в тонах і тоно-кілометрах, оскільки це натуральні вимірювачі продукції транспорту. Для ремонтного персоналу найбільш характерним показником продуктивності праці є кількість кілометрів пробігу рухомого складу, яка приходиться на одного ремонтного робітника.

Розрахунок планового рівня продуктивності праці по факторам заключається в визначенні кількості можливого зменшення чисельності працюючих в результаті дії кожного з факторів. Фактичне значення отримають відніманням від планово необхідної кількості працівників – кількість, яка виведена в наслідок дії певного фактора.

Ріст продуктивності праці визначають

К = (Еперс*100) / (Пперс – Еперс)

Де – Еперс – вивільнена кількість працівників;

Пперс – планова кількість працівників.

Підвищення продуктивності праці досягають за допомогою інтенсивних та екстенсивних підходів.

9.3. Контингент та планування чисельності кадрів АТП.

В загальній кількості працівників автотранспортного підприємства загального користування водії складають приблизно 60%, ремонтні та допоміжні працівники – 20%, інший персонал – 20%. В останні роки питома вага водіїв в загальній кількості працівників АТП значно підвищилась за рахунок скорочення невиробничої групи персоналу. Це перш за все сприяло підвищенню інтенсивності використання автомобільного парку і укрупненню АТП.

Механізація процесів технічного обслуговування і ремонту автомобілів з використанням високопродуктивного гаражного і ремонтного обладнання дозволяє значно скоротити необхідну кількість ремонтно-обслуговуючого персоналу і знизити їх питому вагу в загальній кількості персоналу АТП.

При плануванні чисельності робітників їх поділяють на дві групи:

- промислово-виробничий персонал, робота якого безпосередньо пов’язана з виробничою діяльність підприємства;

- непромисловий персонал, робота якого безпосередньо не пов’язана з виробничою діяльність підприємства.

Промислово-виробничий персонал поділяють на наступні категорії.

1. Робочі, особи які безпосередньо приймають участь в процесі виробництва (водії, кондуктори, ремонтні працівники, підсобні робочі, вантажники).

2. Інженерно-технічний персонал.

3. Службовці (адміністративно-господарська, облікова, фінансова діяльність).

4. Молодший обслуговуючий персонал (охорона, пожежники, бюро перепусток).

5. Учні.

Показником чисельності працівників в плані і звіті є середньоспискова чисельність працівників за певний календарний відрізок часу (місяць, кварта, рік). Явочний склад характеризує фактичну кількість працівників, яка виходить на роботу.

Чисельність виробничого персоналу розраховується виходячи з планового рівня продуктивності праці і виробничої програми. Основними даними для встановлення контингенту працівників слугують: плановий обсяг роботи (нормо-час), фонд робочого часу одного працівника, коефіцієнт виконання норм.

Необхідна кількість працівників АТП встановлюється за всіма категоріями персоналу, які відносяться до його основної діяльності. Всі розрахунки при складенні плану праці та заробітної плати на АТП ведуть за наступними категоріями працівників:

-              водії;

-              вантажники;

-              кондуктори автобусів;

-              працівники з технічного обслуговування і ремонту рухомого складу;

-              підсобні і допоміжні робочі;

-              інженерно-технічні працівники.

Кількість водіїв визначається відношенням суми часу роботи на лінії та участі в технічному обслуговуванні транспорту на фонд робочого часу одного водія на рік.

Необхідна кількість вантажників визначається окремо для робіт, пов’язаних з автомобільними перевезеннями, і для складських робіт. Кількість останніх розраховується з запланованої кількості обробляємого вантажу в тонах і норм часу на завантаження-розвантаження 1 т вантажу.

Планова чисельність кондукторів визначається винятково за тими автобусами і маршрутами, які не переведені на без кондукторну роботу.

Кількість ремонтно-обслуговуючих працівників розраховується діленням програми робіт з технічного обслуговування і ремонту на фонд робочого часу одного працівника в рік і відсоток виконання норм.

Кількість підсобних і допоміжних робітників визначається залежно від розміру АТП.

9.4. Принципи та механізми організації заробітної плати.

При організації заробітної плати слід дотримуватися певних принципів. До них відносять:

- диференціація рівня заробітної плати в залежності від якості, розміру і ефективності трудового вкладу;

- умов праці, природнокліматичних умов;

- особливості регіонів;

- підвищення заробітної плати з ростом ефективності виробництва, її індексація з інфляційним ростом цін;

- забезпечення оптимальних пропорцій в розподілі доходу підприємства на цілі споживання і накопичення;

- узгодження самостійності підприємства з державним регулюванням заробітної плати.

Механізми організації заробітної плати відображають внутріфірмову політику щодо шляхів забезпечення взаємозв’язку між результатами роботи кожного працівника і його винагородою.  В межах такої політики визначається міра праці і міра її оплати в межах і понад норм праці, гарантії отримання працівником заробітної плати у відповідності до витрат праці. Вона може спиратися на встановлені нормативи або визначатися довільно.

Традиційно система оплати праці встановлюється у відповідності до виду виконуємої роботи, займаної посади, професії. При цьому оплата здійснюється за точність і своєчасність виконання завдань. Нетрадиційна система спирається на поняття вкладу працівника в кінцевий результат спільної праці. Оплата здійснюється за оптимальність прийнятого рішення, рівень компетентності працівника.

9.5. Планування фонду заробітної платні і витрат на мотивацію персоналу.

Розрахунок фонду заробітної плати проводять виходячи з виробничої програми, показників зростання продуктивності праці, чисельності працівників і їх кваліфікації, а також діючої системи оплати праці, тарифних ставок, коефіцієнтів, розцінок і звітних даних про витрату фонду заробітної плати і середньої заробітної плати.

Фонд заробітної плати розділяють на два види: фонд основної заробітної плати і фонд додаткової заробітної плати.

До основної заробітної плати відносяться всі види оплати за робочий час.

До фонду основної заробітної плати не входять одноразові грошові премії, які виплачуються з спеціальних фондів.

До додаткової заробітної плати відносять всі види оплати за невідпрацьований час.

Розмір додаткової зарплати визначається у відсотках до основної заробітної плати.

Фактичний розмір заробітної плати працівників повинен забезпечувати відтворення здатності до праці та якість життя на нормальному рівні й водночас спонукати працівника до оптимальної дії в межах своїх обов’язків. Стимулююча сила заробітної плати обумовлена ступенем залежності її величини від результатів праці в конкретних умовах діяльності. Тому на АТП використовують дві форми оплати праці – відрядну і погодинну.

Відрядна безпосередньо залежить від обсягу виконаної роботи і буває:

-              пряма – передбачає виплати за кожну одиницю праці за встановленими розцінками;

-              непряма – передбачає виплати за певний кваліфікаційний або соціальний статус працівника;

-              преміальна – передбачає преміювання за виконання та перевиконання норм;

-              прогресивна – передбачає гарантовану оплату в межах норм і підвищену оплату понад норм;

-              акордна – розцінки встановлюються на весь комплекс виконуємих робіт.

Погодинна залежить від кількості відпрацьованого часу і буває:

-              проста – оплата проводиться відповідно до фактично відпрацьованого часу і тарифної ставки у відповідності до кваліфікації;

-              преміальна – передбачає виплати премії для посилення стимулювання працівників.

-              окладна – використовується для оплати праці керівників та ІТР, які мають ненормований робочий день.

Так, відрядна заробітна плата водіїв визначається з відрядних розцінок за 1 т на кількість перевезених тон, а відрядні розцінки за 1 ткм – на загальну кількість тоно-кілометрів.

Нарахування на заробітну плату встановлюються у відповідності до вимог діючого законодавства.

9.6. Аналіз виконання плану з праці та заробітної плати

Аналіз виконання плану з праці є перевіркою забезпечення підприємства робочою силою у відповідності до потреб, для чого вивчають наступні планові і звітні показники:

- чисельність персоналу підприємства за групами працівників, професіям, розрядами, кваліфікацією, стажем роботи;

- використання робочого часу окремими категоріями працівників;

- втрати робочого часу з різних причин;

- продуктивність праці за групами працівників - середньочасову, добову, місячну і річну.

Забезпеченість підприємства кадрами визначається порівнянням наявної кількості працівників з плановою потребою, перерахованою у відповідності до обсягу робіт з фактичного пробігу автомобілів.