Планування праці та заробітної плати на автомобiльному транспортi

1. Виробнича програма з експлуатації рухомого складу. Він включає: списків склад автопарку, експлуатаційні показники, обсяг перевезень в тонах і транспортну роботу в цілому по автоколоні і в розрахунку на один списків автомобіль.

2. Штати автоколони і фонд заробітної плати водіїв і кондукторів.

3. Кошторис витрат і калькуляція собівартості перевезення вантажів і пасажирів.

План-завдання служби експлуатації включає наступні розділи:

1. Виробнича програма експлуатації рухомого складу, включаючи: середньоспискова кількість рухомого складу, середньодобовий випуск на лінію автомобілів, автомобіле-години в наряді за видами перевезень, середньодобовий пробіг одного автомобіля, обсяг перевезень, транспортна робота.

2. Планова чисельність і фонд заробітної плати робітників відділу експлуатації.

3. Калькуляція собівартості автомобільних перевезень з урахуванням витрат відділу експлуатації.

План завдання підрозділів технічної служби формується за окремими групами робіт. Так, план-завдання на ремонтні роботи включає розділи:

1. Виробнича програма на технічне обслуговування і поточний ремонт рухомого складу, включаючи: кількість ТО, ТР в людино-годинах, працеємність ТО і ТР на 1000 км пробігу, та інше.

2. План по труду , включаючи чисельність робочих, ІТР, службовців, допоміжних і обслуговуючих працвників робочої зони ремонту, фонд заробітної плати по кожній категорії працівників і в цілому по зоні ремонту.

3. Кошторис витрат і калькуляція собівартості, складені по видам технічного обслуговування.

12.2. Змінно-добове планування роботи рухомого складу.

Важливим етапом оперативного планування є змінно-добове планування, при якому вирішуються задачі ефективного використання рухомого складу і раціональної організації з технічного обслуговування та ремонту. Основним завданням такого планування є розробка конкретних завдань водіям і ремонтним працівникам на кожну робочу зміну або добу.

Оперативне планування роботи вантажних автомобілів здійснюється службою експлуатації АТП. Служба експлуатації залежно від умов перевезень, роду вантажу, відстані перевезень, типу і вантажопідйомності рухомого складу встановлює добовий план перевезень для кожного водія чи автомобіля. Виконання змінно-добового завдання кожним водієм забезпечує виконання добового і місячного плану перевезень в цілому по підприємству.

Щоденний план перевезень складають на основі замовлень власників вантажів і у відповідності до щоденних зобов’язань з виконання централізованих перевезень. Визначають необхідну кількість поїздок, добову продуктивність та кількість необхідного рухомого складу. На основі розрахунку цих показників технічною службою проводить рознарядка рухомого складу. Служба експлуатації забезпечує наявність необхідного складу автомобілів.

Добовий план роботи автомобілів складають в формі вантажної карти. Вона містить найменування замовників, пункти відправлення і призначення, род вантажу і упаковки, його кількість, спосіб вантажно-розвантажувальних робіт, відстань перевезень. На основі цього планують найбільш раціональний тип рухомого складу для кожного маршруту, визначають його режим роботи на лінії і кількість поїздок на кожен автомобіль на день.

Виходячи з оперативних змінно-добових завдань водіям автомобілів і з кількісного складу бригад і автоколони формуються змінні плани перевезення вантажів окремими бригадами і автоколонами.

На пасажирських АТП змінно-добові плани роботи автобусів розробляються на основі розкладу руху на всіх маршрутах, які складають на основі вивчення пасажиро потоку і умов руху по кожному маршруту. Цей розклад заносять в відомість автобусних маршрутів, яка є оперативним документом планування.

Для оперативного планування використовують автобусний розклад, в якому зазначають час початку і закінчення роботи кожного автобусу, перерви, початок і закінчення кожного рейсу і руху по окремим перегонам.

12.3. Шляхи вдосконалення оперативного планування перевезень.

Основним шляхами вдосконалення оперативного планування є: використання економіко-математичних методів; використання ЕОМ, засобів оргтехніки та зв’язку; впровадження автоматизованих систем управління (АСУ) і підсистем оперативного планування і управління перевезеннями.

Під час оперативно-добового планування перевезень вантажів виникає необхідність вирішення наступних важливих оптимізацій них задач: маршрутизація перевезень вантажів; складання погодинних графіків доставки вантажів споживачам; розподіл рухомого складу за маршрутами перевезень і т. інше.

Вирішенню цих завдань сприяє ряд інформаційно-пошукових задач, до яких відносять: визначення найкоротшої відстані між вантажовідправником і вантажотримувачем, величина нульових пробігів, норматив часу простою під завантаженням і розвантаженням, технічної швидкості і т. інше.

Перераховані оптимізаційні задачі змінно-добового планування вирішуються з застосуванням економіко-математичних методів.

Задача розподілу наявного рухомого парку за маршрутами перевезень має бути вирішена з дотриманням критерію мінімуму витрат на виконання перевезень або мінімуму рухомого складу, зайнятого на маршрутах. Основним об’єктами уваги є витрати на 1 т-км транспортної роботи і величина продуктивності 1 одиниці рухомого складу певної моделі на кожному маршруті.

Оперативне планування пов’язане з великою кількістю вхідної, вихідної – нормативно-справочної інформації, яку можна обробити лише за допомогою ЕОМ. Це дозволяє систематизувати інформацію та спростити процес інформаційно-пошукових робіт. Результатом обробки інформації є змінні завдання водіям, диспетчерські карти, товарно-транспортні накладні, тощо.

Однак використання ЕОМ може бути ефективним лише за умови функціонування автоматизованих систем управління (АСУ), до складу яких входять підсистеми оперативного планування і управління перевезеннями. До складу АСУ АТП включають: службу планування перевезень, центрально-диспетчесрка служба, служба обліку і аналізу, які зв’язані між собою інформаційно-обчислювальним центром. Основні завдання АСУ полягають в прийомі і систематизації замовлень, змінно-добовому плануванні, контролі виконання змінно-добового завдання, комплексній обробці шляхових листів, представленні рекомендацій з організації роботи і планування перевезень.

РОЗДІЛ 13. ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

13.1. Сучасні вимоги до організації управління підприємством.

13.2. Функції управління.

13.3. Принципи формування апарату управління.

13.4. Організація управління підприємством.

13.5. Організація управління цехом.

13.1. Сучасні вимоги до організації управління підприємством.

Управління відіграє важливу роль в організації діяльності підприємства. Його ефективність значно впливає на рівень конкурентоспроможності підприємства. Серед основних сучасних завдань управління є раціональне використання наявної виробничої системи, сировини і матеріалів, трудових і фінансових ресурсів, заради забезпечення життєздатності організації в ринкових умовах.

Робота підприємства поєднує в собі різні складові частини, кожну з яких виконують певні групи працівників. Саме в координації їх діяльності і полягає сутність управління.

По відношенню до промислового підприємства, в тому числі й до автотранспортному, управління – це організація і координація спільної діяльності виробничого колективу для досягнення максимальної ефективності його функціонування в часі і просторі.

Враховуючи складність і динамічність виробничої системи на автотранспортному підприємстві управлінська система повинна відповідати ряду вимог:

- забезпечувати виконання плану перевезень;

- підвищувати ефективність використання рухомого складу;

- знижувати собівартість перевезень;

- забезпечувати умови для безперервного технічного удосконалення технічної бази, технології виконання робіт, технічного обслуговування та ремонту автомобілів;

- неухильно підвищувати продуктивність праці на автомобільному транспорті.

13.2. Функції управління.

Процес управління АТП складається з певних функцій, виконання кожної з яких впливає на форму організаційної структури підприємства. До основних функцій управління відносять: організацію, мотивацію, планування, контроль.

Функція організації полягає в створенні певної організаційної структури, що здатна забезпечити сумісної роботи членів організації задля досягнення певної мети. Відрізняють два основних аспекти організаційного процесу. Перший пов’язаний з розподілом завдань серед підрозділів організації. Другий – приділяє увагу розподілу повноважень, що забезпечує взаємодію різних рівнів управління.

Функція мотивації передбачає здійснення заходів, які забезпечують спонукання працівників підприємства до діяльності з метою досягнення особистої мети і цілей організації. Ця функція здійснюється як з урахуванням економічних, так і психологічних чинників. В основі мотивації діяльності працівників доцільно розглядати як загальні мотиваційні заходи, так і індивідуальні стимулюючі фактори.

Функція планування пов’язана з виробленням рішення відносно цілей організації і дій для досягнення цих цілей. Для здійснення цієї функції доцільно процес планування поділяти за часовою перспективою: стратегічне, тактичне та оперативне.

Функція контролю виступає забезпечуючою в процесі досягнення цілей організації. Вона направлена на своєчасне виявлення відхилень у виконанні планів і прийнятті заходів для виправлення негативних ситуацій.

13.3. Принципи формування апарату управління.

В залежності від рівня завдань, що вирішуються керівним складом, виділяють вищий, середній та низовий рівень управління. На кожному з них залучаються спеціалісти різних спеціальностей та кваліфікації. Сукупність керівників різних рівнів формують на підприємстві апарат управління.

Чисельність і структура апарату управління залежить від групи певних факторів:

- технічні (масштаб виробництва, складність продукції, технологічних процесів, рівень автоматизації виробництва);

- організаційно-економічні (ступінь централізації функцій, характер зв’язків між різними ланками системи управління, між об’єктом і суб’єктом управління);

- зовнішні зв’язки і умови (рівень кооперації, система постачання і збуту, природні умови);

- організаційно-правові відносини (форма власності, тип підприємства, організаційна форма).

Побудови апарату управління є одним з чинників, який впливає на формування організаційної структури управління. Апарат управління АТП повинен бути побудований таким чином, щоб забезпечувати в технічному, економічному і організаційному відношенні єдність всіх частин підприємства, найкращим чином  використовувати наявні трудові та матеріальні ресурси.

На рівні окремого підприємства до апарату управління відносять підрозділи, служби, які виконують функції управління в масштабах організації. Правильна організація зазначених структурних одиниць забезпечує відповідний рівень оперативного управління підприємством.

Незалежно від сфери діяльності підприємства побудова апарату управління здійснюється з урахуванням певних принципів. До них відносять:

- принцип цільової сумісності -  заключається в створенні зв’язаної цілеспрямованої системи управління, елементи якої створюють єдиний механізм, направлений на вирішення загальних завдань;

- принцип безперервності і надійності функціонування системи управління - означає створення таких організаційно-господарських і технічних умов, при яких досягається стійкість і безперервність заданого режиму виробничого процесу.

- принцип планомірності, пропорційності і динамізму управління - полягає в том, що система управління повинна бути направлена на вирішення не тільки поточних, але й довгострокових задач розвитку підприємства;

- принцип демократизму в розподілі прав, обов’язків і відповідальності – полягає в правильному співвідношенні централізованого керівництва і широкої участі в управлінні працівників підприємства;

- принцип науковості і обґрунтованості рішень, що приймаються – означає, що об’єктивне управлінське рішення може бути прийнято тільки на глибоко науковій основі, з урахуванням закономірностей, властивих автомобільному транспорту і конкретних умовам.

13.4. Організація управління підприємством.

Результативність управління в значній мірі пов’язана з організаційної структури управління. Доцільно розглянути основі типи та види організаційних структур, що застосовуються на автотранспортних підприємствах.

В сучасній теорії менеджменту виділяють два типи управління організаціями: бюрократична і органічна. Вони побудовані на принципово різних основах і мають специфічні риси.

Бюрократичний тип структури управління передбачає існування жорсткої системи вимог як до людей, так і до структур в яких вони діють. Ключові концептуальні положення бюрократичної системи:

1) чіткий розподіл праці, використання на кожній посаді кваліфікованих спеціалістів;

2) ієрархічність управління;

3) наявність формальних правил і норм, що забезпечують однорідність виконання менеджерами своїх завдань і обов’язків;

4) дух формальної обезличеністі, характерний для виконання офіційними особами своїх обов’язків;