Планування праці та заробітної плати на автомобiльному транспортi

Використання робочого часу може оцінюватися відношенням фактично відпрацьованого часу до планового фонду робочого часу. Покращення цього показника можливе за рахунок розробки заходів з укріплення трудової дисципліни і покращення техніки безпеки і охорони праці.

Виконання плану з продуктивності праці визначається порівнянням фактичного її рівня з плановим. Продуктивність може оцінюватися як для одного працівника чи водія, так і по окремим категоріям працівників.

Не менш важливим є аналіз розподілу фонду заробітної плати, при якому вивчають застосовані форми і системи оплати праці, принципи матеріальної зацікавленості працівників в результатах свого труда, використання фонду заробітної плати підприємства, правильність виплати заробітної плати. Його мета – оцінка витрат фонду заробітної плати у відповідності з виконанням плану перевезень, встановлення причин перевитрат фонду заробітної плати.

Позитивна оцінка роботи підприємства за результатами проведених аналізів відповідних планів може бути дана в тому випадку, коли темпи росту обсягів перевезень і темпи росту продуктивності праці випереджають збільшення витрат фонду заробітної плати і середньомісячної заробітної плати одного працівника.

РОЗДІЛ 10. ПЛАНУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ АВТОМОБІЛЬНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ, ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ТА РЕМОНТУ АВТОМОБІЛІВ

10.1. Собівартість автотранспортних послуг.

10.2. Фактори, що впливають на собівартість перевезень та шляхи її зниження.

10.3. Планування витрат транспортних підрозділів.

10.4. Планування собівартості авторемонтних підприємств.

10.1. Собівартість автотранспортних послуг.

Собівартість транспортної продукції є грошовим вираженням витрат виробництва. Витрати – це обсяг виробничих факторів (матеріальних, фінансових, трудових), необхідних для здійснення АТП господарської діяльності, направленої на отримання прибутку та максимізацію добробуту власників та трудового колективу у грошовому виразі.

Витрати пов’язані з утриманням рухом автомобільного транспорту за економічною природою поділяють на: витрати на компенсацію живої праці і предметів та засобів праці.

По відношенню до формування собівартості транспортної продукції витрати поділяють на прямі та непрямі.

Прямі відносять до витрат, які можуть бути нараховані безпосередньо на одиницю транспортної продукції: зарплата водіїв, затрати на паливо і мастильні матеріали, технічне обслуговування і ремонт рухомого складу, автомобільних шин, амортизація рухомого складу.

До непрямих відносяться накладні витрати (загальнопаркові і цехові), які не можуть бути нараховані безпосередньо на одиницю транспортної продукції, так як вони пов’язані з управлінням і обслуговуванням адміністративно-управлінського апарату, утриманням приміщень, обладнання.

Також, автотранспортні затрати поділять на змінні та постійні.

До змінних витрат відносять затрати на паливо, мастильні матеріали, технічне обслуговування і ремонт автомобіля, амортизацію, знос і ремонт шин, які розраховуються на 1 км пробігу.

До постійних витрат відносять накладні витрати і заробітну плату водіїв з нарахуваннями. Причому, розмір накладних витрат не залежить від пробігу автомобілів і планується на 1 авт-день або авто-годину. А фактична заробітна плата водіїв при відрядній оплаті праці залежить  від технічної швидкості, коефіцієнту використання пробігу і вантажопідйомності, простою автомобіля під завантаженням-розвантаженням.

Витрати включають в собівартість автотранспортних послуг. Собівартість є грошовим виразом витрат на виконання автотранспортних послуг.

Собівартість може використовуватися як:

- комплексний економічний показник, який об’єднує в собі витрати на спожиті засоби виробництва, й витрати живої праці;

- узагальнюючий показник, який характеризує ефективність роботи підприємства;

- база ціни та її нижня межа для виробника, щоб забезпечити процес відтворення виробництва.

Згідно діючих положень бухгалтерського обліку не всі витрати АТП включаються до собівартості транспортних послуг. Витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості транспортних послуг, поділяються на:

- адміністративні (загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством);

- витрати на збут (витрати, пов’язані з реалізацією (збутом) продукції);

- інші операційні витрати.

10.2. Фактори, що впливають на собівартість перевезень та шляхи її зниження.

Зниження собівартості є одним з джерел накопичення, а значить, важливим фактором, що забезпечує розширення відновлення виробництва і підвищення матеріального і культурного блага колективу.

На автотранспортних підприємствах повинна проводитися систематична роботи зі зниження собівартості перевезень. До основних факторів зниження собівартості можна віднести:

- підвищення продуктивності рухомого автомобільного парку і його технічної готовності (покращення якості і зниження тривалості ТО і ТР автомобілів);

- зниження матеріальних витрат на утримання автомобільного парку за статтями змінних витрат;

- покращення організації праці робочих і покращення системи заробітної плати;

-  зменшення накладних витрат.

Зниження собівартості автомобільних перевезень за рахунок підвищення продуктивності рухомого автомобільного парку слід аналізувати відповідно до вантажного, автобусного і таксомоторного парку.

За вантажними перевезеннями найбільший ефект від зниження собівартості може бути отриманий внаслідок підвищення коефіцієнту використання вантажопідйомності і пробігу.

На автобусних перевезеннях зниження собівартості досягається внаслідок підвищення експлуатаційної швидкості, коефіцієнту використання пробігу, коефіцієнту використання ємності автобусів, збільшенням тривалості робочого дня.

По таксомоторним перевезенням зниження собівартості може бути досягнуте в першу чергу шляхом підвищення коефіцієнту платного пробігу.

Зниження змінних витрат необхідно проводити по кожній нижче наведеній статті:

- зниження витрат палива за рахунок покращення технічного стану рухомого складу;

- зниження витрат мастильних матеріалів за рахунок обліку і контролю їх витрачання;

- зниження витрат на відновлення зносу і ремонту шин за рахунок правильної експлуатації та підтримки нормального тиску повітря;

- зниження витрат на ТО і ТР за рахунок організації поточного обслуговування та механізації робіт;

- зниження витрат на експлуатаційні ремонти за рахунок збільшення міжремонтних пробігів;

- покращення організації праці робочих і системи оплати праці.

10.3. Планування витрат транспортних підрозділів.

При плануванні витрат підрозділів, які виконують транспортні роботи, застосовують два підходи: групування витрат за економічною і функціональною однорідністю. Перший підхід групує витрати за їх економічним змістом (матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші витрати). Другий підхід виокремлює витрати на операційну, фінансову, інвестиційну та іншу діяльність.

Для відображення витрат і визначення собівартості одиниці транспортної роботи формують калькуляцію, кожна зі статей якої відображає економічний зміст та розмір витрат.

При визначенні витрат на здійснення перевезень доцільно розглядати наступні статті калькуляції.

Стаття І. Основна та додаткова заробітна плата. До цієї статті належать витрати на оплату праці робітників, які безпосередньо обслуговують рухомий склад та виконують транспортні роботи.

а) Річний фонд заробітної плати технологічних робітників (ФЗПт) можна визначити за формулою:

ФЗПт = Сп * Ф * Кдоп * Чп

де – Сп – погодинна тарифна ставка робітника на підприємстві;

Ф – річний фонд робочого часу;

Кдоп – коефіцієнт доплат;

Чп – чисельність робітників.

Додаткова заробітна плата приймається в розмірі 8-10 % від основної заробітної плати.

Нарахування на заробітну плату проводять за наступними статтями:

- на державне (обов’язкове) соціальне страхування – 1,5 %;

- на державне (обов’язкове) пенсійне страхування – 33, 2%;

- в фонд страхування від безробіття – 1,3 %;

- в фонд страхування від нещасних випадків на виробництві – 1,56%.

б) Річний фонд заробітної плати ІТП з урахуванням основної та додаткової зарплати можна визначити за формулою:

ФЗПітп = (1 + Дзп/100) * N * Зпер * 12,

де – Дзп – відсоток додаткової зарплати;

N – кількість ІТП;

ЗПсер – середньомісячна заробітна плата ІТП.

в) Річний фонд заробітної плати водіїв визначають за формулою:

ФЗПв = (1 + Дзп/100) * Кдоп * Ф * Сп * Nв.

Кількість водіїв визначається:

Nв = (АГе + АГпз) / Ф,

де - АГе – автомобіле-години знаходження рухомого складу в експлуатації за рік;

АГпз – плановий запас автомобіле-годин.

АГе  = Асп * Днр * α в * Тн,

де Асп – спискова чисельність автомобілів,

Днр – кількість днів роботи рухомого складу за рік,

αв – коефіцієнт випуску рухомого складу,

Тн – час у наряді.

АГпз = 0,047 * АЧе.

Стаття ІІ. Паливо, мастильні і експлуатаційні матеріали.

а) Витрати на паливо розраховують наступним чином.

Для легкових автомобілів за формулою:

Зпал = ((Lр * Нкм) / 100 ) * 1,01 * Цпал * (1 + Ккор).

Для вантажних автомобілів за формулою:

Зпал = (((Lр * Нкм) / 100 ) + ((Вткм * Нткм)/100))* 1,01 * Цпал * (1 + Ккор),

де – Lр – загальний річний пробіг автомобіля,

Нкм – лінійна норма витрат палива на 100 км пробігу, л,

Вткм – вантажооборот автомобілів,

Нткм – норма витрат палива на 100 ткм виконаної роботи, л,

1,01 – коефіцієнт, який враховує додаткові витрати палива,

Цпал – ціна одного літра палива, грн.,

Ккор – коригуючий коефіцієнт.

б) Витрати на мастильні і експлуатаційні матеріали визначаються покожному виду цих матеріалів за формулою:

Змм = Зм + Зтр + З кз + Зсм + Зоб,

де - Зм – затрати на моторні масла,

Зтр – затрати на трансмісійні масла,

Зкз – затрати на консистентну змазку,

Зсм – затрати на спеціальні масла,

Зоб – затрати на обтиральний матеріали.

Витрати за кожним видом мастильного матеріалу визначається за формулою:

Зі = (Впал * Нвм * Цм) / 100,

де - Впал – загальні витрати палива за рік автомобілем,

Нвм – норми витрат мастильних матеріалів на 100 л палива,

Цм – ціна мастильного матеріалу, грн./л.

Витрати на обтиральний матеріал визначається за формулою:

Зоб = Асп * Ноб * Цоб,

де – Ноб – норма затрат обтирального матеріалу на один автомобіль за рік, кг,

Цоб – ціна 1 кг обтирального матеріалу.

Стаття ІІІ. Витрати на відновлення і ремонт шин.

До цієї статті калькуляції включаються витрати, пов’язані з експлуатацією автомобільних шин: витрати, пов’язані з ремонтом, витрати, пов’язані з заміною і встановленням автомобільних шин на колеса, транспортно-заготівельні витрати.

Потреба АТП в шинах визначається за формулою:

Аш = Lр * нш / Lш,

де - нш – кількість ходових шин на автомобілі,

Lш – норма пробігу шини, км.

Питомі витрати на відновлення і ремонт шин на 1000 км пробігу визначається за формулою:

Зш = 0,01 * Цш * Нш * нш,

де - Цш – ціна комплекту шини з камерою і ободною стрічкою,

Нш – норма відрахувань на відновлення і ремонт.

Стаття IV. Витрати на технічне обслуговування і ремонт рухомого складу.

Дана група витрат обчислюється за формулою:

Зто, тр = ФЗПт + НРт + СУМ Ззапч * Асп,

де – СУМ Ззап – річні витрати на запасні частини для одного автомобіля.