Проектування трудових процесів та організацію робочих місць

 

ЗМІСТ

ВСТУП 2

РОЗДІЛ 1. ТЕРЕОТИЧНІ АСПЕКТИ ВИМІРЮВАННЯ ПРАЦІ 5

1.1.Сутність нормування праці та його значення 5

1.2. Нормування праці: завдання та зміст. 9

1.3.Об’єкт і предмет нормування праці. 10

1.4.Структура норм праці. 14

РОЗДІЛ 2. ТРУДОВІ ПРОЦЕСИ І ЗАТРАТИ РОБОЧОГО ЧАСУ. 17

2.1. Класифікація затрат робочого часу. 17

2.2.Типова структура норми часу. 22

РОЗДІЛ 3.МЕТОДИ АНАЛІЗУ ЗАТРАТ РОБОЧОГО ЧАСУ. 25

3.1. Робочий час і час відпочинку. 25

3.2. Методи та заходи дослідження робочого часу 29

3.4. Фотографія робочого часу, особливості її підготовки та проведення. 33

ВИСНОВКИ 36

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 39

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. В умовах переходу економіки України до ринкових відносин і структурної перебудови народного господарства найбільш гострими є проблеми управління працею. Ринковий підхід до управління працею характеризується визнанням робочої сили як товару, що має вартість і ціну, може виступати суб'єктом на біржі праці.

Звідси  випливає висновок про те, що товар  «робоча сила» повинен підпорядковуватися всім законам ринку, зокрема закону попиту і пропозиції. Цей закон  управляє процесом відтворення, розподілу  і використання трудових ресурсів. На макрорівні – це встановлення пропорцій  потреби в робочій силі (за фахом  та кваліфікацією) в галузях і  регіонах.

Поява безробіття як чинника ринкової економіки, що зумовлюється динамікою попиту і пропозиції на товарному ринку, необхідністю прийняття  загальнодержавних заходів для  забезпечення зайнятості, державних  гарантій допомоги тимчасово безробітним. У зв'язку з цим потребують розвитку теоретичні та практичні проблеми управління працею на рівні підприємств різноманітних  форм власності.

Розвиток  науково-технічного прогресу і соціально-економічних  відносин обумовлює необхідність теоретичного обґрунтування змісту характеру  праці в цих умовах. Однією з  важливих проблем є створення  умов для розвитку особистості в  процесі праці на основі застосування ефективних форм її організації.

При розвитку організації праці повинні сполучатися  чинники ринкового підходу з  урахуванням внутрішнього і зовнішнього  ринків праці, підвищення її змістовності на основі оптимізації трудового  процесу, структуризації праці. Важливою задачею залишається ефективне  використання колективних форм організації  праці.

У ринковій економіці необхідно  значно підвищити роль трудових норм і нормативів в організації виробництва, праці, заробітної плати. В рішеннях уряду України з питань широкого впровадження погодинної оплати праці відзначається необхідність розробки нормованих завдань на базі технічно обґрунтованих норм праці.

Питання управління трудовими ресурсами  та організації праці і заробітної плати знайшли широке відображення у працях І.Т. Балабанова, В.П. Бабича, І.А. Бланка, М.І. Долішнього, Л.І. Жукова, В.М. Ігумнова, С.У. Олійника, С.Ф. Покропивного, С.К. Потьомкіна, В.М. Суторміної та інших.

Однак в умовах ринкової економіки  розширюються функції нормування праці, посилюється їхній вплив на рівень планування й організацію виробництва. Найважливішими завданнями є проведення докорінних змін в організації заробітної плати і матеріального стимулювання. З цією метою необхідним є подальше розширення прав підприємств у формуванні й використанні фонду заробітної плати, в розробці і застосуванні систем оплати праці з метою посилення, стимулювання та підвищення ефективності виробництва.

Саме  тому нами і обрано для дослідження  проблему «Проектування трудових процесів та організацію робочих місць». Метою  дослідження даної курсової роботи є теоретичний огляд та обґрунтування  питань проектування трудових процесів на підприємстві та організація праці  робітників.

Відповідно  до поставленої мети сформульовано  такі завдання:

– розкрити основні положення проектування трудових ресурсів на підприємстві;

– визначити  характерні ознаки організації робочих  місць на підприємстві;

– виокремлення взаємозв’язку між трудовими  процесами та організацією робочих  місць на підприємствах.

Об'єктом дослідження даної курсової роботи є діяльність трудового колективу.

Предметом дослідження є форми і методи організації проектування трудових ресурсів та організації робочих місць на підприємствах.

Методи та інформаційна база дослідження. Теоретичною і методологічною основою роботи є положення економічної теорії, економіки праці, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених. Вивчались також конвенції та рекомендації Міжнародної Організації Праці, законодавчі та нормативні акти України з питань зайнятості, безробіття, організації праці і заробітної плати в умовах становлення ринкових відносин.

У процесі  дослідження застосовувались методи статистико-економічного аналізу, зокрема: спосіб аналізу і синтезу – для деталізації об`єкта дослідження внаслідок розчленування його на окремі складові частини; порівняння – для зіставлення методів організації праці на підприємстві.

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕРЕОТИЧНІ АСПЕКТИ ВИМІРЮВАННЯ ПРАЦІ

 

1.1.Сутність нормування праці та його значення   

Нормування праці є складовою частиною управління виробництвом і полягає у визначенні необхідних витрат праці на виконання робіт (виготовлення продукції) як окремими працівниками, так і колективами працівників та встановлення на цій основі норм праці. 
   Норми праці складають основу системи планування роботи підприємства та його підрозділів, організації оплати праці персоналу, обліку затрат на продукцію, встановлення завдань з підвищення продуктивності праці, визначенні потреби в кадрах, управління трудовими відносинами на підприємстві. 
   Нормування праці є також і засобом забезпечення оптимального співвідношення між мірою праці та її оплатою.  

 В умовах розвитку ринкових відносин та поглиблення економічної самостійності підприємств нормування праці набуває великого значення як засіб скорочення затрат живої праці, зниження собівартості продукції, підвищення продуктивності праці. Отже, нормування праці є засобом визначення як міри праці для виконання тієї чи іншої конкретної роботи, так і міри винагороди за працю залежно від її кількості та якості [2] . 
   Світовий досвід засвідчує, що ефективна робота підприємств в економіці ринкового типу можлива лише за умови високого рівня організації нормування праці. Провідні країни, такі як США, Великобританія, Швеція, Японія, Італія та ін., не лише не знижують вимоги до нормування праці, але і розширюють сферу його застосування. Широко застосовуються методи мікроелементного аналізу і нормування трудових процесів.  

 В Україні Постановою Кабінету Міністрів України №197 від 20 березня 1995 р. затверджені заходи щодо поліпшення нормування праці. Постановою Міністерства праці України від 19 травня 1995 р. №2 затверджені Рекомендації щодо нормування праці в галузях народного господарства. 
   Згідно із КЗпП (глава VI) і зазначеними Рекомендаціями норми праці – норми виробітку, обслуговування, часу, чисельність - встановлюються для працівників відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва і праці. Норми праці підлягають обов'язковій заміні новими в процесі проведення атестації і раціоналізації робочих місць, впровадження нової техніки, технологій.  

    Метою нормування праці в сучасних умовах господарювання є удосконалення організації виробництва і праці, поліпшення її умов та скорочення затрат на випуск продукції, що, у свою чергу, підвищить продуктивність праці та сприятиме розширенню виробництва і зростанню реальних доходів працівників.  

Завданнями нормування праці є: 
- встановлення нормативу часу на одиницю продукції; 
- впровадження найбільш раціонального режиму використання устаткування, машин і механізмів; 
- розробка найбільш раціональної структури виробничого процесу; 
- проведення аналізу виконання норм праці для розкриття резервів виробництва та продуктивності праці; 
- перегляд норм праці у зв’язку зі зміною умов праці та проведення організаційно технічних заходів; 
- впровадження ефективної організації праці робітника на робочому місці [4]. 
   

 Нормування праці на підприємствах виконує важливі функції, оскільки є основою організації заробітної плати, тому що норми затрат робочого часу одночасно стають і мірою винагороди за працю, маючи тісний зв’язок з тарифною системою. Установлення норм праці має на меті гарантувати суспільству визначену продуктивність праці, а працівнику визначений рівень заробітної плати. За виконання норм праці оцінюється трудова діяльність кожного працівника й оплачується його праця. 
   Науково обґрунтовані норми праці дозволяють оцінити результати трудової діяльності кожного працівника, колективу. Встановлення норм праці на окремі види робочих процесів і операцій дозволяє розрахувати та витримувати необхідні кількісні та якісні пропорції між робочими місцями, цехами, виробництвами, що сприяє зростанню продуктивності праці. 
   Нормування праці на підприємствах є основою планово-економічних рахунків поточного та перспективного характеру, вихідною базою для обліку затрат і результатів виробництва, елементом організації виробництва та оперативного управління підприємством, дієвим засобом забезпечення оптимального співвідношення між мірою праці та її оплатою. 
   Справжні ринкові умови господарювання забезпечують на практиці високий рівень нормування праці, що стає одним з головних чинників мінімізації витрат та зростання обсягів виготовленої продукції. 
    До першочергових заходів, які спрямовані на поліпшення нормування праці, слід віднести наступні:

- удосконалення нормативно-правової бази, яка регулює соціально-трудові відносини; 
- створення системи розроблення й відновлення міжгалузевих, галузевих нормативів трудових затрат, складовими якої є підсистеми фінансового, організаційного, кадрового забезпечення; 
- удосконалення організації нормування праці на рівні підприємств; 
- розроблення автоматизованих систем нормування праці; 
- відновлення методичної бази розроблення нормативів з праці; 
- реалізація заходів з підготовки й підвищення кваліфікації фахівців з нормування праці;

- формування  нового уявлення про роль нормування  праці за сучасних умов, зміна  психології керівників, для яких  нормування праці традиційно  було і залишається лише засобом  підрахунку ”можливого” рівня  заробітної плати. 
    Удосконалення нормування праці безпосередньо пов’язане із застосуванням автоматизованих систем, оскільки розрахунки норм трудових затрат є дуже трудомісткими. Невипадково, що до застосування ЕОМ на підприємствах широко застосовувались різні технічні пристрої, розроблялись організаційні заходи з метою раціоналізації праці нормувальників, підвищення ефективності їх роботи. Після початку застосування ЕОМ роботи з автоматизації праці нормувальників активізувались. Понад два десятиліття розроблялись системи автоматизованого нормування праці як локального характеру, так і у вигляді складових (підсистем) автоматизованого проектування і нормування технологічних процесів. Широке застосування персональних комп’ютерів відкрило нові можливості автоматизації робіт з нормування праці. Однією з форм використання ПК стало створення автоматизованого робочого місця нормувальника, тобто людино-машинної системи, що включає ПК і комплекс проблемно-орієнтованих методів, алгоритмів, програм виконання розрахунків норм праці. Нормативні матеріали, що відповідають умовам автоматизації розрахунків, мають бути подані у вигляді аналітичних залежностей і прикладних програм, на базі яких можна комплектувати АРМ нормувальника. А, отже, нормативно-дослідним установам різних рівнів потрібно змінити методичну базу розробки та технологію формування нормативних матеріалів.

 

1.2. Нормування праці: завдання та зміст.

Нормування праці безпосередньо  пов’язане з проектуванням технології та трудового процесу і являє  собою ключовий елемент менеджменту, системи трудових відносин, ланку  технологічної підготовки, організації  та оперативного управління виробництвом. Пошук найвигіднішої організації праці відбувається за допомогою нормування. Нормування праці вважається складовою технологічної, організаційної підготовки й оперативного управління виробництвом.

Важливим завданням нормування є підвищення не тільки технічної, а й економічної та фізіологічної обґрунтованості норм. Якщо технічне обґрунтування полягає у виявленні виробничих можливостей робочих місць, то економічне — у виборі найдоцільнішого варіанта виконання роботи, а фізіологічне — у виборі раціональних форм поділу і кооперації праці, визначенні правильного чергування робочого навантаження і відпочинку.

У загальному випадку змістом робіт з нормування праці є: аналіз виробничого процесу, розподіл його на частини, вибір оптимального варіанта технології і організації праці, проектування режимів роботи устаткування, прийомів і методів праці, систем обслуговування робочих місць, режимів праці та відпочинку, розрахунок норм відповідно до особливостей технологічного та трудового процесу, їх упровадження і наступного коригування у міру змін організаційно-технічних умов.

Важливим  є те, що в процесі нормування праці встановлюються необхідні затрати, результати та співвідношення. На основі необхідних затрат робочого часу на виконання конкретних робіт (операцій) установлюється норма праці. Це означає, що норми мають відповідати найефективнішим для умов конкретної дільниці варіантам технологічного процесу, організації праці, виробництва та управління. Іншими словами, норми праці за умови додержання науково обґрунтованих режимів праці і відпочинку мають сприяти найліпшому використанню трудових і матеріальних ресурсів виробничих підрозділів.

 

1.3.Об’єкт  і предмет нормування праці.

При визначенні необхідних затрат часу треба чітко  розрізняти об’єкт і предмет нормування праці. Об’єктом нормування може бути трудовий процес у його конкретному і специфічному вияві. Предметом нормування праці є тривалість трудових процесів у часі.

Виходячи з того, що в разі розробки норм праці враховується множина  чинників організаційно-технічного та соціально-економічного характеру, то в цілому до об’єктів нормування відносяться умови й охорона праці, затрати та результати праці, що відображено на рис. 1.1.

Залежно від соціально-економічних передумов, особливостей технологій, організації  виробництва до конкретних об’єктів нормування належать: робочий час, виробнича операція, технологічна структура операції, трудовий мікроелемент, обсяг роботи, зона обслуговування, чисельність персоналу.

Робочий час як об’єкт нормування є одним з важливих питань соціально-економічної політики держави. Згідно з Законом Україні про працю за нормальних умов праці норма робочого часу становить 40 годин на тиждень. За наявності шкідливих чинників передбачено відповідне зменшення загальної норми робочого часу. Також скорочено робочий час для окремих категорій громадян: підлітків, інвалідів, матерів, що мають малолітніх дітей, вагітних жінок.