Проектування трудових процесів та організацію робочих місць

Виробнича (технологічна) операція є результатом поглибленого поділу праці, для виконання якої у певних організаційно-технічних умовах потрібно визначити час. Операція поряд з роллю об’єкта нормування є одиницею планування та обліку виробництва.

Технологічна  структура операцій значно впливає  на точність визначення норм та трудомісткість нормування. Структурно найскладнішими вважаються основні операції механічної обробки металів (рис. 1.2). Для обробки заготовки кожен з етапів операції (установлення, позиція, перехід, прохід) може виконуватися необхідну кількість раз.

Установлення — це одноразове закріплення оброблювальної заготовки або деталі (наприклад, токарна операція з обробки циліндричної поверхні вала, закріпленого в центрах, здійснюється за одне, а обробка його торців — за два установлення).

Позиція — це фіксоване  положення предмета праці в просторі, де він підлягає технологічному впливу багатопозиційного устаткування (автоматичні лінії, агрегатні верстати тощо).

 

 

Рис. 1.1. Об’єкти нормування та структура трудових норм

 

 

 

Рис. 1.2. Схема технологічної структури технологічної операції механічної обробки

Переходом називають частину операції, яка  характеризується незмінністю установлення та позиції, режиму роботи устаткування та інструменту (наприклад, проста операція штампування нескладних деталей  зводиться до одного переходу, але  здебільшого їх буває кілька).

Прохід — це однакова частина переходу, яка повторюється і пов’язана зі зняттям нового шару матеріалу (наприклад, токарна операція обробки втулки може складатися з трьох переходів: підрізування торця, розточування отвору і обточування зовнішньої поверхні. При цьому другий і третій переходи можуть кожен складатися з чорнового та чистового проходів.

Трудовий мікроелемент (трудовий рух) — це елементарна частка трудової структури виробничої операції (рис. 1.3).

Визначення  всіх трудових елементів виробничої операції подано в розділі 4. Розкладання  операції на трудові мікроелементи  дає змогу ретельного аналізу, нормування та проектування трудового процесу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.3. Схема трудової структури виробничої операції

Кожен мікроелемент вивчається окремо, виявляються всі  можливі варіанти його виконання за різних умов виробництва. Для цих варіантів установлюється норма часу, їм присвоюється відповідна назва і шифр. Уся ця інформація фіксується на окремих картах, у таблицях, уводиться в комп’ютер, що дає можливість легко і швидко спроектувати будь-який ручний або машинно-ручний процес, визначаючи час на його виконання.

Обсяг роботи за певний відрізок часу — годину, зміну, місяць — як об’єкт нормування використовується на таких роботах, де недоцільно нормувати кожну операцію або дрібніші її частки (наприклад, на видобувних та апаратурних процесах, допоміжних роботах на промислових підприємствах).

Зона обслуговування як об’єкт нормування характерна для роботи багатоверстатників у текстильній промисловості, на обробних процесах з багатоверстатним обслуговуванням у машинобудуванні.

Чисельність персоналу стосується різних сфер трудової діяльності. Наприклад, у матеріальному виробництві важлива необхідна кількість персоналу для обслуговування потужних технологічних, енергетичних, транспортних систем тощо. Для встановлення оптимальної кількості керівників, спеціалістів та службовців також використовуються розрахунки чисельності персоналу за певними функціями.

1.4.Структура норм праці.

З підвищенням  технічного й організаційного рівня  виробництва, зростанням його обсягів  розширюється склад норм праці, посилюється  взаємозв’язок функцій нормування, планування, організації, мотивації  та контролю.

На підприємствах  використовується система норм праці, яка відображає різні сторони  трудової діяльності. Найпоширеніші  з них такі: норми часу, виробітку, обслуговування, чисельності, керованості, нормовані завдання.

Норми часу (трудомісткості операцій) визначають необхідні затрати робочого часу одного робітника або бригади (ланки) на виготовлення одиниці продукції або для виконання певного обсягу робіт.

Норми виробітку визначають кількість продукції (обсяг роботи) певного виду, що має бути вироблена (виконана) одним робітником або бригадою (ланкою) за даний відрізок робочого часу (годину, зміну). Норми виробітку вимірюються в натуральних одиницях (штуках, метрах тощо) і виражають необхідний результат діяльності працівників.

Норма обслуговування визначає необхідну кількість устаткування, робочих місць, одиниць виробничої площі та інших об’єктів, що закріплені для обслуговування одним робітником або бригадою (ланкою).

Норма чисельності визначає кількість робітників, яка потрібна для виконання певного обсягу робіт або для обслуговування одного чи кількох агрегатів.

Норма керованості (кількість підлеглих) визначає кількість працівників, які мають бути безпосередньо підпорядковані одному керівникові.

Нормоване завдання визначає необхідний асортимент і обсяг робіт, що мають бути виконані одним працівником або групою (бригадою, ланкою) за даний відрізок часу (зміну, добу, місяць).

Нормоване завдання, як і норма виробітку, визначає необхідний результат діяльності працівників. Проте нормоване завдання можна  встановлювати не тільки в натуральних  одиницях, а й у нормо-годинах, нормо-гривнях.

Норма праці, як у фокусі, відображає рівень техніки  і технології, що застосовуються, а  також рівень організації праці  і виробництва, кваліфікації робітників, їх професійну майстерність. Обґрунтовані норми дають змогу розрахувати  необхідні витрати праці на виготовлення продукції (виконання обсягу робіт). На їх основі раціонально розподіляється праця на підприємстві, установлюються пропорції між професіями, робочими місцями, дільницями, цехами.

На кожному  підприємстві норми праці покладаються в основу системи планування роботи підприємства та його підрозділів, організації  оплати праці персоналу, обліку та аналізу  затрат на продукцію, управління соціально-трудовими  відносинами тощо. За допомогою норм здійснюються планово-організаційні  розрахунки завантаження устаткування та робочих місць, плануються обсяги виробництва цехів і дільниць.

На основі норм праці встановлюють завдання з підвищення продуктивності праці, визначають потребу в кадрах, розробляють календарно-планові  нормативи тощо. За допомогою нормування узгоджується взаємодія цехів, бригад і відділів підприємства, досягається  синхронізація роботи на різних робочих  місцях, виробничих дільницях, забезпечуються рівномірність і ритмічність  виробничого процесу.

Норми праці  можуть використовуватися для визначення трудомісткості окремих видів продукції  і відповідних затрат праці для виконання виробничої програми. Отже, норми праці є засобом визначення як міри праці для виконання тієї чи іншої конкретної роботи, так і міри винагороди за працю залежно від її кількості та якості.

 

РОЗДІЛ 2. ТРУДОВІ ПРОЦЕСИ І ЗАТРАТИ РОБОЧОГО ЧАСУ.

 

2.1. Класифікація затрат робочого часу.

Під робочим часом розуміють  встановлену тривалість робочої  зміни. Робочий час ділиться на час  роботи і на час перерв, або час  нероботи.

Час роботи витрачається робітником на здійснення дій, пов’язаних з виконанням виробничих завдань. Він поділяється  на час продуктивної роботи і час  роботи, непередбаченим виконанням виробничого  завдання.

Час виробничої роботи включає в себе час підготовчо-заключної  роботи, оперативної роботи, обслуговування робочого місця.

Час підготовчо-заключної  роботи витрачається робітником на підготовку до роботи, на першочергове ознайомлення з роботою і на виконання дій, пов’язаних з її закріпленням, отримання  наряду, технічної документації, ознайомлення з кресленням, отримання інструктажу  майстра, наладка верстату, встановлення і зняття приспосіблення, здача роботи і ін.

Особливістю підготовчо-заключного часу є те, що він повторюється не з кожною штукою виробу, а витрачається один раз  на зміну або на партію виготовлюваних деталей і від розміру партії не залежить. Тому, коли тривалий час  виконується одна і таж робота, наприклад у масовому виробництві  виробів при обробці і переробці  однієї і тієї ж сировини, підготовчо-заключний  час в розрахунку на одиницю продукції  буває незначним. В цих випадках при встановленні норм часу він, як правило, не враховується.

Партія  – це визначена кількість однотипних деталей, що одночасно запускаються у виробництво, тобто обробляються з однієї наладки верстата.

Час оперативної  роботи витрачається на здійснення основної мети операції і повторюється з кожною штукою виробу (обточування, свердління, штампування, обпилювання). В умовах виконання технологічних процесів обробки оперативний час складається  з основного і допоміжного.

Протягом  часу основної (технологічної) роботи здійснюється зміна форми, розмірів, зовнішнього виду, взаємного розміщення частин, структури і властивостей предмета праці, яка передбачена  технологічним процесом. Прикладом  основного часу маже бути час, що витрачається безпосередньо на різанні металів, на штампування, зварювання, збирання, закалювання, відпуск, плавлення, травлення, фарбування і т.п. Основний час може бути машинно-автоматичним, машинно-ручним і ручним.

На протязі  машинно-автоматичного основного  часу зміна предмету праці здійснюється робочою частиною обладнання без  безпосередньої участі робітника: наприклад, робота верстата автомата, зняття стружки  на верстаті з автоматичною подачею.

На протязі  машинно-ручного основного часу зміна предмета праці здійснюється робітником механізмом машини при прямій участі робітника: наприклад, зняття  стружки на верстаті ручною подачею, свердління електродреллю.

На протязі  виконання ручного основного  часу зміна предмету праці здійснюється безпосередньо робітником без застосування якого-небудь механізму: наприклад, ручна  формовка, ручна ковка, обпилювання, фарбування виробу вручну, ручне збирання.

Час допоміжної роботи витрачається на різні прийоми, що забезпечують виконання основної роботи і повторюється або з кожним предметом праці, або через визначену  їх кількість: наприклад, встановлення і зняття деталі з верстата або  декількох деталей на оправку, управління верстатом (пуск і зупинка верстата, підвід інструменту, включення і  виключення подачі), проміри деталі.

Допоміжний  час може бути машинно-автоматичним, машинно-ручним і ручним. Машинно-автоматичний допоміжний час витрачається при  роботі на верстатах автоматах з  автоматичним завантаженням деталі при механічному переміщенні  частин верстата в вихідне положення. На протязі машинно-ручного допоміжного  часу робота виконується робітником за участі механізму: наприклад, встановлення і зняття деталі за допомогою підйомного крану. На протязі ручного допоміжного часу робота виконується безпосередньо робітником без застосування якого-небудь механізму: наприклад, встановлення деталі вручну, вимірювання деталей, переміщення частин деталей вручну.

Час обслуговування робочого місця витрачається на догляд за робочим місцем і на підтримку  його в робочому стані на протязі  зміни.

Час обслуговування робочого місця і технологічних  процесів обробки поділяється на час технологічного і організаційного  обслуговування робочого місця.

Час технологічного обслуговування витрачається на догляд за робочим місцем при виконанні  основної роботи: наприклад, час на заміну інструменту, що затупився, на регулювання  і підналадку верстату в процесі  роботи, на правку інструменту, змітання стружки в процесі роботи.

Час організаційного  обслуговування витрачається на догляд за робочим місцем на протязі всієї  робочої зміни, але переважно  на початку і в кінці робочого дня: наприклад, час розкладання  і збирання інструменту на початку  і в кінці зміни, на чистку і  змащування верстату, на огляд обладнання.

Часом роботи, не передбаченим виконанням виробничого завдання, рахується  час виконання випадкових і невиробничих робіт, тобто непередбачених виробничим завданням, але викликаних виробничою необхідністю: наприклад, розмотування розбракованих бобін на мотальних  машинах або зняття з заготовки  зайвого припуску при механічній обробці і т.д.

Час перерв (час нероботи) – це період, на протязі  якого робітник з різних причин не бере участі у роботі. Він поділяється  на час регламентованих перерв, тобто  перерв, які передбачені правилами  внутрішнього порядку і існуючим законодавством, що регулює працю  і відпочинок працюючих (час перерв на відпочинок і особисті потреби, виробничу  гімнастику, час перерв). Враховуються також перерви, встановлені технологією і організацією виробництва: наприклад, технологічні перерви між стадіями фарбування і сушіння при багатослойовому покритті деталі барвниками; для провітрювання забоїв у шахті, перерви в роботі монтажників при підйомі блоку краном і т.д.

Тривалість  перерв на регламентований відпочинок встановлюється в залежності від  факторів, що враховують втомлюваність  працівника: його фізичних зусиль, темпу  роботи, забрудненості, вологості і  температури повітря, шуму, вібрацій, теплових випромінювань і ін.