Ресурсний потенціал підприємства та шляхи забезпечення ефективності його використання

Використання позикових фінансових ресурсів знижує також фінансову  стійкість підприємства і збільшує ризик його неплатоспроможності. [22]

У процесі  формування і використання власних  та позикових фінансових ресурсів виникає потреба постійно керувати цим процесом.

Процес  управління фінансовими ресурсами  включає:

• аналіз фактичного формування і використання власних та позикових фінансових ресурсів, виявлення резервів у формування і використання;
• розробку прогнозів і планів формування та використання фінансових ресурсів на перспективу;
• розробку фінансової політики підприємства;
• визначення доцільності додаткового залучення фінансових 
  ресурсів за рахунок емісії акцій, облігацій, одержання банківського, фінансового кредитів тощо;
• організацію процесу формування і використання фінансових 
  ресурсів підприємства;
• облік і контроль процесів формування і використання фінансових ресурсів. [12,22]

Управління  фінансовими ресурсами підприємства здійснюється фінансовою чи економічною  службою підприємства. [12]

Матеріальні ресурси - включають основні фонди й оборотні активи підприємства.

Основні фонди - це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість виготовлюваної продукції частинами в міру спрацювання. [12]

Всі засоби, які беруть участь в  виробничому процесі (машини, устаткування, технологічні лінії, інше обладнання) і створюють умови для його здійснення (виробничі споруди, гідротехнічні споруди — плотини, канали, водоймища, транспортні споруди — мости, дороги, тунелі, електромережі, трубопроводи) та служать для переміщення і збереження предметів та продуктів праці (складські приміщення, транспортні засоби), є виробничими основними фондами. [7,12]

До основних фондів належать невиробничі основні фонди (житлові будинки, клуби, дитячі дошкільні заклади, школи, лазні, пральні, спортивні споруди й інші об'єкти побутового і культурного призначення, охорони здоров'я). [17]

Для правильного обліку і планування відтворення основні фонди підприємств  розподіляють на групи і види відповідно до терміну їх використання і призначення в виробничому процесі.

Згідно з типовою класифікацією  основних фондів, їх розподіляють на такі групи. [17]

1. Виробничо-технічні споруди. До цієї групи належать споруди, в яких 
відбуваються процеси основних, допоміжних і підсобних виробництв, адміністративні будинки, господарські споруди. У вартість цих об'єктів, крім вартості будівельної частини, включається вартість систем опалення, водопроводів, електроарматури, вентиляції та ін.

2.Споруди і передавальні пристрої — це інженерно-будівельні об'єкти, 
необхідні для здійснення процесів виробництва: нафто-газові свердловини; 
дороги, естакади, тунелі, мости, гідротехнічні споруди (плотини, канали, водоймища).

3. Передавальні засоби — водопровідні й каналізаційні споруди, електропередавальні мережі, теплові й газові мережі, паропроводи, тобто об'єкти, які здійснюють передачу різних видів енергії від машин-двигунів до робочих машин.

4.Силові машини й устаткування: теплотехнічне устаткування, силові й робочі машини та устаткування, технологічні лінії, які впливають на предмети праці, вимірювальні та регулювальні прилади і пристрої, лабораторне устаткування (прилади й апаратура для автоматичного управління, вимірювання, регулювання і контролю швидкостей, тиску, температури, складу речовин, пульти управління, засоби диспетчерського контролю, комп'ютерно-обчислювальні машини тощо).

5. Транспортні засоби — весь рухомий транспорт, що належить підприємству (залізничний, водний, автомобільний транспорт, а також внутрізаводські транспортні засоби: автокрани, автонавантажувачі, вагонетки, передавальні візки та ін.).

6. Інструменти і пристрої — інструменти всіх видів, термін використання яких більший як один рік (незалежно від їх вартості).

7. Виробничий інвентар та приладдя. До цієї групи належать предмети, 
призначені для зберігання матеріалів, інструменту, полегшення праці, — верстати, стелажі, столи, контейнери тощо.

8. Господарський інвентар — предмети службового та господарського призначення (меблі, сейфи, розмножувальні апарати, предмети протипожежного призначення та ін.). [7,17]

До основних фондів можуть належати й інші види матеріальних цінностей, які мають  визначену цінову вартість. [17]

Основні фонди підприємства поділяються  на активні і пасивні.

Активна частина основних виробничих засобів впливає на предмет праці, переміщує його у виробничому процесі і здійснює контроль над ходом виробництва; пасивна частина основних засобів створює умови для безперебійного функціонування активної частини засобів. [12]

У зв'язку з цим управління основними засобами підприємства можна розглядати з  позиції ефективності їхнього використання в господарському обороті. Оскільки основні засоби експлуатуються тривалий час, вони поступово втрачають свою вартість за рахунок фізичного та морального зносу, а перенесення вартості основних засобів на продукцію, що виготовляється, виконані роботи, надані послуги відбувається за рахунок нарахування амортизації. [12]

Таким чином, управління основними виробничими  фондами полягає в своєчасному забезпеченні відновлення і підвищення ефективності їх використання.

Оборотні активи - частина майна підприємства, яка включає матеріальні і грошові засоби, що одноразово бере участь у виробничому процесі і повністю переносить свою вартість на готову продукцію (роботи, послуги). [12, 17]

У практиці планування й обліку господарської  діяльності до складу оборотних фондів включають: виробничі запаси; незавершене виробництво та напівфабрикати власного виготовлення; витрати майбутніх періодів. [17]

Виробничі запаси становлять найбільшу за величиною частину оборотних фондів. До них належать сировина всіх видів, основні й допоміжні матеріали, закупні напівфабрикати, всі види палива, тара, деталі і вузли для ремонту, малоцінний інструмент, господарський інвентар (реманент) та інші предмети, що беруть участь у виробничому циклі виготовлюваної продукції і швидко спрацьовуються (до одного року).

Напівфабрикати  власного виготовлення — ті предмети праці, що повністю оброблені (перероблені) у даному виробничому підрозділі підприємства, але потребують подальшої обробки в інших підрозділах (наприклад, поковки, штамповки, відливки в машинобудівній промисловості, різні заготовки в легкій промисловості тощо.). [17,19]

Між виробничими запасами і незавершеним виробництвом в цілому є певний технологічний зв'язок. Сировина, допоміжні матеріали і закупні напівфабрикати, які за величиною становлять основну частину виробничих запасів, у процесі свого кругообігу з самого початку виробничого циклу переходять у фазу незавершеного виробництва. Інші види виробничих запасів цю фазу оминають.

Незавершене виробництво — це предмети праці, обробка (переробка) яких не завершена у тому чи іншому виробничому підрозділі підприємства. Ці предмети праці перебувають безпосередньо на робочих місцях або в процесі транспортування з одного робочого місця до іншого (конвеєрна лінія, перевезення на внутріцеховому транспорті).

Витрати майбутніх  періодів — грошові витрати, що мають місце у певний період, але відшкодовуються за рахунок собівартості продукції у наступні Періоди. До них належать витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових виробів, раціоналізацію і винахідництво, придбання науково-технічної та економічної інформації тощо. [17,19]

Оборотні  активи забезпечують безперервність усіх процесів, які відбуваються на підприємствах: постачання, виробництва, збуту, фінансування.

Кругообіг оборотних активів проходить  чотири основні стадії:

• грошову - на цій стадії кошти направляються для фінансування необхідних матеріальних оборотних активів (виробничі запаси, товари, МБП, незавершене виробництво тощо);
• виробничу - на цій стадії відбувається якісна зміна предметів праці в готову продукцію, тобто здійснюється безпосередньо процес виробництва;
• товарну - стадія перебування оборотних активів у предметах праці і готової продукції;
• розрахункову - стадія перетворення оборотних активів з товарної в грошову форму. [12]

Для забезпечення нормальної роботи підприємства необхідно, щоб на кожній стадії й у кожній формі знаходилася приблизно  однакова за вартісним обсягом кількість оборотних активів. Порушення такої пропорції призводить до зниження швидкості обігу оборотних активів, зменшення обсягів виробництва і реалізації продукції, скорочення обсягів сформованого доходу і прибутку, порушення термінів виконання фінансових зобов'язань, зростання кредиторської заборгованості, появи потреби в додаткових фінансових ресурсах, зниження темпів виробництва, рівня ліквідності, фінансової стійкості.

Для забезпечення стабільного кругообігу оборотних  активів підприємство повинно поповнювати  обсяги оборотних активів. Це здійснюється, на грошовій стадії кругообігу за рахунок  збільшення фінансування оборотних  активів. У результаті додаткового  фінансування оборотних активів збільшують обсяги виробництва і реалізації продукції, а отже - зростає прибуток підприємства.

Нематеріальні ресурси - це частина потенціалу підприємства, яка приносить економічну вигоду протягом тривалого періоду та має нематеріальну основу отримання доходів. До них відносяться об'єкти промислової та інтелектуальної власності, а також інші ресурси нематеріального походження, що показано на рис. 1.8 [12]

Рис. 1.8 Класифікація нематеріальних ресурсів [6, c.264]

Промислова власність - поняття, яке використовується для визначення виключного права на нематеріальні цінності: винаходи, промислові зразки, корисні моделі, товарні знаки та знаки обслуговування, фірмові найменування та вказівки походження або найменування місця поводження товару, а також право по припиненню недобросовісної конкуренції,

Інтелектуальна власність включає також сферу авторського права та суміжних прав, що належать до інтелектуальної діяльності в галузі виробництва, науки, програмного забезпечення, літератури та мистецтва.

Об'єкти інтелектуальної власності пов'язані  з інформаційною системою та інформаційною  діяльністю підприємства. До них належать: програмне забезпечення (сукупність програм, які використовуються в роботі ЕВМ); банк даних (сукупність програмних, організаційних та технічних засобів, призначених для централізованого накопичення та використання інформації); база знань (сукупність систематизованих основоположних відомостей, що відносяться до певної галузі знань та зберігаються в пам'яті ЕОМ). [12]

Винахід - це результат творчої діяльності людини в будь-якій галузі технології, об'єктами якого можуть бути продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин, рослин і тварин) і спосіб (процес послідовного і впорядкованого виконання дій над матеріальним об'єктом за допомогою інших матеріальних об'єктів).

Корисна модель - це результат творчої діяльності людини, об'єктом якої може бути конструктивне вирішення пристрою або його складових частин. [6]

Промисловий зразок - це результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання, об'єктом якої можуть бути форма, малюнок, кольори або їхнє поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

Товарні знаки (знаки для  товарів і послуг) - оригінальні позначення, які відрізняють товари (послуги) одних товаровиробників від інших, допомагаючи ідентифікувати товар (послугу) та його товаровиробника на ринку.

Зазначення походження товару - це будь-яке словесне чи графічне позначення, яке прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару (країна, регіон, населений пункт, місцевість тощо). [6]

Фірмова назва - це стале позначення підприємства (фірми, компанії, об'єднання, організації тощо) або фізичної особи, від імені яких здійснюється виробнича, науково-дослідна, комерційна та інші види діяльності.

Способи захисту від  недобросовісної конкуренції - це заходи, які запобігають будь-яким проявам брутальних дій в конкурентній боротьбі при здійсненні фізичними та юридичними особами своєї підприємницької діяльності. Недобросовісною конкуренцією вважаються дії, пов'язані з:

• неправомірним використанням іміджу іншого суб'єкта господарювання (його назви, рекламних матеріалів, упаковки, копіювання товарів тощо);
• створенням перешкод іншим суб'єктам господарювання в здійсненні конкурентної боротьби (дискредитація суб'єкта господарювання, розповсюдження хибної інформації про конкурента, примусові дії відносно умов здійснення конкурентом його підприємницької діяльності, промисловий шпіонаж, шантаж тощо);
• неправомірним збиранням, розголошенням та упередженим використанням комерційної таємниці конкурента. [6]

Літературні, художні, наукові, мистецькі  твори - це об'єкти інтелектуальної власності, що охороняться авторськими правами і можуть існувати у письмовій (рукопис, машинопис, нотний запис тощо), усній (лекції, промови, проповіді тощо), образотворчій (ілюстрації, картини, схеми, кіно-, відео-, аудіо-, фотоматеріали тощо), об'ємно-просторовій (скульптури, архітектурні форми тощо) та інших формах. [6]