Ресурсний потенціал підприємства та шляхи забезпечення ефективності його використання

Комп'ютерна програма - це об'єктивна форма подання сукупності даних та команд (набір інструкцій у вигляді слів, цифр, символів чи в будь-якій іншій формі, яку сприймає машина), призначених для забезпечення функціонування електронних обчислювальних машин для досягнення певної мети або результату.

База даних - сукупність даних, матеріалів або творів, систематизованих і поданих у такій формі, яку сприймає електронно-обчислювальна машина (ЕОМ). [6]

Інші нематеріальні ресурси:

1. "ноу-хау" - технологія виробництва, науково-технічні, комерційні, організаційні та управлінські знання, необхідні для функціонування виробництва; на відміну від секретів виробництва "ноу-хау" 
   не патентується, оскільки в значній своїй частині складається з пев 
   них прийомів, навичків тощо; розповсюдження "ноу-хау" здійснюється перед усім шляхом укладення ліцензійних договорів;
2. раціоналізаторські пропозиції - це технічне рішення, що є новим та корисним для підприємства, котрому воно подано, та передбачає зміни конструкції виробів, технології виробництва та застосовуваємої техніки або зміни складу матеріалу; його автору видається спеціальне посвідчення заснування права на авторство та винагорода;
3. Комерційна таємниця - це перелік виробничо-господарської, фінансово-економічної та науково-технічної інформації про діяльність підприємства, яка не є державною таємницею і розголошення якої може завдати шкоди інтересам тільки одного конкретного підприємства.
4. "гудвіл" - визначає імідж (репутацію) підприємства (фірми). [11, 12]

Нематеріальні активи - це права на користування нематеріальними ресурсами. Власники об'єктів промислової власності отримують виключне право на їх використання за допомогою патентів.

Конкретні складові елементів нематеріальних активів підприємства показано на рис. 1.9.

Права власності  на винаходи, корисні моделі та промислові зразки засвідчуються патентами.

Патент - документ, що засвідчує державне визнання технічного рішення винаходом, та закріплює за особою, якій він виданий, виключне право на винахід. [12]

Правова охорона знаків для товарів та послуг здійснюється на підставі їхньої державної реєстрації.

Характеристику  елементів нематеріальних активів  подано на рис. 1.9.

 

Рис.1.9 Типові елементи нематеріальних активів фірми  [11, с.101]

Інвестиційні  ресурси - фінансові кошти, які спрямовуються на розвиток підприємств. [17]

Інвестиції — це довгострокові вкладення грошових коштів (капіталу) у підприємницьку діяльність з метою одержання певного прибутку. . Юридичні та фізичні особи, що здійснюють капітальні вкладення у ту чи іншу комерційну справу, називаються інвесторами, а сам процес вкладення капіталу — інвестуванням (довгостроковим фінансуванням). [17]

Є й інші визначення інвестицій. Наприклад, у зарубіжних країнах інвестиціями вважають грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші Цінні папери, технології, машини, обладнання, ліцензії, в тому числі й на товарні знаки, кредити, інтелектуальні цінності, які вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Об'єктами інвестиційної діяльності є основні фонди і оборотні засоби, що заново створюються і модернізуються, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інші об'єкти власності, майнові права і права на інтелектуальну власність. [17] Склад інвестицій подано на рис.1.10.

Рис.1.10 Функціонально-елементний склад інвестицій підприємства [17, с.188]

Як видно з рисунка, інвестиції підприємства мають свої особливості. Залежно від того, де вкладається капітал (в межах країни чи за кордоном), виокремлюють внутрішні (вітчизняні) і зовнішні (іноземні) інвестиції. Внутрішні і зовнішні інвестиції мають свої специфічні джерела інвестування.

Внутрішні інвестиції поділяються  на фінансові та реальні. Зовнішні —  на прямі і портфельні. [17]

Фінансові інвестиції — в умовах ринкової економіки найбільш поширена форма вкладення капіталу в розвиток економіки і придбання цінних паперів з метою одержання щорічного дивідендного доходу. За умови такого інвестувавня відбувається переміщення прав власності, котрі дають право на отримання нетрудових доходів. Про цінні папери та 'їх види вже йшлося в попередніх розділах. Слід тільки підкреслити, що капітал у вигляді цінних паперів називається ще фондовим, або фіктивним капіталом, оскільки він не є реальним багатством і не має дійсної вартості (на відміну від капіталу, вкладеного в різні сфери і галузі суспільного виробництва). Отже, фінансові інвестиції в основному використовуються для придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів. [17]

Реальні інвестиції — це капітальні (грошові) вкладення в різні сфери і галузі народного господарства (суспільного виробництва) з метою розширення й оновлення діючого виробництва, створення нових потужностей, які в кінцевому рахунку забезпечують потреби населення в продуктах і товарах, а вкладнику (інвестору) дають можливість одержати відповідні прибутки. Реальні інвестиції називають виробничими, частіше — капітальними вкладеннями. [12,17]

Прямі інвестиції — це вкладення капіталу за кордоном в спорудження певних об'єктів, вартість яких за величиною становить не менше 10 % вартості конкретного продукту, в який вкладаються кошти.

Зовнішніми джерелами інвестування є портфельні інвестиції,. Це закордонні інвестиції розміром до 10% вартості здійснюваного за їх допомогою капітального проекту. [12,17]

Постійний аналіз співвідношення прямих і портфельних інвестицій має  практичне значення для оцінювання загальних масштабів частки залучення  іноземного капіталу в сферу розвитку виробництва і інших напрямків  діяльності господарських суб'єктів. Це дуже важливо, оскільки іноземні інвестиції необхідно направляти в основному на розвиток і розширення виробничої сфери, що, по-перше, сприятиме розвитку власного виробництва і зменшення імпорту товарів, а по-друге, коли інвестиції вкладуться в виробництво, є гарантія отримання відповідних прибутків для погашення цих інвестицій і сплати за них відсотків.

У нинішніх умовах господарювання для  швидкого економічного розвитку необхідні  довгострокові інвестиції, які в  основному мають бути внутрішніми. У загальному інвестуванні економічної  сфери внутрідержавні інвестиції, як це показує світова практика, мають  становити 85—88% , а зовнішні інвестиції в цілому не більше 12—15% . [17]

Інформаційні  ресурси - сукупність внутрішньої і зовнішньої інформації, яка необхідна підприємству для досягнення поставленої мети й очікуваних результатів. [12]

Внутрішні інформаційні ресурси формуються в процесі здійснення господарської діяльності. Поділяються на: оперативну інформацію, облікову і планову. Основними джерелами внутрішньої інформації є дані управлінського і фінансового обліку підприємства, а також матеріали оперативного диспетчерського обліку.

Зовнішні інформаційні ресурси надходять на підприємство з різних джерел, у тому числі із законодавчих актів, постанов і рішень державних та місцевих органів влади, судових та інших органів правової системи, даних статистичних органів, газет, журналів, матеріалів науково-дослідних установ, вищих навчальних закладів та ін.

Управління  інформаційними  ресурсами  спрямоване на максимально ефективне використання внутрішньої та зовнішньої інформації для прийняття потрібних і своєчасних рішень, які забезпечують досягнення мети, вирішення конкретних оперативних, тактичних чи стратегічних завдань.

Інформаційні  ресурси формують основу для аналізу  господарської діяльності, розробки оперативних, поточних і стратегічних прогнозів та планів.

Наявність ресурсного потенціалу на підприємстві ще не свідчить про саму діяльність підприємства. Тільки сполучення всіх складових ресурсного потенціалу воєдино, а саме - поєднання засобів виробництва і праці за умов використання певних технологічних процесів, утворює виробничий потенціал підприємства. [12]

 

2. Теоретичні засади  визначення ефективності використання  ресурсного потенціалу

Ефективність ресурсного потенціалу, як економічна категорія, відображає економічні відносини, пов'язані з оптимальним використанням виробничих ресурсів, зниженням сукупних витрат живої праці з метою досягнення максимальних результатів, регламентуючи діяльність об'єктивно діючим законом економії робочого часу. [12]

Це означає, що мета господарської  діяльності повинна досягатися найменшими витратами суспільної праці та оптимальним використанням виробничих ресурсів.

Використання ресурсів характеризується їх витратами у процесі виробництва. Витрати ресурсів являють собою безперервний процес їх споживання, що відповідає безперервному процесу виробництва та споживання. На відміну від ресурсів, ресурсного потенціалу, які можуть бути визначені кількісно на певний момент часу, витрати ресурсів можна визначити тільки за досліджуваний період часу.

Витрати ресурсів, як економічна категорія, характеризують кількісні і якісні аспекти безперервного використання ресурсів у виробництві і споживанні у вигляді прямих витрат і витрат протягом певного періоду. [12,25]

Критерієм економічної  ефективності діяльності підприємства, з точки зору використання ресурсного потенціалу, є досягнення максимального результату при мінімальних затратах і раціональному використанні ресурсів (коефіцієнт ефективності (Ке):

Ке =

Оцінка ефективності ресурсного потенціалу підприємства повинна здійснюватись за такими принципами:

• зіставлення результатів виробництва із витратами чи використаними ресурсами;
• за єдиним народногосподарським критерієм;
• засобом системи показників, що відображають різноманітні 
  економічні процеси використання ресурсного потенціалу підприємства;
• взаємопов'язаність системи показників всіх рівнів управління 
  економікою;
• єдність форм і показників статистичного обліку і планування 
  економіки в цілому та ЇЇ окремих ланок. [12,29]

Показники економічної ефективності діяльності підприємства кількісно вимірюють  віддачу одиниці сукупних чи конкретних видів ресурсів

Принципи розробки системи показників економічної ефективності використання ресурсного потенціалу підприємства:

• повне відображення досягнутих результатів діяльності підприємства;
• кількісна оцінка показників;
• можливість розрахунку показників за даними системи обліку і 
  звітності;
• чіткість методичного підходу до розрахунку показників. [12]

Розрахунок показників ефективності використання ресурсного потенціалу підприємства базується на таких основних групах показників: ресурсоємності; ресурсовіддачі; економії ресурсів.

Ресурсоємність розраховують за формулою:

Р_с=

де С_р - загальна вартість ресурсів (чи їх витрат);

О_р - об'ємний показник кінцевого результату діяльності.

За цією формулою можуть бути розраховані  не тільки комплексна ресурсоємність, але і ряд інших показників, що характеризують ефективність використання трудових ресурсів (трудомісткість), засобів праці (фондоємність) і предметів праці (матеріалоємність).

Ресурсовіддачу розраховують за формулою:

Р_о=

Ефективність використання трудових ресурсів характеризується показниками продуктивності праці, засобів праці - фондовіддачі, предметів праці - матеріаловіддачі.

Щодо  трудових ресурсів, то враховуючи, що зростання продуктивності праці може відбуватися на основі реалізації організаційно-технічних заходів, тобто при мобілізації чинників її підвищення, цей можливий приріст розраховують за формулою:

де ∑іЕЧі — відносна сумарна економія чисельності працюючих при реалізації і-ї групи організаційно-технічних заходів, чол.;

Чз - чисельність працюючих, розрахована, виходячи із фактичної трудомісткості виробничої програми та базових норм виробітку, чол.

Крім зазначених вище формул розрахунків, ресурсовіддача може розраховуватись і за допомогою статистичної звітності (форма 2 "Звіт про фінансові результати") наступним чином. [12,29]

Чиста виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) (В_рч) - представляє собою виручку від реалізації продукції (робіт, послуг) без акцизів (А_с), податку на додану вартість (ПДВ) й інших відрахувань (В_ін):