Шпаргалка по "Нормированию труда"

1. Види трудової діяльності на підприємстві і їх характеристика.

Найбільшого поширення набули такі види поділу праці :

• технологічний - за однорідними видами робіт, їх галузевими ознаками (гірники, металурги, хіміки, машинобудівники, харчовики, текстильники, швейники та ін.);
• функціональний - за характером участі окремих груп трудівників у виробництві продукції на підприємстві (керівники, спеціалісти та інші службовці, робітники: основні, допоміжні, підсобні); він означає поділ всього комплексу робіт залежно від ролі та місця різних груп працівників у виробничому процесі;
• професійний - за вузькою спеціалізацією робітників у конкретному виробничому процесі цехів та дільниць (машиністи машин і устаткування, апаратники, токарі, слюсарі, технологи, конструктори, прядильники, кравці, шевці та ін.);
• кваліфікаційний - за складністю робіт, які виконує трудівник, ступенем опанування професією (для робітників воно закріплене у рівні тарифних розрядів, для керівників та службовців - у посадових категоріях).

2. Вплив НТР на підвищення ефективності виробництва на підприємстві

Значення нормування праці полягає в тому, що воно являє собою одну з найважливіших складових частин використання суспільної праці на рівні конкретних підприємств. Упровадження тут ефективного нормування дозволяє виявляти об'єктивні втрати робочого часу та достовірно встановлювати їх кількість, відшукувати наявні резерви збільшення продуктивності праці та підвищення ефективності виробництва, конструювати раціональний склад і структуру трудових процесів з більш повним використанням робочого часу. Це стає засадами розробки обґрунтованих планів виробництва і праці, визначення реальної потреби в кількісному та якісному складі працівників.

Отже, сучасне нормування праці, що переходить від недосконалого, ненаукового за підходами досвідно-статистичного нормування до застосування техніко-економічно та психофізіологічно обґрунтованих норм праці для всіх категорій працівників, стає міцною основою для планування чисельності працівників, доцільної їх розстановки, найбільш ефективного використання техніки і можливостей людей. Нормування праці дозволяє оцінити ефективність праці шляхом порівняння з нормами фактичних її витрат, зіставляти результати праці, продуктивність праці робітників різних професій, використати отримані знання для усунення збиткової внутрішньовиробничої чисельності робітників як форми неофіційного прихованого безробіття.

3. Трудові операції їх структура і їх класифікація

Трудова операція є часткою трудового процесу, яка здійснюється на робочому місці і охоплює всі послідовні технологічно однорідні дії робітника спрямовані на зміну форми, внутрішньої структури чи місцезнаходження предмета праці. Використання технологічних можливостей технічних засобів відбувається суто у конкретних трудових операціях.

Трудова операція – частка трудового процесу, яку виконує робітник на робочому місці за допомогою наявних засобів.

Найбільш поширена класифікація трудових операцій залежно від характеру технологічних операцій та форми організації праці:

• за внутрішньою сутністю (характером) виробничого процесу;
• за тривалістю виробничого процесу;
• за характером участі робітника у виконанні виробничого процесу;
• за чисельністю залучених робітників.

За характером технологічних процесів виділяють такі групи трудових операцій:

• механічні, пов'язані з головним цілеспрямованим впливом на перетворення предмета праці за допомогою механічних дій (зміна розмірів, форми, зовнішнього вигляду, складання, видобуток та ін.);
• фізико-хімічні, пов'язані з головним цілеспрямованим впливом на перетворення внутрішніх структури та якостей предмета праці фізико-хімічними і хімічними діями (теплові, дифузні, плавкі, термічні, електрохімічні, кристалізаційні, осаджуючі та ін.);
• транспортні процеси, зміст яких полягає у переміщенні предметів праці, та пов'язані з цим вантажно-розвантажувальні роботи;
• контрольні процеси, зміст яких - в іспиті та перевірці відповідності параметрів виготовлених виробів чи напівфабрикатів, напівпродуктів вимогам технічних умов, креслень, стандартів.

За тривалістю технологічних процесів виділяють такі трудові операції:

• перервні, специфіка яких полягає у чіткому розмежуванні робочої, допоміжних та побічних стадій виробничої дії, виконання яких потребує перерви у продуктивній праці робітника при виконанні виробничого завдання;
• циклічні, специфіка яких полягає у регламентуванні роботи машини, апарата, установки, складу та тривалості виконання робіт, що створюють конкретний виробничий процес; повторюваність циклічних операцій протягом робочої зміни може коливатися у широких межах; робітник виконує ручні роботи у суворо встановлених регламентом частках виробничого циклічного процесу (як правило, це допоміжні роботи);
• безперервні, специфіка яких полягає у паралельному виконанні робітником основних виробничих та допоміжних дій в обсязі, передбаченому виробничим завданням; це дає змогу не переривати процес цільового перетворення предмета праці у запланований виріб.

За характером участі робітника у виконанні виробничого процесу виділяють:

• ручні операції, що здійснюються повністю вручну чи за допомогою ручного інструмента; такі процеси потребують, як правило, значних фізичних зусиль, тому їх механізація та автоматизація - першочергові;
• машинно-ручні операції - такі, де робота виконується механізмом, машиною, а робітник безпосередньо, вручну керує цією машиною чи механізмом та паралельно виконує ручні елементи робіт, присутні як в основних, так і в допоміжних операціях;
• машинні операції - такі, в яких основні технологічні перетворення сировини, матеріалів, напівфабрикатів виконує машина, а допоміжні роботи виконує робітник вручну чи за допомогою ручного інструмента;
• автоматизовані операції - ті ж машинні процеси, але керування машинами, установками відбувається автоматично; робітник лише спостерігає за якісним і безпечним веденням процесу;
• апаратурні операції протікають у спеціальних апаратах, реакторах, посудинах, ваннах і тому подібних ємкостях для перетворення сировини, матеріалу, напівпродукту у необхідний виріб; робітник спостерігає за технікою та регулює її роботу.

За чисельністю виконавців залежно від форми організації праці при виконанні виробничого процесу трудові операції бувають:

- індивідуальними, які виконує один робітник,

- груповими, бригадними, які виконує група робітників

Структура:

Трудовий прийом (комплекс трудових прийомів) є часткою трудової операції, що являє собою завершену сукупність дій робітника, які характеризуються певним цільовим призначенням та незмінністю визначених факторів.

Трудовий прийом – частка трудової операції з певним цільовим призначенням сукупності дій робітника в межах конкретного робочого місця.

Трудова дія - це елемент трудового прийому сукупність дій робітника, необхідних для виконання частини трудового прийому.

Трудова дія - це елемент трудового прийому, необхідний для виконання однієї з його частин.

Трудовий рух - однократне переміщення робочих органів людини (рук, ніг, пальців, тулуба, очей) з одного положення в інше при виконанні трудової дії. Трудовий рух є найпростішим та неподільним елементом трудового процесу.

Трудовий рух – однократне переміщення рук, ніг, пальців, тулуба, очей.

Між трудовими рухами є фіксажні точки, тобто зовнішні чіткі позначення, що свідчать про початок чи закінчення трудового руху.

Фіксажна точка – зовнішнє позначення відокремлення одного трудового руху від наступного.

4. Принципи ефективності праці.

Науково обґрунтоване технічне нормування праці вимагає додержання певних принципів ефективності трудових процесів. Вони такі

• принцип паралельності, суть якого в забезпеченні одночасної роботи людини і машини, одночасної участі в трудовому процесі обох рук, а іноді й ніг. Це скорочує виконання виробничого завдання, сприяє підвищенню продуктивності праці;
• принцип економії рухів потребує вилучення зайвих рухів з комплексу трудового прийому, трудових дій, встановлення раціонального складу трудової операції в цілому;
• принцип безперервності полягає у необхідності такої організації виконання виробничого завдання, яка забезпечує відсутність істотних пауз між окремими рухами, трудовими діями, трудовими прийомами;
• принцип синхронності найбільше стосується колективно здійснюваних процесів і пов'язаний з необхідністю забезпечення синхронної роботи членів бригади в ручних, машинно-ручних, механізованих та автоматизованих процесах;
• принцип планового та запобіжного обслуговування робочих місць полягає у необхідності узгодженого в часі встановлення суворого регламенту виконання основних та допоміжних робіт, пов'язаних з обслуговуванням робочого місця, здебільшого пере несення допоміжних робіт на міжзмінні перерви та неробочі дні;
• принцип сприятливої робочої пози працівника і траєкторій його рухів обумовлений фізіологічною складовою виробничого процесу і спрямований на таку конструкцію робочого місця, яка дозволяла б робітнику додержуватись раціональної робочої пози при виконанні виробничого завдання;
• принцип відповідності робітника тій роботи, що він виконує, потребує підбору і розстановки робітників таким чином, щоб їх професійно-кваліфікаційні характеристики відповідали якісному змістові закріпленої за ними праці, а за необхідності - відповідного підвищення кваліфікації або професійної перепідготовки персоналу;
• принцип оптимальної інтенсивності праці робітника полягає у необхідності дотримання психофізіологічних і соціально-економічних меж поділу праці та її кооперування для досягнення високої продуктивності при економних витратах фізичної та психічної енергії людини;
• принцип оптимальної інтенсивності роботи устаткування та механічних інструментів пов'язаний з необхідністю впровадження такого режиму роботи виробничих потужностей, який відповідав би найповнішому їх завантаженню та синхронізації роботи із суміжними ланками виробництва.

Виконання принципів ефективності трудових процесів вимагає оптимального за побудовою робочого місця, вивчення якого має важливе значення в нормуванні праці.

5. Класифікація робочих місць за технічним рівнем

• для ручної праці, коли один або кілька робітників виконують операції за допомогою різних ручних засобів праці, ручного інструменту;
• для механізовано-ручної праці, коли робітники застосовують разом з машинами також і різні ручні засоби праці, ручний інструмент;
• для механізованої праці, коли трудовий процес відбувається за допомогою машин;
• для напівавтоматизованої праці, коли трудовий процес відбувається за допомогою не дуже досконалих, частково або напівавтоматизованих машин, апаратів, установок, верстатів, робота з якими вимагає систематичного застосування значних обсягів ручної праці;
• дня автоматизованої праці, коли робітники застосовують автоматизовані машини, апарати, установки, верстати;
• для ( роботизованої, програмованої, комп'ютеризованої праці, коли трудовий процес складається головним чином з програмування та спостереження за технологічним устаткуванням, оснащеним засобами роботизації, числового програмного управління, комп'ютерною технікою.

6. Виробничий процес і його характеристика.

Виробничий процес є сукупністю технологічних і трудових дій, спрямованих на сировину, матеріали, напівфабрикати для отримання готової продукції.

Виробничий процес має два боки: технологічний і трудовий. Технологічний бік проявляється у заздалегідь розробленому технологічному порядку перетворення предметів праці у готову продукцію - тобто реалізується у технічному процесі, який зовні обладнаний низкою технологічних машин, устаткування, технічних засобів та інструментів.

Технологічний процес – процес перетворення сировини, матеріалів, напівфабрикатів оформлений низкою спеціальних технологічних засобів виробництва, у готову продукцію.

Трудовий процес – процес впливу живої праці на предмет праці за допомогою спеціальних технічних і технологічних засобів виробництва.

Технологічний процес послідовно можна розкласти на низку дрібніших складових. Так, вироблення сучасної, технічно складної, високоякісної продукції поділяється на ряд досить великих, внутрішньо однорідних технологічно-виробничих комплексів: заготівельні, технологічно-обробні, складальні, транспортні, обслуговуючі, допоміжні тощо. Організаційно кожний з технологічних комплексів на підприємстві оформлюється як виробництво, стадія, цех.