Автор работы: Пользователь скрыл имя, 19 Января 2013 в 23:05, шпаргалка
1. Види трудової діяльності на підприємстві і їх характеристика.
2. Вплив НТР на підвищення ефективності виробництва на підприємстві
...
24. Нормування шліфувальних робіт
25. Заходи по скороченню втрат робочого часу при аналізі фотографії робочого дня
У свою чергу кожний технологічно виробничий комплекс складається з окремих робочих технологічних процесів, для яких, як правило, призначені конкретні машини, технологічне устаткування, установки, апарати тощо; в них (чи за їх допомогою) і відбуваються всі наперед заплановані фізичні, хімічні, природні, кліматичні та інші перетворення сировини, матеріалів, напівфабрикатів у готову продукцію.
Робочі технологічні процеси складаються з окремих виробничих операцій, які чітко окреслені єдністю предмета праці, засобів праці, носієм праці та робочим місцем.
7. Класифікація робочих місць за типами виробництва
8. Ефективні параметри робочого місця
Кожне робоче місце має певні характеристики, серед яких головні: оснащеність, спланованість, технічна озброєність, форма обслуговування, умови праці та перебіг трудового процесу в цілому
Головні характеристики робочих місць:
Оснащеність робочого місця залежить від його спеціалізації, виду обробки предмета праці та характеру виробничого процесу, рівня технічного розвитку, загального стану засобів виробництва, складності технології, організації та культури виробництва.
Спланованість робочого місця повинна враховувати фізіологічні особливості людини й забезпечувати таку організацію трудового процесу, яка повністю виключала б зайві рухи та зайве напруження. Для того, щоб створити робітнику необхідні для високопродуктивної праці умови, робоче місце має бути оснащене всіма необхідними засобами праці, склад яких визначають єдність призначення робочого місця, масштаби виробництва, ступінь спеціалізації праці та рівень її технічної озброєності.
Технічна озброєність робочого місця включає в себе:
Чим більш спеціалізоване виробництво, тим більше можливостей пристосувати кожне робоче місце до конкретної роботи, операції, створити робітнику найсприятливіші умови праці, з урахуванням загальних виробничих, організаційних та фізіологічних вимог.
Організація робочого місця - це система заздалегідь розроблених заходів найбільш ефективного (відповідно до специфіки робочого місця) оснащення, технічного озброєння, спланованості, обслуговування та створення сприятливих умов праці.
9. Показники працездатності робітника протягом робочого періоду
Зміни працездатності протягом робочої зміни, доби, тижня називають динамікою працездатності. Параметри кривої працездатності є критеріями для об'єктивної оцінки напруженості праці, необхідності встановлення перерв, конкретного їх часу і тривалості протягом зміни, визначення найбільш науково обґрунтованої організації праці. На кривій працездатності протягом робочої зміни чітко видно й різні стадії працездатності (рис. 2.18), тобто:
- періоди входження в роботу (відрізки 1);
Зміна рівня працездатності відбувається також протягом доби (що відображає добові цикли фізіологічних процесів людини) та протягом тижня (що відображає напруженість щоденної праці до вихідних днів). Динаміку працездатності протягом доби та робочого тижня наведено на рис. 2.19 і 2.20 [41].
Наявність усіх цих змін працездатності при науково обґрунтованому встановленні норм праці вимагає закладати в норми так звані регламентовані перерви, окрім перерви на обід (тривалість яких входить до тривалості робочої зміни). Необхідність і доцільність введення їх за рахунок робочої зміни підтверджують фізіологічні дослідження та спостереження за змінами погодинного виробітку робітників (обсяги виробленої продукції безпосередньо залежать від рівня працездатності людини).
Чим вищий темп і монотонніша робота, чим несприятливіші умови праці, чим вища безпосередня фізична завантаженість на працівника, тим довшими й частішими мають бути регламентовані перерви. Невеликі й часті відпочинки дозволяють зняти частину втоми, відновити працездатність та продуктивність праці до середнього рівня. Регламентовані перерви можуть бути використані як для пасивного, так і для активного відпочинку (наприклад, виробничої фізкультури). Активний відпочинок потрібен робітнику тим більше, чим постійніша його робоча поза, особливо при сидячій праці.
Коливання працездатності протягом робочої зміни, доби та робочого тижня слід обов'язково враховувати при виборі місця й часу спостереження за трудовим процесом. Для цього найбільш прийнятні години в середині зміни, у денних та ранкових змінах середніх днів робочого тижня.
10. Характеристика часу роботи машини і устаткування
Класифікація робочого часу використання машини (устаткування, апаратів, верстатів і т. ін.) має на меті виявити, наскільки повно вони використовуються для обґрунтування норм праці.
Час використання машини, апарата, устаткування
Час роботи машини, устаткування - це період, протягом якого вона (воно) знаходиться в дії. Цей час чітко поділяється на періоди роботи та нероботи (бездіяльності). При цьому не має значення, чи зайнятий паралельною роботою робітник, чи його навіть немає на робочому місці, бо обладнання, машини, апарати можуть працювати в автоматичному режимі. Внаслідок того, що машини, апарати верстати та інше устаткування призначені для технологічних процесів, спосіб їх роботи може бути різним. Це знаходить відображення і в класифікаційному групуванні відрізків часу, притаманних як роботі, так і нероботі (тобто перервам).
Час роботи устаткування являє собою період часу, протягом якого устаткування знаходиться в дії. Але у зв'язку з тим, що можливі випадки роботи машини, не передбачені виробничим завданням, то слід виділити роботу, яка пов'язана тільки з його виконанням.
Час роботи з виконання виробничого завдання - це час, протягом якого на машині, устаткуванні, верстаті здійснюється передбачений завданням технологічний процес. Залежно від типу устаткування ця робота може складатися з процесу обробки та допоміжних дій (рис. 3.5), з робочого і холостого ходу (рис. 3.6), з часу завантаження агрегату, який, в свою чергу, складається з часу ефективної роботи (робочого ходу) та холостого ходу (рис. 3.7).
Час робочого ходу - це період, протягом якого устаткування знаходиться в дії і на ньому виконується основна робота, для якої воно призначене.
Час холостого ходу - це такий період у роботі устаткування, протягом якого основна робота на ньому не виконується, тому що йде підготовка до здійснення робочого ходу.
Час ефективної роботи - це сумарний час, що витрачається на рух механізму (машини) при безпосередній його дії на об'єкт праці та супутні рухи допоміжного характеру, спрямовані на виконання даної роботи.
Час роботи, не передбаченої виробничим завданням,- це час непродуктивної та випадкової роботи, не потрібної для виконання основної роботи.
До часу основної роботи належить такий час ефективної роботи, який витрачається на дії, спрямовані на безпосередні зміни стану, форми, розмірів або положення предмета праці в просторі (залежно від того, що є кінцевою метою даного процесу).
Основний час може бути машинним (апаратурним) чи машинно-ручним.
Машинний час - це період автоматичної роботи устаткування, машини без втручання робітника-спостерігача.
Машинно-ручний час - період, коли машина виконує роботу при безпосередній зайнятості робітника її керуванням та регулюванням технологічного процесу.
Час допоміжної роботи машини, механізму, устаткування - це період ефективної роботи, що витрачається в ході робочого процесу на приведення у стан готовності або виведення з нього того чи іншого робочого органу перед здійсненням основної роботи та після її завершення. Допоміжний час витрачається на дії, необхідні для виконання основної роботи, що не перекриває машинний час.
Сума основного та допоміжного часу становить оперативний час. Він, у свою чергу, може бути поділений на машинно-вільний час та час роботи за участю робітника.
Час перерв - це період бездіяльності механізму, устаткування з тих чи інших причин. Перерви в роботі можуть бути регламентованими та нерегламентованими.
Час регламентованих перерв - це період перерв, пов'язаних з підготуванням устаткування до роботи та з обслуговуванням робочого місця, що передбачені технологією й організацією виробничого процесу, а також перерви на відпочинок і особисті потреби робітника.
Час нерегламентованих перерв - це період перерв, викликаних порушеннями виробничого процесу або трудової дисципліни. Порушення виробничого процесу можуть бути пов'язані з відсутністю енергії, води, пари, газу, тепла, палива, невідповідною кондицією технологічних параметрів, а також аваріями та незапланованими ремонтами під час ліквідації їх наслідків.
Час використання апаратів поділяють на технологічний час і час перерв (рис. 3.8).
Час використання устаткування, машин, апаратів диференціюють на нормований та ненормований.
До нормованих витрат часу належить час роботи, безпосередньо пов'язаний з виконанням виробничого завдання, та час тих перерв, що пов'язані з підготовкою до обслуговування устаткування, машин, апаратів, які передбачені технологією та організацією виробничого процесу, а також час на відпочинок та особисті потреби робітника.
До витрат часу, які не нормують, належать періоди непродуктивної роботи, випадкової роботи, а також перерви, що викликані порушеннями нормального ходу виробничого процесу та порушеннями трудової дисципліни.
Слід зазначити, що чим гірша організація виробництва та праці на підприємстві, тим більші втрати часу у використанні устаткування, машин, апаратів, і тим більш актуальним буде впровадження науково обґрунтованих норм праці.
11. Час роботи становлять:
12 - Фотографія робочого процесу.
Фотографія виробничого процесу - це одночасне вивчення затрат робочого часу виконавців, часу використання устаткування і режимів його роботи. Спостереження може виконуватися двома спостерігачами: один спостерігає за робітниками, другий - за устаткуванням, тобто двостороннє спостереження. Основне завдання його полягає у встановленні чіткої взаємодії людей і устаткування, розробці детальних професійних інструкцій та карт організації праці.
Такий вид спостереження потребує значної спеціальної підготовки спостерігача, який повинен добре знати, якою мірою існуюча організація праці відповідає проектній. Опрацювання даних спостереження ведеться окремо відносно до робітника і устаткування. Під час аналізу важливо виявити взаємозв'язок затрат робочого часу (результатів праці оператора).
13. Етапи проведення фотографи робочого процесу:
2. Фотографія робочого процесу застосовується при вивченні, як правило, апаратурних процесів термічних, ливарних, гальванічних, кристалізаційних, відсаджувальних та ін. Фотографія робочого процесу є одночасним спостереженням у часі за технологічним процесом і діяльністю робітників за витратами робочого часу робітників з нагляду та обслуговування відповідних технологічних агрегатів, апаратів. Це метод двостороннього спостереження; він поділяється на такі ж етапи, як і фотографія робочого часу виконавця, але з відповідними доповненнями.
Фотографія робочого процесу складніша, ніж фотографія робочого часу виконавця, тому що потребує значно більшого обсягу фіксації параметрів. Крім того, певні труднощі створює необхідність паралельного порівняння використання устаткування з доцільністю тих чи інших витрат часу працівників. Але ефективність фотографії робочого процесу значно більша, оскільки дозволяє вдосконалити первинне у виробництві - технологічний процес.
На етапі підготовки до спостереження слід забезпечити найбільш глибоке, детальне, всебічне вивчення технологічного процесу в цілому та специфічних особливостей роботи тих конкретних апаратів, агрегатів, за якими вестиметься спостереження. Це включає попереднє вивчення технологічних регламентів, інструкцій, детальний опис технологічного процесу, обладнання, способів його вимірювання та контролю, визначення санітарно-гігієнічних характеристик робочого місця, кількісного та соціально-професійного складу робочої бригади, кількісних та якісних характеристик виробленої за зміну продукції, головних факторів, що впливають на ефективність праці робітників.