Статистичний аналіз ринку продукції птахівництва в Сумській області

Міністерство  аграрної політики України

Сумський  національний аграрний університет 
 

кафедра статистики, АГД та маркетингу 

Курсова робота

з дисципліни «Статистика»

на тему:

«Статистичний аналіз ринку продукції птахівництва в Сумській області» 

                                                                                                Виконала: студентка 2 курсу

                                                                                         факультету економіки та

                                                                          підприємництва

                                                                                          спеціальності Маркетинг 

                                                                           група МАР 0701

                                                                         Чичикало О.М.     

                                                                               Керівник: к.е.н, доц.

                                                                   Муштай В.А.  
 
 

Суми 2008

Зміст 

            Вступ 

     

1. Теоретичні  основи статистичних досліджень в тваринницькій  галузі сільського господарства
1. Статистика сільськогосподарської діяльності і птахівництва зокрема

1.2.     Сучасний стан галузі птахівництва України 

     

2. Статистичний аналіз сучасного стану галузі птахівництва на Сумщині

2.1.Коротка соціально-економічна характеристика Сумщини

2.2. Статистичний аналіз галузі птахівництва Сумщини

2.3. Статистичний  аналіз ринку продукції птахівництва 
 

3. Шляхи покращення сучасної ситуації в галузі птахівництва Сумської області

 

           Висновки та пропозиції

Джерела використаної літератури 

Додатки  
 
 
 
 
 
 
 
 

      Вступ

     Птахівництво - галузь сільськогосподарського виробництва, основним завданням якої є розведення, вирощування, утримання, годівля птиці, застосування механізації, автоматизації, проведення ветеринарної профілактики з метою одержання продукції птахівництва. Птахівництво є найбільш скороспілою галуззю тваринництва, яка при порівняно незначних затратах праці й кормів дає за короткий час високоякісну продукцію (доросла птиця, молодняк птиці, інкубаційні та харчові яйця, продукти забою та переробки, пух та пір'я, тощо), що широко використовується не тільки в харчовій промисловості, а й у парфумерній, мікробіологічній промисловості та медицині.

     Птахівництво було здавна широко розвинене на всіх укр. землях, особливо в Галичині, на Правобережжі й на Кубані; плекали курей, гусей, качок та індиків. Свійська птиця до колективізації давала добрі прибутки селянам, зокрема тому, що її легко було збувати, а тримати могло й найбідніше господарство. Перед першою світовою війною в Україні годували бл. 70 млн, по війні до 50 млн свійських птахів. Хоч годівля була екстенсивна, проте продукти птахівництва — гол. яйця, а великою мірою і м'ясо та пір'я, були важливим продуктом вивозу, бо селяни їх мало споживали. Перед першою світовою війною з 9 укр. губ. щороку за кордон вивозили бл. 70 млн яєць, що становило майже пол. вивозу з усієї Рос. Імперії. З Галичини у 1929 — 30 pp. вивезено 30 000 т яєць.

     Також після заведення колективізації плекання свійської птиці є гол. в руках особистих присадибних господарств населення, яким належить в УРСР (1971) 63'% всієї свійської птиці і 62% продукції яєць. Щораз більше значення у розвитку птахівництва мають великі колгоспні й радгоспні птахоферми, які спеціялізуються на вирощуванні певного виду птахів; у околицях великих м. і в пром. районах існують спєціялізовані птахорадгоспи і птахофабрики. Велику ролю у розвитку птахівництва відограють інкубаторно-птахівничі станції. Але постійна нестача кормів гальмує розвиток птахівництва. Потреби населення у продуктах птахівництва ще далеко не задоволені. В цьому і полягає актуальність обраної для курсового дослідження теми.

      Метою даної курсової роботи є проаналізувати ринок продукції птахівництва в Сумській області і запропонувати шляхи покращення ситуації.

     Період  дослідження складає 5 років, а саме з 2003-2007 роки.

     Основними джерелами інформації слугували статистичні збірники України за 2003-2007 роки, періодична література, матеріали конференцій, а також методична та наукова література.

     При написанні даної роботи була використана  ціла сукупність методів, способів та прийомів наукового дослідження та пізнання,  які включали в себе як загальні,  такі як матеріалістичний, порівняльний, історичний,  так і спеціальні, наприклад, метод статистичного аналізу, обробка літературних джерел, а також метод відображення результатів наукових досліджень у графічній та табличній формі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.Теоретичні основи статистичних досліджень в тваринницькій галузі сільського господарства.

1.1. Статистика сільськогосподарської діяльності і птахівництва зокрема

       Тваринництво  — одна з основних галузей сільськогосподарського виробництва, яка займається розведенням  худоби, птиці та інших тварин. Воно забезпечує населення високоякісними продуктами харчування, частка яких в раціоні людини становить близько 35 % загальної калорійності і більш як 60 % потреби білка. Крім того, ця галузь є джерелом для одержання промислової і лікарської сировини. Частка продукції тваринництва у валовій продукції сільського господарства України становить близько 50 %.

       Основними напрямами розвитку тваринництва є  його інтенсифікація па основі прискореного розвитку кормовиробництва, поліпшення 
породного складу і підвищення племінних якостей тварин, впровадження нових форм господарювання і організації виробництва, поглиблення спеціалізації і досягнення оптимальної концентрації поголів’я 
тварин, освоєння інтенсивних технологій і передового досвіду їх утримання, поліпшення зоотехнічної роботи і ветеринарного обслуговування тварин, забезпечення екологічної чистоти навколишнього середовища. 

            В успішному розвитку тваринництва важливу роль відіграє статистика, яка повинна всебічно і об'єктивно відображати стан і розвиток цієї галузі. Стан і розвиток тваринництва вона вивчає за допомогою системи статистичних показників, яка включає показники наявності, складу і розміщення тварин, відтворення і руху худоби, продуктивності тварин, виходу валової і товарної продукції тваринництва. Велике значення для характеристики розбіжностей у рівні розвитку тваринництва мають показники інтенсифікації виробництва: споживання і якість кормів, наявність основних виробничих фондів і енергетичних потужностей, рівень механізації виробничих процесів, забезпеченість кваліфікованими кадрами, форми та якість зоотехнічних і ветеринарних заходів тощо. За допомогою цих показників можна виявити резерви збільшення виробництва продукції і підвищення ефективності галузі, визначити оптимальні співвідношення між кількістю і продуктивністю тварин, своєчасно виявити і запобігти можливим диспропорціям між кількістю тварин, трудовими і матеріальними ресурсами.

       Особливу  увагу в умовах реформування економічних  відносин і переходу до багатоукладної ринкової економіки слід приділити вивченню різноманітних форм господарювання, розвитку орендних, підрядних, кооперативних, акціонерних відносин. В цих умовах статистичний аналіз тваринництва має бути спрямований на удосконалення економічного механізму господарювання, зміцнення госпрозрахунку, впровадження досягнень науково-технічного прогресу і передового досвіду, формування у працівників галузі навичок економічною мислення. Особливістю розвитку тваринництва як галузі сільського господарства є порівняно значна частка фермерських і особистих підсобних господарств населення у виробництві молока, м'яса та інших видів продукції. Це зумовлює потребу у статистичному дослідженні сучасних тенденцій змін поголів'я худоби і обсягів виробництва продукції в цих господарствах.

       Статистика  вивчає стан і розвиток тваринництва за категоріями господарств, адміністративними та економічними районами, сільськогосподарськими зонами і підзонами, а також за виробничими типами господарств. Статистичні показники в тваринництві характеризуються абсолютними моментними (поголів'я худоби на відповідну дату) та інтервальними рівнями (виробництво продукції, загальні витрати кормів за відповідний період тощо), а також відносними величинами (структура стада, щільність худоби, продуктивність тварин, показники динаміки   тощо).

       Діяльність  керівників й спеціалістів тваринницьких галузей та підрозділів пов'язана із збиранням, розробкою і аналізом статистичних матеріалів. Щоб кваліфіковано управляти виробництвом, потрібно мати інформацію про трудові і виробничо-технічні ресурси тваринницьких ферм і комплексів, відомості про хід виробничих процесів і досягнуті результати, а також знати способи розробки та аналізу інформації.

       Залежмо від завдань і умов виробництва  керівники та спеціалісти галузі частіше вивчають внутрішньогосподарські сукупності і явища. Наприклад, об'єктом їх спостереження можуть бути результати бонітування сільськогосподарських тварин, підсумки діяльності трудових колективів, дані про використання виробничих потужностей тощо. Для прийняття дійових управлінських рішень, спрямованих на поліпшення виробничої діяльності тваринницьких ферм і комплексів, а також окремих трудових колективів, слід систематично вивчати внутрішньогосподарські сукупності, своєчасно виявляти відхилення від планових завдань, вживати заходів для забезпечення нормального ходу господарських процесів, запобігати порушенню ритму виробництва. Об'єктивна оцінка умов і результатів діяльності у тваринництві, для якого характерна складна система виробничих взаємозв'язків, потребує правильного використання статистичних методів аналізу. . За межами підприємства керівники і спеціалісти повинні стежити за рівнем та динамікою цін на сільськогосподарську продукцію, знати кон'юнктуру ринку, контролювати міжгосподарські договірні зв'язки, що також пов'язано з використанням системи статистичних показників і методів їх аналізу.

       В процесі удосконалення управління виробництвом на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції створюються науково-виробничі тваринницькі об'єднання та системи. В цих умовах спеціалістам часто доводиться досліджувати ефективність різних зоотехнічних і ветеринарних заходів. За допомогою методів статистичної обробки можна дати кількісну характеристику дослідним даним і зробити висновок про вірогідність результатів дослідження.

       Статистичне спостереження у тваринництві здійснюють органи державної статистики разом з керівниками і спеціалістами сільськогосподарських підприємств, складаючи і збираючи статистичну звітність, проводячи переписи і спеціальні обстеження. Основними джерелами відомостей про стан і розвиток тваринництва є щомісячні та річні статистичні звіти про стан тваринництва (ф. № 24-сг), Місячний звіт про стан тваринництва містить інформацію (наростаючим підсумком з початку року) про реалізацію на забій окремих видів худоби і птиці, виробництво коров'ячого молока і курячих яєць, купівлю у населення та продаж населенню худоби і птиці, надходження приплоду, загибель тварин, а також наявність тварин за видами і птиці на звітну дату. За стійловий період наводяться дані про наявність кормів (у кормових одиницях) і надходження куплених концентрованих кормів.

       У звітах на 1 квітня, 1 липня, 1 жовтня і 1 січня, крім того, наводяться відомості про виробництво (вирощування) м'ясної продукції та кількість кормо-днів перебування тварин на вирощуванні і відгодівлі за окремими видами, а також настриг вовни і закупівлю її у населення за договорами.

       Річний  звіт про стан тваринництва містить  дані про виробництво і реалізацію продукції тваринництва за рік, рух поголів'я і його наявність за статево-віковими групами на кінець року, відгодівлю тварин, ресурси і використання шкіряної та хутрової сировини.

       Для того щоб мати повні дані про кількість  тварин, органи державної статистики щороку, починаючи з 1935 р., здійснюють переписи (або обліки) худоби. Основним завданням перепису (обліку) худоби є встановлення загальної кількості тварин на території країни станом на 1 січня кожного року.

       Одним з основних показників є валове виробництво  продукції, зокрема яєць і м’яса  птиці.

       У валове виробництво яєць включають зібрані за відповідний період яйця від усіх видів домашньої птиці. Середню несучість птиці визначають як відношення валового збору яєць за досліджуваний період (крім яєць, одержаних від молодняка птиці) до середньої кількості несучок. Показники несучості обчислюють за видами птиці (кури, гуси, качки, індики і т. д.), виробничим напрямом птахівництва (маточне стадо, товарне птахівництво), а також за способами утримання птиці (кліткове, вигульне і т. д.).