Техніко – технологічна база, управління технічним розвитком підприємств за сучасних умов

 

Коефіцієнти К_в і К_о визначаються за формулами:

	Кв = Фп / Фк;	(3)
	Ко = Фн / Фп = Фн / (Фп + Фн – Фв),	(4)

де  Ф_н, Ф_к – вартість основних фондів відповідно на початок і на кінець аналізованого періоду, тис. грн.;

Ф_н, Ф_в – вартість основних фондів відповідно тих. що введені, тобто нові, й тих, що вибули, протягом аналізованого періоду, тис. грн.

Залежно від потрібного для свого здійснення обсягу капіталовкладень та їх спрямування названі вище мала, середня й повна реконструкція характеризуються таким чином.

Мала (або часткова) реконструкція характеризується невеликими капіталовкладеннями, спрямованими в основному на заміну морально й фізично застарілих засобів праці (як правило, в основному виробництві) та на несуттєве перепланування діючих будівель і споруд.

Середня реконструкція пов'язана зі значними (однак, меншими ніж при повній реконструкції) капіталовкладеннями, спрямованими на збільшення основних виробничих фондів основного і допоміжного виробництва підприємства, комплексну механізацію й автоматизацію виробничих процесів, значне перепланування існуючих будівель і споруд.

Повна (або комплексна) реконструкція потребує спрямування великих капіталовкладень на корінне оновлення засобів праці та удосконалення технологічних процесів. При незначному збільшенні (в разі потреби в цьому) існуючих виробничих площ регулюються (заново встановлюються або відновлюються) необхідні пропорції між основним виробництвом та допоміжними й обслуговуючими підрозділами.

При здійсненні практичної роботи по оновленню й удосконаленню  ТТБ підприємства віддають перевагу малій та середній реконструкції, що зумовлено такими основними причинами.

По-перше, спрямування капіталовкладень на малу й середню реконструкцію дозволяє підприємству докорінно чином перебудувати ТТБ в напрямку її удосконалення за більш короткий час і завдяки цьому швидше одержати економічний ефект.

Так, затрати на малу реконструкцію скуповуються не довше, ніж за півроку. При середній реконструкції термін окупності затрат – до одного року. При повній реконструкції термін окупності затрат складає в середньому більше трьох років.

По-друге, вивчення проектів реконструкції промислових підприємств, а також досвіду проведення реконструктивних робіт показує, що основні показники діяльності поліпшуються після всіх видів реконструкції, однак у найбільшій мірі – після малої і середньої реконструкції. Отже, повну (комплексну) реконструкцію слід проводити лише в тих випадках, коли вона конче необхідна й обійтись без неї ніяк не можна.

Відмінна особливість технічного переозброєння полягає в тому, що приданій формі відтворення основних виробничих фондів оновлюється лише їх активна частина. В процесі технічного переозброєння впроваджуються нова техніка й технологія, механізація й автоматизація виробничих процесів, проводиться модернізація обладнання й технічне удосконалення інших складових основних виробничих фондів. Заходи з технічного переозброєння розробляються щорічно, а їх реалізація здійснюється згідно плану технічного розвитку підприємства.

Оновлення парку машин  і обладнання при технічному переозброєнні  проводиться без збільшення виробничих площ і при скороченні чисельності  працівників. Отже, індекси зміни виробничих площ (І_вп) та чисельності працівників (І_чп) при характеристиці технічного переозброєння виступають як обмеження, тобто [5]:

Івп = П1 / П0 = 1; Ічп = Ч1 / Ч0 ≤ 1;

(5)

де  П₀, П₁ – виробнича площа відповідно до і після проведення технічного переозброєння, м²;

Ч₁, Ч₀, – чисельність працівників відповідно до і після проведення технічного переозброєння, чол.

У процесі технічного переозброєння можливе часткове перевлаштування побутових, складських і виробничих приміщень. Наприклад, при впровадженні автоматичної потокової лінії часто потрібно провести перепланування цеху. Тому незначні роботи по оновленню пасивної частини ОВФ при технічному переозброєнні можливі.

Залежно від масштабів  оновлення активної частини ОВФ  можуть бути виділені три види технічного переозброєння виробництва, кожному з яких відповідають певні величини коефіцієнта вибуття й коефіцієнта оновлення.

При малому технічному переозброєнні проводяться модернізація діючої техніки, заміна невеликої частини застарілого обладнання, у виробництво впроваджується невелика кількість нового обладнання. Мале технічне переозброєння характеризується коефіцієнтом вибуття до 0,2 і коефіцієнтом оновлення від 0,1 до 0,3. Коефіцієнт оновлення, як правило, повинен перевищувати коефіцієнт вибуття. Це пояснюється тим, що вартість ОВФ, які вводяться, перевищує вартість замінюваних ними морально і фізично застарілих ОВФ, що виводяться з експлуатації.

При середньому технічному переозброєнні проводиться механізація й автоматизація процесу виробництва, впроваджується прогресивне обладнання, замінюються групи фізично і морально застарілого обладнання. Коефіцієнт вибуття при цьому знаходиться в межах від 0,2 до 0,4, а коефіцієнт оновлення – від 0,3 до 0,5.

При повному  технічному переозброєнні проводиться комплексне оновлення переважної частини парку обладнання, що, звичайно, зумовлюється високою фізичною і моральною зношеністю обладнання або переходом на принципово нову технологію виготовлення продукції. При цьому коефіцієнт вибуття складає від 0,4 до 0,6, а коефіцієнт оновлення – від 0,5 до 0,7.

Приріст виробничих потужностей  підприємств в результаті технічного переозброєння досягається шляхом зниження машиномісткості виготовлюваної продукції. Збільшення частки нового, досконалішого обладнання забезпечує скорочення виробничого циклу і на цій основі - зниження машиномісткості виготовлення виробів, а в кінцевому результаті – зростання виробничої потужності підприємства при наявних у нього виробничих площах (без розширення останніх).

Поряд з оновленням верстатного парку при здійсненні технічного переозброєння необхідно проводити модернізацію обладнання, причому її не слід розглядати як вимушений захід, зумовлений дефіцитом нового обладнання, необхідного для заміни фізично та морально застарілого. Модернізація є постійним фактором удосконалення ТТБ підприємств та нарощування їх виробничих потужностей. Однак вдаючись до модернізації, необхідно обґрунтовувати вибір її об'єктів. Проведення модернізації слід вважати ефективним, якщо продуктивність та інші параметри модернізованої техніки досягають рівня нових машин або перевищують його.

Найважливішим фактором, що зумовлює доцільність переважного  спрямування інвестиційних ресурсів на технічне переозброєння й реконструкцію  підприємств, є науково-технічний  прогрес. Саме базуючись на практичному використанні досягнень НТП, ці напрямки розширеного відтворення ОВФ забезпечують таке оновлення та вдосконалення ТТБ підприємств, яке відповідає сучасним вимогам.

 

Висновки

Дослідження суті і структурних  елементів техніко-технологічної бази виробництва і врахування поставлених завдань дослідження, дають підстави зробити наступні висновки:

1. Техніко-технологічна база (ТТБ) підприємства виробничої сфери – системна сукупність найбільш активних елементів виробництва, яка визначає технологічний спосіб одержання продукції (виконання робіт, надання послуг), здійснюваний за допомогою машинної техніки (устаткування, приладів, апаратів), різноманітних транспортних, передавальних, діагностичних та інформаційних засобів, організованих у технологічні системи виробничих підрозділів і підприємства в цілому.

2. Фундаментальною базою технічного розвитку будь-якого підприємства стають усі пріоритетні напрямки науково-технічного прогресу. Технічний розвиток відображає процес формування та вдосконалення техніко-технологічної бази підприємства, що має бути постійно зорієнтованим на кінцеві результати його виробничо-господарської, комерційної чи іншої діяльності.

3. Машини, технологічні  комплекси, агрегати й матеріально-технічні  ресурси (сировину, паливо, матеріали, енергію тощо) підприємство закуповує на ринку, де продавцями й постачальниками виступають підприємства-виробники чи посередники. Організація постачання за прямими зв'язками має переваги, що в такому процесі можуть бути ураховані, а в разі змін і оперативно здійснені, спеціальні вимоги покупця. За прямими зв'язками, перш за все, постачаються складне устаткування, вироби, що виготовляються за індивідуальним замовленням, ресурси, які потрібні у великій кількості.

4. Розвиток техніко-технологічної бази виробництва (діяльності), який за належних умов господарювання має супроводжуватися систематичним її оновленням, потребує значних інвестиційних ресурсів. Проте сучасний етап господарювання для переважної більшості його суб'єктів позначено різким спадом або цілковитим припиненням інвестування виробництва (діяльності) за рахунок власних коштів. Ось чому в разі тимчасового браку чи нестачі власних інвестицій і сучасних засобів праці підприємства та організації можуть скористатися для оновлення й розвитку своєї технічної бази таким поширеним у світі методом фінансування, як лізинг (оренда на тривалий термін рухомого й нерухомого майна).

5. На сучасному етапі  трансформації суспільного виробництва  об'єктивно існують певні тенденції  поступального розвитку ТТБ підприємств виробничої сфери.

 

Список використаних джерел

1. Бойчик І.М., Харів M.I. Економіка підприємств. – Львів: Сполом, 1998. – 212 с.
2. Васильков В.Г. Організація виробництва: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 524 с.
3. Герасимчук В.Г. Розвиток підприємств: діагностика, стратегія, ефективність. – К.: Вища шк., 1995. – 265 с.
4. Друккер Петер. Як забезпечити успіх у бізнесі; новаторство і підприємництво / Пер. з англ. – К.: Україна, 1994.
5. Економіка підприємства: Навч. посіб. / А.В. Шегда, Т.М. Литвиненко, М.П. Нахаба та ін.; За ред. А. В. Шегди. – 2-ге вид., стер. – К.: Знання-Прес, 2002. – 335 с.
6. Економіка підприємства: Підручник. За ред. акад. С.Ф. Покропивного. 2-е вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.
7. Звягивцев Ю.Е. Оперативное планирование и организация ритмичной работы на промышленных предприятиях. – К.: Техника, 1990. – 159 с.
8. Ильин А.И., Синица Л.М. Планирование на предприятии: В 2-х ч. Часть 2. Тактическое планирование / Под. Общей ред. А.И. Ильина. – Мн.: ООО "Новое знание", 2000. – 416 с.
9. Клейнер Г.Б. и др. Предприятие в нестабильной рыночной среде: риски, стратегии, безопасность. / Клейнер Г.Б., Тамбовцев В.Л., Качалов P.M.; под общ. Ред. Панова С.А. – М.: "Издательство Экономика, 1997. – 288 с.
10. Обеспечение материальными ресурсами и коммерческая деятельность предприятия / Под ред. Весилюнина Ф.П. – Минск: Высшая школа, 1991. – 270 с.
11. Организация планирование и управление деятельностью промышленного предприятия. Под ред. Бухало С.М. – Киев, Вища школа, 1978. – 472 с.
12. Осипова Л.В., Синяева И.М. Основы коммерческой деятельности. Практикум. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 215 с.

РОЗРАХУНОК  ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ МАШИНОБУДІВНОГО  ПІДПРИЄМСТВА

 

Варіант № 19

 

1. Визначення виробничої потужності та виробничої програми підприємства машинобудівного комплексу

 

Вихідні дані:

Показники
1. Число робочих днів  за рік	263
2. Кількість змін роботи  одиниці устаткування	3
3. Тривалість зміни,  год.	8,0
4. Коефіцієнт витрат  робочого часу, %	7
5. Кількість верстатів	20
6. Кількість цехів	3
7. Коефіцієнт використання потужності	0,81
8. Трудомісткість виробу, н-год	0,28

 

Визначити:

1. Виробничу потужність верстату.
2. Виробничу потужність цеху.
3. Виробничу потужність заводу.
4. Виробничу програму підприємства.

 

2. Визначення планової чисельності робітників та керівників машинобудівного підприємства

 

Вихідні дані:

Показники
1. Річний обсяг виробництва,  тис.шт	ВП
2. Трудомісткість виробу, н-год	0,28
3. Цілоденні невиходи  на роботу. З них: - чергові відпустки - непрацездатність - відрядження - прогули	24 2 4 2
4. Внутрішньозмінні витрати  робочого часу	0,32
5. Коефіцієнт виконання  норм по підприємству	1,08
6. Плануємий % допоміжних  робітників	20
7. Плановий % керівників	5
8. Плановий % службовців	12

 

 

 

Визначити:

1. Дійсний фонд робочого часу одного середньооблікового працівника.
2. Кількість основних робітників.
3. Кількість допоміжних працівників.
4. Кількість керівників.
5. Кількість службовців.

 

3. Визначення показників стану та використання основних фондів