Визначення потреби підприємства в оборотних засобах і джерела їх формування

 

№7. ВИЗНАЧЕННЯ ПОТРЕБИ  ПІДПРИЄМСТВА В ОБОРОТНИХ ЗАСОБАХ  І ДЖЕРЕЛА ЇХ ФОРМУВАННЯ

 

РЕФЕРАТ

 

Курсова робота: 59 стор., 13 табл., 4 додатка, 22 джерело.

Мета роботи: дослідження теоретичних і практичних аспектів аналізу потреби в оборотних коштах підприємства та визначення можливих джерел їх покриття.

Об’єкт дослідження: процес забезпечення підприємства оборотними коштами та визначення можливих джерел їх покриття.

Предмет дослідження: фінансовий стан підприємства.

Методи дослідження: монографічний, нормативний, табличний, балансовий, коефіцієнтний, метод порівняння та факторний аналіз.

Оборотні кошти відіграють важливу роль у діяльності підприємства, тому що переважно вони зумовлюють стійке фінансове становище, кредитоспроможність суб’єкта господарювання. Для підприємства дуже важливо, щоб з мінімально необхідним рівнем наявних оборотних коштів забезпечити безперебійний процес виробництва та реалізації продукції, а також сформувати оборотні активи за рахунок власного і залученого капіталу, щоб забезпечити найбільшу його рентабельність.

Недостатність джерел формування оборотних  коштів призводить до недофінансування господарської діяльності та до фінансових ускладнень. Наявність зайвих джерел оборотних коштів на підприємстві сприяє створенню наднормативних запасів  товарно-матеріальних цінностей, відволіканню оборотних коштів з господарського обороту, зниженню відповідальності за цільове й раціональне використання як власних, так і позичених коштів. 

 

ОБОРОТНІ АКТИВИ, НОРМАТИВ ВЛАСНИХ ОБОРОТНИХ КОШТІВ, ВЛАСНІ ДЖЕРЕЛА, ПОЗИЧКОВІ КОШТИ, ЗАЛУЧЕНІ ДЖЕРЕЛА, СТАЛІ ПАСИВИ 

ЗМІСТ

 

Реферат	2
Вступ	4
Теоретичні аспекти забезпечення підприємства оборотними засобами	7
Сутність та класифікація оборотних засобів	7
Необхідність і способи визначення потреби в оборотних коштах	12
Джерела формування оборотних засобів	17
Аналіз фінансового стану підприємства ПАТ «Запоріжстрансформатор»	22
Організаційно-економічна характеристика ПАТ «ЗТР»	22
Аналіз забезпечення ПАТ «ЗТР» оборотними засобами	26
Аналіз джерел фінансування оборотних активів ПАТ «ЗТР»	31
Шляхи підвищення ефективності використання оборотних активів ПАТ «ЗТР»	39
Висновки	45
Перелік використаної літератури	47
Додатки	49

 

 

ВСТУП

 

Підприємства сфери матеріального  виробництва здатні підтримувати безперервність процесу виробництва і реалізації продукції лише за умови, якщо в їх розпорядженні поряд із основними  засобами (знаряддями виробництва) є  також оборотні засоби у вигляді, головним чином, предметів праці  – запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, тари тощо. Подібно  до основних засобів. Вони також функціонують у сфері виробництва, тобто –  також засоби виробництва.

Крім того, наявність товарно–грошових відносин, ринкові умови господарювання викликають постійне перетворення вироблених товарів у гроші. Тому поряд із виробничими засобами кожне підприємство для підтримання безперервності процесу відтворення повинне  завжди мати певні запаси готових  виробів власного виробництва, а  також вкладати певну суму коштів у розрахунки. Ці кошти функціонують у сфері обігу, тому називаються  засобами обігу.

Отже є об'єктивна необхідність у дослідженні оборотних засобів  підприємства як складової безперервності і ефективності процесу виробництва. Крім дослідження оборотних засобів, актуальним є і аналіз джерел їх утворення, так як необхідно, щоб  оборотні засоби були вкладені одночасно  і на усіх стадіях кругообігу.

Для створення необхідного  обсягу оборотних фондів і фондів обігу підприємство авансує фінансові  ресурси.

Той факт, що кошти, які вкладені в оборотні виробничі фонди і  в фонди обігу, після завершення кожного кругообігу повністю відшкодовуються  у грошовій формі, є підставою  з'єднати їх в поняття оборотні засоби (кошти) на відміну від основних засобів (коштів).

Основними завданнями дослідження  оборотних засобів підприємства та джерел їх утворення є оптимальне розміщення оборотних активів, та формування їх за рахунок власних і позичених  ресурсів.

Оптимізація розміщення оборотних  засобів створює підгрунття для цільового і економічного використання фінансових ресурсів, сприяє зменшенню запасів у виробництві та обігу, успішному виконанню планів виробництва, реалізації продукції, підвищенню рентабельності і зміцненню фінансового стану підприємства.

Для цього підприємство повинно  якісно розподіляти норматив власних  оборотних коштів. Нормування націлене на визначення дійсно мінімальних запасів  на всіх стадіях руху оборотних фондів обігу.

Для підприємства потрібно визначити яка частина власних  фінансових ресурсів буде направлена на фінансування оборотних засобів  та скільки потрібно коштів ззовні для здійснення своєї поточної діяльності, тобто авансувати в оборотні активи.

При цьому така оптимізація  співвідношення внутрішніх і зовнішніх  джерел формування фінансових ресурсів ґрунтується на забезпеченні мінімальної  сукупної вартості залучених фінансів.

Мета курсової роботи –  дослідження теоретичних і практичних аспектів аналізу потреби в оборотних  коштах підприємства та визначення можливих джерел їх покриття.

Для дослідження поставленої  мети були поставлені такі завдання:

• дослідити теоретичні аспекти аналізу забезпечення підприємства оборотними коштами;
• розглянути головні методи аналізу оборотних коштів;
• ознайомитися з діяльністю ПАТ «Запоріжстрансформатор», проаналізувати його оборотні кошти та фінансовий стан за період з 2009 по 2011 рр.;
• запропонувати шляхи оптимізації регулювання оборотними коштами та здійснити аналіз ефективності їх використання на підприємстві.

Об'єктом роботи виступає процес забезпечення підприємства оборотними коштами та визначення можливих джерел їх покриття. 

Предметом дослідження є  фінансовий стан підприємства. 

При написанні курсової роботи використовувалися такі методи дослідження  як монографічний, нормативний, табличний, балансовий, коефіцієнтний, метод порівняння та факторний аналіз.

 

1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА ОБОРОТНИМИ ЗАСОБАМИ

 

1. Сутність та класифікація оборотних засобів

 

В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних коштів. Дехто  з економістів спрощено трактує  їх як «предмети праці», «матеріальні активи», «гроші, що обертаються». В  науковій економічній термінології оборотні активи трактуються як «сукупність  оборотних фондів і фондів обігу, які використовуються для фінансування поточної господарської діяльності і виражені в грошовій формі» [6].

За словами вченої Р.А.Слав’юк, оборотні активи – ресурси, які належать підприємству і які напевно перетворено на гроші чи використано іншим чином протягом року з дати складання бухгалтерського балансу [14].

Згідно П(С)БО 2 «Баланс», оборотними активами вважаються грошові  кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом одного операційного циклу  чи протягом дванадцяти місяців з  дати балансу. Операційний цикл –  це проміжок часу між придбанням запасів  для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виготовленої з них продукції або товарів  та послуг [13].

Іншими словами, оборотні активи – це грошові кошти, що вкладені для створення оборотних виробничих фондів та фондів обігу з метою  забезпечення безперервного процесу  виробництва і реалізації продукції [12]. Існує думка, що таке ж визначення має «оборотний капітал».

Вчені В.М.Гриньова та В.О.Коюда трактують визначення оборотного капіталу як частини продуктивного капіталу, яка впродовж одного періоду виробництва втрачає свою стару споживну вартість, а її вартість повністю переноситься на вартість товару, що виготовляється і повністю повертається до свого власника у грошовій формі після реалізації товару [5].

У зарубіжній економічній  літературі окремі автори визначають оборотний капітал як оборотні активи за мінусом короткострокових зобов’язань. У такий спосіб дається визначення власного оборотного капіталу.

Отже, поняття «оборотні  активи» тісно пов’язане з  поняттям «оборотний капітал». Початково оборотний капітал завжди виступає інвестицією, тобто джерелом утворення, однак ця інвестиція повинна бути десь розміщеною. Оборотні активи відображають характер розміщення інвестиційного капіталу у процес господарської діяльності підприємства.

Для створення необхідного  обсягу оборотних засобів та засобів  обігу підприємство авансує фінансові  ресурси. Той факт, що кошти, які вкладені у оборотні виробничі засоби та засоби обігу, після завершення кожного  кругообігу повністю відшкодовується  у грошовій формі,є підставою  з’єднати їх в єдине поняття оборотних  коштів.

Правильне розуміння економічної  сутності оборотних коштів потребує перш за все усвідомлення їх фінансової та грошової природи. Їх слід ототожнювати з матеріальними цінностями, в  які оборотні кошти вкладені, тобто  з оборотними засобами і засобами обігу, оскільки останні є головним чином засобами виробництва (сировина, матеріали тощо), напівфабрикати, готові вироби, товари, і лише в незначній  частині – кошти.

Оборотні кошти обслуговують економічний обіг оборотних засобів  і засобів обігу підприємств. Авансуючись у грошовій формі  для купівлі підприємством сировини, матеріалів, виплати заробітної плати, вони в процесі виробництва переходять у незавершене виробництво, потім  у готову продукцію, далі – у сферу  розрахунків, а після реалізації готової продукції знов вивільняються  у своїй первісній формі, тобто  у формі грошових коштів, готових  для нового авансування.

Для того, щоб процес виробництва  та реалізації відбувався безперервно, необхідно, щоб оборотні кошти були вкладені одночасно на всіх стадіях  кругообігу.

Поряд з поняттям оборотних  активів існує також поняття  «операційні активи». Операційні активи підприємства – це такі активи, що безпосередньо  задіяні в його виробничій діяльності і формуванні доходу від цієї діяльності.

На відміну від основних засобів, які відшкодовують свою вартість поступово, в міру свого  зносу, оборотні активи споживаються в  одному операційному циклі та їх вартість повністю переноситься на витрати підприємства. При цьому одна їх частина в  речовій формі входить у створений  продукт і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша частина також повністю споживається в процесі операційного циклу, але, втрачаючи свою споживчу вартість, у речовій формі в продукт  праці не входить (паливно-мастильні  матеріали, насіння, корми для тварин, добрива, тощо).

Таким чином, за умов товарно-грошових відносин запаси предметів праці  виступають, з одного боку, як сукупність матеріальних цінностей, з іншого –  як втілення затрат суспільної праці  у вартості фондів: оборотних, виробничих і фондів обігу.

Специфіка обігових активів  полягає в тому, що вони повинні  складати переважну долю сукупних активів, а також основна маса коштів вкладається  у виробничий процес, у товарно-матеріальні  цінності, серед яких головне місце  належить запасам.

Важливим етапом розкриття  економічної сутності оборотних  активів є їх класифікація за певними  ознаками. В економічній літературі користуються різними класифікаційними ознаками. Так, Г.Г.Кірейцев за функціональним призначенням виділяє: оборотні виробничі фонди і фонди обігу; стосовно їх ролі у виробництві поділяє на: виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, готова продукція, грошові кошти і кошти в розрахунках; за принципом організації виділяє нормовані і ненормовані оборотні активи; стосовно джерел формування – власні, позикові і залучені [9].

Р.В.Федорович, О.М.Загородна  пропонують класифікувати оборотні активи за характером джерел формування – валові оборотні активи, чисті  оборотні активи, власні оборотні активи; за видами – запаси сировини, матеріалів, напівфабрикатів; за характером участі в операційному процесі – оборотні активи, які обслуговують виробничий цикл підприємства і оборотні активи, які обслуговують фінансовий цикл підприємства [20].

Класифікувати оборотні активи необхідно також за ступенем їх ліквідності  і ступенем фінансового ризику, які  характеризують якість активів господарського товариства, що знаходиться в обороті. Завдання такої класифікації – виявлення  поточних активів, можливість реалізації яких є майже нереальною.