Визначення потреби підприємства в оборотних засобах і джерела їх формування

Узагальнена класифікація оборотних  активів представлена на рисунку 1.1.

Таким чином, проаналізувавши  погляди різних вчених на поняття  «оборотні активи» та твердження П(С)БО 2 «Баланс», можна дійти висновку, що під оборотними активами потрібно розуміти єдину сукупну масу вартості, яка обертається у процесі  господарської діяльності підприємства у вигляді оборотного капіталу з  метою забезпечення економічної  вигоди.

Отже, оборотні активи –  це складна різнопланова економічна категорія, яку вживають та використовують як вчені, так і підприємці, вкладаючи  в неї різну сутність та зміст.

Класифікація оборотних  активів

• запаси сировини, матеріалів та напівфабрикатів;
• запаси товарів та готової продукції;
• тварини на вирощуванні та відгодівлі;
• поточна дебіторська заборгованість;
• грошові кошти та їх еквіваленти;
• поточні фінансові інвестиції;
• інші оборотні активи.

1. За видами

2. За характером участі  в операційному процесі

• оборотні активи, які обслуговують виробничий цикл господарського товариства;
• оборотні активи, які обслуговують фінансовий цикл господарського товариства;
• оборотні активи, які обслуговують інвестиційний цикл господарського товариства.

3. За ліквідністю

• високоліквідні;
• швидколіквідні;
• низьколіквідні.

 

4. За джерелами формування

• зовнішні;
• внутрішні.

5. За кругообігом

• початкові;
• функціонуючі;
• накопичені.

 

 

6. За правом власності

• власні;
• позичені.

7. За принципом нормування

• нормовані;
• ненормовані.

8. За ступенем ризику

• мінімальний;
• малий;
• середній;
• високий.

9. За статтями балансу

• матеріальні;
• нематеріальні.

Рисунок 1.1 – Класифікація оборотних активів підприємства

 

Оборотні активи включають  елементи, які з різною вагою та інтенсивністю беруть участь у виробничому  процесі, приносячи при цьому  економічну вигоду. Окрім того, оборотні активи використовуються на етапах операційного циклу, тобто як у складі виробничого, так і у складі фінансового циклу господарського підприємства.

 

2. Необхідність і способи визначення потреби в оборотних коштах

 

Від правильного визначення потреби підприємств в оборотних  засобах значною мірою залежить ефективність їх використання. Кожному  підприємству необхідно правильно  визначати оптимальну потребу в  оборотних засобах. Це дозволить  йому з мінімальними витратами отримувати прибуток, запланований при даному обсязі виробництва. Заниження величини оборотних засобів обумовить  нестійкий фінансовий стан, перебої  у виробничому процесі і, як наслідок, зменшення обсягу виробництва та прибутку. Заморожування коштів як у складських запасах готової  продукції, так і в понаднормових  залишках сировини, матеріалів та ін. обходиться підприємству дуже дорого, бо вільні грошові  засоби можна використати більш  раціонально для отримання додаткового  доходу.

Визначення потреби підприємства в оборотних засобах повинно  бути узгоджено з кошторисом витрат на виробництво і виробничим планом.

Планування оборотних  засобів полягає у розробці й  встановленні кожним підприємством  норм та нормативів оборотних коштів за окремими видами або групами матеріалів та інших товарно-матеріальних цінностей  і витрат. Норми на матеріали, паливо виражаються в днях запасів; малоцінний інвентар, інструменти та швидкозношувані  предмети – в грошових одиницях на одне робоче місце та інших відносних  величинах. Крім норм оборотних коштів підприємства розраховують також нормативи  власних оборотних коштів у грошовому  вираженні. Окрім методу прямого  рахунку у фінансових розрахунках  нормативу власних оборотних  коштів використовують аналітичний  і коефіцієнтний методи.

Норми оборотних коштів визначають на строк роботи підприємства при  даному обладнанні та технології. Нормативи  власних оборотних коштів у грошовому  вираженні розраховують кожний рік  на підставі затверджених норм оборотних  коштів і показників виробничо-фінансового  плану на плановий рік.

Норми оборотних коштів розроблюються  кожним підприємством з урахуванням  технології, що прийнята на цьому підприємстві, умов та періодичності постачання і  середньодобових витрат матеріалів та палива.

При розробці норм оборотних  коштів враховують заходи щодо прискорення  оборотності оборотних коштів, бо чим менше часу оборотні кошти  затримуються у виробництві та в  обігу, тим їх менше потребує підприємство для забезпечення його безперебійної  роботи.

Для забезпечення прискорення  оборотності оборотних коштів необхідно  опорядити складське господарство і так організувати розрахунки, щоб  абонентська та інші дебіторські  заборгованості були мінімальними.

Розміри норм оборотних коштів, виражені у відносних величинах, визначають, виходячи з умов постачання та збуту – часу на доставку (перевозку) сировини та матеріалів, системи і форм розрахунків та часу документообігу, тривалості періоду виробництва продукції.

Для розрахунків норм і  нормативів власних оборотних коштів основні й допоміжні матеріали  поділяють на дві групи. До першої групи відносять: сировину, основні  й допоміжні матеріали, паливо (крім газу), які використовують у великих  кількостях або на значну суму, до другої групи – всі останні допоміжні матеріали.

Для кожного виду сировини, основних та допоміжних матеріалів, що входять до першої групи, а також  для палива, визначають їх середньодобові витрати та норми оборотних коштів у днях. Одноденні витрати підраховують, поділивши суму річних витрат на цей  матеріал – на 360 днів, а квартальних – на 90 днів.

Норма оборотних коштів для  цієї групи товарно-матеріальних цінностей  включає:

• час знаходження сировини, матеріалів і палива у дорозі (транспортний запас);
• час, який необхідно витратити на приймання, розвантаження, сортування, складування, а в необхідних випадках лабораторні аналізи;
• час перебування у вигляді складського запасу;
• час перебування у вигляді гарантійного (страхового ) запасу.

Транспортний запас визначається тривалістю доставки матеріалів (палива), зменшений на час обороту документів, тобто обмежений часом від  моменту відправки до моменту  оплати рахунків постачальника. При  наявності декількох постачальників визначають середньозважену норму  запасу в днях.

Час, необхідний для приймання, розвантаження, сортування, складування  та лабораторного аналізу, встановлюють за допомогою хронометражу цих робіт.

Розмір поточного складського  запасу сировини та матеріалів визначають залежно від частоти поставок. Поточний складський запас сировини та матеріалів (палива) в днях приймають  у розмірі 50% від тривалості інтервалу  між двома суміжними поставками. При наявності двох або декількох  постачальників одного й того ж матеріалу  частоту поставок визначають як середньозважену.

Для розрахунку норм гарантійного (страхового) запасу визначають середнє  фактичне відхилення поставок у попередньому році від середнього інтервалу. Це середнє  відхилення і буде нормою гарантійного запасу. Однак вона не повинна перевищувати 50% поточного запасу навіть при іногородніх  поставках.

Для розрахунків особливого страхового запасу, наприклад, хімікатів  для очистки води у період повені, встановлюють граничні добові витрати  та середню тривалість повені за даними минулих років.

Норматив власних оборотних  коштів на сировину, матеріали та паливо визначають, помноживши вартість одноденних витрат (Р) сировини, матеріалів, палива на норму оборотних коштів (Д) для цього виду (елемента) за формулою:

Н = Р * Д      (1.1)

 

де Н – норматив власних оборотних коштів для елемента сировина, або матеріали, або паливо;

Р – вартість одноденних витрат на сировину, матеріали або паливо;

Д – середньозважена норма оборотних коштів у днях для сировини, матеріалів або палива.

 

Середню норму оборотних  коштів для допоміжних матеріалів, що віднесені до другої групи, визначають, поділивши їх середній за рік фактичний  залишок у грошовому виразі на одноденні фактичні витрати. Норматив власних оборотних коштів цієї групи  визначають за приведеною вище формулою.

Норматив власних оборотних  коштів на запасні частини, що призначені для ремонту обладнання (при виконанні  робіт господарським способом), розраховують методом прямих розрахунків, виходячи з потреби в запасних частинах кожного найменування, строків поставки та строків використання їх для ремонту  за формулою:

 

Н = (С * Ч * М * К / В) * Ц     (1.2)

 

де Н – норматив оборотних коштів на запасні частини для обладнання одного найменування, грн.;

С – норма оборотних коштів для деталей у днях, що визначається залежно від умов постачання;

Ч – кількість однойменних деталей у кожному механізмі;

М – кількість механізмів (обладнання) одного типу;

К – коефіцієнт, що враховує зниження потреби в запасних частинах по однорідних деталях у зв’язку з тим, що при наявності великої кількості взаємозамінюваних та однойменних деталей і однотипних механізмів потреби в поточних залишках запасних частин знижуються;

В – строк служби деталей у днях;

Ц – ціна однієї деталі, грн.

 

Розрахунок нормативу  по незавершеному виробництву виконують  за формулою:

 

Н_н = (С * П * К) / Д     (1.3)

 

де Н_н – норматив власних оборотних коштів по незавершеному виробництву, грн.;

С – витрати на виробництво валової продукції, грн.;

П – тривалість виробничого циклу, днів;

К – коефіцієнт зростання витрат у незавершеному виробництві;

Д – кількість днів у плановому періоді, днів.

 

Коефіцієнт зростання  витрат у незавершеному виробництві  визначають:

• на підприємствах, де витрати на виробництво здійснюються рівномірно – поділивши суму одноразових матеріальних витрат (А) та половину всіх останніх витрат (Б) на загальну суму витрат за кошторисом виробництва(А + Б) за формулою:

 

К = (А + 0,5 Б) : (А + Б)    (1.4)

 

де А – витрати, що здійснюються одноразово на початку процесу виробництва;

Б – всі наступні витрати до закінчення виробництва виробів;

К – коефіцієнт нарощування витрат у незавершеному виробництві;

 

• на підприємствах, де витрати послідовно приєднуються до вартості виготовлюваної продукції, зростають нерівномірно, тобто за кожний день складають різні суми, – поділивши зростаючі вартості незавершеного виробництва (у процентах до загальної вартості виробництва) на кількість днів виробничого циклу.

Норматив власних оборотних  коштів по витратах майбутніх періодів знаходять за формулою

 

Н_б = В_о + Р_п – Р_в      (1.5)

 

де Н_б – норматив власних оборотних коштів на витрати майбутніх періодів, грн.;

В_о – сума коштів, вкладених у ці витрати на початок планового періоду, грн.;

Р_п – витрати, що здійснюватимуться у плановому році, грн.;

Р_в – витрати, що включаються в собівартість продукції планового року, грн.

 

На основі виконаних розрахунків  нормативів власних оборотних коштів по кожному окремому елементу підраховують загальну суму потрібних підприємству оборотних коштів – норматив власних оборотних коштів по підприємству в цілому.