Визначення потреби підприємства в оборотних засобах і джерела їх формування

3. Джерела формування оборотних засобів

Визначення джерел формування оборотних  коштів є важливою ділянкою роботи підприємства. Недостатність джерел формування оборотних коштів призводить до недофінансування господарської діяльності та до фінансових ускладнень. Наявність зайвих джерел оборотних коштів на підприємстві сприяє створенню наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, відволіканню оборотних коштів з господарського обороту, зниженню відповідальності за цільове й раціональне використання як власних, так і позичених коштів.

Мінімальна потреба підприємства в оборотних коштах покривається за рахунок таких власних джерел: статутний капітал (фонд), відрахування від прибутку у фонди спеціального призначення; цільове фінансування та цільові надходження (із бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів), приріст сталих пасивів.

Підприємства, що вводяться в дію, формують оборотні кошти за рахунок  коштів бюджету, пайових внесків  членів-засновників, внесків іноземних  учасників (для спільних підприємств), надходження від емісії цінних паперів. Ці кошти включаються у статутний  фонд новоствореного підприємства.

На вже діючих підприємствах  власними джерелами фінансування оборотних  коштів є прибуток, що залишається  в розпорядженні підприємства, надходження  від емісії цінних паперів, а також  прирівняні до власних оборотних  коштів сталі пасиви.

Прибуток підприємства спрямовується  на покриття приросту нормативу оборотних  коштів. Традиційно джерелом покриття вважається прибуток, що залишається  в розпорядженні підприємства і  використовується на його розсуд. При  цьому слід зазначити, що, ураховуючи спад виробництва, тяжке економічне становище підприємств, неспроможність їх розрахуватися за придбані матеріальні  та інші ресурси, Верховна Рада України 23.02. 96 р. ухвалила Закон про зміни  та доповнення до Декрету Кабінету Міністрів України «Про порядок  використання прибутку державних підприємств, установ і організацій». Згідно з  цим Законом державні підприємства мали спрямовувати на поповнення власних  оборотних коштів не менше 10 % загального прибутку підприємства. Ця частина  прибутку звільнялася від оподаткування. На жаль, сьогодні ця пільга не діє.

Обсяг коштів, що спрямовуються на поповнення власних оборотних коштів, залежить від очікуваних розмірів приросту нормативу оборотних коштів, загального обсягу прибутку, можливого обсягу залучення позикових коштів та інших факторів.

До коштів, які можна прирівняти до власних, належать сталі пасиви. Це кошти цільового призначення, які в результаті застосованої системи  грошових розрахунків постійно перебувають  у господарському обігу підприємств, а проте, йому не належать. До їх використання за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джерелами формування оборотних коштів підприємства.

Сталі пасиви – це мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати  працівникам, відрахувань на обов’язкове  державне пенсійне страхування, на соціальне  страхування, резерв майбутніх платежів, авансування покупців (замовників). Нині в бухгалтерському балансі  не виокремлюються сталі пасиви, як це було раніше. Але з цього не слід робити висновок, що сталі пасиви відсутні на підприємстві.

Методика визначення власних оборотних  коштів підприємства, яка зараз пропонується, не робить розмежування між сталими  пасивами і короткотерміновими пасивами. Відображаються вони в І розділі  пасиву балансу.

З метою повнішого залучення  фінансових ресурсів і якісного управління ними підприємства мають змогу планувати  сталі пасиви. Залежно від виду сталих пасивів можуть застосовуватись  різні методики їх розрахунку.

Розмір власних оборотних коштів, що закріплені за підприємством, не є  постійною величиною. Сума власних  оборотних коштів під час складання  фінансового плану щорічно уточнюється  у зв’язку зі зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачання і збуту. Окрім того, на підприємствах  виникають проблеми з несвоєчасним надходженням коштів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої готової продукції, несвоєчасним і  неповним виконанням договірних зобов’язань  постачальниками та через інші обставини, що спричиняють потребу в додаткових коштах.

Покрити цю потребу лише власними джерелами стає практично неможливим. Тому формувати оборотні кошти лише за рахунок власних джерел нині економічно недоцільно, оскільки це знижує можливості підприємства щодо фінансування власних  витрат і збільшує ризик виникнення фінансової нестабільності підприємства.

У такому разі підприємство вимушене звертатися до залучення фінансових ресурсів у вигляді короткострокових кредитів банку та інших кредитів, комерційного кредиту, кредиторської  заборгованості.

Призначення банківських кредитів – фінансування витрат, пов’язаних з придбанням основних і поточних активів, із сезонними потребами  підприємства, тимчасовим збільшенням  виробничих запасів, із виникненням (збільшенням) дебіторської заборгованості, податковими  платежами та іншими зобов’язаннями.

Кредити банку дають змогу органічно  ув’язати всі джерела оборотних  коштів і справляють активний вплив  на раціональне формування запасів  сировини, матеріалів, готової продукції  та інших видів матеріальних цінностей.

До залучених належать кошти  інших кредиторів, які надаються  підприємствам у позику під певний (обумовлений) відсоток на термін до одного року з оформленням векселя чи іншого боргового зобов’язання.

Вексель є найпростішою й найпоширенішою формою кредитних грошей. Він виписується  боржником і передається кредиторові. Сам факт видачі векселя означає  фактично перетворення (перехід) товару в гроші. Через вексель реалізується незадоволений попит на гроші  як засіб платежу. Коли таких грошей недостатньо, їх замінює вексель.

Досить поширеною формою залучення  коштів інших суб’єктів господарювання є комерційний кредит. Він використовується підприємствами за браком фінансових ресурсів у покупця (споживача) і неможливості розрахуватися з постачальником. У цьому разі виникає необхідність відстрочки платежів. Постачальник дає згоду на надання відстрочки платежу за продукцію, що поставляється, і від споживача він замість грошей одержує вексель або інше боргове зобов’язання.

Джерела формування оборотних коштів справляють вплив на їх обертання. Особливості  різних джерел формування і принципи різного режиму використання власних  і залучених оборотних коштів впливають на ефективність використання оборотних коштів і всього оборотного капіталу. Раціональне формування названих джерел оборотних коштів має значний  вплив на процес виробництва, на фінансові  результати і фінансовий стан підприємства, сприяє досягненню мети з мінімально необхідними за даних умов оборотними коштами.

2. Аналіз фінансового стану ПАТ «Запоріжтрансформатор»

1. Організаційно-економічна характеристика ПАТ «ЗТР»

Об’єктом дослідження є публічне акціонерне товариство «Запоріжтрансформатор». Діяльність підприємства регулюється Господарським Кодексом України, Кодексом законів про працю України, та іншим чинним законодавством.

Товариство засновано відповідно до розпорядження Голови Запорізької  обласної ради народних депутатів від 28.09.1994 року №100-р шляхом перетворення державного підприємства «Запорізький трансформаторний завод» на Відкрите акціонерне товариство «Запоріжтрансформатор» згідно з Указом Президента України «Про корпоратизацію державних підприємств» від 15.06.1993р.

Відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства»  згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів Товариства від 08.04.2011р. найменування Відкритого акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» змінено на Публічне акціонерне товариство «Запоріжтрансформатор» (ПАТ «ЗТР»).

Місце знаходження товариства: Україна, Запорізька область, Ленінський район, 69600, м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 3.

Джерелом формування майна товариства є грошові та майнові внески засновників, акціонерів; доходи, одержані від реалізації продукції, виконання робіт, надання  послуг, інших видів господарської  діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення та дотації  з бюджету; майно, придбане в інших  суб’єктів господарювання, організації  та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством.

Метою діяльності товариства є задоволення  потреб ринку у продукції, роботах  та послугах Товариства, розширення їх асортименту, підвищення конкурентоспроможності, ефективне управління майном, що належить товариству, одержання прибутку, його використання та/або розподіл в інтересах акціонерів Товариства.

ПАТ «ЗТР» виробляє практично  всі види й типи силових трансформаторів  загального призначення, які використовуються в генеруючих (атомні, теплові i гідроелектростанції), магістральних, розподільчих (підстанції енергосистем, великі промислові підприємства, сільськогосподарські, комунальні та інші) енергосистемах. Виробляються також  трансформатори спеціального призначення  для металургії, залізниці, копалень i т.п., перетворюючі трансформатори для  електропередачі постійного струму, електричні шунтуючі i управляючі реактори, діагностичні установки та автоматичні системи управління для контролю передачі електроенергії в оптимальному режимі без участі експлуатаційного персоналу. Завдяки інноваційній політиці організації, її продукція постійно оновлюється, модернізується i користується великим попитом споживачів. Поряд з виробництвом продукції, організація розвиває широкий спектр сервісних послуг з метою найбільш повного задоволення запитів споживачів. Це шефський нагляд за монтажем, монтаж, комплектні поставки, ремонтні роботи та модифікація по місцю експлуатації i на підприємстві.

Статутний капітал товариства становить 22102500 (двадцять два мільйона сто  дві тисячі п’ятсот) гривень, поділений  на 2210250000 (два мільярди двісті десять мільйонів двісті п’ятдесят тисяч) простих поіменованих акцій номінальною  вартістю 0,01 гривні (одна копійка) кожна. Підприємство має резервний (страховий) фонд, розмір якого складає 15% Статутного фонду Товариства. Розмір щорічних відрахувань у резервний фонд складає не менше ніж 5% від суми чистого прибутку.

Підприємство має самостійний  баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, які затверджені  правлінням товариства і зареєстровані  в торгово–промислові палаті, печатку  зі своєю назвою. Воно є самостійним  господарським об'єктом з правами  і обов'язками юридичної особи, має  право займатися господарською діяльністю, виходячи з цілей і завдань, складати договори, нести відповідальність згідно своєї обов'язків.

Підприємство діє на принципах  повного господарського розрахунку, самофінансування, забезпечує соціальний розвиток і стимулювання працівників  за рахунок накопичених засобів, несе повну відповідальність за результати власної господарської діяльності і виконання покладених на себе зобов'язань  перед постачальниками і споживачами, бюджетом, банками, а також перед  трудовим колективом згідно чинному  законодавству.

Для оцінки ефективності діяльності підприємства необхідно зробити  аналіз виробничо-господарської діяльності за основними техніко-економічними показниками: динаміка доходів від  реалізації продукції, рівня собівартості продукції, валового прибутку, рентабельності підприємства та чистого прибутку його діяльності. Динаміка показників виробничо-господарської  діяльності підприємства ПАТ «ЗТР»  за 2009 -2011 рр. наведена у табл. 2.1.

Таблиця 2.1 – Динаміка показників виробничо-господарської діяльності підприємства ПАТ «ЗТР» за 2009 – 2011 рр.