Антиінфляційна політики в Україні

     Як  видно з табл. 1., найнижчий рівень інфляції за січень 2009 р. був в Київській  області, а найвищий в Львівській. В 2010 році найвищий  індекс споживчих цін величиною 102,4 % був  в Одеській та Миколаївській областях, а з низькою величиною 100,9 % в Тернопільській обл. На відміну від двох попередніх років рівень індексу споживчих цін за січень 2011 року зменшився по всіх регіонах, що є дуже позитивним явищем. 

     У січні 2011 року споживчі ціни зросли на 1%, в тому числі на продукти харчування – на 1,3%. Це нижче порівняно  із показниками січневої інфляції попередніх років (1,8% у 2010 році, 2,9% у 2009 році, середній показник  2002-2010 років – 1,7%). При цьому  січневе підвищення цін у деяких наших країнах-партнерах, зокрема  у Російській Федерації становило 2,4%, у тому числі на продовольчі товари – 2,6%; у Республіці Казахстан – 1,7%, на продовольчі товари – 3% [26].                                                                      

     Якщо  у 2010 році економіка України відновила  зростання за рахунок головним чином  споживчого попиту та експорту, то в  поточному році є всі ознаки збільшення також і інвестиційного попиту, що разом із поліпшенням регуляторного  середовища обумовить економічний розвиток у 2011 році на рівні 4,5% [17,95].                                                                                                                

     Згідно  з оцінками фахівців, сьогодні в  національній економіці України  закладено сильний інфляційний  потенціал. Для його ліквідації уряду  необхідно спільно аналізувати  стан економіки та розробляти комплексні програми соціально-економічного розвитку. Здійснення оздоровлення фінансової ситуації в Україні надасть змогу зупинити негативні процеси в економіці  – падіння рівня виробництва, знецінення грошей, дефіцит держбюджету  – та забезпечити передумови для  подальшого економічного росту.  Доцільно також прискорити проведення економічних реформ, враховуючи структурну перебудову економіки, стимулювання ринкових відносин. Це об’єктивно забезпечуватиме Україні макроекономічну стабілізацію [13, 19].                                                                                               

     Отже, на сучасному етапі розвитку економічних  відносин в Україні питання зниження інфляції постає досить гостро. Адже саме ефективне вирішення даного питання  дасть змогу Україні зробити  впевнений крок вперед у плані  економічного зростання, підвищення життєвого  рівня населення та виходу на новий, вищий щабель у світових масштабах. 

     3.2. Особливості антиінфляційної політики в Україні

     Антиінфляційна  політика є важливим компонентом  усього комплексу методів державного регулювання економіки країн  ринкового господарства. Важливу  роль у ній відіграє регулювання  державних витрат і надходжень у  державний бюджет. Так, якщо інфляція починає розвиватися високими темпами  або має місце значний інфляційний  розрив, то держава вдається до заходів, спрямованих на зменшення розмірів реальних доходів, чим досягається  обмеження споживання, а отже, й  попиту. Зменшення розмірів доходів  здійснюється завдяки додатковому  оподаткуванню. Через це скорочується попит не лише на предмети споживання, а й на широке коло товарів виробничого  призначення, адже підприємці, щоб не допустити різкого зниження цін, скорочують виробництво, що призводить до зменшення попиту на сировину, паливо, матеріали. В результаті підприємці згортають свою інвестиційну діяльність, зменшується зайнятість населення.

     Антиінфляційні  заходи урядів щодо бюджетних надходжень, з одного боку, сприяють акумулюванню додаткових фінансових ресурсів у державній  скарбниці, а з другого – призводять до погіршення господарської кон`юнктури  та зростання безробіття [6, c.54].

     Насамперед  варто зазначити, що основою економічного зростання є не інфляція,  а  додаткова грошова емісія,  як створює постійне перевищення попиту над пропозицією,  а отже стимулює виробництво. Тобто інфляція не завжди є негативним явищем, оскільки стимулює економічне зростання. Нобелівські лауреати Г. Саймона та Д. Канемен вважають, що існування  "природної" або структурної інфляції, не пов'язаної із грошовою масою, можливе. Б. Кваснюк вказував на те, що стале економічне зростання відбувається за річних темпів інфляції 40 % і місячних – 2,8 % [2, c.8].

     У сучасних умовах саме таргетування інфляції  (ТІ)  для України є найефективнішим  режимом монетарної політики, оскільки:

     - на відміну від монетарного  таргетування, ТІ не потребує  чіткого та стабільного зв'язку  між грошами та інфляцією; 

     - на відміну від прив'язки обмінного  курсу, ТІ потребує від центрального  банку зосередитися на досягненні  внутрішньої стабільності економіки  та відведенні небезпек, які їй  загрожують;

     - однією з ключових переваг  ТІ є його прозорість і можливість  легкого розуміння громадськістю  головної мети монетарної політики.

     ТІ  поєднує два аспекти, які є  дуже важливими для здійснення успішної монетарної політики:

     - ТІ стимулює позитивні зміни  у здійсненні монетарної політики, які охоплюють зростання незалежності  центральних банків, підвищення  підзвітності та прогнозованості,  розбудову системи аналізу і  прогнозування для підтримки  процесу прийняття рішень;

     - надання надійного середньотермінового  якоря для інфляційних очікувань  і водночас достатня гнучкість  політики для відповіді на  короткотермінові шоки без ризику  втрати довіри для монетарного  режиму [15, c.74].

     У НБУ вже розроблено систему економічного аналізу та прогнозування для  підтримки переходу від режиму прив'язки обмінного курсу до ТІ. Завдання підтримки сталого довготермінового економічного зростання для НБУ  полягає у створенні та підтримці стабільного макроекономічного середовища,  що асоціюється із ціновою стабільністю.  Для досягнення стабільного зростання цінова стабільність є ключовою умовою внаслідок економічних і соціальних втрат від інфляції.

     У країнах з ТІ макроекономічна  ситуація характеризується нижчою та стабільнішою інфляцією,  стабільним економічним зростанням і нижчою вразливістю до зовнішніх шоків. НБУ має зосередитися за допомогою  ТІ не на стимулюванні поточного зростання, а на створенні макроекономічних засад для підвищення темпів зростання  у довготерміновому періоді. У більшості  випадків у розвинутих країнах, які  використовують ТІ, відхилення від  таргету становлять менше 1 %. У країнах  з перехідною економікою у 41 % випадків відхилення від таргету становлять ±1 %, а у 36 % випадків –  понад 2 %.  Найкращі ж результати демонструють США і Чилі.  У країнах,  де частіше надається громадськості  інформація щодо макроекономічної політики,  таргети досягаються рідше,  тому надто висока відкритість також  не бажана [21, c.15].

     У країнах, які запровадили ТІ, зменшили рівень інфляції та інфляційні сподівання. Загалом, держави з ТІ є відкритими малими економіками, і є дуже чуттєвими  до світових економічних зрушень. Країни, які не використовують ТІ, є здебільшого  великими закритими економіками.

     Головними ж передумовами запровадження ТІ є: інституційна  (низький державний  борг, незалежний центральний банк), фінансова  (банківська), економічна  (рівень доларизації), технічна  (система  передбачень) системи.

     Сучасний  стан світової економіки визначається наслідками економічної кризи.  У  період фінансової кризи істотно  постраждала світова торгівля. Скоротився обсяг експорту та імпорту.  Україна  через швидко зростаючий зовнішній  борг стала залежною від доступності  зовнішніх джерел кредитування. Через  глобальні дисбаланси знижується інвестиційна активність, скорочуються обсяги торгівлі.

     Детально  варіанти глобального економічного устрою розглянуто у звіті Світового  економічного форуму  "Майбутнє світової фінансової системи. Короткостроковий прогноз і довгострокові сценарії",  документі МВФ  "Звіт ро глобальну фінансову стабільність. Управління майбутніми фінансовими викликами"  та звіті МВФ  "Перспективи світового економічного розвитку. Підтримка відновлення".  Враховуючи зміни у світовій економіці,  розрізняють чотири сценарії розвитку світової економіки: "фінансовий регіоналізм", "відновлений західноцентризм", "фрагментований протекціонізм", "перебалансований мультилатералізм". Варто коротко розглянути їхній вплив на економіку України.

     Суть  першого сценарію – "фінансового  регіоналізму"  передбачає, що світова  економіка складається з трьох  блоків на чолі зі США, ЄС і Китаєм, які  здійснюють торгівлю і фінансову  політику. За розвитку такого сценарію Україна втрачає важелі впливу на міжнародну фінансову систему, істотно  обмежуються можливості розвитку конкурентоспроможних виробництв, зокрема через низький  зовнішній попит [22, c.48].

     Другий  сценарій – "відновлений західноцентризм"  передбачає,  що раїни з розвиненою економікою запроваджують корпоративну реструктуризацію, відновлюють продуктивність і стимулюють міжнародну торгівлю. Розвиток такого сценарію негативно  вплине на Україну, оскільки зацікавленість інвесторів зміниться у бік нових, східних ринкових економік.

     Якщо  діяти буде третій сценарій – "фрагментований протекціонізм", то у світі будуть панувати розмежованість, суворий контроль, а між країнами виникатимуть конфлікти,  велику загрозу стабільності становитимуть  внутрішні заворушення та природні катастрофи. Третій сценарій є найневигіднішим  для України, оскільки Україна як відносно відкрита економіка, втратить значні можливості для розвитку експортно-орієнтованих виробництв, а через невигідні  умови фінансування зросте зовнішня заборгованість.

     За  четвертого сценарію – "перебалансованого  мультилатералізму" буде запроваджено ефективне управління ризиками до 2020 р. з метою забезпечення зростання;  задля досягнення спільних цілей  буде налагоджено міжнародну співпрацю;  світова економіка зростатиме в  середньому на 3,6 %;  стабільно зростатимуть ринкові економіки. У разі розвитку таких подій Україна може виграти  завдяки розширенню світового попиту,  ефективнішому функціонуванню ринків капіталу та потенційній можливості брати участь у формуванні глобальних стратегій розвитку [24, c.52].

     Загалом для розвинених країн очікується повільне економічне зростання після 2011 р.,  яке буде супроводжуватися зростанням безробіття.  У 2011 р. МВФ прогнозує незначне  (понад 20 %)  зростання цін на нафту і помірне (близько 2 %) підвищення вартості сировинних ресурсів  (крім енергетичних).  Для України прогнози МВФ означають,  що попит на українську продукцію буде обмеженим, а зростання цін на ресурси стане чинником відновлення високої інфляції.

     Світова криза засвідчила високий рівень залежності економіки України від  зовнішньоекономічної кон'юнктури. Одним  із завдань монетарної і валютної політики НБУ є адаптація до несприятливих  зовнішніх умов. У період кризи  центральні банки країн вживають заходів щодо відновлення ліквідності  банків через збільшення грошової маси.  Але такі дії в Україні можуть призвести до знецінення гривні і  зростання інфляції.

     Експерти  прогнозують відновлення зростання  ВВП починаючи з 2011 р. Це,  насамперед, стосується відновлення експортного  потенціалу, завдяки стимулюванню фіскальної та монетарної політики і відновлення  позитивної динаміки на ринку робочої  сили. Через значний ВВП-розрив інфляційний  тиск передбачається низьким. Також  передбачається посилення національних валют та зростання ПІІ.

     У 2011 році в економіці посилюватиметься інфляційний фон. Передусім це буде пов'язано з інфляцією попиту: зростання купівельної спроможності домашніх господарств сприятиме  підвищенню цін.

     До  того ж, у 2011 році очікується підвищення тарифів на низку адміністративно  регульованих товарів і послуг, що раніше відкладалося з політичних мотивів. Відтак, індекс споживчих цін збільшиться 2011 року на 15% - грудень до грудня.

     Підсумки 2010 року відповідали очікуванням  експертів: бюджетний дефіцит перевищив  рівень, узгоджений з МВФ, і становив 65 мільярдів гривень - 5,9% ВВП [26].

     Показник  дефіциту на рівні 38,8 мільярда гривень, закладений до держбюджету-2011, також  буде перевищено. Аналітики прогнозують, що 2011 року дефіцит зведеного бюджету  країни становитиме 52 мільярди гривень - 4% ВВП.

     Таким чином, Україна 2011 року залишатиметься активною державою-позичальником, і  зростання державного боргу триватиме.

     Отже,  насамперед,  необхідно сприяти  ухваленню закону "Про систему  валютного регулювання та валютного  контролю", що допомогло б утвердити  статус національної валюти як єдиного  засобу розрахунку на території України  та удосконаленню механізму регулювання  потоків капіталу.  Також необхідно  удосконалити підходи до регулювання  фінансових інвестицій нерезидентів в  Україну.  Необхідною умовою переходу до режиму ТІ є інституційне закріплення  обов'язкової тісної співпраці між  Урядом та НБУ з питань досягнення цінової стабільності.  Адже інфляція формується під впливом попиту і  пропозиції. НБУ переважно впливає  на інфляцію попиту, а підвищення цін  в Україні переважно відбувається за рахунок чинників пропозиції. саме тому перед урядом стоять такі завдання [22, c.49]: