Канали розподілу та їх ефективність

    Існують певні  критерії вибору партнерів по  каналу з погляду постачальника,  а саме:

1. Фінансове становище потенційного партнера по каналу.
2. Обсяг продажу.
3. Асортимент продукції.
4. Репутація.
5. Охоплення ринку.
6. Результати діяльності зі збуту продукції.
7. Управління.
8. Рекламні компанії і програми стимулювання збуту.
9. Програми навчання.
10. Програми грошового стимулювання продажу.
11. Технічна і матеріальна база.
12. Процедури замовлення і оплати.
13. Послуги з установки і ремонту продукції.
14. Якість демонстраційних програм.
15. Готовність спрямовувати ресурси на виробництво певних асортиментних груп.
16. Готовність брати участь у спільних програмах.
17. Готовність надавати інформацію.
18. Готовність дотримуватися встановлених квот.

     Розподіл ресурсів  передбачає виявлення доступних  важелів, які стимулюють таку  поведінку і дії учасників  каналу розподілу, що здатні  сприяти досягненню запланованої  економічної ефективності його  діяльності в цілому. В ідеальній  моделі каналу всі учасники  мають узгоджені погляди і  цілі, що дало б змогу автоматизувати  процес управління. У реальній  дійсності існує чимало причин, через які партнери по каналу  не завжди демонструють прагнення  до співпраці. Існує кілька  важелів, які дають змогу ефективно  організовувати і узгоджувати  діяльність у каналі розподілу  – застосування влади, розширення обов'язків учасників каналу і створення атмосфери довіри, а також методика укладення угод.

 Влада в каналі розподілу

    Учасники каналу  зазвичай не схильні довільно  координувати свою діяльність  внаслідок того, що дії одного  з них не завжди сприяють  отриманню вигоди іншими. Неконтрольовані  дії учасників каналу, коли кожний  переслідує свої власні інтереси, призводять до неефективного  виконання функцій каналу в  цілому. Часто дії учасників каналу  можливо узгодити тільки за  рахунок застосування влади.

    Сам термін "влада"  зазвичай асоціюється з насильницькими  діями або політичним тиском. Однак такий погляд не зовсім  справедливий, оскільки здебільшого  влада реалізується за рахунок  володіння і контролю над ресурсами,  цінними для іншої сторони.  Ці ресурси становлять активи, особливості й умови взаємин,  обумовлюючи залежність, лояльність  або зобов'язання одного учасника  каналу перед іншим. Кожний  учасник каналу має в розпорядженні  певні цінні ресурси: матеріальні  активи, винагороду, примус, рекомендації  спеціалістів, ототожнення і закон.

    Крім того, владу  можна розглядати як ступінь  залежності одного учасника каналу  від іншого. Коли залежність розподілено  нерівномірно, ті з них, що характеризуються  найбільшою залежністю, володіють  найменшою владою стосовно інших  учасників каналу розподілу. Отже, залежність і джерело влади  – неподільні.

     Яскравим прикладом  величезного значення відносин  залежності в маркетингових каналах  слугує методика виробництва  і постачання продукції "точно  вчасно". Поставка за принципом  "точно вчасно" – завдання  дуже складне: матеріали і комплектуючі  повинні доставлятися на підприємство  саме в той момент, коли вони  необхідні в процесі виробництва,  що вивільнює виробника від  необхідності підтримувати товарні  запаси, а також від пов'язаних з ними витрат. Постачальники також стикаються з проблемою забезпечення не тільки своєчасної поставки комплектуючих, а й певної послідовності надходжень їх на конвеєр. Це залежить від індивідуальних характеристик деталей. Що більше, за відсутності резервних товарних запасів деталі, які поставляють за методом "точно вчасно", повинні бути однакової якості, оскільки сам метод не передбачає заміни дефектних одиниць.

    Влада, заснована  на винагороді, базується на переконанні  учасника каналу в тому, що  його дії, спрямовані іншим  учасником, здатні мати своїм  наслідком більший рівень прибутку, надання знижок, інші види компенсацій,  встановлення меж ексклюзивної  території.

    Влада, заснована  на примусі, передбачає будь-які  каральні санкції, які здатний  застосувати один з учасників  каналу розподілу. До таких  санкцій належать зниження рівня  торгових націнок, повернення  винагороди, зниження швидкості  постачання, обмеження територіальних  меж розподілу тощо. Владою також  є влада фахівців, які, маючи  вищу і грунтовнішу обізнаність,  здатні диктувати певні умови  діяльності учасникам каналу  розподілу. Почасти в такій  владі бувають зацікавлені всі  учасники каналу розподілу.

    Влада ототожнювання  є владою відомих фірм, що мають  найпопулярніші торгові марки  (влада референта) і фактично  саме ім'я такої фірми здатне  створювати відносини підпорядкування.

     Влада закону, або адміністративна влада, неформально  створюється в каналах розподілу  і реалізується лідером каналу. Різновидом такої влади є протекціонізм  у торгівлі, а також існуючі  законодавчі акти, відповідно до  яких учасники каналу розподілу  будують свою діяльність.

 Реально в каналі  поєднуються різні види влади  для формування оптимального  механізму управління каналом  для досягнення цілей

      Лояльність  і довіра партнерів, які працюють  у каналі розподілу, грунтуються  на загальних цінностях, зацікавленості  у підвищенні цінності загальних  результатів сумісної діяльності  та завдяки сумісній діяльності  і тривалим діловим відносинам. Проте лояльність здатна суттєво  знижуватися внаслідок так званої  опортуністичної поведінки учасників  каналу. Вірність наданим зобов'язанням  перед іншими учасниками каналу  тим міцніша, що більше загальних  цінностей у партнерів, більше  вигод від цих взаємин для  обох сторін, а також вище витрати  на припинення ділових стосунків.  Крім того, виявлено, що довіра  само собою позитивно впливає  на лояльність суб'єктів ринку,  які функціонують у каналі.

     Існує безліч  переваг використання довіри  і лояльності учасників каналу. Довіра призводить до зменшення  невизначеності, яка відчувається  учасниками каналу, сприяє співпраці  і виникненню "функціональних  конфліктів", тобто таких, які  мають у своїй основі структурні  відмінності, на відміну від  неконструктивних конфліктів. Лояльність  учасників каналу також сприяє  співпраці, задоволеності сумісними  діями, мовчазному погодженню  партнерів і знижує вірогідність  припинення партнерських взаємин  кожним учасником каналу.

    Менеджери каналів  розподілу розрізняють безліч  зобов'язань учасників. Емоційні  зобов'язання (підтримка відносин) сприяє  отриманню позитивніших результатів,  ніж моральні зобов'язання або  підтримка стосунків з тієї  причини, що сторони вважають  себе зобов'язаними так діяти.  Навпаки, зобов'язання з розрахунку  або вимушене збереження стосунків  справляють сильний негативний  вплив на бажання учасників  вкладати інвестиції або залишатися  в системі каналу.

    Фахівці розрізняють  різні форми взаємин у структурах  каналу – вільну, авторитарну  і партнерську. З цих форм  партнерські взаємини найповніше  відповідають поняттю рівноцінного  обміну, тоді як авторитарні стосунків  передбачають існування системи  влади, яка дозволяє одному  з партнерів розробляти правила, давати інструкції і здійснювати вплив на рішення, які приймають інші партнери. Вільна форма взаємин застосовує зовнішні важелі – закон, конкуренцію, компенсаційні виплати, авторитарна – внутрішні важелі, що базуються на адмініструванні, партнерська – внутрішні, що базуються на сумісних інтересах.

     Партнерська  форма взаємин має своєю метою  створення для кожного учасника  каналу розподілу мотивацію дій  в інтересах партнерських взаємин.

 Саме створення взаємин  на основі довіри і лояльності  має величезне значення, оскільки  суттєво впливає на ефективність  і тривалість взаємин у цілому.

  Конфлікти в каналі  збуту

     Причини виникнення  конфліктів у каналі розподілу  треба шукати у взаємозалежності  між його учасниками. Кожний з  них звичайно спеціалізується  на виконанні певної функції:  виробники займаються виробництвом  і загальнонаціональною рекламою, роздрібні торгівці відповідають  за обсяги збуту, розподіл і  просування товару на місцях. Така спеціалізація і призводить  до взаємозалежності. Учасники каналу  змушені залежати одне від  одного, оскільки їхня потреба  в ресурсах – грошах, спеціальних  навиках, доступі до ринків  може бути задоволена тільки  іншою стороною. Таким чином, функціональна  взаємозалежність потребує хоча  б мінімальної координації задля  досягнення спільних цілей. Водночас  учасники каналу прагнуть до  автономії, тому формування відносин  призводить до зіткнення інтересів.  Що сильніша взаємозалежність, то  частіше перетинатимуться різні  інтереси під час досягнення  цілей і то вища вірогідність  виникнення конфліктів між учасниками. [11]

Отже, розрізняють такі види конфліктів:

    Конфлікти невідповідності  цілей і завдань – перед  кожним з учасників каналу  розподілу стоять певні цілі  і завдання, і коли вони не  збігаються, виникає конфлікт цілей.  Так, існує так звана агентська  проблема, коли посередник не  може гарантувати, що він завжди  діятиме виключно в інтересах  принципала тому, що агент має  іншу орієнтацію й інші погляди  і перед ним стоять інші  завдання і цілі, а принципал  не в змозі повністю відстежувати  всі дії агента.

    Розбіжності щодо  сфер діяльності – сфера діяльності  маркетингового каналу визначається  такими елементами, як група споживачів, охоплення території, виконувані  функції та технології, які застосовують  у функціонуванні каналу. Конфлікти  виникають щодо кожного наведеного  елемента, оскільки у кожного  учасника каналу є своє власне  розуміння означених елементів.

    Розбіжності сприйняття  реальної дійсності – такі  розбіжності свідчать про існування  різних засад для відповідних  дій в одній і тій же ситуації. Крім того, один з учасників  каналу може неправильно сприймати  дії, здійснювані іншими учасниками  у сфері функцій і потоків  маркетингового каналу, створюючи  ще один привід для конфлікту  щодо дійсності. Треба ще враховувати  неповноту і невизначеність інформації, яка надходить до учасників  каналу, щоб зрозуміти, що одна  і та сама дійсність сприйматиметься  по-різному.

     Конфлікти  мають позитивний і негативний  вплив на роботу каналів. Позитивний  вплив у тому, що відсутність  конфліктів робить канал пасивним  і невинахідливим, конфлікт сприяє  поліпшенню результатів діяльності  каналу та її вдосконаленню.  Водночас конфлікт, який не вирішується  або вирішується недосконало,  здатний зруйнувати канал розподілу  або завдати йому збитків.

3.2. Ефективність стратегії охоплення ринку

     Під час  вибору непрямого каналу збуту,  виникає запитання, скільки потрібно  посередників, щоб забезпечити певний  рівень охоплення ринку, необхідний  для вирішення завдання проникнення  на ринок. Тобто це прийняття  рішення про те, скільки торгових  точок потрібно відкрити на  певній географічній території  і якою буде участь кожної  з них, щоб результатом було  задоволення потреб наявних і  потенційних клієнтів цільової  групи в товарах і послугах.

     Великою мірою проблема охоплення ринку є проблемою присутності на конкретному ринку. Міцна і стала присутність на ринку забезпечується в тому разі, коли є можливість охопити всі основні сегменти споживачів і коли товари послідовно пропонують покупцям на момент прийняття рішення про купівлю. Поряд з "коефіцієнтом вдалих спроб" (здатністю компанії досягати високого відсотка реалізації можливостей збуту) присутність на ринку – один з основних параметрів, який визначає частку ринку, що належить компанії.

    Існує три основні  стратегії охоплення ринку –  інтенсивний розподіл, за яким  товар розподіляють між якомога  більшою кількістю торгових точок;  вибірковий розподіл, за яким  товар розподіляють між обмеженою  кількістю торгових точок на  певній географічній території;  ексклюзивний розподіл, за яким  товар розміщують лише в одній  з торгових точок певної географічної  території. Ці варіанти розподілу  застосовувані і до вертикально  інтегрованих, і до невертикально  інтегрованих систем, хоча очевидно, що величина капіталу, який потребує  формування каналу, що перебуває  в одноособовому володінні і  використовує інтенсивний розподіл, вкрай вагома.