МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

ІНСТИТУТ  МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ  ТЕХНОЛОГІЙ імені Святої Великої  княгині Ольги

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

з навчальної дисципліни

„Маркетингова товарна політика”

на  тему:

“1. Методи відкритої цінової конкуренції”

„2.POS - матеріали як засіб підтримки конкурентоспроможності товару в роздрібній торгівлі”

(варіант 25)

                                                      Виконала студентка Маслова Ольга Сергіївна

Шифр групи  Е1207Б1МР(4.6)

 

Зміст

1. Сутність цінової конкуренції_____________________________3
2. Методи відкритої цінової конкуренції_____________________5
3. POS - матеріали як засіб підтримки конкурентоспроможності товару в роздрібній торгівлі______________________________9

4. Контакт із споживачем на місцях продажу за допомогою POS___13 

Список  використаної літератури 
 

               
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  

1.Сутність цінової конкуренції    

Цінова  конкуренція  здійснюється  шляхом  заміни  (як  правило,

зниження)  цін. Нецінова  конкуренція основана  на  покращенні  якісних

 характеристик   товару  (надійність, довговічність,  безпечність,

корисний  ефект, затрати  споживання, зовнішній  вигляд, сервісне

обслуговування  і  інше)  і  проведенні  ціленаправленої  політики

диференціацій  продукту  (включаючи  рекламу  і  міри  по  стимулюванню

збуту).  

      Маніпулювання  цінами - самий  старий  метод  конкуренції  і  самий 

простий  з  точки  зору  технічного  виконання. Однак  і  тут  є 

нюанси. Цінова  конкуренція   в економіці  може  бути  відкритою

(прямою)  і   закритою. 

      При  відкритій  ціновій  конкуренції  фірми  повідомляють  споживачів

про  зниження  цін  на  свої  товари. При  скритій  ціновій  конкуренції

 фірми   випускають  новий  товар   з  вагомо  покращеними  споживацькими

властивостями, а  ціну  підвищують  непропорційно  мало.

           

Конкуренція на ринку товарів і послуг відбувається у двох формах: цінова і

нецінова.

У свою чергу, цінова форма конкуренції підрозділяється  на відкриту і

приховану форми. Причому, прихована цінова форма конкуренції одночасно є і неціновою формою, оскільки використовувані нею методи застосовуються без зниження цін на відповідні товари чи послуги.

Кінцевий результат  виробничої діяльності фірми виявляється  лише в сфері

обертання, у  процесі купівлі – продажу товару. В цей момент відбувається

метаморфоза “товар – гроші” і стає ясно, чи має фірма  можливість покрити свої витрати виробництва, отримати середній прибуток (а також надприбуток, якщо вона є монополістом на даному товарному ринку). В тому випадку, якщо ціна монопольна, то вона служить інструментом переливу, перерозподілу створюваної додаткової вартості на користь монополії. Тому зацікавленість фірм – продавців у підвищенні цін не викликає сумніву.

Однак ціна має  не тільки обмеження, пов'язані з купівельною спроможністю і

співвідношенням між попитом та пропозицією на товарному ринку. Здавна вона є могутньою зброєю у конкурентній боротьбі.

В епоху досконалої конкуренції пропозиція товарів  на ринку здійснювалося

фірмою в умовах вільного суперництва. Пропоновані покупцю товари були

однорідні і  розділялися в більшості випадків тільки ціною. Зменшення ціни

було для фірми  основним засобом виділення свого  товару серед товарної маси конкурентів.

В умовах монополізації  змінюються і методі конкурентної боротьби.

Монополія за своєю  природою є запереченням вільної  конкуренції, в якій в

основному використовується такий метод боротьби за ринок, як відкрите

зниження цін. Маючи можливість контролювати значну частку ринку, фірми – монополісти докладають величезних зусиль для обмеження конкуренції. Завдяки цьому вони переслідують головну мету – підвищити ціни для збільшення монопольного надприбутку.

Рівень монополізації  виробництва і збуту впливає  на вибір методів

конкуренції. Щоб мати контроль над такою часткою ринку, що дозволить

регулювати на ньому попит та пропозицію, а також  ціни, монополіст прагне

провести ”розчищення” ринку від конкурентів. Скорочення числа конкурентів зменшує кількість індивідуальних цін на товар, що усереднюються. В результаті ціни перестають залежати від співвідношення між попитом та пропозицією, тобто утрачають свою еластичність. Покупець позбувається свободи вибору товару за різними цінами. А монополіст має можливість штучно відривати свою прибутковість від реальної економічної ефективності виробництва в даній галузі, тобто отримувати монопольний надприбуток.

Небажання монополій  знижувати ціни на свої товари змушує їх йти на змову про фіксацію цін. Однак, оскільки чиста монополія (одноособова чи групова) на товарному ринку мало коли має місце (завдяки переливу капіталу і

функціонуванню  інших немонополізованих фірм), зниження цін для монополії – змушений крок. Цей крок призводить до втрати частини прибутку, передачі її  в розпорядження покупця. Зниження цін дає можливість монополісту широко варіювати цінами. 

2.Методи  відкритої цінової  конкуренції

Використання  відкритого зниження цін здійснюється виходячи з

його багатоцільового  призначення, тобто переслідує ряд  цілей.

Перша мета зниження цін – це проникнення на новий  ринок. При цьому рівень зниження ціни у спеціалізованого аутсайдера обмежується ціною виробництва, інакше більш низька ціна приведе його до банкрутства. Багатопрофільна диверсифікована фірма чи об'єднання може встановлювати ціну, яка значно нижча не тільки ринкових цін, але і ціни виробництва, оскільки існує можливість покривати тимчасові збитки однієї структурної одиниці за рахунок прибутків інших. Низька ціна є знаряддям усунення конкурентів.

Друга мета –  захоплення монопольного положення, що дає можливість диктувати умови виробництва і збуту. Особливо це стосується ринків нових товарів із ще не устояною фірмовою структурою, у виробництві яких функціонує відносно велика кількість фірм і де суперництво на початковій стадії нагадує багато в чому умови вільної конкуренції. Такий  стан був характерний для ринку ЕОМ і телевізорів у 50-ті роки, інтегральних схем – у 60-ті, відеомагнітофонів – у 70-ті роки і т.д.

“Війна цін” характеризує багато нових ринків. Причому найчастіше

застосовуються  раптові різкі зниження цін, особливо на нові товари. Фірми не повідомляють про зниження цін на 1 чи 2 відсотки. Як правило, повідомляють про зниження цін на 20, 40 чи 60 відсотків. А причина зниження цін – це спроба розширити частку фірми на ринку.

Особливо напружений характер здобуває боротьба за захоплення частки ринку в умовах економічної кризи. Небезпека надвиробництва товарів змушує монополії при найменших ознаках спаду скорочувати випуск товарів у визначених галузях.

Однак, коли криза  охоплює усі без винятку сфери  економічної діяльності і не

залишається можливих сфер діяльності, не охоплених застоєм, фірми не мають вибору в переорієнтації виробництва і змушені пропонувати товари, що випускаються, за зниженими цінами. В такий спосіб витісняються з ринку дрібні виробники, інші конкуренти.

Надалі, коли наступить  підйом, фірми компенсують понесені збитки завдяки

захопленому монопольному становищу.

З метою захоплення ринку монопольні ціни можуть бути встановлені навіть нижче ціни виробництва (витрат). Продаж за такими цінами називають політикою “грабіжницьких цін”. Вона вважається одним з найбільш легальних засобів, доступних великим диверсифікованим фірмам у їх боротьбі за монопольну Владу проти конкуренції більш дрібних і менш диверсифікованих суперників.  На

світових ринках конкуренти, що продають товари за низькими цінами, дуже часто обвинувачуються в демпінгу.

Третя мета зниження цін – це встановлення бар'єру  проти виходу на ринок

нових, потенційних  конкурентів. У цьому випадку  ціна може бути тимчасово

встановлена нижче  рівня ціни виробництва з покриттям збитків за рахунок

нерозподілених  прибутків минулих років, акумульованих, наприклад, у

резервному фонді  фірми чи об'єднання.

Найчастіше фірми  знижують ціни у відповідь на дії  конкурентів. Така оборона стратегія використовується монополістами у відповідь на наступ аутсайдерів.

Після відповідного зниження ціни монополістом аутсайдери намагаються

продовжити політику цінової конкуренції, якщо в них  є можливості і засоби для цього. Однак можливості в цьому плані у аутсайдерів набагато менші, ніж у монополій.

Особливим методом  цінової конкуренції є надання знижок з

офіційно оголошеної ціни. Даний метод широко використовується як в оптовій, так і в роздрібній торгівлі.

При оптових  закупівлях партій товару чи при закупівлі  устаткування знижки

надаються визначеним групам покупців. Залучення постійних покупців має на меті стабільне багаторічне завантаження виробничих потужностей і одержання в результаті цього гарантованого прибутку.

Знижки надаються:

Ø     на кілька товарів;

Ø     спеціальним покупцям;

Ø     за певних умов контракту.

Знижки на кількість  товарів надаються покупцям у  випадку придбання визначеної кількості товару чи на визначену, заздалегідь установлену суму. Чим більше закуповувана партія, тим більше рівень знижки. Це змінна знижка.

Знижки спеціальним покупцям підрозділяються на:

Ø       бонусні;

Ø       за особливий характер відносин;

Ø       за особливий характер постачання.

Бонусні знижки надаються за умови, якщо обсяг закупівель на визначений період досягне встановленого розміру.

Наприклад, великі фірми, що імпортують в Україну електроінструменти, звичайно надають українським дилерам знижки у розмірі 5-15% (а іноді до 25%) у залежності від марки електроінструмента, обсягу його закупівлі та особистих домовленостей. Чим більша партія, тим вище знижка.

Одеський завод  шампанських вин своїм надійним дистриб'юторам, які закуповують напої у великих обсягах, надає знижки з відпускної ціни в розмірі 10-12%, у той час як початківцям – тільки до 5%.

Знижка за особливий  характер відносин використовується при необхідності

збереження добрих відносин з покупцями, до яких фірми-продавці мають великий інтерес. Цей вид знижок є, як правило, комерційною таємницею будь-якої фірми.

Третій вид  знижок спеціальним покупцям (за особливий  характер постачання) надається оптовикам, що закуповують, наприклад, комплектуючі вироби великими партіями для наступної зборки товару в місці реалізації. Величина знижки в таких випадках досягає 30-40%, тому що виробник-продавець не має турбот зі зборкою і доставкою готових виробів кінцевим споживачам, не відповідає за гарантійними зобов'язаннями перед кінцевими споживачами.