Ринкові відносини

       ЗМІСТ 

ВСТУП 3

1. РИНОК ЯК  ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ 5

2. ТИПИ ТА  ВИДИ РИНКІВ 8

      2.1 Класифікація ринків 8

      2.2 Види ринку 10

3. ОСОБЛИВОСТІ  СТАНОВЛЕННЯ РИНКОВИХ ВІДНОСИН  В УКРАЇНІ 12

4. БІРЖІ, ЯК  ДВИГУНИ РИНКОВИХ ВІДНОСИН: ПРОБЛЕМИ  Й МЕХАНІЗМИ РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ ЄДИНОГО

БІРЖОВОГО ПРОСТОРУ  15

6. СТАН І ТЕНДЕНЦІЇ  РОЗВИТКУ РИНКОВИХ ВІДНОСИН В  УКРАЇНІ 22

ВИСНОВОК 28

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 30

       ВСТУП 

       Ринок - це складне й багатогранне явище. Ринкові відносини суттєво відрізняються  в різних країнах за ступенем розвитку, особливостями модифікації, рівнем зрілості, історичними, соціальними та іншими ознаками. Ринок — синтетична категорія, за допомогою якої визначаються різноманітні за змістом і параметрами явища. Історично слово «ринок» характеризувало певне місце, де продавалися та купувалися товари. У буденному розумінні ринок – це базар. У кращому випадку ринок розуміється як поєднання попиту і пропозиції. Такі визначення відображають особливості ринку, що лежать на поверхні явищ. Але вони не виявляють глибинних властивостей ринку як економічного феномена й не є конструктивними, щоб зрозуміти його роль в економічній системі.

       Сьогодні  економісти під терміном «ринок»  розуміють будь-яку впорядковану структуру, що забезпечує нормальну  взаємодію продавців і покупців. У широкому розумінні ринок означає певний спосіб організації економічного життя, характерними ознаками якого є: самостійність учасників економічного процесу; комерційний характер їхньої взаємодії; суперництво (конкуренція) господарюючих суб’єктів; формування економічних пропорцій під впливом динаміки цін та конкурентної боротьби; ціни, що складаються на основі попиту та пропозиції.

       Суспільне господарство, яке функціонує на цих  засадах, називають ринковою економікою. Її антиподом є командна економіка, в якій діяльність господарюючих суб'єктів централізовано регулюється державою, народногосподарські пропорції формуються на базі директивних планів, а ціни встановлюються адміністративним шляхом.

       Функціонування  ринку підпорядковується законам  товарного виробництва – закону вартості, попиту і пропозиції та закону конкуренції. Саме на основі дії цих законів формується ринкова ціна, яка врівноважує попит і пропозицію, регулює обсяг і асортимент вироблюваних товарів, впливає на розвиток виробництва і є основним регулятором господарської діяльності. Через ринкову ціну виробник і покупці дізнаються про попит на ті чи інші товари, технологічні можливості виробників. Тим самим ринок виступає як регулятор господарської діяльності.

       Насправді ж поняття "ринок" значно ширше, й визначити його зміст якимось одним формулюванням досить важко. Проте можна вибрати три з багатьох визначень, які зустрічаються найчастіше в нашій і зарубіжній літературі. На мою думку, вони найбільш чітко відображають багатогранну суть і роль ринку.

       1. РИНОК ЯК ЕКОНОМІЧНА  КАТЕГОРІЯ 

       У працях А.Сміта і Д.Рікардо термін "ринок" не набув чіткого політекономічного  визначення, оскільки його відносили  до зовнішніх, поверхневих явищ ринкової економіки, а тому використовували  переважно для характеристики ринкового попиту.Першу спробу дати наукове визначення ринку зробив французький економіст О.Курно. На його думку, цей термін означає "будь-який район, на якому взаємовідносини покупців і продавців настільки вільні, що ціни на одні і ті самі товари мають тенденцію легко і швидко вирівнюватися". В свою чергу, А. Маршал стверджував, що "чим досконаліший ринок, тим сильнішою є тенденція до того, щоб у всіх його пунктах в один і той самий час платили за одну і ту саму річ однакову ціну. У "Економікс" ринок розглядається як "інститут або механізм, який зводить покупців або продавців окремих товарів і послуг". Всі ці визначення ринку відображають не реалії сьогодення, а скоріше реалії двохсотрічної давності, коли панувала вільна конкуренція.

       Сутність  ринку полягає в тому, що це певна сукупність економічних відносин між різними типами фірм та індивідами з приводу купівлі - продажу товарів і послуг відповідно до законів товарного виробництва.

       Ринок - це складне і багатогранне явище. Ринкові відносини суттєво відрізняються в різних країнах за ступенем розвитку, особливостями модифікації, історичними, соціальними й іншими ознаками. "Ринок" для американця, європейця, японця виглядає по-різному і це природно. Адже американська "ринкова економіка" тяжіє до класичної моделі підприємництва, французька - до державного "дирижизму" (дирижизм - управління), японська - до "корпоративного патерналізму" (складова частина теорії соціального партнерства). Відповідно до того Україна повинна мати ринок, який би відповідав її національним особливостям, а не американський або корейський.

       Одночасно в усіх країнах ринок має цілком визначений набір загальних ознак. Тому необхідно з'ясувати все, що розкриває ознаки ринку. У буденному  житті ринок - це базар. У кращому  випадку ринок розуміється, як поєднання попиту і пропозиції, або як місце, де відбувається купівля-продаж товарів. Такі визначення відображають ринок поверхнево. Ринок - поняття значно ширше і охарактеризувати його одним визначенням важко.Ринок, по-перше, розуміється як місце, де відбувається процес купівлі-продажу результатів людської діяльності. Мова йде не лише про купівлю-продаж товарів, а й про інші результати діяльності людей. Предметом купівлі-продажу виступає також інформація.По-друге, ринок - це сукупність економічних відносин між людьми у сфері обміну, посередництвом яких здійснюється реалізація результатів людської діяльності.По-третє, ринок - це місце, де відбувається остаточне визнання суспільством втіленої в результаті діяльності праці.

       На  ринку з'являються лише ті результати людської діяльності, які задовольняють потреби суспільства в особі покупців. Ринок показує виробникам, що виробляти і в якій кількості. Нарешті, на ринку визначається вартість результатів людської діяльності. Трактуючи так широко ринок, все ж таки це поняття не слід ототожнювати з ринковою економікою. Ринок - це елемент ринкової економіки, куди поруч з виробництвом входять сфери виробництва, розподілу і споживання. В економічній літературі поруч зі словом "ринок" ми зустрічаємо прикметники "дикий", "тіньовий", "стихійний".

       Можна виділити характерні ознаки сучасного  ринку.

       1. Сучасний ринок є ринком покупців. Це такий стан ринку, при  якому пропозиція товарів перевищує  попит на них при фіксованій  ціні. Такий стан ринку визначає  пріоритет покупців по відношенню до продавців. В такій ситуації підприємець може досягти збільшення своїх доходів лише тоді, коли він поставить на ринок продукцію високої якості за доступними цінами. Тому ринок покупців виступає як стимул для постійного відтворення ділових, а не спекулятивних відносин. Тобто він примушує підприємців шукати джерела своїх прибутків у сфері виробництва, а не у сфері купівлі - продажу.

       2. Другою ознакою є конкурентний  характер ринку. Це означає,  що в системі підприємництва  кожний суб'єкт виступає як  конкуруюча сторона по відношенню до всіх інших суб'єктів. Неминучість конкуренції між підприємцями на сучасному ринку породжується пріоритетом покупців над продавцями. Намагаючись задовольнити запити покупців, підприємці можуть реалізувати власний економічний суверенітет, лише вступаючи у взаємне суперництво за увагу споживачів. Зовсім інша картина на ринку продавців. Тут конкурують між собою покупці за увагу продавців. Конкуренція охоплює також відносини між підприємцями і споживачами. Це конкуренція за ціни, якість товарів

       .3. Третя ознака - стабілізація відносин  між суб'єктами на основі інтеграції. Сучасний ринок - це арена суперництва  підприємців та інших суб'єктів  економіки (покупців), кожному з  яких повинен бути гарантований  його суверенітет і збереження  його конкурентної потенції. Тобто ринок функціонує ефективно лише тоді, коли суб'єкти ділових відносин, зберігаючи взаємне суперництво, в той же час зберігають і взаємну зацікавленість у протидії монополізації. Це складні процеси і, як показує історичний досвід, тенденція до монополізації економіки все ж таки перемагає. Тому функцію координації суб'єктів ринкових відносин мусить брати на себе держава, проводячи антимонопольну політику. 
 

       2. ТИПИ ТА ВИДИ  РИНКІВ 

      2.1 Класифікація ринків

      За  територіальним охопленням розрізняють:внутрішній ринок, регіональний ринок, національний ринок, міжнародний ринок, світовий ринок.

      Відповідно  до характеру обміну виділяють: ринок товарів і послуг, ринок землі та природних ресурсів, ринок капіталу, ринок робочої сили, фінансовий ринок, ринок інтелектуальних та інформаційних продуктів.За характером і рівнем попиту та пропозиції розрізняють: ринок покупця, ринок продавця. Клієнтурні ринки поділяються на: споживчий ринок, ринок виробників, ринок проміжних продавців (посередників), ринок державних установ.Залежно від сфери суспільного виробництва виділяють: ринок товарів матеріального виробництва, ринок товарів духовної сфери.

      Характерні  риси певних моделей  ринку

       Оскільки  в ринкові відносини вступають  різні суб'єкти, а до сфери обміну надходять різноманітні товари й  послуги, то в країні формується досить складна ринкова структура, яка включає найрізноманітніші види ринків. Їх можна розглядати в різних аспектах.Так, з точки зору об'єктів обміну, ринки бувають: ринок засобів виробництва, ринок товарів народного споживання, ринок послуг ринок позичкових капіталів, ринок цінних паперів, ринок валюти, ринок інформації, ринок науково-технічних розробок, ринок робочої сили, ринок житла і т. д. У середині цієї структури можна говорити про продовольчий ринок, ринок зерна, нафти, золота та ін. Тобто, ринкова економіка складається з великої кількості окремих ринків. Кожний товар чи послуга має свій ринок.

       З територіальної точки  зору, ринок може бути внутрішнім і зовнішнім. Внутрішній ринок у свою чергу може бути національним, регіональним і локальним (місцевим). Національний - це весь внутрішній ринок даної країни, обмежений рамками її кордонів. Регіональний - ринок окремого територіального підрозділу (республіки, краю, області, району). Локальний - ринок якоїсь місцевості, яка включає певну сукупність населених пунктів. Регіональні й локальні ринки, на відміну від національних, не мають чітко окреслених кордонів.Кожен вид ринку має свої особливості. Всі вони тісно пов'язані й органічно взаємодіють: якщо відбувається порушення в одному з них, то це викликає перебої в роботі інших і системи в цілому.

       Приклад. Розпад національного ринку СРСР привів до серйозних збоїв у функціонуванні регіональних і локальних ринків у республіках. Утворення нових самостійних національних держав викликало необхідність формування цілого ряду нових національних і регіональних ринків, без яких економіка молодих держав нормально функціонувати не може.Всі види ринків можуть бути зведені принаймні до чотирьох економічних утворень: ринок товарів і послуг; ринок грошей, ринок цінних паперів; ринок робочої сили. За ними стоять реально діючі вищеназвані ринки. В умовах поглиблення і розширення світогосподарських зв'язків товарні ринки втрачають національні і територіальні кордони, перетворюючись у світові товарні ринки, на яких виступають торговці всіх країн. Разом з тим продовжують існувати і відповідно відокремлені національні ринки окремих товарів в межах державних кордонів.

       Товарний  ринок може бути структуризований таким  чином: