Сучасні тенденції розвитку корпоративного сектору економіки

 

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………..2

РОЗДІЛ 1 Дослідження сучасного корпоративного сектора економіки

1. Роль корпоративного сектора в економіці країни……………………..3

1.2.Аналіз розвитку  корпоративного сектору економіки  в Україні………..10

Розділ 2. Корпоративне підприємництво в контексті розбудови соціальної держави

2.1. Регуляторний вплив  держави на корпоративні відносини…………….16

2.2.Роль акціонерних  підприємств в корпоративному  секторі економіки…..19 

Розділ 3 Сучасні тенденції розвитку корпоративного сектору економіки

3.1.Взаємодія  фондових ринків та корпоративного  сектору………………24

3.2. Перспективні напрямки підвищення ефективності корпоративного підприємництва………………………………………………………………30

Висновки…………………………………………………………………33

Список джерел та літератури…………………………………………..35

 

ВСТУП

Корпоративний сектор є  важливим структурним елементом  національної економіки. Значну питому вагу корпоративного сектора становлять акціонерні товариства, а ефективність їх діяльності вагомо впливає як на корпоративний сектор, так і на загальний стан економіки України в цілому. Саме тому в сучасних умовах одним з основних завдань, які постають перед нашою країною, є формування сприятливих умов для становлення та розвитку корпоративного сектора.

Аналіз структурних  змін в галузях економіки та розподілу суб’єктів господарювання за формами власності, дослідження, метою яких є теоретичне і практичне вирішення комплексу питань державного регулювання корпоративного сектора, є не тільки актуальними, а й досить складними, так як торкаються великої кількості учасників корпоративних відносин і фондового ринку.

Тому системні, ґрунтовні  наукові дослідження, що пов’язані  з оцінкою фактичного стану товариств, аналізом реальних закономірностей  і тенденцій процесів перерозподілу  власності, спрямованих на пошук та вдосконалення методів і механізмів регулювання корпоративного сектора, захисту прав власників-інвесторів, забезпечення ефективного корпоративного управління, є актуальними як в теоретичному, так і в практичному аспектах. З розвитком ринкових відносин механізм державного регулювання діяльності корпоративних утворень потребує постійного удосконалення та інноваційного підходу. [5]

Сьогодні багатьма національними  та західними науковими школами  та експертами-практиками визнається, що в перші роки здійснення трансформаційних змін у пострадянському середовищі була сильно недооцінена ефективність впливу інституційних факторів щодо забезпечення розвитку. Істотний науковий внесок у розробку вищезазначених проблем внесли Л.Зингалес, Р.Раджан, О.Харт, Д.Норт, Д.Родрик, Дж.Ю.Стиглиц, Р.Аути, Р.Гриффитц, С.Феррера та інші. Вивчення тенденцій на ринку сучасної конвергенції капіталу, пов’язаних з ним напрямків економічного розвитку суспільства проводились в розвинених ринкових та трансформаційних економіках. Важливу роль у дослідженні проблематики державного регулювання корпоративної діяльності та її впливу на розвиток національного господарства відіграють праці сучасних вчених та практиків, а саме: ак. Л.Абалкіна, А.Гайдара, ак. Р.Ентова, видатних українських вчених ак. Ю.Пахомова, чл.-кор. В.Сіденко, проф. О.Білоруса, Т.Ковальчука, В.Черняка, Ю.Бажала, А.Філіпенко, В.Чужикова та інш.

Мета дослідження полягає  в науковому обґрунтуванні основних напрямів удосконалення державного регулювання, розвитку та підвищення ефективності корпоративного сектора економіки України.

Досягнення мети дослідження  передбачало послідовне вирішення  наступних завдань:

визначити існуючі методи та важелі, спрямовані на підвищення ефективності державного регулювання корпоративного сектора економіки;

провести систематизацію показників формування ефективної корпоративної  моделі;

визначити механізм державного регулювання корпоративного сектора  та обґрунтувати заходи щодо його вдосконалення;

обґрунтувати шляхи  підвищення ефективності діяльності суб’єктів господарювання – учасників корпоративних відносин.

Об’єктом  дослідження є корпоративний сектор економіки України Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні питання регулювання корпоративного сектора економіки і напрями його удосконалення.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають різноманітні методи діалектики, економічного та статистичного аналізу. При дослідженні сучасних тенденцій розвитку корпоративного сектора використано принцип наукової діалектики, емпіричного дослідження, зокрема, спостереження та порівняння, що дало змогу дослідити виникнення, формування та розвиток недержавної форми власності, відзначити позитивні напрацювання, виявити недоліки та негативні тенденції. Розглядаючи трансформацію економічної системи, дотримано принцип системного підходу та цілісності, коли дослідженню підлягали не лише елементи системи, а й зв’язки між ними. Різноманітними прийомами діалектичного метода досліджено нинішній стан українських акціонерних товариств, зокрема, синтезом і порівнянням узагальнено основне законодавчо-нормативне забезпечення розвитку корпоративного сектора економіки, спостереженням і аналізом виявлено основні тенденції в фінансово-економічній діяльності акціонерних товариств, як основних корпоративних утворень, під час становлення в умовах розвитку конкурентного середовища.

 

 

РОЗДІЛ 1 Дослідження сучасного корпоративного сектора економіки

2. Роль корпоративного сектора в економіці країни

В умовах глобалізації та інтернаціоналізації світового  господарства одним із найважливіших факторів, що визначають конкурентоспроможність будь-якої країни є ефективне функціонування її бізнес середовища. Для того щоб постійно розвиватися й виходити лідером в умовах твердої світової конкуренції, країні необхідно активно долучатись до управління внутрішніми потоками обертання капіталу, контролювати та формувати найбільш ефективні з точки зору суспільства напрямки його участі в між кордонному обертанні.

Досвід перших років дослідження накопичується  та аналізується на високому наддержавному рівні. Світовий Банк в 2002 та 2005 рр. видав доклади, присвячені наслідкам реформ. Крім вже відомих висновків щодо підтримки нових ринкових підприємств, забезпечення фінансової дисципліни, створення режиму сприяння інвесторам та захисту їх інтересів на державному рівні, впровадження контрактної культури, посилення вимог до менеджменту, аудиту, контрою над корупцією та рейдерством, наголос зроблений на необхідності впровадження всього спектру інституційних складових для забезпечення відродження економічного росту.  
Набутий у процесі побудови ринкового суспільства досвід існування в умовах вільного ринку із саморегулюючими приватними структурами переконливо довів, що для молодих трансформаційних країн утрата керованості розвитком рівнозначна з втратою суверенітету, суспільної єдності та державності. [8,C.12]

Тому, крім загальних  орієнтирів розвиненого ринкового  суспільства, трансформаційна країна має приділяти значну частину  своєї уваги системності законодавчих та регуляційних змін, направлених  на створення суспільної та соціально адекватної керованості напрямками розвитку корпоративного сектора національної економіки. Якість інститутів та законодавства, контроль за розвитком та діяльністю фінансово-банківського сектора та забезпечення економічного росту – це складові та сутність завдань системи державного управління.

Докризовий  формат функціонування світової економіки був безпосередньо пов'язаний з масштабом включення національного економічного простору у міжнародну систему глобальних потоків капіталу. Для того щоб постійно розвиватися й виходити лідером в умовах твердої світової конкуренції, країні необхідно активно долучатись до управління внутрішніми потоками обертання капіталу, контролювати та формувати найбільш ефективні з точки зору суспільства напрямки його участі в між кордонному обертанні. [10,C.80]

Довгий час  державна економічна політика в Україні  була націлена на підтримку експорту, який в основному представлений  сировиною і продукцією з незначним  ступенем переробки (табл. 1).

 
Таблиця 1.

Рейтинг економічних секторів за рівнем експорту  
(корпоративні компанії топ-100 України)

Сектор національної економіки	Оцінка рентабельності  (рейтинг)	Відносна частка в сукупному експорті топ-100  (%)	Оцінка ефективності експорту	Частка підприємств, що входять у топ 100 за рівнем чистого доходу (%)
Нафтогазова промисловість	11	6,2	5	100,0
Металургія	10	42,1	1	57,7
Машинобудування	1	12.5	3	19,1
Енергетика	9	0,9	8	0
Транспорт	8	0,7	10	50,0
Зв'язок	6	0,8	9	50,0
Хімія	3	8,3	4	36,4
Харчова промисловість	4	3,5	7	44,4
Добувна промисловість	2	5,5	5	42,9
АПК	5	15,6	2	42,9

Але розвиток сировинних галузей не здатний вирішити завдання стійкого економічного зростання. Навіть вступ України до СОТ не дав  очікуваних позитивних зрушень у  плані росту національної економіки. Усі колишні неофіти СОТ (Іспанія, Франція, Греція та ін..) за рахунок доступу до швидких та дешевих грошей проходять шлях поглиблення суспільних та індивідуальних боргів. Не оминуло це і Україну – накопичення боргу відбувалось в найбільш експротно орієнтованих, прибуткових та тінізованих секторах економіки (табл. 2).

 

Таблиця 2.

Розподіл  боргових зобов'язань у національній економіці – 5 найбільших боржників

Показники	1999		2009
	Кластер 1		Кластер 2
	Частка кластеру,%	Обсяг продажу,%	Частка кластеру, %	Обсяг продажу,%
Прибуток/ збиток	41,5	44,7	– 53,2	– 58,4
Довгосторокові  банківські кредити	66,4	26,1	75,8	28,3
Короткострокові банківські кредити	63,4	38,0	79,1	20,8
Загальна кредиторська заборгованість	47,1	45,0	64,2	53,8
Товарна кредиторська заборгованість	55,2	45,0	43,1	38,4
Прострочена кредиторська заборгованість	72,6	33,8	84,2	39,1
Податкова заборгованість	73,4	32,1	-	-
Заборгованість  з оплати праці	55,2	31,1	54,7	36,1
Загальна дебіторська  заборгованість	50,8	45,0	56,2	28,3
Дебіторська заборгованість за товари	51,7	46,2	66,8	19,7
Прострочена дебіторська  заборгованість	68,1	33,8	45,3	31,0

 

Кластер 1 –  Гірничо-видобувна промисловість, ПЕК, авіатранспорт та зв'язок, муніципальне господарство, оптова торгівля 
Кластер 2 – Гірничо-видобувна промисловість, ПЕК, муніципальне господарство, виробництво не металургійної мінеральної продукції, банківська система

Оновлення й  розвиток економіки України залежать від ефективності її інвестиційної  діяльності. Система регулювання умов інвестиційної діяльності не є стабільною. Цілі й принципи регулювання інвестиційної діяльності випливають із загальнодержавної економічної політики і її складової – інвестиційної політики. [8,C.113]

Якщо більш  прискіпливо розглянути причинно-наслідкові зв'язки, принаймі між накопиченням боргових зобов'язань, рівнем інвестування, експортом, тенденціями розвитку корпоративного сектора, можна прийти до висновку щодо існування безпосередньої залежності між станом національної економіки та характером процесів з управління капіталом.

 
Таблиця 3.

Відносні  макроекономічні показники економічного розвитку України

Показники (%)	1990	1995	2000	2004	2005	2006	2007	2008	2009
т.р.ВВП	3,4	-9,2	5,2	12,1	2,7	7,3	7,9	2,1	-17,8
т.р.інфляції	15	100	26	12	13,1	12	17	25	28
накопичення стабілізаційного фонду (млрд.дол.)	-	-	1,05	9,3	19,41	22,3	31,97	31,5	53,1
інвестиції  в основний капітал	-	0,4	31,3	28,0	1,9	19	29,8	-2,6	-43,3
Держборг (до ВВП)	-	-	32,0	19,8	15,5	12,8	10,8	13,5	15,5
корпоративний борг (до ВВП)	-	-	22,7	27,4	29,9	37,8	49,3	68,8	64,9
дефіцит бюджету % ВВП	-	-	-0,6	-3,2	-1,8	-0,7	-1,1	-1,5	-23,2
облікова ставка НБУ	80i	110	27,0	9,0	9,5	8,5	8,0	12,0	10,25
ставка комерційна (середня)		25	20	20	22	15	14	25	21
обмінний курс	-	1,7	4,5	5,5	4,7	5,0	5,3	9,0	7,8
обсяг промислової  продукції (млн. грн.)	-14,1	0,7	13,2	12,5	3,1	6,2	10,2	-3,1	-30,4
Зміни валового нагромадження (до 1990 р.)	-	14,8	17,4	28,2	29,3	35,5	44,0	44,7	21,5