Законодавчі основи маркетингової діяльності

Вступ

1.     Законодавчі основи маркетингової діяльності
1. Передумови становлення маркетингового права
2. Закони пов’язані із системою матеріально-технічного забезпечення і збуту
3. Закон України «Про рекламу»
4. Закон України «Про захист прав споживача»

Заключення

2.Аналіз мікро- і макро маркетингового середовища підприємства

 

Вступ

 

У нашій країні активно  формуються ринкові відносини, що пред'являють  нові вимоги до діяльності господарюючих  суб'єктів. В основі підприємницької  діяльності лежать маркетинг і менеджмент як філософія бізнесу, інструментарій підприємництва, стратегія й тактика  учасників ринкових відносин. Саме глибокі знання в даних областях, здатність уміло застосовувати  сучасні інструменти впливу на ситуацію, що складається на ринку, визначають комерційний успіх підприємця. [1]

Розвиток маркетингу й  менеджменту як найважливіших сфер сучасної економіки вимагають його всебічного й ефективного правового  регулювання. У цей час у нашій  країні бурхливо розвивається законодавство, що регламентує підприємницьку діяльність, що визначається умовами перехідного  періоду. Для того щоб розбудовувати  економіку й привести її з урахуванням  національної специфіки до ринкових відносин, потрібні ефективні правові  норми. Про це говорять і керівники  держави, і економісти, і юристи, цьому надається зараз велике значення як у державному масштабі, тому що саме розвиток цього напрямку права визначає зараз розвиток вітчизняної  економіки, так і на рівні окремих  промислових підприємств, що представляють  основу ринкової системи господарства.[1]

Право є система загальнообов'язкових, формально-певних соціальних норм, які  виражають обумовлену економічними, духовними й іншими умовами життя  державну волю суспільства, її загальнолюдський і класовий характер, видаються або  санкціонуються державою в певних формах і охороняються від порушень можливістю державного примушення. [2]

Право регулює взаємодію  учасника маркетингової діяльності з іншими суб'єктами ринкових відносин. Використання відповідної правової бази дає можливість юридично коректно побудувати відносини зі споживачами, гранично задовольнити їхні запити й  реалізувати їхні економічні інтереси; провести дослідження, не виходячи за рамки закону, зокрема , не порушуючи  режим охорони банківської, комерційної й державної таємниці, здійснити дослідження намірів покупців, не порушивши прав і законних інтересів опитуваних; попередити порушення антимонопольного законодавства і т.д.[2]

Розглядаючи даний комплекс через призму правового регулювання, необхідне знання питань правового  регулювання засобів індивідуалізації й засобів безпеки товару, методів  державного керування якістю товарів; знання правового аспекту організації  й оформлення доставки товару, оскільки кожний канал товаророзподілу оформляється самостійним господарсько-правовим договором (наприклад, договір роздрібної купівлі- продажу, договір поставки, договір доручення, договір комісії, агентський договір, договір лізингу і т.д. ); знання правового регулювання торгівлі, ціноутворення, реклами, Public relations, правових засобів захисту ділової репутації учасників маркетингової діяльності.[2]

Таким чином, виникає необхідність співвіднесення із правовими нормами  питань регулювання організації  підприємницької діяльності. Знання до тонкощів правового регулювання  цієї сфери суспільних відносин приведе  до підвищення ефективності використання господарюючими суб'єктами маркетингових  досліджень і заходів. Відсутність  правильної правової оцінки більшості  ситуацій, що виникають у даному виді діяльності, може стати причиною зайвих витрат і серйозних помилок  у роботі господарюючого суб'єкта.[2]

 

 

1.1. Передумови становлення маркетингового права

 

Формування в Україні  «ринку покупця», який є втіленням  концепції маркетингу, відбувається у складних умовах. Однак уже створено нормативно-правову базу, яка регламентує  маркетингову діяльність українських  підприємців.[3]

Державне регулювання  потрібне, по-перше, щоб створити нормальні  умови для розвитку конкуренції, без якої ринок не може існувати.[3]

Ефективна маркетингова діяльність визначає комерційний успіх підприємця на ринку. При цьому в сучасних маркетингових служб і інших  учасників маркетингової діяльності виникають потреби, засновані на досвіді практичної роботи в сучасних умовах. Суб'єкти маркетингу, адаптуючись  до цих умов, виробляють певні правила  гри, які необхідно використовувати  в правотворчій діяльності законодавчих органів усіх рівнів, преутворюючи зазначені наробітки в правові форми. У той же час юридична доктрина змушено переглянути ряд своїх понять, поглядів, підходів, висновків, суджень, ідей, концепцій і теорій. Дана реакція й приводить до зародження в надрах правознавства феномена, який уже зараз можна називати маркетинговим правом.[1]

Правове регулювання маркетингу супроводжується нескінченними  посиланнями на підзаконні нормативні акти, які найчастіше абсолютно не погоджуються з вимогами федеральних  і регіональних законів і у  зв'язку зі своєю реальною застосовністю  є більш значимими, чому буква  закону.[1]

Норми по правовім регулюванню  маркетингової діяльності існують  у будь-якій державі, становлячи, як правило, особливу комплексну галузь або  підгалузь права, тобто виділяються  в окрему сферу правового регулювання. Це дає можливість забезпечити ефективний розвиток маркетингової діяльності, створити необхідні правові умови  для її здійснення, захистити як приватні інтереси суб'єктів маркетингової  діяльності, так і публічні інтереси держави й суспільства в цілому.[1]

Формування маркетингового права базується насамперед на економіко-управлінських  умовах. Так, поява широкого кола суб'єктів  маркетингу, діяльність яких можна  регулювати тільки за допомогою права, розвиток ринкових відносин взагалі  на загал й ринку маркетингових  послуг зокрема диктують необхідність формування даного напрямку вітчизняного права. Маркетингове право виростає не тільки з теоретичних посилок, але й у значній мірі у зв'язку з виробничою необхідністю.[1]

 

Джерела правового регулювання

 

На маркетингову діяльність поширюються як загальні положення  права, так і спеціальні норми. Джерела  правового регулювання дуже багаточисленні, складні й суперечливі. Основними з них є нормативні акти. [1]

Закони України:

– «Про обмеження монополізму  та недопущення недобросовісної  конкуренції у підприємницькій  діяльності» (1992 p.).

– «Про Антимонопольний  комітет України» (1992 р.).

– «Про захист від недобросовісної  конкуренції» (1996 р.).

–Антимонопольний комітет України

–Декрет Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» (1993 p.)

–Указ Президента України «Про заходи щодо підвищення якості вітчизняної продукції» (2001 p.).

–Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (1994 р.).

–Закон України «Про природні монополії» (2000 p.).

–Указ Президента України «Про індикативні зміни цін на товари при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України експортно-імпортних операцій» (1994р.).

–Указом Президента України «Про реформування системи матеріально-технічного забезпечення народного господарства» (1994р.).

–Закону України «Про лізинг» (1997 p.).

–Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо прискорення вступу України до Світової організації торгівлі» (2001 p.).

–Закон України «Про рекламу» (1996 p.).

–Закон України «Про захист прав споживача»[3]

 

Законодавство пов’язане  з розвитком конкуренції

 

Державне регулювання  потрібне, по-перше, щоб створити нормальні  умови для розвитку конкуренції, без якої ринок не може існувати.[3]

Саме на це спрямовані Закони України:

– «Про обмеження монополізму  та недопущення недобросовісної  конкуренції у підприємницькій  діяльності» (1992 p.) .

В цьому законі безпосередньо  розглядаються такі питання як:

1) Зловживання монопольним  становищем на ринку :

- нав'язування таких умов  договору, які ставлять контрагентів  в нерівне становище, або додаткових  умов, що не відносяться до  предмета договору, в тому числі  нав'язування товару, не потрібного  контрагенту;

- часткова або повна  відмова від реалізації чи  закупівлі товару при відсутності  альтернативних джерел постачання  або збуту, що призвели або  можуть призвести до створення  або підтримки дефіциту на  ринку чи встановлення монопольних  цін;

-інші дії, що призвели або можуть призвести до створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) інших суб'єктів господарювання;

-встановлення дискримінаційних цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що обмежують права окремих споживачів;

- встановлення монопольно  високих цін (тарифів, розцінок) насвої товари, що призвело або може призвести до порушення прав споживачів;

2) Антиконкурентні узгоджені дії

3)Дискримінація суб'єктів  господарювання органами державної  влади, органами місцевого самоврядування  та органами адміністративно-господарського  управління та контролю.

4) Недобросовісна конкуренція

5) Державний контроль  за дотриманням антимонопольного  законодавства[4].

– «Про Антимонопольний  комітет України» (1992 р.).

Створений на основі відповідного закону Антимонопольний комітет  України, який має територіальні  відділення у всіх областях України, усіляко сприяє демонополізації  товарних ринків. Зокрема, комітет затвердив  Методику визначення монопольного становища  підприємців на ринку (1994 p.), згідно з якою монополістом вважається підприємець, частка якого на ринку певного  товару становить 35 %.

Антимонопольний комітет  веде облік підприємств-монополістів і контролює їхню діяльність, зокрема  рівень цін на товари.[3]

– «Про захист від недобросовісної  конкуренції» (1996 р.).

Згідно з цими законами до методів недобросовісної конкуренції, зокрема, відносять:

– неправомірне використання товарного знака, фірмового імені, копіювання товарів іншого підприємця;

– розповсюдження неправдивих  відомостей, що можуть зашкодити діловій  репутації або майновим інтересам  іншого підприємця;

– отримання, використання і розголошення комерційної таємниці та конфіденційної інформації іншого підприємця тощо.[5]

 

Закони розроблені для  виробництва і збуту високоякісних  товарів

 

Створено нормативно-правову  базу і для здійснення маркетингової  діяльності У всіх чотирьох основних напрямах, що їх охоплює комплекс маркетингу . Так, для правового забезпечення розроблення, виробництва і збуту високоякісних товарів прийнято Декрет Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» (1993 p.). [3]

Згідно з цим Декретом в Україні створено Державну систему  сертифікації продукції УкрСЕПРО і затверджено перелік товарів, які повинні проходити обов’язкову сертифікацію. Уразі порушення цього положення застосовуються штрафні санкції у розмірі 25 % вартості реалізованих товарів.[3]

Дія Декрету поширюється  на підприємства, установи і організації  незалежно від форм власності  та видів діяльності, що діють на території України, а також на громадян - суб'єктів підприємницької  діяльності. [6]

Важливе значення для успішного  розв'язання проблеми якості товарів  і послуг має Указ Президента України  «Про заходи щодо підвищення якості вітчизняної  продукції» (2001 p.), який передбачає:

-розроблення проектів нормативно-правових актів щодо державної підтримки впровадження систем управління якістю на підприємствах;

- завершення перегляду  та затвердження основоположних  стандартів національної системи  стандартизації з урахуванням  вимог міжнародної та європейської  систем стандартизації та сертифікації;

- здійснення державної  підтримки впровадження систем  управління якістю на підприємствах  відповідно до стандартів Міжнародної  організації із стандартизації (ISO) серії 9000, що охоплюють системи  забезпечення якості, та серії  14000, що охоплюють сферу управління  навколишнім природним середовищем;

- організацію та проведення  постійного моніторингу впровадження  систем управління якістю на  підприємствах;

- інформаційне забезпечення  підприємств у питаннях управління

якістю;

- забезпечення підготовки  та підвищення кваліфікації фахівців  з управління якістю та розроблення  відповідних навчальних програм,  утворення Українського інституту якості та розгалуженої мережі методичних і консультативних центрів, розвитку фундаментальних та