Законодавчі основи маркетингової діяльності

прикладних досліджень у  сфері управління якістю;

- узагальнення і популяризацію  через засоби масової інформації  та міжнародну інформаційну мережу Internet вітчизняного та світового  досвіду впровадження систем  управління якістю, організацію  та проведення науково-практичних  конференцій та семінарів, галузевих  і регіональних виставок продукції  (товарів, робіт, послуг).[7]

Для захисту прав виробників марочних товарів щодо неприпустимості  їх підробки прийнято Закон України  «Про охорону прав на знаки для  товарів і послуг» (1994 р.), який регулює  відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права  власності на знаки для товарів  і послуг в Україні.

З прийняттям цього закону Україна офіційно приєдналася до Паризької конвенції — міжнародної  організації із сторічним стажем, яка охороняє права промислової  власності підприємств, закріплені товарними знаками. Це дає можливість боротися з виробниками всіляких підробок під продукцію всесвітньо відомих фірм, яких багато потрапляє  на вітчизняний ринок. Водночас і  українські виробники марочних товарів  мають юридичний захист на зовнішніх  ринках.[3]

Законодавчі акти, що регламентують  підприємницьку діяльність, безпосередньо  торкнулися і другої складової комплексу  маркетингу — ціноутворення. На більшість  видів продукції ціни вивільнені. Але на товари монопольних виробників їх контролює держава, що зазначене, зокрема, в Законі України «Про природні монополії» (2000 p.).[3]

Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій  в Україні. Метою цього Закону є забезпечення ефективності функціонування ринків, що перебувають у стані  природної монополії, на основі збалансування інтересів суспільства, суб'єктів природних монополій та споживачів їх товарів. [8]

Не залишились поза увагою і ціни на експортну продукцію. Прагнучи вийти на зовнішні насичені ринки, українські підприємці часом встановлювали  занижені ціни, що трактується світовим співтовариством як різновид недобросовісної  конкуренції. Проти порушників антидемпінгового законодавства в багатьох країнах  вживають доволі серйозні санкції. Окрім  високого штрафу, на товар накладають антидемпінгове мито, унаслідок чого він стає неконкурентоспроможним.[3]

На врегулювання цієї проблеми спрямований Указ Президента України  «Про індикативні зміни цін на товари при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України експортно-імпортних  операцій» (1994р.).[3]

 

 

1.2. Закони пов’язані із системою матеріально-технічного забезпечення і збуту

 

У ринкових умовах необхідно  було повністю перебудувати систему  матеріально-технічного забезпечення і збуту. За часів адміністративно-командної  економіки постачальницька система  була побудована за вертикальним принципом, коли всі матеріальні ресурси  розподілялись ланцюгом «уряд —  міністерство — главк — територіальні  управління». Її перебудову було здійснено  за Указом Президента України «Про реформування системи матеріально-технічного забезпечення народного господарства» (1994р.).[3]

Нові системи матеріального  забезпечення і збуту формуються в Україні переважно за горизонтальним принципом і виконують інформаційно-комерційні функції. Підприємства, організації, оптові бази об'єднуються в інформаційно-комерційні мережі, учасники яких користуються безоплатним  обміном інформацією між регіональними  центрами, спеціальними банками даних. Впроваджуються нові форми організації  збуту продукції, зокрема, на основі Закону України «Про лізинг» (1997 p.). Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. [3]

Впорядковуючи збутову діяльність підприємств на внутрішніх та зовнішніх  ринках, Україна прагне приєднатись  до ВТО — Всесвітньої організації  торгівлі. На це спрямований Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо прискорення вступу України до Світової організації торгівлі» (2001 p.).[3]

 

 

1.3. Закон України «Про рекламу»

 

Ще одним важливим елементом  комплексу маркетингу є маркетингові комунікації, передусім реклама. В  Україні швидко розвивається ринок  рекламних послуг, організовуються  численні рекламні агентства. Але якість значної частини вітчизняної  рекламної продукції низька, що зумовлене  і браком кваліфікованих фахівців, і слабкою матеріальною базою  рекламних агентств, і браком коштів у рекламодавців.[3]

Велике значення для регламентації  рекламної діяльності має Закон  України «Про рекламу» (1996 p.). Він  регламентує різні аспекти рекламної  діяльності, зокрема забороняє популяризувати алкогольні напої та тютюнові вироби в засобах масової інформації; не дозволяє переривати рекламою демонстрування кіно та телефільмів, забороняє рекламу  зброї, суттєво обмежує рекламу, спрямовану на неповнолітніх тощо.[3]

Сфера застосування Закону :

1. Цей Закон регулює  відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням  реклами на території України.

2. Дія цього Закону  не поширюється на відносини,  пов'язані з розповсюдженням інформації, обов'язковість розміщення та  оприлюднення якої визначено  іншими законами України.

3. Дія цього Закону  не поширюється на оголошення  фізичних осіб, не пов'язані з  підприємницькою діяльністю. [9]

Принципи реклами :

1. Основними принципами  реклами є: законність, точність, достовірність, використання форм  та засобів, які не завдають  споживачеві реклами шкоди.

2. Реклама не повинна  підривати довіру суспільства  до реклами та повинна відповідати  принципам добросовісної конкуренції.

3. Реклама не повинна  містити інформації або зображень,  які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами  пристойності.

4. Реклама повинна враховувати  особливу чутливість дітей і  не

завдавати їм шкоди. [9]

Загальні вимоги до реклами :

1. У рекламі забороняється:

- поширювати інформацію  щодо товарів, виробництво, обіг  чи ввезення на митну територію  України яких заборонено законом;

- вміщувати твердження, які  є дискримінаційними за ознаками  походження людини, її соціального  і майнового стану, расової  та національної належності, статі,  освіти, політичних поглядів, ставлення  до релігії, за мовними ознаками, родом і характером занять, місцем  проживання, а також такі, що дискредитують  товари інших осіб;

- подавати відомості або  закликати до дій, які можуть  спричинити порушення законодавства,  завдають чи можуть завдати  шкоди здоров'ю або життю людей  та/чи довкіллю, а також спонукають  до нехтування засобами безпеки;

- використовувати засоби  і технології, які діють на  підсвідомість споживачів реклами;

- наводити твердження, дискримінаційні  щодо осіб, які не користуються  рекламованим товаром;

- використовувати або  імітувати зображення Державного  Герба України, Державного Прапора  України, звучання Державного  Гімну України, зображення державних  символів інших держав та міжнародних  організацій, а також офіційні  назви органів державної влади  України, органів місцевого самоврядування, крім випадків, передбачених законами  України у сфері інтелектуальної  власності;

- рекламувати товари, які  підлягають обов'язковій сертифікації  або виробництво чи реалізація  яких вимагає наявності спеціального  дозволу, ліцензії, у разі відсутності  відповідного сертифіката, дозволу,  ліцензії;

- вміщувати зображення  фізичної особи або використовувати  її ім'я без письмової згоди  цієї особи;

- імітувати або копіювати  текст, зображення, музичні чи  звукові ефекти, що застосовуються  в рекламі інших товарів, якщо  інше не передбачено законами  України у сфері інтелектуальної  власності;

- рекламувати послуги,  пов'язані з концертною, гастрольною,  гастрольно-концертною, конкурсною, фестивальною  діяльністю, без інформації про  використання чи невикористання  фонограм виконавцями музичних  творів. Ця інформація повинна  займати на афішах, інших рекламних  засобах щодо конкретної послуги  не менше 5 відсотків загальної  площі, обсягу всієї реклами;

- розповсюджувати рекламу  (включаючи анонси кіно- і телефільмів), яка містить елементи жорстокості, насильства, порнографії, цинізму, приниження людської честі та гідності. Анонси фільмів, які мають обмеження щодо глядацької аудиторії, розміщуються лише у час, відведений для показу таких фільмів.

2. Розповсюджувачі реклами  не можуть поширювати рекламу,  якщо відповідно до законодавства  види діяльності або товари, що  рекламуються, підлягають обов'язковій  сертифікації або їх виробництво  чи реалізація вимагає наявності  відповідних дозволу, ліцензії, а  рекламодавець не надав розповсюджувачу  реклами копії таких сертифіката,  дозволу, ліцензії, засвідчених у  встановленому порядку.

3. Реклама про проведення  конкурсів, лотерей, розіграшів  призів, заходів рекламного характеру  тощо повинна містити інформацію  про строки та місце проведення  цих заходів та вказувати інформаційне  джерело, з якого можна дізнатися  про умови та місце проведення  цих заходів.

Інформація про будь-які  зміни умов, місця та строків проведення конкурсів, лотерей, розіграшів призів, заходів рекламного характеру тощо має подаватися у тому самому порядку, в

5. Реклама про знижку  цін на продукцію, про розпродаж  повинна містити відомості про  місце, дату початку і закінчення  знижки цін на продукцію, розпродаж,  а також про співвідношення  розміру знижки до попередньої  ціни реалізації товару.

6. Гучність звуку реклами,  що транслюється по телебаченню  і радіо, не повинна перевищувати  гучність звуку поточної програми, передачі.

7. Розміщення інформації  про виробника товару та/або  товар у місцях, де цей товар  реалізується чи надається споживачеві,  у тому числі на елементах  обладнання та/або оформлення  місць торгівлі, а також безпосередньо  на самому товарі та/або його  упаковці, не вважається рекламою.[9]

 

 

1.4. Закон України «Про захист прав споживача»

 

Державне регулювання  маркетингової діяльності має ще один важливий напрям — захист прав споживачів.[3]

Закон України «Про захист прав споживача», введений удію 1991р. Цей  Закон регулює відносини між  споживачами товарів, робіт і  послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і  надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також  визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у  сфері захисту прав споживачів. [3]

Пізніше в цей закон  було внесено зміни й доповнення, передбачаючі різні штрафні санкції до його порушників, зокрема:

– за реалізацію імпортних  товарів, які не відповідають нормам України щодо безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів та збереження довкілля — 50 % вартості реалізованих товарів;

– за відмову в наданні  необхідної, доступної і достовірної  інформації про товари — 30 % вартості товарів;

– за ухилення від перевірки  якості товарів — 100 % вартості товарів.[10]

Згідно із законом, провідним  державним органом із цих питань виступає Комітет України у справах  захисту прав споживачів та його структури  на місцях. Хоча ці органи і провадять  значну роботу, проте вони не справляються з масою порушень прав споживачів, і на товарних ринках України панує  правовий нігілізм.[3]

Така ситуація спричинила виникнення громадських форм консюмеризму. Створено Українську асоціацію споживачів — недержавну організацію, яка об'єднує регіональні товариства і спілки захисту прав та інтересів споживачів.[3]

З 1994 р. в Україні діє  система споживчої експертизи та сертифікації. Функціонують незалежні  лабораторії у різних регіонах країни. В Одесі відкрито міжнародну школу консюмеризму. Виходить газета Української асоціації споживачів «Разом».[3]

У 1997 р. створено Українську Асоціацію Маркетингу (УАМ), яка сприяє розвитку різних аспектів ринкових відносин і видає фаховий журнал «Маркетинг в Україні».[3]

Отже, в Україні вже  багато зроблено для створення цивілізованого ринку — ринку споживача.[3]

Життя кожного з нас  дедалі активніше входить маркетинг, але часто його ототожнюють лише із збутовою діяльністю. Для правильного  розуміння терміну слід розглянути п'ять альтернативних концепцій, на яких можуть побудовані взаємовідносини  між виробниками і споживачами:

– Концепція удосконалення  виробництва стверджує, що споживачі  надають перевагу товарам, які широко розповсюджені та доступні за ціною.