Бухгалтерський баланс як основний елемент фінансової звітності

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1.2. Склад фінансової звітності, її подання і оприлюднення 

     Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Річна звітність підприємств (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає:

     Баланс  підприємства (форма № 1) (дод. 1);

     Звіт  про фінансові результати (форма  № 2) (дод. 2);;

     Звіт  про рух грошових коштів (форма  № 3) (дод. 3);;

     Звіт  про власний капітал (форма № 4) (дод. 4);.

     Для суб'єктів малого підприємництва і  представництв іноземних суб'єктів  господарської діяльності національними Положеннями (стандартами) встановлена скорочена за показниками фінансова звітність у складі Балансу підприємства і Звіту про фінансові результати.

     Квартальна  звітність складається зростаючим підсумком з початку року у  складі Балансу і Звіту про фінансові результати.

     Звітність підприємств складається станом на кінець останнього дня звітного періоду - кварталу або року. Перший звітний період заново створеного підприємства може бути меншим ніж 12 місяців, але  не більшим 15 місяців. Звітним періодом підприємства, яке ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію.

     Підприємства, які мають дочірні підприємства (виділені на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи), крім фінансової звітності про власні господарські операції, складають і подають консолідовану фінансову звітність. При цьому під дочірніми розуміють підприємства, що є юридичними особами, але над якими здійснюється постійне право на визначення стратегічної політики з питань поточної, інвестиційної та фінансової діяльності з боку материнського підприємства.

     Міністерства  та інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, засновані на державній  формі власності, і органи, які здійснюють управління майном підприємств, заснованих на комунальній власності, крім власних звітів складають і подають зведену фінансову звітність по всіх підприємствах, які входять до сфери їх управління.

     Зазначені органи також складають зведену фінансову звітність по господарських товариствах, акції (частки, паї) яких знаходяться в державній і комунальній власності. Об'єднання підприємств, крім власної звітності, складають і подають Зведену фінансову звітність по всіх підприємствах, які належать до їх складу.

     Форми фінансової звітності і порядок  їх заповнення встановлюються: для  підприємств (крім банків і бюджетних  установ) - Міністерством фінансів України  за погодженням з Держкомстатом  України; для банків - Національним банком України; для бюджетних установ, органів Державного казначейства України по виконанню бюджетів всіх рівнів та кошторисів витрат - Державним казначейством України.

     Заповнюються  форми звітності в тисячах  гривень з одним десятковим знаком, а зведені звіти (до яких включено дані звітів двох і більше юридичних осіб) - в тисячах гривень.

     Однією  із важливих вимог, що ставляться до звітності  підприємств і організацій всіх форм власності, є повнота і достовірність  її показників. Тому до початку складання  звітності проводиться значна підготовча робота. Насамперед необхідно перевірити повноту відображення в поточному обліку господарських операцій, оформлених відповідними документами, і завершити облікові записи: уточнити розподіл витрат і доходів між суміжними звітними періодами; перевірити стан розрахунків і списати у встановленому порядку нереальну дебіторську заборгованість, а також кредиторську заборгованість, по якій минули строки задавнення позову; розподілити витрати по обслуговуванню виробництва й управлінню; визначити фактичну собівартість випущеної із виробництва та реалізованої продукції (робіт, послуг); визначити і списати фінансовий результат (прибутки, збитки) від реалізації та позареалізаційних операцій; списати (при складанні річного звіту) використаний протягом року прибуток.

     Після цього перевіряють правильність облікових записів, взаємно звіряють дані синтетичного й аналітичного обліку і роблять виправні записи для  усунення виявлених помилок (якщо вони мали місце).

     Перед складанням річного звіту обов'язково проводять повну інвентаризацію господарських засобів, їх джерел, стану розрахунків з дебіторами і кредиторами і відображають її результати в обліку. Суми статей балансу по розрахунках з фінансовими, податковими органами, установами банків повинні бути погоджені з ними і відрегульовані. За діючим положенням передбачено повну інвентаризацію проводити в максимально наближені до складання річного звіту строки (з 1 жовтня до 1 січня). Отже, якісна відмінність між квартальним і річним балансом полягає у тому, що перший складають в основному за даними поточного обліку, а показники річного балансу обов'язково підтверджуються результатами інвентаризації, що забезпечує їх достовірність.

     Баланс  та інші форми звітності підписуються керівником підприємства і головним бухгалтером, а у випадку відсутності на підприємстві бухгалтерської служби, - керівником спеціалізованої організації або спеціалістом, які за угодою виконували роботу з ведення бухгалтерського обліку і складання звітності. Особи, які підписали звітність, несуть повну відповідальність за достовірність звітних показників.

     Підприємства  зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність:

     - органам, до сфери управління яких вони належать;

     - трудовим колективам (на їх вимогу);

     - власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено законом;

     - органам виконавчої влади та іншим користувачам відповідно до законодавства. Строки подання фінансової звітності встановлюються Кабінетом Міністрів України.

     Фінансова звітність не становить комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодавством. Відкриті акціонерні товариства, підприємства-емітенти облігацій, банки, довірчі товариства, валютні і фондові біржі, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії та інші фінансові установи зобов'язані не пізніше 1 липня наступного за звітним року оприлюднювати річну фінансову звітність і консолідовану звітність шляхом публікації у періодичних виданнях або розповсюдження її у вигляді окремих друкованих видань.

     Контроль  за дотриманням законодавства про бухгалтерський облік і звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їх повноважень, передбачених законами.

     Відповідні  органи при перевірці поданої  на їх адресу звітності встановлюють правильність оформлення звіту і  звітних даних; наявність всіх звітних форм; взаємозв'язок і погодженість між окремими показниками.

     Затвердження  звітності підприємства відповідним  органом оформляється актом (висновком), у якому дається також оцінка діяльності підприємства та пропозиції щодо підвищення ефективності його діяльності.

     Виправлення показників, що відносяться до звітного періоду і які зумовлюють зміни  окремих облікових записів підприємства, називається реформацією.

     Компоненти  фінансової звітності відображають різні аспекти господарських операцій і подій за звітний період, відповідну інформацію попереднього звітного періоду та розкриття облікової політики та її змінах, що робить можливим ретроспективний та перспективний аналіз діяльності підприємства (табл. 1).  
 
 

       Таблиця 1. Призначення компонентів фінансової звітності 
 

       
 
 
 
 

     РОЗДІЛ 2. БАЛАНС ЯК ОСНОВНЕ  ДЖЕРЕЛО ІНФОРМАЦІЇ ПРО ФІНАНСОВИЙ СТАН ПІДПРИЄМСТВА 

     2.1. ПРИЗНАЧЕННЯ БАЛАНСУ  І ЙОГО СТРУКТУРА 

      Основним (а в ряді випадків і єдиним) джерелом  інформації про економічну і фінансову діяльність підприємства є  бухгалтерська звітність. Звітність підприємства в ринковій економіці базується на узагальненні даних фінансового  обліку і є інформаційною ланкою, що  зв'язує  підприємство  із суспільством і діловими партнерами  -  користувачами інформації  про діяльність підприємства.

      Кожен суб'єкт аналізу вивчає інформацію виходячи зі своїх інтересів. Так, власникам необхідно визначити що відбулося -  збільшення чи зменшення частки власного капіталу й оцінити ефективність використання ресурсів підприємства; кредиторам і постачальникам -  доцільність продовження кредиту, умови кредитування,  гарантії повернення кредиту; потенційним власникам і кредиторам - вигідність вміщення в підприємство своїх капіталів.  Слід  зазначити, що тільки керівництво підприємства  може  поглибити  аналіз звітності, використовуючи дані виробничого обліку в рамках управлінського аналізу. Таким чином, стає очевидної верховна роль бухгалтерського балансу для оцінки економічної і фінансової діяльності підприємства в умовах ринкової економіки.

      І все-таки, перш ніж говорити про бухгалтерський баланс, варто розібрати поняття "баланс" узагалі. 

      Термін "баланс" походить від латинських слів bіs - двічі і lanx - чаша ваг, буквально означає двучашіе і вживається як символ рівноваги, рівності. Цей термін прийнятий в економічній науці, як правило, для позначення системи інтервальних показників, що характеризують джерела утворення яких-небудь ресурсів і напрямок їхнього використання за визначений період (інтервал). Наприклад, баланс виробництва і розподілу валового внутрішнього продукту, матеріальні баланси (вугілля, металу й ін.), баланс грошових доходів і витрат держави (державний бюджет), населення, організації тощо.

      Балансовий  метод як спосіб представлення даних  у виді двосторонніх таблиць з  рівними підсумками широко використовується в плануванні, обліку й економічному аналізі.

      У систему планових балансів входять  матеріальні, грошові і трудові. За допомогою цих балансів плануються утворення і розподіл окремих видів матеріалів, продукції, коштів  і трудових ресурсів. Баланси використовуються для проведення факторного аналізу при вивченні жорстко детермінованих залежностей. Так, при порівняльному вивченні планового і звітного товарних балансів виявляється вплив на зміну реалізації товарів таких факторів, як запаси на початок і кінець аналізованого періоду, обсяг надходження товарів, величина недокументуємих витрат. У подібних балансах може і не бути рівності підсумків. Наприклад, можуть бути баланси активні (перевищення вивозу товарів над увозом) і пасивні (з перевагою ввозу над вивозом).

      У бухгалтерському обліку слово "баланс" має двояке значення.

      1. Рівність підсумків, коли рівні  підсумки записів по дебету і кредиті рахунків, підсумки записів по аналітичних рахунках і відповідному синтетичному рахунку, підсумки активу і пасиву бухгалтерського балансу і так далі.

      2. Бухгалтерський баланс підприємства  як найбільш важлива форма  бухгалтерської звітності, що узагальнено показує стан засобів організації в грошовій оцінці на визначену дату. За своєю формою він являє собою таблицю, розділену на дві частини, у якій, з однієї сторони (в активі), відбиваються засоби підприємства, а з іншої (у пасиві) - джерела їхнього утворення (горизонтальний баланс).

      Рівні підсумки форми по активу і пасиву розташовуються, по більшій частині, на одному рівні, займаючи строго горизонтальне  положення, подібно коромислу ваг, що знаходяться в стані рівноваги. На відміну від балансів, використовуваних при плануванні й аналізі, бухгалтерський баланс являє собою систему моментних показників, що характеризують фінансове положення підприємства на визначену дату (момент), відбиваючи наявне в підприємства майно, власний капітал і зобов'язання.