Дефицит бюджета

      При прийнятті рішення щодо випуску місцевих цінних паперів або залучення кредитних ресурсів слід дотримуватися умови, що видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть щорічно перевищувати 10 відсотків видатків загального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслуговування боргу. Якщо в процесі погашення основної суми боргу та платежів з його обслуговування, обумовленої договором між кредитором та позичальником, має місце порушення графіка погашення з вини позичальника, відповідна рада позбавляється права здійснювати нові запозичення протягом 5 наступних років.     

      Право розробки та впровадження єдиного порядку здійснення запозичень для місцевих бюджетів статтею 74 Бюджетного кодексу надано Кабінету Міністрів України.      

      У статті 15 Бюджетного кодексу встановлено ряд положень, які регламентують порядок та перелік джерел покриття (фінансування) дефіциту державного та місцевих бюджетів.     

      До джерел фінансування дефіциту бюджету віднесено державні внутрішні та зовнішні запозичення: кредити та позики від сектора державного управління, органів грошово-кредитного регулювання та банківських установ, кредити міжнародних організацій, органів управління іноземних держав, іноземних комерційних банків та інші джерела. Частиною шостою статті 15 Кодексу встановлено заборону на використання емісійних коштів Національного банку України на покриття дефіциту Державного бюджету.[1]     

      Обсяг та джерела фінансування державного боргу на відповідний бюджетний рік встановлюються Законом про Державний бюджет. Джерела фінансування дефіциту місцевого бюджету підлягають затвердженню місцевими радами у рішенні про бюджет на поточний бюджетний рік.       

      Дані положення є основними керуючими статтями в проведенні урядом виваженої політики щодо фінансування дефіциту бюджету, адже бюджетний дефіцит є одним із важливих інструментів державного регулювання економічної активності. Тому проблема його подолання в Україні є однією з найбільш важливих і пріоритетних.      

      Зрозуміло, що на сучасному етапі, у зв’язку з кризовими явищами у всьому світі, ця проблема має ще більш глибокі наслідки.      

      Аналізуючи дефіцит бюджету України на 2009 рік, слід зазначити про розбіжність даних на цей показник. За оцінками Міжнародного валютного фонду, реальний дефіцит держбюджету України в 2009 році склав 11,5% ВВП. В цей показник включено дефіцит державного бюджету України на рівні 6,5% ВВП, дефіцит НАК «Нафтогаз України» - 2,5% ВВП і обсяг коштів, використаних для рекапіталізації комерційних банків, - 2,5% ВВП Спеціалісти компанії Astrum Investment Management оцінюють дефіцит на рівні 9,1%. За даними заступника міністра фінансів фактичний дефіцит бюджету складає від 4,5 до 6%, якщо додати до нього 2-2,5% боргу «Нафтогазу» і 2,4-2,5% боргів фінансової системи, що пішли на рекапіталізацію банків, сумарний дефіцит складе всього 10% ВВП. В той час як уряд надає офіціальні дані в 2,37% ВВП (21 млрд. грн.), що істотно нижче передбаченого в бюджеті граничного рівня. Серйозні розбіжності в оцінці рівня бюджетного дефіциту за 2009 р. пояснюються тим, що уряд максимально обмежило інформацію про виконання бюджету, а та інформація, яка давалася, була перекручена і прикрашена. [14]     

     Незважаючи на той факт, що офіційна статистика по доходам і видаткам була обмеженою і піддавалася постійним переглядам, існує досить простий спосіб оцінити реальний дефіцит бюджету. Фінансовий результат можна оцінити шляхом зведення усіх джерел фінансування дефіциту. [21] 

Таблиця 3.1. Джерела фінансування бюджетного дефіциту в 2009 р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

	Млрд. грн	%ВВП	Коментарі
Використання  казначейського рахунку	6,6	0,7	Рахунки Держказначейства в НБУ скоротилися з 7,7 млрд. грн. до 1,1 млрд.грн.
Комерційні  випуски ОВДП	18,8	2,0	Аукціони з  ОВДП, що регулярно проводяться Міністерством  фінансів
Позики  МВФ	37,2	4,0	Частина другого  траншу і третій транш повністю направлені уряду
Використання  СДР	15,8	1,7	Україна отримала свою частку в глобальному розподілі СПЗ  у розмірі USD 2 млрд.
Рекапіталізація банків	19,6	2,1	Випуск ОВДП в капітал чотирьох держбанків (Київ, Родовід, Укргазбанк і Укрексімбанк)
Рекапіталізація Нафтогазу	30,6	3,3	У два етапи: 18,6 млрд. грн і 12 млрд.грн.
Викуп ОВДП у Нафтогазу	(3,0)	(1,0)	Для оплати імпорту  газу в жовтні і листопаді; за рахунок  конвертації СДР
«Широкий» дефіцит-2009	12,2	13,5
Офіційний дефіцит у 2009 р.	21,3	2,3

 

  

 

 

 

           З огляду таблиці 3.1, слід зазначити, що за даними аналітичного відділу Інформаційного агентства «УФС», Кабмін отримав безпосередньо від МВФ  4,8 млрд. (37,2 млрд.грн.). У результаті надання 16,2 млрд.грн. у формі розподілу СДР Фонд став найбільшим джерелом фінансування бюджетного дефіциту в 2009 р. Інші міжнародні фінансові організації також надавали підтримку; найпомітнішим був кредит в 400 млн., виданий Світовим банком у вересні.      

      «Широкий» дефіцит склав 125,2 млрд.грн., або значні 13,5% ВВП. Названі цифри не включають збільшення капіталу Нафтогазу і банків, оскільки дані операції є збільшенням державних активів і можуть не включатися в бюджетний дефіцит, однак їх оцінка важлива для розуміння дефіциту. Капітал Нафтогазу був збільшений на 30,6 млрд.грн. (частина була викуплена назад), а чотири державні банки отримали облігацій на 19,6 млрд.грн. Це вказує на «широкий» бюджетний дефіцит, при тому до уваги не беруться такі «ресурси» як відстрочка відшкодування ПДВ, що заощадило бюджету-2009 майже 3 млрд.грн. [21]     

      За даними Міністерства фінансів України, із запланованих 255,3 млрд. грн. надходжень до державного бюджету фактично в 2009 році надійшло 225,4 млрд. грн., що на 2,7%, або на 6,3 млрд. грн., менше, ніж у 2008 році. Із запланованих 184,6 млрд. грн. надходжень до загального фонду держбюджету в 2009 році фактично надійшло 172,2 млрд. грн., що на 7,3%, або на 13,7 млрд. грн., менше, ніж у 2008 році. Рівень виконання дохідної частини загального фонду держбюджету в цілому за 2009 рік становив 93,3%. Недовиконання складає 12,4 млрд. грн. Із запланованих 70,7 млрд. грн. надходжень до спеціального фонду держбюджету в 2009 році фактично надійшло 53,1 млрд. грн.        

       Відповідно з оперативним звітом Державного казначейства України, видаткова частина державного бюджету за 2009 рік виконана в обсязі 242,4 млрд. грн., Що на 0,9 млрд. грн. (на 0,4%) більше аналогічного показника 2008 року. Загальний фонд держбюджету в 2009 році було виконано в обсязі 187,7 млрд. грн., або 96,6% річного плану зі змінами. [23]      

       Що стосується прогнозу дефіциту бюджету на 2010 рік, то за проведеними урядом розрахунками, він повинен скласти приблизно 4,5 - максимум 5% ВВП (без врахування проблем «Нафтогазу»). На цей рівень дефіциту уряд планує вийти за допомогою зовнішніх позик, які може надати тільки Міжнародний валютний фонд. [16]   

        Проте, незалежно від того, яку оцінку дефіциту вважати більш точною та незалежно від того, яких даних намагається досягнути уряд, ясно, що в Україні існує бюджетна криза, вийти з якої можна лише шляхом пошуку ефективних джерел фінансування дефіциту держбюджету, орієнтуючись при цьому у більш широкому аспекті. Найбільш ефективними напрямками вважаються ті, на які роблять акцент вчені-економісти Н.І. Редіна, Л.П. Гордєєва, І.С. Невінчаний. Теоретично виділяють чотири основних напрямки подолання дефіциту бюджету [18]:

- збільшення дохідної  частини бюджету;

- скорочення видаткової  частини бюджету;   

- здійснення внутрішніх  і зовнішніх позик;

- проведення грошової  і кредитної емісії.     

      Щодо економічної ситуації в Україні, то для неї нині прийнятні всі названі напрямки, окрім проведення грошово-кредитної емісії, бо це питання є дуже суперечливим стосовно наслідків, які воно спричинює. Це явище викликає знецінення грошей, яке породжує інфляцію. Як результат погіршується економічний стан в країні: суттєво знижується купівельна вартість грошей, знижуються доходи громадян тощо. Всі ці наслідки суттєво знижують національний дохід країни. Тому, використання цього напряму доцільно впроваджувати лише в крайньому випадку.     

      Перший напрямок - збільшення дохідної частини бюджету - може бути пов'язаний з проведенням оптимальної податкової політики, яка б стимулювала виробників до розвитку виробництва і збільшення його обсягів. Це стане передумовою збільшення національного доходу як основного джерела поповнення бюджетних ресурсів. Сюди ж варто віднести проведення реформи заробітної плати, зростання доходів основної частини населення, що прямо пов'язано із заінтересованістю виробників у збільшенні випуску продукції, а також із підвищенням платоспроможного попиту населення і, як наслідок, зростанням обсягів виробництва і бюджетних засобів за рахунок бюджетних відрахувань.      

      Другий напрямок - скорочення витрат державного бюджету. Сюди варто насамперед віднести скорочення витрат на народне господарство, зменшення до мінімуму участі держави у виробничих інвестиціях. Винятком повинні стати лише окремі об'єкти інфраструктури, пріоритетні напрямки у структурі промислового виробництва, охорона навколишнього середовища, включаючи витрати, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.      

      Витрати ж, пов'язані з проведенням інноваційної політики та подальшим розвитком виробництва, повинні бути покладені переважно на самі підприємства, які для цього можуть використовувати частину амортизаційних відрахувань, частину прибутку, а також частину дивідендів і прибутку від операцій з цінними паперами, банківські кредити.     

     На сучасному етапі економічного розвитку скорочення видаткової частини бюджету може бути пов'язане зі скороченням військових витрат на оборону за рахунок встановлення оптимальної чисельності військовослужбовців і скорочення закупівель військової техніки, тимчасовим скороченням витрат на соціально-культурні заходи (освіту, охорону здоров'я тощо) і, що особливо важливо, зі скороченням витрат на управління.     

      Скорочення видаткової частини бюджету може бути досягнуте за рахунок зменшення усіх видів дотацій, субвенцій. Мова йде насамперед про скорочення дотацій підприємствам-виробникам і передачу дотацій споживачам.     

      Третій напрямок скорочення дефіциту бюджету — здійснення внутрішніх і зовнішніх позик, тобто пошук джерел фінансування дефіциту, що склався. Слід зазначити, що проблема подолання дефіциту бюджету в Україні є однією з найважливіших і найсуперечливіших фінансових проблем. Під час її обговорення нерідко розглядають досвід зарубіжних країн, економіка яких функціонує нормально і за п'яти-, і за десятивідсоткових рівнів бюджетного дефіциту щодо валового внутрішнього продукту. Однак тут слід мати на увазі, які джерела фінансування дефіциту бюджету існують у цих країнах, оскільки саме вибір джерел фінансування дефіциту бюджету, а не його розмір сам собою має принципове значення для функціонування економіки. [22]     

      Існування бюджетного дефіциту вимагає постійного пошуку шляхів його подолання і в ідеалі збалансування доходів і витрат бюджету. Конкретні заходи держави в цьому напрямі можуть бути різними, але в результаті зводяться до створення можливостей зростання доходів та скорочення видатків бюджету. З цією метою також необхідно:

1) вдосконалити  податкову систему, забезпечити  оптимальний рівень податкових вилучень для формування бюджетів усіх рівнів і створення сприятливих умов для підприємницької діяльності;

2) посилити  відповідальність суб'єктів господарювання  та їх керівників, зокрема особисту  майнову і кримінальну, за дотримання  вимог податкового законодавства,  своєчасність і повноту розрахунків  з бюджетом та державними позабюджетними фондами;

3) удосконалити  інструменти залучення до інвестиційної  сфери особистих заощаджень населення;

4) забезпечити  фінансову підтримку малого та  середнього бізнесу шляхом розробки  і виконання цільових програм  розвитку малого і середнього підприємництва;

5) запровадити  жорсткий режим економії бюджетних  коштів;

6) перейти  від бюджетного фінансування  до системи надання субсидій, субвенцій, інвестиційних позик суб'єктам господарювання;

7) запровадити  науково обґрунтовану систему  прогнозування показників, що беруться за основу формування доходів і видатків бюджету, використовувати при бюджетному плануванні нормативи бюджетної забезпеченості. [22]     

      Для подолання хронічних дефіцитів, зниження масштабних обсягів державного боргу, інфляції й досягнення сталого розвитку Україна може скористатись досвідом багатьох зарубіжних країн із розвиненою економікою, центральним елементом у податково-бюджетній політиці яких є застосування спеціальних фіскальних правил. Вони являють собою спеціальні правила і процедури, за допомогою яких політичні діячі приймають рішення в сфері фіскальної політики стосовно і розподілу державних видатків, а також джерел їх фінансування - податкового чи боргового.     

      Виходячи з вищезгаданого, для України головним і пріоритетним має стати застосування повного комплексу економічних заходів, адже вони призначені погасити негативний вплив несприятливої економічної кон’юнктури, що склалася на сучасному етапі.  
  
                                               ВИСНОВОК      

      Дефіцит бюджету – це сума, на яку рівень видатків бюджету перевищує рівень надходжень. Представляючи собою фінансове явище, бюджетний дефіцит не обов’язково відноситься до надзвичайних, виняткових подій. У сучасному світі немає держави, яка в ті чи інші періоди своєї історії не стикалася б з бюджетним дефіцитом. Економісти схильні вважати, що сам по собі дефіцит бюджету не може бути чимось надзвичайно негативним для розвитку економіки і динаміки життєвого рівня населення. Все залежить від причин його виникнення і напрямків витрат державних коштів. До причин, що обумовлюють виникнення бюджетного дефіциту відносять: спад виробництва; зниження ефективності функціонування окремих галузей; несвоєчасне проведення структурних змін в економіці або її технічного переоснащення; надмірні витрати на забезпечення державного управління; недосконалістю законодавствава; інші об’єктивні та суб’єктивні фактори, що впливають на економічну та соціальну політику держави.