Депозитарні розписки як інструмент залучення капіталів на світових ринках капіталу.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В. ГЕТЬМАНА

 

Індивідуальна робота з фінансової діяльності суб’єктів господарювання на тему:

Депозитарні розписки як інструмент залучення капіталів на світових ринках капіталу

 

Виконала:

слухач післядипломної освіти

за спеціальністю фінанси і  кредит

першої групи

Єгер Іванна Іванівна

Перевірив:

ст. вик. Невмержицький Я.І.

 

КИЇВ 2012

 

Зміст

ВСТУП 3

1. Загальні відомості про депозитарні розписки 4

1.1 Сутність інвестування 4

1.2 Актуальність депозитарних розписок 5

1.3. Історія депозитарних розписок 6

1.4 Алгоритм продажу депозитарних  розписок, зокрема в Україні. 8

1.5 Основні види депозитарних  розписок 10

1.6 Вигода емітенту та переваги для інвесторів 15

1.7 Вартість АДР 18

1.8 Прибутковість та ризики 19

1.9 Провідні інституційні інвестори 20

2. Учасники ринку АДР 23

2.1 ADR в Україні 24

ВИСНОВКИ 30

Список літератури 31

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

У зв’язку із становленням ринкової економіки постала необхідність залучення інвестицій для розвитку українських компаній. При цьому все більшої актуальності набуває залучення іноземних інвестицій.

Диверсифікація активів та підвищення їх ліквідності забезпечуються за допомогою виходу цінних паперів вітчизняних емітентів на глобальний фінансовий ринок. Це може бути зроблено через первинне публічне розміщення акцій  (англ. Initial Public Offering, IPO), але цей процес достатньо складний, тому що передбачає відповідність рівня корпоративного управління та інформаційної прозорості українських емітентів світовим вимогам до публічних компаній, а також проведення всебічного аналізу компанії [1].

Випуск депозитарних розписок на цінні  папери українських емітентів значно спрощує розміщення вітчизняних цінних паперів на світових ринках.

Депозитарна розписка (англ. depositary receipt, DR) – похідний цінний папір, призначений  для спрощення виходу національних емітентів акцій та облігацій  на розвинені ринки цінних паперів  у США і Західній Європі, а також для вкладання коштів інвесторами з розвинених ринків в іноземні цінні папери.

 

 

 

 

1. Загальні відомості про депозитарні  розписки

Депозитарна розписка  – це випущений  депозитарним банком США або Західної Європи сертифікат, який засвідчує володіння іноземними цінними паперами, що емітовані на внутрішньому ринку відповідної країни у вигляді простих акцій. Тобто іноземний інвестор набуває можливості стати власником акції будь-якої країни, отримавши розписки на них [2].

Депозитарні розписки як спосіб виходу на світові ринки цінних паперів активно використовують емітенти з Росії, Польщі, Казахстану. Проблема полягає в тому, що в Україні депозитарні розписки використовуються значно менше, а цінні папери вітчизняних емітентів загалом слабо представлені на світовому ринку.

Дослідженням теми депозитарних розписок як інструмента залучення інвестицій займалось багато вчених-економістів  та юристів, серед яких В. Васильєва, Є. Бобров,Т. Богдан, Є. Лафін, І. Соколова та інші, однак чинники, що гальмують використання цього інструмента в Україні, так само як і перспективи активізації використання депозитарних розписок, чітко не були визначені. Також не було порівняно досвід залучення інвестицій в інших країнах.

1.1 Сутність інвестування

Найчастіше метою інвестування є змусити  гроші працювати краще, тобто приносити дохід. Зазвичай до інвестицій приступають ті, хто має в своєму розпорядженні грошові кошти, кількість яких перевищує їх щоденні життєві потреби.

Одні вкладають кошти в нерухоме майно, тому що вірять, що оскільки попит на нього існував тривалий час, то він буде залишатися на високому рівні. А якщо щось користується попитом (або викликає інтерес), його вартість не впаде.

Інші купують т вори мистецтва - сучасні й античні, оскільки твердо переконані, що з плином часу їхня ціна буде рости і перевищить вартість первинної покупки.

Треті  купують  золото та інші благородні метали в період, коли їх ціна знижується, і чекають слушного моменту, коли попит на  зберігаючий ними  товар зросте, щоб отримати  прибуток при продажу. 

Четверті присвячують себе купівлі та продажу цінних паперів. Для них гра на  біржі перетворюється на частину щоденного ритуалу, а рух курсів - у причину радості чи розчарування.

На цінні папери припадає близько 25% інвестицій.

Усі види інвестицій мають свої  переваги і недоліки: наприклад, для колекціонування картин, порцеляни, марок і монет необхідні експертизи, багато часу витрачається на пошук зв'язків серед колекціонерів.

У порівнянні з іншими об'єктами інвестицій цінні папери займають на ринку стійке положення. Головною їх перевагою є ліквідність - здатність швидко отримати гроші від їх продажу. Також цінні папери можна віднести до найбільш доступному для американського населення і масового засобу вкладення капіталу, тому що будь-який вкладник може вибрати собі той вид цінного паперу, який для нього найбільш привабливий.

1.2 Актуальність депозитарних розписок

За умов глобалізації економіки  та фінансів посилюється залучення  інвестиційних ресурсів на міжнародному фінансовому ринку. Цей ринок є конкурентним для позичальників і надзвичайно диверсифікованим, тому важливо визначити основні можливості залучення інвестицій на ньому.

Необхідність такого залучення  зумовлена обмеженістю внутрішніх інвестиційних ресурсів, яким притаманний незначний обсяг пропозиції за значних потреб, високих відсоткових ставок та інфляційного тиску.

Тенденція до інтернаціоналізації  фінансового ринку посилюється  через транснаціоналізацію міжнародної  економіки, що призводить до зростання  можливостей залучення інвестицій на міжнародних фінансових ринках.

Збільшення участі ТНК на національному  ринку сприяє зростанню мобільності  капіталу, оскільки доступ до інформації про міжнародні фінансові ринки  та до самих ринків полегшується.

На користь актуальності вивчення розвитку й функціонування міжнародних ринків свідчить нагальна потреба в альтернативних джерелах залучення коштів з боку українських суб’єктів господарювання. З цією метою уряд України ухвалив Державну програму приватизації на 2000—2002 роки, яка передбачала продаж пакетів акцій на міжнародних фондових ринках згідно із законодавством і нормами та правилами функціонування вказаних ринків, зокрема на підставі депозитарних розписок, адже можливість продажу самих акцій на західних ринках обмежена законодавством відповідних країн.

Можна вважати, що випуск депозитарних розписок — це єдина можливість для держави вийти на ці ринки та інструмент здійснення приватизації за грошові кошти в Україні.

Механізм депозитарних розписок, коли розміщуються не самі акції, а права володіння ними, з успіхом використовують багато країн світу.

Депозитарна розписка (depositary receipt) — це сертифікат, який випускають депозитарні банки США або Західної Європи. Він засвідчує володіння іноземними цінними паперами, які, своєю чергою, емітовані на внутрішньому ринку відповідної країни у вигляді простих акцій, тобто іноземний інвестор дістає можливість стати власником акцій будь-якої країни, отримавши розписки на них.

1.3. Історія депозитарних розписок

Перші депозитарні розписки (DR) з’явилися в 1927 р. внаслідок того, що, відповідно до законодавства Великої Британії того часу, англійські цінні папери не могли залишати меж країни, а попит на ці цінні папери з боку американських інвесторів був великий. Саме для розв’язання цієї проблеми був створений новий фондовий інструмент — американські депозитарні розписки (ADR).

Уже у 1950-х роках котирування  депозитарних розписок у США здійснила  низка великих міжнаціональних  корпорацій. Починаючи від 1980-х років  надзвичайно збільшилися пропозиції та продаж DR на ринку цінних паперів.

Останніми роками почали активно застосовувати  глобальні та європейські депозитарні  розписки. Перші, крім доступу до ринку  США, уможливлюють також вихід на фондові ринки Європи, натомість  останні — лише на ринок Європи.

Великі українські компанії намагаються  вийти на західний фондовий ринок, і, передусім, американський. Процедура  допуску акцій іноземних компаній на ринок США доволі складна. Тому в багатьох випадках у США обертаються  не акції іноземних компаній, а так звані американські депозитарні розписки (ADR).

У 1995 р. найбільше залучення капіталу через механізм ADR, яке сягнуло 332 млн дол., здійснив Голдман Сакс для італійської компанії «Peпсол Ec», а корпорація «Ейша Палп енд Пейпер» у квітні 1995 р. через розміщення розписок залучила 310 млн дол.

У тому самому році почали продаж своїх  цінних паперів через механізм АDR російські емітенти. У проектах випуску  було задіяно 15 російських компаній, серед  яких 12 приватизованих підприємств, в  тому числі АТ «Мосенерго», НК «Лукойл», РАТ «ЄЕС Росії», АТ «Ростелеком» і 3 комерційні банки — «Інкомбанк», «АвтоВАЗбанк», банк «Менатеп».

Найвдалішим прикладом виходу на західний ринок капіталу є розміщення ADR на Нью-Йоркській фондовій біржі New York Stock Exchange (NYSE) Московським ВАТ «ВимпелКом» у листопаді 1996 р. Загальний обсяг реалізації ADR при початковому розміщенні становив 127,4 млн дол., у тому числі чисті надходження «ВимпелКому» — 63,3 млн дол.

Наприкінці червня 2000 р. на NYSE пройшли торги цінними паперами російської компанії — стільникового оператора стандарту GSM «Мобільні Телесистеми» (МТС). МТС стала першою після кризи 1998 р. російською компанією, що вийшла на цю біржу. Довіра біржі до російських компаній невелика, однак під час торгів вдалося продати 15,4 % акцій компанії. Виручка після сплати податків становила майже 305 млн дол.

За рахунок отриманих коштів російські підприємства змогли погасити заборгованість перед бюджетом, залучити великі інвестиції, поліпшити позиції  на внутрішньому ринку цінних паперів, хоча Росія вже зіткнулася з проблемою міграції своїх акцій за кордон. Сьогодні обсяги торгів російськими депозитарними розписками у 2,5 раза перевищують обсяги торгів на

російському ринку цінних паперів.

Загалом кількість програм з випуску депозитарних розписок та загальний обсяг їх у світі зростає. На початок 1999 р. у світі було реалізовано близько півтори тисячі програм з випуску DR, а обсяг торгів лише на американському фондовому ринку перевищив 500 млн дол. Крім приватних компаній, програми з випуску DR були реалізовані Великою Британією для приватизації своїх державних підприємств.

1.4 Алгоритм продажу депозитарних  розписок, зокрема в Україні.

На сучасному етапі в Україні  теж спостерігається зростання  інтересу до зарубіжних фінансових ринків, водночас існує інтерес з боку іноземних інвесторів до українських підприємств. Наскільки узгодженими будуть інтереси обох сторін, залежить від політики держави в цьому напрямі.

На підтвердження зазначеного, 21 липня 1999 р. Кабінет Міністрів України ухвалив постанову «Про забезпечення продажу пакетів відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, що належать державі, у вигляді депозитарних розписок на міжнародних фондових ринках», що затверджує порядок продажу пакетів акцій. Згідно з Постановою, рішення щодо продажу акцій приймає Фонд державного майна України (ФДМУ) за згодою Кабінету Міністрів України, причому пакет акцій не має перевищувати 10 % статутного фонду відкритого акціонерного товариства.

За чинним законодавством депозитарна розписка є документом, який випускає іноземна депозитарна установа згідно із законодавством відповідної держави на акції товариства. Постанова затверджує алгоритм продажу пакетів акцій ВАТ за участю зберігача, агента з розміщення, уповноваженої особи (радника) та іноземної депозитарної установи. Кожен учасник розміщення розписок виконує певні функції.

Зберігач. До початку здійснення продажу  акцій товариств у вигляді DR на міжнародних фондових ринках зазначені  акції перебувають на обліку у зберігача, який може бути комерційним банком або торговцем цінними паперами, які мають ліцензію зберігача. Його визначають на конкурсних засадах у порядку, встановленому ФДМУ за умови, що зберігач працює на фінансовому ринку не менше двох років.

Радник. Він є юридичною особою й обирається за конкурсом. Функціональним призначенням радника є побудова схеми реалізації конкретного проекту розміщення DR на замовлення ФДМУ. Він також має проводити Road show («дорожні шоу»), метою яких є презентація емітента потенційним інвесторам.

Міжнародні інвестори, як правило, спочатку «відкривають» для себе певний регіон чи країну загалом, а  потім приймають рішення про  інвестування коштів. Саме радник визначає, на якому ринку, через який вид DR краще продавати акції, визначає орієнтовне співвідношення цін між DR та акцією, витрати на реалізацію проекту.

За українським законодавством, витрати на підготовку розміщення акцій  у вигляді розписок покриваються з позабюджетного Державного фонду  приватизації. Радник визначає іноземного депозитарія, українського зберігача й агента з розміщення.

Агент з розміщення акцій — фінансова установа (група фінансових установ), яка, відповідно до угоди з ФДМУ, бере на себе зобов’язання щодо розміщення депозитарних розписок. До його функцій належить знайти покупця. Він, власне, є андеррайтером, тобто інвестиційною фірмою або банком, що купує або організовує розміщення депозитарних розписок. Агентом з розміщення найчастіше є нерезидент.

Іноземна депозитарна установа. Це фінансова установа, що здійснює випуск DR на акції товариства.