Електронні гроші

 «Мобільний банкінг» -вдале поєднання послуг стільникового  зв'язку та Інтернет. В цьому  напрямі спостерігається поєднання  зусиль банків та операторів  стільникового зв'язку (Аваль з  UMC, Приватбанк з Kiev Star GSM, ВАБанк  з Wellcom). Отже, спочатку клієнтам  надавалась змога контролювати  тільки свій "мобільний" рахунок.  Але на цьому банки не спинились.  Так, ПриватБанк спільно з "Київстар GSM"випустив пластикову карту  Starcard на основі карти Visa. Маючи  цю карту та мобільний телефон  з можливістю відправки SMS-повідомлень,  можна проводити оплату за  послуги мобільного зв'язку, комунальні  послуги, а також здійснювати  платежі за покупки більш, ніж  в 12 тис. торгових точках світу.  Управляти цим "картковим"  рахунком можна, знаходячись в  іншому кінці світу. Система  мобільного банкінгу дає можливість  держателям платіжних карт VISA, EuroСard/MasterCard, Cirrus/Maestro, емітованих АТ ВАБанк, використовувати  свій мобільний телефон для  отримання таких послуг:

• одержання інформації про суму, доступну для використання по карті на конкретний момент часу;
• отримання повідомлення, яке підтверджує проведення операції по карті. Таке повідомлення формується та відсилається на мобільний телефон клієнта після проведення по карті операції платежу або зняття готівки;
• можливість самостійно, з мобільного телефону, поставити картку в стоп-лист у випадку її втрати або підозри у неправомірному використанні реквізитів карти;
• одержання на мобільний телефон повідомлення про надходження грошових коштів на картрахунок.

Обслуговування інтернет-комерції. Ця форма послуг є поки що найграндіознішою в Україні, бо потребує значних вкладень, непоганого іміджу та широке коло клієнтів. Інтернет-магазинів налічується  поки що близько 10 в Україні, але  темпи росту обсягів продаж - великі, сягають 100% щомісячно. Тут і з'являються  великі можливості для банку. Для  того, щоб Інтернет-магазин отримував "реальні" гроші за свої товари, потрібно створити веб-сторінку та програмне  забезпечення, що відповідатиме за платежі. Крім того, потрібен банк, який буде сповіщати про надходження  платежів та гарантувати законність отриманих грошей. Якщо потенційний  покупець заходить в Інтернет-магазин  і бачить там логотип відомого банку (який обслуговує платежі магазину), це як мінімум доведення того, що магазин реально існує. Саме тому Інтернет-магазини хочуть працювати  з провідними банками України. На сьогодні лише банк «Райфайзен Банк Аваль» спільно з американською компанією створив ТОВ "Інформекс", яке займається реалізацією систем Інтернет-комерції (продаж товарів та послуг клієнтів компанії через Інтернет). Крім цього, Аваль реалізував ряд проектів з компанією INT та вже обслуговує платежі чотирьох Інтернет-магазинів. Інші банки поки що сприяють Інтернет-комерції тільки з боку споживачів (надаючи їм великий спектр платіжних засобів для використання в Інтернет).

3. МЕТОДИ ВДОСКОНАЛЕННЯ  ЕЛЕКТРОННИХ БАНКІВСЬКИХ ПОСЛУГ

3.1 Проблемні сторони  Інтернет-банкінга

Останнім часом спостерігається  тенденції відтоку клієнтів збанків. Виявилося, що головна їх перевага - віртуальність - є одночасно і  головним недоліком.

Основною причиною, яка  змушує їх розлучатися з таким  банком, клієнти називають неможливість людського спілкування. За загальним  визнанням західних експертів, "ахіллесовою  п'ятою" віртуальних банків є те, що вони в силу своєї "віртуальності" не можуть повністю задовольнити потреби  клієнта в спілкуванні з банківськими працівниками і природне "право" клієнта на індивідуальний підхід. Як правило, автоматичні відповіді  віртуального банку на повідомлення по електронній пошті мало кого влаштовують, а відповідей від клієнтської  служби доводиться чекати досить довго. Тобто, незважаючи на ті зручності, які  може надати клієнтам онлайн-банкінг, суспільство поки не готове відмовитися  від живого спілкування при вирішенні  своїх фінансових питань. Фахівці  вважають, що віртуальні банки ні в  якому разі не замінять повністю традиційні банківські філії в найближчі  десять років, хоча технічний прогрес  і змусить зробити певні кроки  щодо вдосконалення системи філій. Палітра банківських послуг складається  з стандартних продуктів, а також  рішень, для користування якими необхідні  додаткові роз'яснення. У таких  випадках персональний комп'ютер поки не розглядається як засіб пропозиції послуг. Однак все може змінитися, коли комп'ютер почнуть використовувати  в поєднанні з відео-телефоном, можливістю класифікувати документ і ідентифікувати магнітну картку.

В Україні є серйозні проблеми для розвитку ДБО. Можна виділити дві основні причини, що стримують  розвиток і використання електронних  грошей:

1) невисока ступінь довіри  до електронних грошей з боку  споживачів і торгових підприємств; 

2) недосконалість самих  систем електронних грошей.

Недовіра до електронних  грошей з боку споживачів обумовлюється  дією наступних чинників:

По-перше, на відміну від  традиційних готівкових електронні гроші не є законним платіжним  засобом. Відсутність статусу законного  платіжного засобу значно звужує сферу  застосування електронних грошей, їх використання можливо, як правило, лише в рамках якоїсь локальної системи  з обмеженою кількістю фінансових інститутів і торгових підприємств.

По-друге, відсутність чітко  відпрацьованого законодавства  щодо випуску, обігу та погашення  електронних грошей. Поки лише Європарламент  прийняв дві директиви, покликані  врегулювати основні питання  у сфері функціонування електронних  грошей. Однак до теперішнього часу більшість країн-членів ЄС так і  не привели своє внутрішнє законодавство  у відповідність з прийнятими директивами. Найчастіше електронні гроші  прирівнюються до грошових сурогату, емісія яких прямо забороняється  законодавством більшості країн. Іншими словами, дуже високий законодавчий ризик використання електронних  грошей.

По-третє, відсутність гарантій погашення електронних грошей. Хоча традиційні готівку давно втратили прямий зв'язок з дорогоцінними металами (золотом і сріблом), будучи по суті фідуціарні, тим не менше, вони є  зобов'язаннями держави, за якими відповідає, як правило, національний центральний  банк. Електронні гроші на даний  момент є зобов'язаннями приватних  фінансових інститутів, ризик банкрутства  яких набагато вище, ніж держави. В  якості можливого способу вирішення  даної проблеми можна навести  приклад з компанією E-Gold. У своїй  практичній діяльності ця фірма керується  ліберальної економічної доктрини, згідно з якою валюта повинна бути повністю забезпечена товарами у  фізичній формі. Тому E-Gold створює певний різновид золотого стандарту для  Інтернету. У рамках даного проекту  споживачі відкривають свої онлайнові  рахунку шляхом покупки золота або  інших дорогоцінних металів за їх ринковим курсом. Потім вони можуть переводити одиниці таких металів, виміряні у вазі, на Web-сайт компанії E Gold шляхом введення номера рахунку одержувача і пароля. Істотним недоліком такої системи є високий рівень ринкового ризику, якому піддається дана система. Курс купівлі / продажу дорогоцінних металів постійно змінюється, що може привести до фінансових втрат користувачів системи.

По-четверте, невисокий рівень культури населення у роботі з  новітніми технологіями і технікою. Сьогодні більша частина населення  ще поки що не готова сприйняти електронні гроші як надійний і зручний платіжний  інструмент, а також визнати необхідність використання електронних грошей при  здійсненні окремих платіжних операцій.

По-п'яте, високий рівень конкуренції. У даному випадку мова йде про товарно-родової конкуренції (електронні гроші конкурують, перш за все, з традиційними готівкою і  пластиковими картами, крім того, останнім часом активно розвиваються електронні квазігроші) і про видовий конкуренції (у рамках однієї національної платіжної  системи можуть функціонувати відразу  кілька локальних і міжнародних  систем електронних грошей, кожна  з яких має свої переваги і недоліки). Наявність жорсткої конкуренції  підвищує ризик банкрутства як окремо взятої системи електронних грошей, так і їх сукупності (системний  ризик), що знаходить своє відображення в ступені довіри споживачів до електронних  грошей.

По-шосте, низька прозорість діяльності емітентів електронних  грошей. Інформація про фінансовий стан емітента, обсязі прийнятих ним  на себе зобов'язань, у тому числі  за випущеними електронних грошей, якість менеджменту найчастіше не доступна широкому колу споживачів. Ще важче  отримати інформацію про кінцевих власників  і бенефіціарів емісійного інституту. Непоодинокі випадки, коли емісійний  інститут зареєстрований в офшорній зоні, як, наприклад, у російської Інтернет-системи  мережевих грошей WebMoney. Все це підвищує рівень ризику, у тому числі кредитний, законодавчий, шахрайства, і знижує довіру споживачів до різних систем електронних  грошей

Поряд з цим існують  недоліки в області безпеки транзакцій, хоча Інтернет безпечнішим у порівнянні з іншими способами зв'язку і транспорту інформації. З точки зору безпеки  транзакцій, у всіх випадках можуть використовуватися однакові механізми  крипто захисту. Але ситуацію ускладнює  той факт, що спочатку Інтернет не проектувався як захищена мережа. Тому дані, передані через Інтернет-банк, можуть бути легко перехоплені за допомогою досить швидких і доступних засобів.

Безумовно, банки та інші фінансові організації не менше  своїх клієнтів зацікавлені в  збереженні конфіденційності інформації, а тому завжди використовували і будуть використовувати власні засоби захисту. Наприклад, системи разових паролів або подвійну аутентифікацію, яка передбачає два паролі: один для входу в систему і перегляду балансу й інший - для проведення платежів. Деякі організації передбачають спеціальне програмне забезпечення для операцій онлайн-банкінгу. На жаль, дані кошти не є панацеєю.

Для забезпечення високого рівня інформаційної безпеки  обчислювальних систем фахівці рекомендують проводити наступні процедури при  організації роботи власного персоналу:

1) фіксувати у трудових  та цивільно-правових договорах  обов'язки персоналу по дотриманню-конфіденційності, у тому числі осіб, які працюють  за сумісництвом;

2) розподіляти основні  функції між співробітниками  так, щоб ні одна операція  не могла бути виконана однією  людиною від початку до кінця; 

3) забезпечувати суворий  режим пропуску і порядку в  службових приміщеннях, встановлювати  жорсткий порядок користування  засобами зв'язку і передачі  інформації;

4) регулярно проводити  оцінку всієї наявної інформації  та виділяти з неї конфіденційну  з метою її захисту; 

5) мати нормативні правові  документи з питань захисту  інформації;

6) постійно підвищувати  кваліфікацію співробітників, знайомити  їх з новітніми методами забезпечення  інформаційної безпеки; 

7) створити базу даних  для фіксування спроб несанкціонованого  доступу до конфіденційної інформації;

8) проводить службові  розслідування у кожному випадку  порушення політики безпеки. 

У зв'язку з цим перед  Інтернет-банкінгом коштує цілий  ряд проблем і завдань, що вимагають  рішення:

1) Зосередитися на потребах  споживачів. Одне з головних переваг  операцій в Інтернеті - можливість  легко і швидко збирати величезну  кількість інформації про клієнтів. Однак для досягнення справжнього  успіху в Інтернеті банкам  необхідно навчитися обробляти  ці дані, а також швидко реагувати  на результати досліджень.

2) Використовувати переваги  традиційних видів діяльності. Створення  повністю автономної компанії  в Інтернеті - часто найпростіший, але не кращий вихід. Переваги  традиційних видів діяльності, такі  як пізнавані торгові марки,  широка клієнтська база і розвинена  мережа філій, можуть значно  полегшити завдання просування  в Інтернет.

В Україні ринок банківських  послуг для приватних осіб поки досить вузький і зростання його стримується  як високою для масового споживача  вартістю комп'ютера, так і загальною  недовірою до банківської системи. Щоб завоювати зараз клієнта  електронних послуг, банку потрібно винахідливість.

Дослідження, що базуються  на аналізі більш 30 українських проектів, здійснених в галузі електронних  технологій, показали, що витрати на придбання нових клієнтів значно перевищують вигоди від зниження собівартості банківських операцій, тобто витрати на маркетинг та придбання нового клієнта можуть у кілька разів перевищувати рівень доходів від бізнесу, принесеного  в банк цим клієнтом. Стає очевидно, що приватні клієнти банків, на яких спочатку був орієнтований Інтернет-банкінг, ще не виявляють до цієї послуги  інтересу, очікуваного фінансовою спільнотою. Тим не менше, online-банкінг виявився досить зручним комунікаційним засобом  для такого сектора економіки, як малий і середній бізнес. Оцінити  розвиток Інтернет-банкінгу однозначно не представляється можливим. У будь-якому  разі, незважаючи на те, що Інтернет-банкінг  не виправдав ті надії, які на нього  були покладені фінансовими колами на зорі Інтернету, подібний вид сервісу  визнано перспективним. Дискусії ведуться тільки про те, наскільки активно  банкам треба розвивати сервіс online-банкінгу, але в необхідності його розвитку сумнівів немає.