Фінанси сільськогосподарського підприємства і підходи до їх удосконалення

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Сумський Державний університет

кафедра фінансів

Індивідуальне домашнє завдання

з дисципліни «Фінанси підприємства»

на тему

«Фінанси сільськогосподарського підприємства і підходи до їх удосконалення»

Викладач       _____________    В.Г.Боринос

Студент          _____________    М.І.Харченко

Група                                                    ФЗТ-82С

Варіант  за списком                             36

Номер залікової книжки            10050365

Суми 2011

Зміст

Теоретична частина

Вступ

     1. Фінанси сільськогосподарського підприємства.

   1.1 Фінанси сільськогосподарського підприємства.

   1.2 Теоретичні і методичні аспекти аналізу фінансового стану сільськогосподарського підприємства.

2. Підходи до удосконалення сільськогосподарського підприємства.

   2.1 Шляхи зміцнення фінансового стану сільськогосподарських підприємств.

   2.2 Шляхи вдосконалення оподаткування сільськогосподарських підприємств.

3. Визначення різних типів сільськогосподарських підприємств.

     Висновок

Розрахункова частина  

Література

Вступ

У країні, в силу різних причин і, зокрема, через слабку адаптації галузі до ринкових умов, продовжується спад сільськогосподарського виробництва. Негативний вплив на фінансовий стан сільськогосподарських підприємств надає неадекватне зростання цін на сільськогосподарську продукцію та матеріально-технічні ресурси,споживаються сільськими виробниками, недостатнє фінансування галузі.

  Раніше діяла в країні централізована система закупівель. У даний час сільськогосподарські підприємства позбавлені гарантованого ринку збуту.

Господарствам доводиться укладати договори з переробними підприємствами. Їх мета тепер полягає в тому, як найбільш вигідно продати вироблену продукцію. Від ефективності збуту в значній мірі залежить фінансовий стан господарства.

Розвиток ринкових відносин підвищує відповідальність і самостійність підприємств у виробленні і прийнятті управлінських рішень по забезпеченню ефективності їх діяльності. Ефективність виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства виражається в досягнутих фінансових результатах. В даний час більшість господарств не тільки не отримує прибуток, але і має значні збитки.

Сільськогосподарське виробництво є традиційною потужною галуззю української економіки. Родючі ґрунти, багаті традиції землеробства, сприятливий клімат, освідченні та працьовиті люди – все це є підґрунтям для того, щоб аграрний комплекс займав пріоритетне місце в економіці, гарантував потреби населення в якісних і доступних продуктах харчування, забезпечував достойний рівень життя селянам та експортний потенціал держави.

Особливістю аграрного сектору країни є те, що він нині знаходиться в процесі трансформації від планової до ринкової економіки. Протягом 7–10 років в Україні було здійснено реформування відносин власності на землю та засоби виробництва. Внаслідок реалізації аграрної і земельної реформи за станом на 1 січня 2004 р. селянам та інших громадянам  передано у власність і користування 36,2 млн. га сільськогосподарських угідь, у т.ч. 12,7 млн. га господарствам населення, з них 11 млн. га особистим селянським господарствам. Майже 4,9 млн. громадян одержали Державні акти на земельну власність. У складі сільськогосподарських підприємств тепер домінують недержавні підприємства (понад 98% їх загальної кількості). Створені та працюють ефективні сільськогосподарські підприємства та фермерські господарства, велика кількість продукції виробляється господарствами населення

Одночасно в процесі реформування не була напрацьована ефективна стратегія аграрних перетворень. Аграрна реформа не завжди проводилась з необхідним припрацюванням, вивченням та прогнозуванням можливих наслідків та результатів. Не були чітко окреслені пріоритети розвитку та методи їх досягнення, визначені найбільш ефективні механізми та заходи державної підтримки сільськогосподарського виробництва. Набуття селянами приватної власності на землю та засоби виробництва не було підкріплене створенням необхідних ринкових механізмів та інфраструктури, сприятливого економічного середовища для сільськогосподарських товаровиробників.

Важливою складовою частиною ринкової інфраструктури, нарівні з фінансово-кредитною, маркетинговою та інформаційною, є система управління агро ризиками.

Сільськогосподарське виробництво - один з найбільш ризикованих видів господарської діяльності. На його результати впливає багато чинників: природнокліматичні умови, забезпечення сільгоспвиробників необхідними фінансовими та матеріальними ресурсами, коливання цін на сільгосппродукцію та інше. Тому розвинена система управління агро ризиками є важливим фактором сталого розвитку галузі та забезпечення доходів сільгоспвиробників.

1. Фінанси сільськогосподарського підприємства

1.1 Фінанси сільськогосподарського підприємства

Економічний аналіз господарської діяльності, в широкому сенсі, охоплює всю структуру сільського господарства, усі його ланки. У вузькому сенсі – лише діяльність окремих ланок, окремих сільськогосподарських підприємств. Об'єктами економічного аналізу сільськогосподарських підприємств, їх виробничих підрозділів є окремі сторони і процеси їх діяльності з постачання

виробництва необхідними ресурсами, здійснення безпосереднього виробництва, переробки, зберігання і реалізації готової продукції, фінансові результати роботи. Господарську діяльність сільськогосподарських підприємств слід розглядати як систему, у функціонуванні якої взаємодіють:

     а) ресурси (земля, засоби виробництва і предмети праці,

трудові і фінансові ресурси);

     б) виробничий процес, в якому використовуються матеріально-

речові, земельні, трудові, фінансові ресурси і в результаті

створюється готова продукція;

     в) готова продукція, її розподіл і реалізація.

Отже, об'єктом аналізу є різнобічна діяльність сільськогосподарських підприємств (постачальницька, виробнича, збутова, фінансова та інші види діяльності, відображені в системі економічної інформації.

Правильний вибір об'єктів дослідження має важливе значення для проведення цілеспрямованого економічного аналізу, який, в кінцевому підсумку, потрібен для оцінки результатів діяльності окремих сільськогосподарських підприємств. І особливо, в сучасних умовах

економічний аналіз повинен сприяти прискоренню розвитку АПК,

удосконалення управління, забезпечувати можливість навмисного,

усвідомленого поліпшення економічного механізму господарювання і всіх

наданих можливостей для підвищення фінансових результатів і

зміцнення економіки агропромислового комплексу.

Фінансовою діяльністю сільськогосподарських підприємств є виконання фінансової частини їхніх виробничо-господарських бізнес-планів. Саме тому її правовому регулюванню відводиться значне місце в аграрному праві. Як і виробничо-господарська, фінансова діяльність є найважливішим інститутом вказаної галузі національного права.

Виробничо-господарська і фінансова-економічна підприємницька діяльність сільськогосподарських підприємств становить єдине ціле. Фінансово-економічні відносини у сфері цієї діяльності охоплюють ту їхню частину, яка стосується забезпечення її коштами (грішми, фінансами). Це в першу чергу грошова оцінка усіх основних, обігових фондів та спеціальних фондів, наявної готівки, вартості у грошовому виразі усіх тих знарядь і заходів, що набуваються, використовуються і списуються в результаті виробничо-господарської діяльності; це кошти на оплату праці усіх категорій працівників і це грошова оцінка тієї сільськогосподарської продукції, яку сільськогосподарське підприємство реалізувало або ще має реалізувати.

Сутність і джерела фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств Один з найважливіших видів ресурсів, необхідних для успішної роботи підприємства – фінанси. Від того, наскільки є ефективним управління фінансовими ресурсами, багато в чому залежить конкурентоспроможність і ринкова ефективність будь - якого підприємства. Успішна діяльність підприємства в умовах ринкової економіки і конкурентного середовища не можлива без використання сучасних інструментів управління фінансово-господарською діяльністю. Дослідження проблеми фінансів сільськогосподарських підприємств на сьогодні досить складна справа. Це пов’язано як зі зміною організаційно–правових форм в аграрному секторі, так і з особливостями сільськогосподарського виробництва. Сутність терміна «фінансові ресурси підприємства», дотепер, залишається майже недослідженою. Хоча в економічній літературі це поняття зустрічається дуже часто, особливо у зв'язку з терміном «фінансовий менеджмент». Даний парадокс не викликає подиву, з огляду на посилення останнім часом ролі підприємств у забезпеченні виробництва матеріальними, трудовими, фінансовими й іншими ресурсами. Однак, насамперед треба зупинитися на теоретичних засадах фінансів сільгосппідприємств, з’ясувавши їхню сутність. З огляду на це, варто зазначити, що на рівні категорій майже не проводиться розмежування між фінансами сільськогосподарських підприємств, зокрема, та підприємств загалом. Так, Лішанський М.Л. зазначає, що “Фінанси сільського господарства – це об’єктивно діючі грошові економічні відносини, пов’язані з розподілом та перерозподілом сукупного суспільного продукту й національного доходу, створенням централізованих та децентралізованих грошових фондів для розвитку аграрного сектору з метою отримання прибутку”. Фактично тотожними є визначення фінансів підприємств усіх галузей народного господарства, які подаються вітчизняними вченими, а саме: “Фінанси підприємств як складова частина фінансової системи функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюється національний дохід – основне джерело фінансових ресурсів. Охоплюють широке коло грошових відносин, пов’язаних з формуванням і використанням капіталу, доходів, грошових фондів, фінансових ресурсів в процесі їхнього кругообігу й виражених у вигляді різних грошових потоків певного господарюючого суб’єкта”. В.М. Родіонова характеризує фінансові ресурси підприємства, як «грошові доходи й надходження, що перебувають у розпорядженні суб'єкта господарювання й призначені для виконання фінансових зобов'язань, здійснення витрат по розширеному відтворенню й економічному стимулюванню працюючих». За її трактуванням увага робиться на джерела формування фінансових ресурсів підприємства, тому що доходи й надходження включають: прибуток, амортизаційні відрахування, різні доходи тощо. Таким чином, знову здійснюється ідентифікація фінансових ресурсів із джерелами їхнього формування. Також, автор відзначає виробничу й соціальну спрямованість у їхньому використанні. Ряд інших економістів вважають, що «під фінансовими ресурсами варто розуміти кошти, наявні в розпорядженні підприємства», але далі вказується, що «до фінансових ресурсів відносяться всі грошові фонди й та частина коштів, які використовуються для цільового призначення у позафондовій формі». Ця точка зору, відрізняється від попередніх тим, що автори намагаються фінансові ресурси охарактеризувати як актив підприємства. У результаті, був визначений основний елемент складу даного поняття, за допомогою якого можливо оплатити витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції, робіт і послуг. Але склад фінансових ресурсів підприємства, на нашу думку, набагато ширше, якщо розглядати можливість активу за короткий строк перетворитися в кошти.

1.2  Теоретичні і методичні аспекти аналізу фінансового стану сільськогосподарського підприємства

Сільське господарство є важливою галуззю національної економіки. Агропромислова політика сьогодні направлена на те, щоб зробити її високоефективною і істотно підвищити надійність забезпечення країни продукцією сільського господарства, поліпшити її якість. Ставиться завдання провести корінну перебудову економічних відносин в сільському господарстві. Сенс економічної реформи в сільському господарстві полягає в тому, щоб дати сільським жителям можливості для прояву самостійності, підприємництва і ініціативи, подолання відчуження сільських працівників від власності. Передбачається відкрити широку дорогу найрізноманітнішим формам господарювання: колгоспам, радгоспам, агрофірмам, акціонерним, фермерським і особистим підсобним господарствам. Всі господарські формування можуть тісно взаємодіяти в соціально-економічній структурі суспільства, конкурувати між собою і на ділі доводити свою ефективність і перспективність. [10, с. 11-13] Основні шляхи рішення цих завдань: демократизація господарського життя, приватизація державного майна, розвиток орендних відносин, вдосконалення форм управління, перехід до ринкової економіки. Велику роль в рішенні цих завдань грає аналіз господарської діяльності підприємств, методика якого направлена на обґрунтування планів соціально-економічного розвитку господарства і управлінських рішень; систематичний контроль за їх виконанням; вивчення впливу чинників на результати господарської діяльності; пошук резервів підвищення ефективності виробництва і розробку заходів щодо їх освоєння; оцінку діяльності підприємства по використанню можливостей підвищення ефективності виробництва. За своїм змістом і завданням аналіз господарської діяльності в АПК майже не відрізняється від аналізу в інших галузях національної економіки, проте він має деякі особливості в методиці його проведення, які обумовлені специфікою цієї галузі виробництва.

1. Результати господарської діяльності сільськогосподарських підприємств багато в чому залежать від природно-кліматичних умов. Оскільки дощи, засухи, морози і інші природні явища можуть значно зменшити збори урожаю, понизити продуктивність праці і інші показники, при аналізі господарської діяльності необхідно враховувати природно-кліматичні умови кожного року і кожного господарства. Для отримання правильних виводів про результати господарської діяльності показники поточного року повинні зіставлятися не з минулим роком, як це робиться на промислових підприємствах, а з середніми даними за 3 — 5 років.

2. Для сільського господарства характерна сезонність виробництва. У зв'язку з цим протягом року неритмічно використовуються трудові ресурси, техніка, матеріали, нерівномірно реалізується продукція, поступає виручка. Так, зернозбиральні комбайни можуть бути використані тільки 10 — 20 днів в році, сівалки — 5 — 10, картоплезбиральні комбайни — 20 — 30 днів. Цю особливість також необхідно враховувати при аналізі таких показників, як забезпеченість і використання основних засобів виробництва, земельних, трудових і фінансових ресурсів.