Фінансове право та фінансова політика

   Досконале відображення специфічних особливостей окремих груп податків знайшло своє місце у класифікації податків.

   За  певними ознаками податки можна  класифікувати наступним чином (рис.5.1).

   За  економічним змістом об'єкта оподаткування  виділяють: податки на доходи та прибутки; податки на споживання; майнові податки; ресурсні платежі або платежі  рентного характеру.

   За  формою оподаткування: прямі та непрямі  податки.

   За  рівнем державних структур, що впроваджують податки вирізняють загальнодержавні податки; місцеві податки та збори.

   За  способом встановлення податкових зобов'язань  розрізняють: розкладні (розкладкові) та окладні (квотарні, пайові, кількісні) податки.

   За  повнотою прав використання податкових надходжень: закріплні та регулюючі податки.

   

   Рис. 5.1. Класифікація податків  

   2. Податкова політика  та податкова система  в Україні

   Податкова політика – діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справлення податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави.

   Податкова політика має бути спрямована на вирішення  поставлених перед суспільством завдань, серед яких виділяють довгострокові  і короткострокові. Перед керівництвом розвинутих країн стоять такі довгострокові  цілі: економічне зростання, максимальний рівень зайнятості і благополуччя населення. Короткостроковими цілями стосовно податкової політики можуть бути поповнення державного бюджету, його збалансованість  на певному рівні щодо внутрішнього валового продукту, стимулювання інвестиційної  діяльності.

   Податкова політика проводиться, виходячи з певних принципів, що відображають її завдання, основними  з яких є:

   соціальна справедливість;

   рівнонапруженість;

   економічна  ефективність;

   стабільність;

   гнучкість.

   Зокрема, стабільність податкової політики означає, що податкова система будується  на чіткому визначенні об’єктів оподаткування, їх обліку, а нормативи оподаткування  або обов’язкових платежів не змінюються протягом бюджетного року.

   Податкова система – сукупність податків і зборів, механізмів і способів їх розрахунку та сплати, а також суб’єктів податкової роботи, які забезпечують адміністрування і надходження податків і зборів до бюджету та інших державних цільових фондів (рис.5.2).

   Зміст і структура податкової системи  визначається податковою політикою, що є виключним правом держави, яка  проводить її самостійно, відповідно до завдань соціально-економічного розвитку. Через основні складові податкової системи – податки, пільги і фінансові санкції, принципи, форми  і методи оподаткування, обов’язки  і відповідальність – держава  ставить єдині вимоги до ефективного  господарювання в державі.

   

   

   Рис. 5.2. Структура податкової системи України

   Важливою  складовою податкової системи є  принципи її побудови, які розробляються  на основі загальних принципів оподаткування, вироблених фіскальною теорією і  практикою (рис.5.3).

   Податкова система — продукт податкового  законодавства. Вона створюється в  результаті прийняття низки законодавчих актів, які затверджують відповідні принципові положення, види податків, порядок нарахування й утримання  кожного з них, обов'язки для всіх суб'єктів оподаткування.

   Світова фінансова наука сформувала принципи, які визначають науковий підхід до характеристики внутрішньої сутності і суспільного призначення податкової системи.

   Принцип вигоди та адміністративної зручності. Цей принцип наголошує на тому, що втрати добробуту в результаті сплати податків мають бути співмірними для платників з тими вигодами, котрі вони отримують за рахунок фінансованих з податкових надходжень потреб і суспільних благ.

     

   Рис. 5.3. Основні принципи побудови податкової системи

   Принцип платоспроможності. Цей принцип декларує, що тягар оподаткування має розподілятись відповідно до платоспроможності платника податків (розміру доходу, обсягу споживання, вартості майна тощо).

   Принцип визначальної бази. В основу побудови певної системи має бути покладена  соціально-економічна доктрина держави.

   Основною  складовою податкової системи є  система оподаткування — сукупність встановлених чинним законодавством держави податків і зборів, а також механізмів і способів їх розрахунку і сплати до бюджету та інших державних цільових фондів.

   Принципи  побудови та призначення системи  оподаткування України визначені  Законом «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 р. №1251:

   стимулювання  науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок  високотехнологічної продукції;

   стимулювання  підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності – ведення  пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

   обов’язковість  – впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), визначених на основі достовірних даних про  об’єкти оподаткування за звітній  період;

   рівнозначність  і пропорційність – справляння податків з юридичних осіб, що здійснюється у відповідній частці від отриманого прибутку;

   рівність, недопущення будь-яких виявів податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до суб’єктів господарювання за визначення обов’язків щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів);

   соціальна справедливість – забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження  економічно обґрунтованого неоподаткованого мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного  оподаткування громадян, які отримують  високі та надвисокі доходи;

   стабільність  – забезпечення незмінності податків і зборів (обов’язкових платежів), їх ставок, а також податкових пільг  протягом бюджетного року;

   економічна  обґрунтованість – встановлення податків і зборів (обов’язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей  з урахуванням необхідності витрат бюджету з його доходами;

   рівномірність сплати – встановлення строків сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

   компетенція – встановлення і скасування податків і зборів (обов’язкових платежів), а  також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про  оподаткування виключно Верховною  Радою України, Верховною Радою  Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними та міськими радами;

   єдиний  підхід – забезпечення єдиного підходу  до розроблення податкових законів  з обов’язковим визначенням платника податку і збору (обов’язкового  платежу), об’єкта оподаткування, джерела  сплати, податкового періоду, ставок податку і збору (обов’язкового  платежу), підстав для надання  податкових пільг;

   доступність – забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для  платників податків і зборів (обов’язкових платежів).

3. Види податків  в Україні та  порядок їх нарахування.

   Законом України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 р. № 1251 передбачено  справляння на території України 28 загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) (рис.5.4).

   Серед загальнодержавних податків особливе місце в податковій системі займають податки, якими обкладаються процеси  споживання, та податки на доходи і  прибутки.

   Крім  того, в Україні справляються ще два загальнодержавних податки, які передбачені не Законом України "Про систему оподаткування", а іншими нормативно-правовими актами:

   єдиний  податок, введений як альтернативна  система оподаткування для суб'єктів  малого підприємництва з 1 січня 1999 р. Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності  суб'єктів малого підприємництва" від 3 липня 1998 р. № 727/98;

   фіксований  прибутковий податок, передбачений Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з  громадян" як варіант альтернативного  оподаткування фізичних осіб — суб'єктів  підприємницької діяльності.

   

   Рис.5.4. Перелік загальнодержавних податків і зборів в Україні

   В Україні місцеве оподаткування  здійснюється на основі Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві  податки і збори" від 20 травня 1993 р. № 56-93, а також Закону України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 р. № 1251-XII зі змінами  і доповненнями.

   Згідно  із чинним законодавством, місцеві  податки і збори — обов'язкові податки і збори, які встановлюються органами влади базового рівня управління згідно з чинним законодавством України, є обов'язковими до сплати на території  відповідних адміністративно-територіальних одиниць і зараховуються в  їх бюджети (рис.5.5).

   Місцеві податки і збори самостійно встановлюються органами місцевого самоврядування в межах переліку і граничних розмірів ставок, затверджених Верховною Радою України.

   Місцеві ради в межах своєї компетенції  мають право вводити пільгові податкові ставки, повністю скасовувати окремі місцеві податки і збори, обов'язковість введення яких не встановлена чинним законодавством, а також звільняти від їх сплати певні категорії платників чи надавати відстрочення окремим платникам.

   

   Рис.5.5. Місцеві податки і збори, що справляються в Україні

   Згідно  з чинним законодавством в Україні  справляються такі місцеві податки  і збори.

   Комунальний податок: справляється з юридичних  осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських  підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 % річного  фонду оплати праці, обчисленого  з урахуванням розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Цей податок нараховується та сплачується щомісячно в строки, передбачені законодавством.

   Податок з реклами сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною  метою. Граничний розмір податку  з реклами не повинен перевищувати 0,1 % вартості послуг з розміщення одноразової  реклами та 0,5 % за розміщення реклами  на тривалий час. Податок з реклами  сплачується рекламодавцями під  час оплати послуг з установлення і розміщення реклами.

   4. Організація податкової  роботи та діяльність  державної податкової  служби

   Податкова робота – це діяльність держави, її органів, платників податків у процесі правового регламентування, нарахування, сплати та зарахування податків і податкових платежів, а також контролю за своєчасністю та повнотою їх надходження до бюджету.

   Суб’єктами  податкової роботи в Україні є:

   Верховна  Рада України – приймає закони загальної та спеціальної дії  в сфері оподаткування;

   органи  виконавчої влади (Кабінет Міністрів  України, Міністерство фінансів, Державне казначейство, Міністерство економіки) – забезпечують дію механізмів справляння податків і податкових платежів;

   органи  податкової служби – здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, розробляють нормативно-правову  базу дії законів оподаткування, здійснюють облік платників і  податкових надходжень, а також нарахування  та стягнення окремих податків, проводять  роз’яснення податкового законодавства, притягують до відповідальності його порушників;