Фінансове прогнозування на прикладі підприємства

ЗМІСТ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальною проблемою на сьогодні є ефективне управління фінансами підприємства, де важливу роль має відіграти фінансове планування, саме планування є організаційним началом всього процесу реалізації обґрунтованих раніше напрямків подальшого розвитку. В умовах зниження обсягів фінансових ресурсів та зростання витрат перед підприємствами постало завдання відновлення на новій технологічній основі фінансового планування і прогнозування. Ефективність останнього в значній мірі залежить від адекватності використаних методів прогнозування.

Без фінансового прогнозування не можна досягти того рівня управління виробничо-господарською діяльністю підприємств, який забезпечує йому успіх на ринку постійного вдосконалення матеріальної бази, соціальний розвиток колективу, бо ніякий інший вид прогнозування не може мати для підприємства такого узагальнюючого, глобального значення. Втілення нових прогресивних методів прогнозування стають сьогодні необхіднішими на підприємстві, оскільки стимулюють використання наявних і прихованих ресурсів та підвищують економічну ефективність фінансово - господарської діяльності будь-якої фірми.

Метою курсової роботи є визначення та висвітлення сутності фінансового  прогнозування, а також обґрунтування  його необхідності для розвитку, ефективного  управління та стабільності підприємства. Також необхідно розглянути можливе вдосконалення системи планів.

Для досягнення мети роботи необхідно  вирішити наступні завдання:

- дослідити поняття, сутність  та обґрунтувати необхідність  фінансового прогнозування;

- цілі, завдання, принципи та функції  фінансового прогнозування;

- визначити методичні аспекти фінансового прогнозування;

- застосувати методи фінансового прогнозування на прикладі підприємства.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО  ПРОГНОЗУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Поняття, сутність та необхідність фінансового прогнозування

 

В сучасних умовах розвиток усіх господарюючих  систем залежить від ефективності управління. Управління, як складова господарського процесу, займає провідну роль в сукупності факторів, що забезпечують досягнення поставлених цілей в умовах обмеженості ресурсів. Процес управління включає такі етапи [18]:

1. Збір та аналіз інформації;

2. Прогнозування та планування  діяльності;

3. Впровадження розроблених планів;

4. Визначення результатів діяльності  і їх відповідності з плановими  показниками;

5. Визначення причин відхилень  від планів.

Надзвичайно важливе місце займає етап прогнозування і планування діяльності, оскільки саме на цьому  етапі відбувається використання одного з основних інструментів управління, а саме прогнозування, зокрема фінансового прогнозування, яке дозволяє визначити майбутні тенденції і показники, на основі яких формується стратегія подальшого розвитку, яка включає систему планів необхідних для функціонування відповідної системи господарювання.

Фінансове прогнозування - це передбачення ймовірного фінансового стану держави, галузі, підприємства, обґрунтування показників фінансових планів [13].

Фінансове прогнозування передбачає формування прогнозної інформації, про  таку складову господарювання як фінансові  ресурси. Фінансові ресурси є основною складовою фінансового потенціалу, тому існування інформації про можливий майбутній обсяг фінансових ресурсів, про їх витрати чи надходження дозволить раціонально організувати потоки фінансових ресурсів, забезпечивши максимально ефективне використання фінансового потенціалу. Але на шляху фінансового прогнозування стоїть багато перешкод, зокрема:

1. Мінливість обставин – проявляється  у нестабільності світових економічних  процесів, непередбачуваності природних  катаклізмів, нестабільності законодавчої бази, обмеженості ресурсів. Така мінливість негативно впливає на точність фінансових прогнозів.

2. Недостатня інформація – відсутність  необхідної інформації про процеси,  що відбуваються в економіці,  про зміни, що в ній відбулись,  підвищують рівень ризику використання фінансових прогнозів, оскільки використання неточних і помилкових прогнозів може призвести до значних фінансових проблем систем господарювання.

3. Суб’єктивні чинники – до  неточності прогнозів можуть  спричинити суб’єктивні судження, які в той чи інший спосіб впливають на процес фінансового прогнозування. Вплив таких факторів не дозволяє повною мірою використати усі переваги фінансового прогнозування, як інструмента здійснення ефективного управління.

4. Непередбачувані фактори –  Економічні процеси складаються із значної кількості причинно-наслідкових зв’язків. В процесі фінансового прогнозування відбувається виділення факторів, які здійснюють основний вплив на перебіг аналізованого процесу. При цьому, відбувається упущення впливу частини факторів, що може призвести до погіршення якості прогнозування.

5. Та інші.

У зв’язку з існуючими перешкодами  існує певний ризик використання фінансових прогнозів. Для здійснення фінансового прогнозування використовують різноманітні методи, кожен з  яких в певній мірі нівелює деякі із перешкод і ризиків, які постають на шляху використання фінансового прогнозування в процесі управління.

 

Ефективне функціонування економіки  в умовах ринку вимагає системного підходу до встановлених правил гри  для всіх учасників ринкових відносин і передбачення майбутнього розвитку подій. Одним з дійових методів досягнення відносної гармонійної взаємодії об’єктивних і суб’єктивних процесів у ринковій економіці можна вважати економічне прогнозування, складовою частиною якого є фінансове прогнозування.

Під прогнозом розуміється науково  обґрунтоване судження про можливі  зміни об'єкта в майбутньому, про  альтернативні шляхи і терміни  їх здійснення. Процес розробки прогнозів  називається прогнозуванням.

Прогнозування є важливою з’єднуючою ланкою між теорією і практикою у всіх галузях життя суспільства. Воно має дві різні площини конкретизації: власне передбачувальну та іншу, споріднену з нею, що відноситься до категорії керування, — вказівну. Передбачування має на увазі опис можливих чи бажаних перспектив, станів, рішень проблем майбутнього. Вказування є власне рішення цих проблем, використання інформації про майбутнє в цілеспрямованій діяльності. Таким чином, у проблемі прогнозування розрізняють два аспекти: теоретико-пізнавальний і управлінський, пов'язаний з можливістю прийняття на основі отриманого знання управлінських рішень.

Економічне прогнозування –  це процес розробки економічних прогнозів, заснований на наукових методах пізнання економічних явищ і використанні всієї сукупності методів, засобів і способів економічної прогностики [8]. Прогнозування, у тому числі економічне, співвідноситься з більш широким поняттям — передбачення як випереджального відображення дійсності, заснованого на пізнанні законів природи, суспільства і мислення. У залежності від ступеня конкретності і характеру впливу на хід досліджуваних процесів розрізняють три форми передбачення: гіпотезу (загальнонаукове передбачення), прогноз, план.

Гіпотеза характеризує наукове  передбачення на рівні загальної  теорії. Це означає, що вихідну базу побудови гіпотези становлять теорія і відкриті на її основі закономірності і причинно-наслідкові зв'язки функціонування і розвитку досліджуваних об'єктів. На рівні гіпотези дається якісна характеристика цих об’єктів, що виражає загальні закономірності їхнього поводження.

Прогноз у порівнянні з гіпотезою  має значно більшу визначеність, оскільки ґрунтується не тільки на якісних, але  і на кількісних параметрах і тому дозволяє характеризувати майбутній  стан об'єкта також і кількісно. Прогноз виражає передбачення на рівні конкретно-прикладної теорії. Таким чином, прогноз відрізняється від гіпотези меншим ступенем невизначеності і більшою вірогідністю. У той же час зв'язок прогнозу з досліджуваним об'єктом, явищем не є твердим, однозначним: прогноз носить імовірнісний характер. План являє собою постановку точно визначеної мети і передбачення конкретних, детальних подій досліджуваного об'єкта. У ньому фіксуються шляхи і засоби розвитку відповідно до поставлених завдань, обґрунтовуються прийняті управлінські рішення. Його головна риса – визначеність і директивність завдань. Таким чином, у плані передбачення одержує найбільшу конкретність і визначеність. Як і прогноз, план ґрунтується на результатах і досягненнях конкретно-прикладної теорії.

Форми передбачення тісно пов'язані  в своїх проявах один з одним  і з досліджуваним об'єктом  у системі керування і планування, являючи собою послідовні у своїй  конкретності ступені пізнання поводження об'єкта в майбутньому. Вихідний початок  цього процесу - загальнонаукове передбачення станів об'єкта, що завершує етап, - складання плану переведення об'єкта в новий заданий для нього стан. Найважливішим засобом для цього служить прогноз як з’єднуюча ланка між загальнонауковим передбаченням і планом.

Хоча гіпотеза носить більш загальний характер, без неї неможливе ніяке наукове керування і планування. Гіпотеза впливає на цей процес через прогноз, будучи важливим джерелом інформації для його складання. У багатьох випадках гіпотеза виконує ту ж роль і безпосередньо при розробці планів.

Найбільш тісно пов'язане з  плануванням прогнозування. План і  прогноз являють собою взаємодоповнюючі одна одну стадії планування при визначальній ролі плану як провідної ланки  керування підприємством. При цьому  прогноз виступає як фактор, що орієнтує існуючу практику на можливості розвитку в майбутньому, а прогнозування - як інструмент розробки планів. Форми поєднання прогнозу і плану можуть бути різними: прогноз може передувати розробці плану (як правило), йти за ним (прогнозування наслідків прийнятого в плані рішення), проводитися в процесі розробки плану.

Між прогнозом і планом також  існують розбіжності. Головна з  них полягає в тому, що план має  директивний, а прогноз - імовірнісний характер. План - це однозначне рішення, у тому числі і тоді, коли він розробляється на варіантній основі. Прогноз же по самій своїй суті має альтернативний, варіантний зміст. У цьому змісті прогнозування є дослідницькою базою планування, що має власну методологічну і методичну основу, багато в чому відмінну від планування. Розробка прогнозів ґрунтується на прогностичних методах, а планування спирається на більш строгі і точні методи балансових та інших розрахунків.

В основу прогнозу і плану мають  бути покладені цілі, що визначають передбачуваний кінцевий результат, заради якого у межах реальних можливостей проводиться відповідна діяльність. Так, наприклад, основною фінансовою метою майже всіх підприємств є збільшення доходу. Для цього підприємство повинно мати добре обґрунтований фінансовий план. У свою чергу фінансовий план має базуватися на фінансовому прогнозі. Створення відповідного фінансового прогнозу - завдання нелегке, бо коливання фінансових ринків і швидкі зміни в реальній економіці роблять прогнозування не лише складнішим, а й більш важливим для стабільного розвитку суб’єктів господарювання.

Створення фінансових прогнозів не може бути проведене з великою  точністю: багато подій у прогнозованому періоді можуть спричинити невідповідність  між дійсністю і прогнозом. Однак  можливість помилки не є причиною, щоб не проводити прогнозування. Необхідно знати, в якому напрямку розвивається підприємство. На підставі детальних фінансових прогнозів окремих структурних підрозділів визначаються загальні прогнози функціонування підприємства.

Процес прогнозування зосереджується на таких аспектах:

– ресурси (трудові, фінансові, матеріальні);

– економічна ситуація (це допоможе виявити  проблеми, з якими зіткнеться акціонерне товариство у майбутньому);

– економічна політика (як фундамент  для розв'язання проблем у майбутньому).

Щоб прогнозування було надійним, слід забезпечити достатньо повну  за обсягом, змістом і структурою інформацію, високий рівень достовірності  цієї інформації і можливість зіставлення  інформації в часі за кількісними  та якісними показниками.

В умовах ринкової економіки розгляду власної фінансової стратегії має передувати глибокий економічний аналіз функціонування підприємства з таких питань, як аналіз фінансового стану та визначення фінансових можливостей підприємства. Основні тенденції динаміки фінансового стану і підсумків діяльності суб’єкта господарювання можуть прогнозуватися з певним ступенем точності шляхом поєднання формалізованих і неформалізованих засобів.

 

 

 

 

 

 

1.2 Цілі, завдання, принципи та функції фінансового прогнозування

 

Основною складовою економіки держави, на макрорівні, є підприємства. Однією із основних складових ефективної діяльності для кожного підприємства є формування та розробка стратегічних напрямів їх діяльності. Такий процес фактично не можливий без наявності фінансових прогнозів діяльності підприємства, оскільки фінансове прогнозування дозволяє оцінити стан і ефективність діяльності підприємства в майбутньому.

Основним завданням фінансового  прогнозування на рівні підприємства є своєчасне одержання інформації, необхідної для вивчення та аналізу різноманітних явищ і процесів, основним призначенням якої є надання можливості адаптації до процесів, що відбуватимуться в майбутньому. Зокрема, фінансове прогнозування направлене на дослідження [12]:

1. Потенціалу підприємства;

2. Тенденцій в розвитку підприємства;

3. Альтернативних варіантів розвитку;

4. Слабких сторін діяльності  підприємства;

5. Необхідного рівня ресурсів  на підприємстві;

6. Вхідних та вихідних грошових  потоків.

Для якісного фінансового прогнозування  в процесі його здійснення є необхідним дотримання основних принципів, зокрема: