Фінансове прогнозування на прикладі підприємства

1. Цілеспрямованість – цілі  фінансового прогнозування повинні  бути чітко встановленими та  зрозумілими;

2. Системність – фінансовий  прогноз повинен ґрунтуватись  на певних методах та моделях,  які включають визначену послідовність дій;

3. Наукова обґрунтованість –  результати фінансового прогнозування  повинні бути науково обґрунтованими;

4. Інформаційної єдності – використання  інформації з однаковим рівнем  деталізації;

5. Відповідність закономірностям  розвитку – виявлення взаємозв’язків та тенденцій розвитку підприємства;

6. Послідовність дій – процедури  фінансового прогнозування повинні  здійснюватись у визначеній послідовності;

7. Альтернативність – формування  значного обсягу варіантів розвитку  подій з тою чи іншою ймовірністю їх фактичної реалізації.

Дотримання цих принципів дозволяє підвищити імовірність правильного  фінансового прогнозу. Але, крім цих  принципів, існує ще безліч інших, додержання чи не додержання яких є власним  рішенням окремого підприємства, і, відповідно, це рішення безпосередньо впливає на процес фінансового прогнозування.

Основними функціями фінансового  прогнозування на підприємстві, є:

1. Науковий аналіз економічних  процесів та тенденцій, а також  їх фінансового вираження. Ця  функція поділяється на три складових: ретроспективна, діагноз, проспекція.

1.1 Суть ретроспективної складової  полягає в вивченні історії  розвитку досліджуваного об’єкта  для одержання необхідних характеристик.

1.2 Суть діагнозу полягає в  аналізі виявлених характеристик, їх оцінки та дослідження, а також визначення оптимальних методів фінансового прогнозування.

1.3 Суть проспекції полягає у  здійсненні прогнозування на  основі діагнозу підприємства.

2. Вивчення фінансових взаємозв’язків  процесів та явищ підприємства.

3. Оцінка об’єкта дослідження виходить з аспектів визначеності і невизначеності.

4. Визначення альтернативних варіантів  економічного розвитку.

5. Накопичення результатів фінансового  прогнозування для формування  передумов прийняття оптимальних  рішень.

Процес фінансового прогнозування поділяється на такі етапи:

1. Визначення цілей фінансового  прогнозування, а саме визначення  об’єкта прогнозування, обсяг  ресурсів, необхідних для здійснення  прогнозів, визначення рівня точності  прогнозу та інше.

2. Визначення часових меж прогнозу - періоду на який буде здійснюватись прогнозування. Часові межі та рівень нестабільності створює передумови для підбору найкращого методу прогнозування.

3. Вибір методу прогнозування.  Підбір методу прогнозування  відбувається відповідно до інформації одержаної на попередніх етапах прогнозування.

4. Збір, аналіз, підготовка даних  для розробки прогнозу.

5. Здійснення прогнозування за  допомогою обраного методу і  можливостей взаємодії з іншими  методами.

6. Визначення надійності і точності  прогнозу. В більшості випадків перевірка здійснюється за допомогою спеціального аналізу та порівняння.

Послідовна і максимально ефективна  реалізація кожного з перелічених  етапів є передумовою для одержання  максимально високого рівня точності прогнозних показників.

Фінансове прогнозування на макрорівні є інструментом державного стратегічного  управління. Для ефективного управління економікою є необхідним наявність  повної і якомога точнішої прогнозної інформації про обсяги фінансових ресурсів держави та тенденції, що розвиваються в економіці. Тому фінансове прогнозування виступає як один із найважливіших інструментів державного управління фінансами. Ефективність фінансового прогнозування безпосередньо впливає на економічний стан держави в цілому. Для фінансового прогнозування в масштабах України використовують уже перелічені методи, але, крім них, кожна країна розробляє власні спеціальні інструменти фінансового прогнозування, які включають значні сукупності різноманітних методів, що взаємодоповнюються. В сучасному світі для одержання максимально точних прогнозів використовують поєднання систем штучного інтелекту, економетричних моделей та інших методів.

Відповідно в Україні також  створені спеціальні макроекономічні  моделі вітчизняної економіки. Зокрема [3]:

1. Національна академія наук України створила “Макроекономічну модель економіки України 1”;

2. Найбільшими моделями прогнозування  є УКР-МАКРО-3 та УКР-МАКРО- 4;

3. Модель розроблена Інститутом  кібернетики ім. В. М. Глушкова HAH України – “Бюджет України”;

4. Кібернетичним центром НАН України створена “Річна модель прогнозного розрахунку реального ВВП” ;

5. Та інші.

Практика формування економетричних моделей в Україні обмежена роками її незалежності. Проте світова теорія моделювання економіки володіє  значно більшою історією розвитку.

Перші економетричні моделі були розроблені на початку 20 ст.. Протягом часу свого  існування економетричні моделі зазнали значного поширення. На сучасному  етапі розвитку їх використовують в  більшості країн світу. На початку 21 ст. в розвинутих країнах було поставлене питання про доцільність використання складних економетричних моделей, оскільки прогнозні показники не завжди були точними, а вартість їх одержання є надзвичайно великою. У зв’язку з цим, для прогнозування, поруч із складними економетричними методами і досі використовуються класичні методи прогнозування.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2 ОСНОВНІ МЕТОДИ ФІНАНСОВОГО ПРОГНОЗУВАННЯ

2.1 Групи методів фінансового  прогнозування

 

Основні методи фінансового прогнозування  поділяють на [4]:

1. Суб’єктивні.

2. Казуальні.

3. Екстраполяції.

4. Економетричні.

5. Альтернативні.

Групу суб’єктивних методів ще називають  експертними. Методи цієї групи належать до найпростіших методів прогнозування, які базуються на суб’єктивних оціночних  судженнях експертів. Експертами для участі в опитуваннях обираються провідні фахівці відповідних галузей, і на основі їх уявлень формується система прогнозних суджень. Так, за допомогою опитувань, визначаються планові показники та оцінюються явища, що відбуваються в економіці. Відповідно, основними чинниками прогнозування виступають кваліфікація, відповідальність, досвід, освіта, інтуїція та інші суб’єктивні судження осіб, що беруть участь в опитуванні.

Очевидним є значний недолік  суб’єктивних методів фінансового  прогнозування, а саме суб’єктивна оцінка окремих осіб. Така ситуація означає високий ризик помилкової оцінки, адже окрема особа робить оцінку в межах власних знань, уявлень і переконань, які можуть бути помилковими і не охоплювати всієї інформації. Помилковість прийнятого рішення надзвичайно негативно впливає на фінансову ситуацію господарських систем.

Екстраполяція передбачає використання статистичних даних, за допомогою яких визначаються закономірності і напрями  розвитку економічних явищ. Для використання цього методу необхідно виходити з припущення, що тенденції, які діяли в минулому, діятимуть і в майбутньому. Таке припущення демонструє деяку обмеженість методів екстраполяції, оскільки не всі тенденції, що діяли в минулому, будуть діяти в майбутньому, а також в майбутньому можуть виникнути нові процеси. Незважаючи на ці недоліки, методи екстраполяції демонструють високу точність. Фактична точність прогнозу залежить від відносної стабільності економічних процесів, а тому за умов нестабільності необхідно обережно використовувати такі прогнози.

Суть казуальних або причинно-наслідкових  методів полягає в тому, що визначаються взаємозв’язки між показниками  і, на основі цього, прогнозуються майбутні показники.

Казуальне прогнозування складається  з двох основних складових [7]:

1. Детермінантне прогнозування;

2. Стохастичне прогнозування.

Детермінантне прогнозування необхідно  використовувати, якщо існує пряма  залежність між факторами і їх змінами. Тобто, зміна одного фактора  повинна завжди викликати певну  зміну іншого фактора. На основі такої взаємозалежності створюються майбутні прогнози. Основою стохастичного прогнозування є регресійний аналіз, який полягає у визначенні взаємозв’язків між середніми значеннями різних факторів.

Аналіз взаємозв’язків і залежностей  в математичному вигляді дозволяє здійснити прогнозування показників. Найбільш складними математичними методами математичного прогнозування економіки є економетричні методи. Економетричні методи фінансового прогнозування - це сукупність математичних рівнянь, які визначають кількісні залежності процесів і явищ. Складність таких методів полягає в тому, що кількість математичних формул і рівнянь для прогнозування певного показника може сягати тисячі і більше. Тому використання економетричних методів має свої переваги, зокрема вони враховують значний обсяг факторів, що формує передумови підвищення точності фінансового прогнозування, але також існують недоліки, зокрема складність формування.

Розглянуті методи фінансового  прогнозування відносять до сукупності класичних. В сучасному світі  прогнозування не обмежується класичними методами. З розвитком інформаційних технологій удосконалились і методи прогнозування. Сьогодні найперспективнішими методами прогнозування вважаються системи штучного інтелекту, їх ще називають альтернативними. Особливістю систем штучного інтелекту є спроба технологічної імітації інтелектуальної діяльності людини. Важливою характеристикою таких систем, є здатність пошуку прихованих закономірностей в сукупності даних, така здатність називається Data Mining.

Data Mining - збірна назва, що використовується для позначення сукупності методів виявлення в даних раніше невідомих, практично корисних і доступних інтерпретації знань, необхідних для прийняття рішень у різних сферах людської діяльності.

 

 

2.2 Методика фінансового прогнозування

 

Для вирішення задач економічного прогнозування можна використати  таку економіко-математичну модель, яка може слугувати методологічною основою системи методичного  забезпечення прогнозування:

 

         (2.1)

,         (2.2)

,         (2.3)

,         (2.4)

 

де А - обсяг виробництва продукції;

L - чисельність персоналу;

M - вартість матеріальних ресурсів;

K - вартість основних виробничих фондів;

- невраховані фактори виробництва, що впливають на випуск продукції; α,β,γ - коефіцієнти еластичності, що виражають міру впливу трудових і матеріальних ресурсів, а також основних виробничих фондів на об'єм виробництва;

x_i,L, x_i,M, x_i,K - окремі показники, що характеризують різні аспекти промислового виробництва;

f_1,2,3 - функціональні залежності основних факторів виробництва (чисельність персоналу, вартість матеріальних ресурсів, вартість основних виробничих фондів) від показників, що їх визначають (відповідно, x_i,L, x_i,M, x_i,K);

I_L, I_M, I_{K -} кількість показників за окремими аспектами, що розглядаються;

t - час.

Агрегатна модель (2.1) являє собою  виробничу функцію, характеризує залежність об'ємів продукції від основних факторів виробництва: трудових та матеріальних ресурсів і вартості обладнання. Прогнозування об'єму продукції, а також трудових та матеріальних ресурсів складає основний зміст ряду основних функцій. Формули (2.2 - 2.4) виражають залежність основних показники виробництва (відповідно, чисельності персоналу, вартості матеріальних ресурсів та обладнання) від різних факторів, які характеризують умови виробництва та у свою чергу, є функціями часу. Розробка таких моделей і прогнозування на їхній базі є основним змістом специфічних прогнозних функцій.

Переваги цієї моделі полягають  у можливості послідовного вирішення  окремих прогнозних задач, що зумовлює одержання більш достовірних  результатів. Через взаємозалежності вирішуємих задач результати однієї задачі можуть служити вихідним матеріалом для вирішення іншої.

Економічне прогнозування здійснюється в результаті послідовного виконання  основних і специфічних функцій  прогностичної діяльності, які тісно  взаємопов'язані. Функціонування системи  прогнозування здійснюється за блок - схемою, представленою на рис.2.1.

 

Рис. 2.1 - Функціонування системи прогнозування

 

У зв'язку з тим, що умови виробництва  змінюються, виникає необхідність періодично уточнювати результати економічного прогнозу. Коректування може бути повним або  частковим залежно від причин, якими воно викликане. Наприклад, з часом змінюється вид діяльності підприємства, що викликає зміни мети прогнозування й обмежень для економіко - математичних моделей. Ця обставина зумовлює корекцію структури системи прогнозування (характер економіко - математичних моделей тощо). Наведена структура системи економічного прогнозування та її схема дають наочну картину розробки економічного прогнозу діяльності підприємства на різних стадіях цього життєвого циклу [14].

З декількох прогнозованих варіантів для використання в стратегічному плануванні вибирається той, який одержав найвищу оцінку. Економічний прогноз буде більш реальним, якщо основні економічні показники діяльності підприємства будуть збалансовані. Збалансованість основних економічних показників є необхідною умовою можливості прийняття управлінського рішення за цим варіантом прогнозу.

Таким чином, проведення економічного прогнозування процесів і явищ є  невід'ємним елементом і важливим етапом підготовки та прийняття управлінських  рішень, спрямованих на забезпечення економічної стійкості підприємств.